Рішення № 36793472, 22.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8054/13 22.01.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 12 301,83 грн.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Гавриловська І.О.

Суддя Блажівська О.Є.

Суддя Чеберяк П.П.

У судовому засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Парапан Л.П. - дов. № 3391/18 від 24.12.2013 р.

від відповідача: Лабик Р.Р. - дов. № 85 від 20.11.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 12 301,83 грн. в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 17.05.12 р., по проспекту Палладіна - бульвар Вернадського у м. Києві, за участю транспортного засобу «Toyota», державний номер АА1983КА, що належить ТОВ «ТД «Украгропром», під керуванням Калиновського В.М., та транспортного засобу «АЗЛК», державний номер Е8551КХ, який належить Ляшевичу Д. М., під керуванням Гури В.Р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.13 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/8054/13, призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 10.06.13 р., зобов'язано сторін надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

Через відділ діловодства господарського суду 30.05.13 р. від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які долучено до матеріалів справи.

У судове засідання 10.06.13 р. представник позивача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 29.04.13 р., яке підтверджує отримання позивачем 07.05.13 р. ухвали про порушення провадження у даній справі, вимог ухвали суду від 23.04.13 р. не виконав, про причини неявки не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.06.13 р. проти позову заперечив у повному обсязі та заявив письмове клопотання про продовження строку розгляду спору.

Розглянувши клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив.

Враховуючи наведене, беручи до уваги клопотання представника відповідача, у зв'язку з нез'явленням представника позивача у призначене судове засідання та не виконанням ним вимог ухвали суду, що перешкоджало вирішенню спору в даному судовому засіданні, суд ухвалою від 10.06.13 р. відклав розгляд даної справи на 03.07.2013 р.; клопотання представника відповідача про продовження строку вирішення спору задовольнив та продовжив строк розгляду спору у справі № 910/8054/13 на п'ятнадцять днів до 09.07.13 р. Також даною ухвалою суд зобов'язав позивача надати: власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору; оригінали доданих до позовної заяви документів; довідку-витяг державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи.

У судовому засіданні 03.07.13 р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 10.06.13 р., які долучено до матеріалів справи, та заявив письмове клопотання про призначення у справі № 910/8054/13 судової експертизи, та про направлення матеріалів справи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.07.13 р. проти даного клопотання заперечень не навів.

Розглянувши клопотання позивача про призначення у даній справі судової автотоварознавчої експертизи, господарський суд міста Києва визнав за необхідне його задовольнити та призначити експертизу для вирішення питання, визначеного в клопотанні позивача. При цьому суд виходив з того, що обставини справи щодо розміру збитку неможливо встановити без застосування спеціальних знань, тоді як вони мають суттєве значення для розгляду спору по суті.

Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд міста Києва визнав за необхідне задовольнити клопотання позивача та призначити у даній справі судову експертизу, виконання якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. При цьому витрати на проведення судової експертизи суд поклав на позивача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", зобов'язав сторін надати експерту на його вимогу всі необхідні документи для проведення експертних досліджень, в тому числі зобов'язав позивача надати експерту докази оплати судової експертизи, судову експертизу провести за участю сторін.

Враховуючи наведене, у зв'язку з призначенням ухвалою суду від 03.07.13 р. у справі № 910/8054/13 судової експертизи, суд ухвалою від 03.07.2013 р. зупинив провадження у даній справі.

14.08.2012 р. справу № 910/8054/13 скеровано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи.

29.08.13 р. до господарського суду м. Києва від КНДІСЕ надійшов лист (вих. № 8325/13-54 від 28.08.13 р.) з проханням вирішити питання щодо виконання попередньої оплати за проведення експертизи та задовольнити клопотання експерта Дмитрієва О.М. про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Листом господарського суду міста Києва № 910/8054/13 від 09.09.2013 р. надано та направлено відповідь на клопотання судового експерта.

24.10.2013 р. супровідним листом (вихідний № 8325/13-54 від 18.10.2013 р.) Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи № 910/8054/13 до господарського суду м. Києва, повідомивши про неможливість надання висновку судової автотоварознавчої експертизи, оскільки по даний час, умови клопотання № 8325/13-54 від 29.08.13 р. не виконані (не надано на огляд пошкоджений транспортний засіб), у зв'язку з чим ухвала суду від 03.07.2013 р. залишена без виконання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2013 р. поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 25.11.2013 р., зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення.

