Ухвала суду № 36793802, 21.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р.справа № 2а/0470/9202/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької північної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2012р. у справі № 2а/0470/9202/12

за позовом: Приватного підприємства "Фірма "Аркос"

до: Криворізької північної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про: визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Приватне підприємство «Фірма «Аркос»» (далі - ПП «Фірма «Аркос»», позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії щодо підстав проведення перевірки Криворізькою північною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області (далі - Криворізька північна МДПІ відповідач, податковий орган), за результатами якої складено акт перевірки №63/222/30001694 від 09.07.2012 року, де зазначено про встановлення факту завищення доходів на загальну суму 57623377,00грн., завищення витрат на загальну суму 60817022,00грн., визначено суму податкових зобов'язань на 11524675,00грн., встановлено завищення податкового кредиту на суму 10940563,00грн.; а також позивач просив зобов'язати Криворізьку північну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області вилучити з автоматизованої системи (далі - АС) «Результати співставлення податкових зобов'язань та додаткового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ПП «Фірма «Аркос»», оформленої актом №63/222/30001694 від 09.07.2012 року.

На обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу не мають документального підтвердження, акт перевірки не містить обгрунтувань, в чому саме полягає порушення. Висновки податкового органу про відсутність доказів передачі - товару є безпідставними, оскільки первинні документи позивачем під час перевірки надавалися в повному обсязі, а посилання відповідача на те. що позивачем не надано сертифікатів якості, технічної документації на товар є хибними, оскільки питання дотримання вимог сертифікації продукції та дотримання стандартів не віднесено до компетенції даної перевірки, а віднесено до функцій іншого державного органу.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд зазначив, що відповідач не довів правомірності зроблених ним за результатами перевірки висновків, не надав доказів на спростування позовних вимог.

Не погодившись з висновками суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Відповідач стверджує, що ним було надано належні доказі порушень податкового законодавства з боку позивача. Свої доводи відповідач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано позицію податкового органу. Наполягає на тому, що в ході перевірки встановлено віднесення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати по придбаним товарно-матеріальним цінностям, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження факту придбання ТМЦ; не підтверджено факт придбання до тепловозів електровозів ПП «Фірма «Аркос»» у контрагентів, у зв'язку з наступним: відсутні документи (акти прийому передачі), які підтверджують факт передачі товару від продавця-постачальника до покупця, не можливе встановити місце приймання-передачі товару, місце завантаження товару на транспортний засіб, місце його розвантаження. Наявні товарно-транспортні накладні, які надані до перевірки, не є доказом перевезення товару, оскільки оформлені формально. Апелянт наголошує на тому, що суд не довів, в чому саме полягає порушення прав та інтересів позивача, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України і суд повинен був закрити провадження у справі.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, ПП «Фірма «Аркос»» зареєстровано 06.09.2004 року виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області (свідоцтво про державну реєстрацію від 06.09.2004 року №1-227 120 0000 000296, код ЄДРПОУ 30001694). На податковому обліку ПП «Фірма «Аркос»» перебуває в Криворізькій МДПІ з 14.08.1998 року.

На підставі наказу від 11.06.2012 року №382 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Фірма «Аркос»» код ЄДРПОУ 30001694 з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року» та відповідних направлень №194/172, 195/222 відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Фірма «Аркос»».

За результатами перевірки складено акт від 09.07.2012 року №63/222/30001694, в якому зазначається про порушення ПП «Фірма «Аркос»» податкового законодавства, а саме:

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1, п. 138.1. п. 138.2. п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено валові доходи на загальну суму 57 623 377,00грн. та завищено валові витрати на загальну суму 60 817 022,00грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 718 004,00грн.. в т.ч. за 2 кв. 2011 року на суму 103 273,00 грн., за 3кв. 2011 року - в сумі 87 093,00 грн., за 4 кв. 2011 року - в сумі 354 020,00грн., за 1 кв. 2012 року - в сумі 173 618,00грн.;

- п. 198.3, п.198.6 ст. 198. п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, завищено податкові зобов'язання на загальну суму 10 940 563,0 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму 10947342,00грн., в результаті чого ГІН «Фірма «Аркос»» занижено податок на додану вартість на загальну суму 6779.0 грн. за серпень 2011 року;

