Постанова № 36795836, 20.01.2014, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/10449/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Шибаєвій Т.В.,

за участю представників

позивача: Смєховича Д.В. (довіреність № 9/9848 від 03.12.2013),

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці до ОСОБА_2 про стягнення частини грошового забезпечення за період з 17 по 31 серпня 2013 року у сумі 827,10 грн., -

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці до ОСОБА_2 про стягнення частини грошового забезпечення за період з 17 по 31 серпня 2013 року у сумі 827,10 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що з 31.12.2011 майор міліції ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України у розпорядженні Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці.

29.07.2013 наказом Управління від 29.07.2013 № 340 о/с «По особовому складу» майора міліції ОСОБА_2 призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Луганськ Управління.

16.08.2013 наказом Управління від 16.08.2013 № 378 о/с «По особовому складу» майор міліції ОСОБА_2 звільнений зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п.64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом служби в органах внутрішніх справ України.

Відповідно до Закону України «Про міліцію» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 № 499, ОСОБА_2 нараховано грошове забезпечення за період служби з 01 до 31 серпня 2013 року у сумі 2900,67 грн. та виплачено, з урахуванням утриманих внесків до пенсійного фонду і сплачених аліментів на користь ОСОБА_3, 1629,87 грн. Виплата грошового забезпечення ОСОБА_2 здійснена за повний календарний місяць, що підтверджено реєстром перерахувань на особисті вклади Приват-Донецьк за серпень 2013 року.

Таким чином, сума частини надмірно виплаченого ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 17 по 31 серпня 2013 року складає 827,10 грн.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Так, 16 січня 2014 року до суду повернулося поштове відправлення із повісткою, направлене на адресу відповідача, із зазначенням причини повернення - «за закінченням терміну зберігання» (а.с.35-36).

З огляду на положення ч.11 ст.35 КАС України, суд вважає, що повістку вручено відповідачу належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов до такого.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що з 31.12.2011 майор міліції ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України у розпорядженні Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці (далі - Управління).

29.07.2013 наказом Управління від 29.07.2013 № 340 о/с «По особовому складу» майора міліції ОСОБА_2 призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Луганськ Управління (а.с.7).

16.08.2013 наказом Управління від 16.08.2013 № 378 о/с «По особовому складу» майор міліції ОСОБА_2 звільнений зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п.64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом служби в органах внутрішніх справ України (а.с.8).

Згідно довідки про доходи та реєстру перерахувань на особисті вклади, ОСОБА_2 за серпень 2013 року нараховано 2900,17 грн. та виплачено, з урахуванням утриманих внесків до пенсійного фонду і сплачених аліментів на користь ОСОБА_3, 1629,87 грн. (а.с.9-10).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міліцію» оплата праці працівників міліції здійснюється у вигляді грошового забезпечення, форми і розмірі якого встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція).

Відповідно до п.1.15 Інструкції виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється щомісяця з 20 до 25 числа за поточний місяць. Виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу підрозділів Державної служби охорони здійснюється щомісяця до 5 числа за минулий місяць.

Згідно п.1.7 Інструкції при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Таким чином, судом встановлено, що працівники міліції отримують грошове забезпечення за кожний календарний день проходження служби у відповідному місяці.

Пунктом 1.18 Інструкції передбачено, що у разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Разом з тим, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що всупереч вимог Інструкції ОСОБА_2 нараховано грошове забезпечення не до дня звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу включно - 16 серпня 2013 року, а за період з 1 по 31 серпня 2013 року.

Тобто, судом встановлено, що ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 17 по 31 серпня 2013 року виплачено безпідставно.

Згідно розрахунку суми грошового забезпечення ОСОБА_2 за серпень 2013 року сума надміру виплаченого грошового забезпечення складає 827,10 грн. (а.с.11).

Відповідно до п.1.21 невикористані залишки підзвітних сум, а також неповернені в установлений строк аванси утримуються з осіб рядового і начальницького складу повністю при наступній виплаті грошового забезпечення.

Тобто, виходячи зі змісту вказаної норми Інструкції Управлінню необхідно було б утримати суму надміру виплаченого грошового забезпечення за серпень 2013 року при наступній виплаті - за вересень 2013 року. Разом з тим, Управління такої можливості не має, оскільки 16.08.2013 ОСОБА_2 звільнений зі служби в органах внутрішніх справ.

Системним аналізом Інструкції встановлено, що вона не містить положень щодо порядку стягнення надміру виплачених сум грошового забезпечення зі звільнених зі служби осіб.

Оскільки нормами спеціального законодавства не врегульовано спірних правовідносин, суд вважає за необхідне застосувати у даному випадку положення трудового законодавства.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

З вищевикладеного вбачається, що для видання наказу (розпорядження) про відрахування необхідні дві умови:

1) працівник не оспорює підстав і розміру відрахування;

2) не сплинув строк один місяць з дня, встановленого для повернення авансу.

Якщо працівник оспорює підстави і розмір відрахувань, або пропущено зазначений строк, видання наказу (розпорядження) про відрахування не допускається. Але, на думку суду, у такому випадку роботодавець має право звернутися до суду із позовом про стягнення з працівника своєчасно не повернених сум авансу відповідно до п.4 ч.1 ст.232 КЗпП України, яким передбачено, що в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.

Оскільки, позивач є суб'єктом владних повноважень та виплата грошового забезпечення працівникам міліції за їх службу в органах внутрішніх справ є одним з елементів виконання ним, як органом державної влади та органом внутрішніх справ, завдань та обов'язків (владних управлінських функцій), визначених законодавством, з огляду на положення п.1 ч.2 ст.18 КАС України, відповідно, позовну заяву Управління про стягнення частини грошового забезпечення має розглядати та вирішувати окружний адміністративний суд.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на встановлення судом, що всупереч вимог Інструкції ОСОБА_2 надміру нараховано грошове забезпечення за період з 17 по 31 серпня 2013 року у розмірі 827,10 грн., а також документальне підтвердження позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.88-94 КАС України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п.8 п.1 ст.40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2013 рік затверджено Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік», відповідно до якого мінімальна заробітна плата з 01 січня 2013 року складає 1147,00 грн.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір мінімального судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 1720,50 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру платіжними дорученнями № 4326 від 16.10.2013 сплачено 114,70 грн., № 4599 від 24.12.2013 - 57,35 грн., а всього - 172,05 грн. Таким чином, залишок несплаченого судового збору становить 1548,45 грн.

Оскільки у справа, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, суд вважає за необхідне стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці різницю між сумою сплаченого судового збору та ставкою судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру у розмірі 1548,45 грн.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 20 січня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 25 січня 2014 року, про що згідно вимог ч.4 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці до ОСОБА_2 про стягнення частини грошового забезпечення за період з 17 по 31 серпня 2013 року у сумі 827,10 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці (місцезнаходження: 83018, м. Донецьк, вул. Горна, буд.4, ідентифікаційний код 08602371) частину грошового забезпечення за період з 17 по 31 серпня 2013 року у розмірі 827,10 грн. (вісімсот двадцять сім гривень десять копійок).

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці (місцезнаходження: 83018, м. Донецьк, вул. Горна, буд.4, ідентифікаційний код 08602371) на користь Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1548,45 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок вісім гривень сорок п'ять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 25 січня 2014 року.

Суддя К.О. Пляшкова