Представник відповідача у судове засідання 25.11.2013 р. з'явився, проте, вимог ухвали суду не виконав.

Представник позивача у судове засідання 25.11.2013 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання були повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.11.2013 р., яке підтверджує отримання позивачем 12.11.2013 р. ухвали про поновлення провадження у справі, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 25.11.2013 р. відкладено розгляд справи до 04.12.2013 р., зважаючи на неявку представника позивача у судове засідання та не виконання ним вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 04.12.2013 р. представник відповідача подав клопотання про витребування у позивача письмових пояснень з наданням належних доказів, що підтверджуватимуть у них зазначене) з приводу розбіжностей у калькуляції № 2012/V/ОМО від 24.05.2012 та постанові Святошинського районного суду міста Києва від 06.07.2012 на предмет ідентифікаційних даних вищезазначених транспортних засобів, у зв'язку з чим заявив клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Відповідне клопотання має заявлятися (подаватися) в письмовій формі.

Розглянувши заявлене клопотання відповідача про витребування доказів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, господарський суд визнав за можливе його задовольнити.

Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив.

Представник позивача у судове засідання 04.12.2013 р. повторно не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.11.2013 р., яке підтверджує отримання відповідачем 02.12.2013 р. ухвали про відкладення розгляду справи, про причини неявки не повідомив.

Ухвалою суду від 04.12.2013 р. відкладено розгляд справи до 16.12.2013 р., у зв'язку повторною неявкою представника позивача у призначене судове засідання, не виконання ним вимог ухвали суду та для витребування у позивача додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 16.12.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, витребуваних документів суду не надав.

Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив, що дана категорія справи є складною, оскільки з аналогічних спорів є протилежна судова практика, що дає підставу стверджувати про необхідність призначення її до розгляду у колегіальному складі. Крім того, дослідженню, оцінці та винесенню правомірного рішення підлягає значна кількість доказів та обставин.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суд, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Колегіальний розгляд справи є однією з гарантій повного, всебічного й об'єктивного розгляду справ, постановлення законного, обґрунтованого і справедливого рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що справа № 910/8054/13 відноситься до категорії, у зв'язку з чим ухвалою від 16.12.2013 р. призначив колегіальний розгляд даної справи.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 16.12.2013 р., приймаючи до уваги вказан ухвалу, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, призначено колегіальний розгляд справи № 910/8054/13 у складі колегії суддів: Гавриловська І.О. (головуючий), судді Блажівська О.Є. та Чеберяк П.П.

Ухвалою суду від 16.12.2013 р. вище вказана колегія суддів прийняла дану справу до свого провадження та призначила її розгляд на 20.01.2014 р. о 11 год. 45 хв., зобов'язавши сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства суду 20.01.2014 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 22.01.2014 р. для витребування у позивача письмових пояснень від головного бухгалтера.

У судовому засіданні 22.01.2014 р. представник позивача надав суду письмові пояснення, які долучено до матеріалів справи; позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, проти позову заперечень не навів.

У судовому засіданні 22.01.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.12 р., по проспекту Палладіна - бульвар Вернадського у м. Києві, за участю транспортного засобу «Toyota», державний номер АА1983КА, що належить ТОВ «ТД «Украгропром», під керуванням Калиновського В.М., та транспортного засобу «АЗЛК», державний номер Е8551КХ, який належить Ляшевичу Д. М., під керуванням Гури В.Р., сталася дорожньо-транспортна пригода.

Гура В.Р., керуючи транспортним засобом «АЗЛК», державний номер Е8551КХ, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota», державний номер АА1983КА, чим порушив ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить первинна довідка ДАІ від 17.05.2012 р., відомість № 9007324 про дорожньо-транспортну пригоду та постанова Святошинського районного суду м. Києва від 06.07.2012 р. в адміністративній справі № 2608/8601/12, відповідно до якої Гуру В.Р. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Святошинського районного суду м. Києва від 06.07.2012 р. в адміністративній справі № 2608/8601/12, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою визнано винним Гуру В.Р. у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Toyota», державний номер АА1983КА.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕйджДжи Агро Менеджмент» (орендар) було укладено договір оренди транспортного засобу № ДОР-16/12/11-01 від 16.12.2011 р., відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування транспортний засіб «Toyota», державний номер АА1983КА.

Відповідно до п. 2.3.6 вказаного договору, орендар зобов'язаний застрахувати ТЗ «Toyota», державний номер АА1983КА, за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників ТЗ, укласти договір добровільного страхування ТЗ (КАСКО), сплачувати страхові платежі та отримувати страхові виплати згідно законодавства.

