Рішення № 36793385, 16.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18076/13 16.01.14

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До Фізичної особи-підприємця Гудима Петра Івановича

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Київська міська рада

Про виселення

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Семененко Л.М. представник за довіреністю № 155/1/03-17 від 09.01.14

Від відповідача: Воронов Є.Є адвокат

Від третьої особи-1: Захарченко К.П. представник за довіреністю № 062/2/5-229 від 14.01.14.

Від третьої особи-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Гудима Петра Івановича (далі - відповідач) про виселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач користується нежилими приміщеннями загальною площею 45,90 кв.м в будинку № 6-Г літер А на вул. Тростянецькій в місті Києві без правових підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.13. порушено провадження у справі № 910/18076/13 та призначено її розгляду на 17.10.13.

В судовому засіданні 17.10.13. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 19.11.13.

24.10.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/18076/13 призначено до розгляду на 17.12.13.

За результатами судового засідання 17.12.13. на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київську міську раду; на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 24.12.13., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників учасників судового процесу, розгляд справи відкладено на 16.01.14.

В судовому засіданні 16.01.14. представником позивача та третьої особи-1 підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.01.14. проти позову заперечував.

Представник третьої особи-2 в судове засідання 16.01.14. повторно не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/7683/13.

В судовому засіданні 19.12.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.07.11 № 1339 «Про внесення змін та доповнень до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.10. № 1112 та від 12.05.11. № 715, нежилий будинок № 6-Г на вул. Тростянецькій закріплено на праві господарського відання за позивачем та передано Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» по акту ОЗ-1 від 01.02.12.

При цьому, згідно з даними Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", станом на 06.12.12. адресою спірного нежитлового приміщення є: м. Київ, вул. Тростянецька, будинок № 6-Г літер А.

Спір у справі виник в зв'язку з користуванням відповідачем нежилими приміщеннями загальною площею 45,90 кв.м в будинку № 6-Г літер А на вул. Тростянецькій в місті Києві без достатніх на те правових підстав, а саме за відсутності відповідно договору оренди.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Стосовно Договору № 294 від 01.03.08., на який посилається відповідач як на підставу користування спірними нежитловими приміщеннями, суд відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 01.03.08. між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва як Орендодавцем, та Приватним підприємством «Арта», як Орендарем, було укладено Договір № 294 на оренду спірних нежитлових приміщень загальною площею 45,90 кв.м в будинку № 6-Г на вул. Тростянецькій в місті Києві.

Строк дії Договору № 294 (з урахуванням додаткових угод) було встановлено з 01.03.08. до 01.11.10.

Таким чином, Орендарем спірного нежитлового приміщення за Договором № 294 від 01.03.08. було Приватне підприємство «Арта», а не відповідач. Крім того, вказаний Договір припинив свою дію.

Вказаного відповідачем не спростовано.

При цьому, судом враховано, що доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

Далі, як відзначалось судом, нежилі приміщення загальною площею 45,90 кв.м в будинку № 6-Г літер А на вул. Тростянецькій в місті Києві закріплено на праві господарського відання за позивачем та передано Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» по акту ОЗ-1 від 01.02.12.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника (ст. 136 ГК України).

Проте, доказів укладання нового договору оренди нежилих приміщень загальною площею 45,90 кв.м в будинку № 6-Г літер А на вул. Тростянецькій в місті Києві відповідача з позивачем матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено, що Фізична особа-підприємець Гудим Петро Іванович безпідставно користується спірними нежилими приміщеннями без відповідного договору оренди.

При цьому, посилання відповідача на той факт, що ним подано документи до третьої особи-1 щодо укладення такого договору, не спростовує факту використання ним спірних нежитлових приміщень без достатньої на те правової підстави.

Посилання відповідача на факт сплати ним орендної плати за користування спірними приміщеннями не приймається судом до уваги, оскільки спір в даній про виселення відповідача виник в зв'язку з користуванням ним нежилими приміщеннями загальною площею 45,90 кв.м в будинку № 6-Г літер А на вул. Тростянецькій в місті Києві за відсутності відповідно договору оренди, а не у зв'язку з несплатою відповідачем платежів за користування приміщенням.

Крім того, з наявних в матеріалах справи актів від 01.02.12. та 15.11.13. вбачається, що його складено про фактичне використання Фізичною особою-підприємцем Гудимом Петром Івановичем спірними нежилими приміщеннями, тобто за відсутності договору оренди.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування фактів та обставин, викладених в позовній заяві, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Фізичну особу-підприємця Гудима Петра Івановича (02088, м. Київ, вул. Леніна, 47, кв. 73; ідентифікаційний номер 1833905412) з нежилих приміщень загальною площею 45,90 кв.м в будинку № 6-Г літер А на вул. Тростянецькій в місті Києві.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гудима Петра Івановича (02088, м. Київ, вул. Леніна, 47, кв. 73; ідентифікаційний номер 1833905412) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, б. 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.01.14.

Суддя Т.М. Ващенко