- п. 2.11 ст. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року під №40/10320, а саме: проведено готівкові розрахунки без надання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чеку, квитанції до прибуткового ордера чи іншого письмового документу), який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів на суму 5134,00 грн.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Обгрунтовуючи свої апеляційні вимоги, відповідач зазначає, що спірні дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин. З посиланням на ч.1 ст.157 КАС України відповідач вважає, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки між сторонами відсутній публічний спір. При цьому відповідач не пояснює підстави здійснення спірних дій, не наводить нормативно-правових актів, якими керувався при внесенні даних до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Відповідач наводить норми ч.1 ст.71 КАС України та зазначає, що позивач не довів свої позовні вимоги належними доказами. Проте стаття 71 КАС України містить ч.2, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (саме такою є дана справа) обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо оцінки дій відповідача колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до пп. 41.1.1 ПК України контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

За нормами статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. При цьому, відповідно до п.75.1.2 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для видачі наказу №382 від 11.06.12р. було звернення платника вх.від 11.05.12р. №971/10, проте даний документ відповідачем, який заперечує проти позову, не надано до справи.

За приписами ст.135.1 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Стаття 138.1 ПК України передбачає, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4. 138.6-138.9, 138.1 1 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що висновки податкового органу спростовуються матеріалами справи. Так, матеріали справи підтверджують, що на виконання угод позивача з його контрагентами на придбання запчастин до тепловозів та електровозів на адресу ПП «Фірма «Аркос»» виписані відповідні накладні, згідно з якими складено реєстр придбаних запчастин в розрізі підприємств-контрагентів, відповідних періодів, та номенклатура товару на загальну суму 57623377,00 грн.

Згідно з первинними документами, наданими до перевірки, отримані запасні частини в сумі 57623377,00грн. були використані на ремонт тепловозів та електровозів, вартість запчастин увійшла до загальної вартості виконаних робіт, замовниками яких є підприємства гірничодобувного комплексу, та віднесена ПП «Фірма «Аркос»» до складу доходів від операційної діяльності по відповідних періодах.

Будь-які сумніви податкового органу щодо якості та комплектності товару не впливають на вищевказані зобов'язання позивача як платника податку і є своєрідним втручанням у господарську діяльність підприємства.

Безпідставними також є доводи відповідача щодо зауважень до первинних документів позивача. Так, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують га підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

З аналізу вищенаведених норм права та наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між сторонами по придбанню товару.

Матеріали справи підтверджують товарність та реальність операцій, з урахуванням чого обґрунтованим є висновок суду щодо правомірності віднесення позивачем понесених ним витрат до валових, а також формування підприємством податкового кредиту.

З урахуванням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгачтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів, які зазначаються в акті перевірки, а у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії таких документів, складається акт у довільній формі, та такий факт про складання акта відмови відображається в акті документарної перевірки.

Матеріали справи підтверджують, що в ході перевірки позивачем надано податковому органу усі первинні бухгалтерські документи за спірний період і акту про відмову від надання платником податків документів не складалось.

За визначенням пп.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами. Криворізькою північною МДПІ за результатами проведеної перевірки не було винесено жодного податкового повідомлення-рішення. Але згідно детальної інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яка міститься в додатку до акту перевірки, податковим органом за результатами проведеної перевірки були зняті показники податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів, зазначених в акті перевірки.

Оскільки за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення не приймались, а відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, то відповідачем безпідставно було анулювано показники відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість за спірний період, тобто дії відповідача щодо внесення змін до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» щодо виключення відомостей про задекларовані позивачем податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість є протиправними і саме ці дії призвели до порушення прав позивача. Згідно з положеннями статті 74 ПК України та Наказу ДПА № 266 ця система повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань, а органи державної податкової служби України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

З урахуванням вищезазначеного доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає; судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Криворізької північної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2012р. у справі № 2а/0470/9202/12 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2012р. у справі № 2а/0470/9202/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржені згідно зі ст.212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.В. Шлай