Між Акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», яке було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕйджДжи Агро Менеджмент» (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 1548а/11к-03 від 16.12.2011 р. у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Toyota», державний номер АА1983КА.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

18.05.2012 р. було проведено огляд транспортного засобу «Toyota», державний номер АА1983КА, та складено акт огляду вказаного ТЗ.

24.05.2012 р. за системою AUDATEX, яка відповідає законодавству України, було розраховано калькуляцію № 2012/V/OMO та визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota», державний номер АА1983КА, у розмірі 13 301,83 грн. (разом з ПДВ)

На підставі заяви про подію, що має ознаки страхового випадку від 18.05.2012 р. та рахунку-фактури № СМУ00011113 від 24.05.2012 р. на суму 13 301,83 грн. (разом з ПДВ) Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 2012/V/OMOD04468/VESKO12376 на суму 13 301,83 грн. транспортного засобу «Toyota», державний номер АА1983КА.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 1548а/11к-03 від 16.12.2011 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 25063 від 05.06.2012 р. 13 301,83 грн. страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Саміт Моторз Укр.».

Враховуючи те, що у постанові Святошинського районного суду м. Києва від 06.07.2012 р. в адміністративній справі № 2608/8601/12 встановлено, що з вини Гури В.Р., який керував автомобілем «АЗЛК», державний номер Е8551КХ, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем «Toyota», державний номер АА1983КА, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Toyota», державний номер АА1983КА.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 1548а/11к-03 від 16.12.2011 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 17.05.12 р., по проспекту Палладіна - бульвар Вернадського у м. Києві, виплачено страхове відшкодування ТОВ «Ейджджи Агро Менеджмент» - страхувальника автомобіля «Toyota», державний номер АА1983КА, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «АЗЛК», державний номер Е8551КХ, водій якого винний у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія».

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 12 301,83 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 17.05.12 р., по проспекту Палладіна - бульвар Вернадського у м. Києві, за участю транспортного засобу «Toyota», державний номер АА1983КА, що належить ТОВ «ТД «Украгропром», під керуванням Калиновського В.М., та транспортного засобу «АЗЛК», державний номер Е8551КХ, який належить Ляшевичу Д. М., під керуванням Гури В.Р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «АЗЛК», державний номер Е8551КХ, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/4092784 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50 000,00 грн. та франшиза - 1000,00 грн.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Позивачем було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» заяву про сплату боргу у розмірі 13 301,83 грн. (вих. № 7394/26/ЦВ від 31.10.2012 р.) за полісом № АА/4092784 в порядку регресу.

Однак станом на день звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» з даним позовом до суду суму страхового відшкодування в порядку регресу відповідач не сплатив.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

При цьому варто відзначити, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до сторони з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично призводить до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечить положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 43/308-10).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

30.05.2013 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу, посилаючись на наступне.

Відповідач зазначив, що належним доказом розміру заподіяного збитку є відповідний звіт експерта, який повинен відповідати вимогам законодавства України, а позивач у позовній заяві на підтвердження розміру матеріального збитку посилається на рахунок-фактуру, а не на звіт, що не може бути належним засобом доказування.

Також відповідач у відзиві вказав на те, що калькуляція № 2012/V/OMO від 24.05.2012 р., яку позивач додав в якості доказу встановлення вартості збитку, встановлює вартість матеріального збитку, завданого автомобілю «Toyota», державний номер АА1983КА, номер кузова JTNK40K903051969, тоді як шкоду завдано автомобілю «Toyota», державний номер АА1983КА, номер кузова JTNBK40K903051969, що свідчить про те, що калькуляція встановлює розмір матеріального збитку іншого ТЗ.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд визнав обставини, на які посилається відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, безпідставними та необґрунтованими.

Приймаючи до уваги лист Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року, яким роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, суд визнав правомірною встановлену позивачем вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Toyota», державний номер АА1983КА, відповідно до рахунку-фактури № СМУ00011113 від 24.05.2012 р.

Такої позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 15.01.2013 р. по справі №5011-72/9778-2012.

Господарський суд також наголошує на тому, що в рахунку-фактури № СМУ00011113 від 24.05.2012 р. чітко вказано VIN-код автомобіля «Toyota», державний номер АА1983КА, - JTNBK40K903051969.

Той самий номер кузова також зазначений в акті виконаних робіт № 33277 від 27.08.2012 р., який був наданий представником позивача 20.01.2014 р. як доказ ідентифікації автомобіля «Toyota», державний номер АА1983КА.

Відповідач також наголосив на тому, що Гура В.Р., який винен у ДТП, не виконав ряд обв'язків, покладених на нього ЗУ «Про обв'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ», по відношенню до відповідача, а тому Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» має право не відшкодовувати страхове відшкодування.

Господарський суд вважає обставини, на які посилається відповідач безпідставними, оскільки вказаний Закон регулює відносини страховика та страхувальника і не застосовується до відносин регресу.

Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до полісу № АА/4092784, предметом є страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на законних підставах експлуатують ТЗ «М-2140», а не ТЗ «АЗЛК», державний номер Е8551КХ, як це вказано у постанові Святошинського районного суду м. Києва від 06.07.2012 р. в адміністративній справі № 2608/8601/12 та у позові, тому посилання позивача на те, що саме відповідач є особою, відповідальною за завдані збитки водієм ТЗ «АЗЛК», державний номер Е8551КХ, не доведені.

Дослідивши матеріали справи, зокрема, документи, подані позивачем у якості доказів 20.01.2014 р., господарський суд міста Києва встановив, що з копії матеріалів адміністративної справи № 2608/8601/12 чітко вбачається, що автомобіль, вказаний у полісі № АА/4092784 як М-2140, та автомобіль, водій якого винний у ДТП, та вказаний у постанові Святошинського районного суду м. Києва від 06.07.2012 р. в адміністративній справі № 2608/8601/12 та позовній заяві як «АЗЛК», державний номер Е8551КХ, є один і той же транспортний засіб, цивільно-правова відповідальність водія якого була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія», відповідачем у даній справі.

Також відповідач зауважив у відзиві, що позивач не надав жодних документів, які б підтверджували його право на стягнення з відповідача суми ПДВ, якими є 1) документи, що підтверджують фактичне здійснення ремонту автомобіля та 2) документи, що підтверджують реєстрацію надавача послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Через відділ діловодства суду 20.01.2014 р. позивач надав суду копії актів виконаних робіт № 33278 від 27.08.2012 р. на суму 3 468,28 грн. та № 33277 від 27.08.2012 р. на суму 9 833,55 грн. (загальна сума - 13 301,83 грн. разом з ПДВ), що підтверджують фактичне здійснення ремонту автомобіля «Toyota», державний номер АА1983КА.

Крім того, відповідач зауважив, що до суми страхового відшкодування позивач безпідставно включив суму податку на додану вартість, оскільки жодних підтверджень того, що СТО, де здійснювався ремонт автомобіля «Toyota», державний номер АА1983КА, є платником податку на додану вартість позивач не надав.

Господарський суд вважає обставини, на які посилається відповідач, безпідставними, оскільки відповідачем не доведено протилежного, а те, що викладене у відзиві, є лише припущенням та не підтверджено належними доказами.

Також, ст. 36.2. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Судом встановлено, що страхове відшкодування автомобіля «Toyota», державний номер АА1983КА, було здійснено позивачем на рахунок СТО ТОВ «Саміт Моторз Україна», а не на рахунок потерпілої особи, що підтверджується платіжним дорученням № 25063 від 05.06.2012 р., яке знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до актів виконаних робіт № 33278 від 27.08.2012 р. на суму 3 468,28 грн. та № 33277 від 27.08.2012 р. на суму 9 833,55 грн. і рахунку-фактури № 25063 від 05.06.2012 р., до вартості ремонту транспортного засобу «Toyota», державний номер АА1983КА, включено ПДВ.

Таким чином, на підставі вище вказаного, господарський суд не приймає до уваги твердження відповідача як необгрунтовні та такі, що спростовуються матеріалами справи в сукупності.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» щодо стягнення 12 301,83 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 17.05.12 р., по проспекту Палладіна - бульвар Вернадського у м. Києві, за участю транспортного засобу «Toyota», державний номер АА1983КА, що належить ТОВ «ТД «Украгропром», під керуванням Калиновського В.М., та транспортного засобу «АЗЛК», державний номер Е8551КХ, який належить Ляшевичу Д. М., під керуванням Гури В.Р.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 20474912) 12 301 (дванадцять тисяч триста одну) грн. 83 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 23.01.14 р.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Гавриловська І.О.

Суддя Блажівська О.Є.

Суддя Чеберяк П.П.