Постанова № 36793359, 15.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2014 рокуСправа №827/2873/13-а11 год. 11 хв.

м. Севастополь

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі судового засідання - Матвєєвої М.С.,

за участю: представника позивача, військової частини А4515 Міністерства Оборони України, Федорченка Олександра Валерійовича, довіреність № 173 від 05.02.2011 року;

представника відповідача, Державної фінансової інспекції в м Севастополі, Бойко Олени Анатоліївни, довіреність № 27-25-14-14/9 від 08.01.2014 року;

3-й особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторони позивача, ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1 виданий Каховським РВ УМВС України в Херсонській області 15.11.2001 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом військової частини А4515 Міністерства Оборони України, 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторони позивача ОСОБА_3 до Державної фінансової інспекції в м. Севастополі про визнання дій протиправними, скасування пунктів вимоги фінансової інспекції,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина А4515 Міністерства Оборони України звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в м. Севастополі просить визнати дії щодо встановлення порушень викладених в акті ревізії від 16.09.2013 року № 08-21/165 в частині зайвого відшкодування вартості проїзду особам, яки перебували у відрядженні в розмірі 1884,00 грн., яка утворилась в наслідок відшкодування проїзду по квіткам автобусів без зазначення друкованим способом рейсу, години відправлення та вартості проїзду в порушення наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006 року № 503 "Про затвердження типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування" - протиправними;

- визнати дії щодо встановлення порушень викладених в акті ревізії від 16.09.2013 року № 08-21/165 в частині зайвої виплаченої заробітної плати в сумі 4913,23 грн. ОСОБА_3 та перерахунку суми єдиного соціального внеску із зайвої виплаченої заробітної плати - протиправними;

- скасувати пункти 2, 3, 4 вимоги від 15.10.2013 року № 27-08-14-14/3308 про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності.

Вимоги обґрунтовані тим, що порушення, викладені в акті ревізії від 16.09.2013 року № 08-21/165 та вимозі від 15.10.2013 року №27-08-14-14/3308 про усунення порушень, суперечать чинному законодавству.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22.11.2013 року залучено для участі у справі за позовом військової частини А4515 Міністерства Оборони України до Державної фінансової інспекції в м. Севастополі про визнання дій протиправними, скасування пунктів вимоги фінансової інспекції в якості 3-й особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3.

16.12.2013 року до Окружного адміністративного суду міста Севастополя представником позивача надана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати дії Державної фінансової інспекції в м. Севастополі щодо встановлення порушень викладених в акті ревізії від 16.09.2013 року № 08-21/165 щодо не дотримання військовою частиною А 4515 пункту 4 статті 13 Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-VI в частині покриття видатків (заробітна плата) за рахунок спеціального фонду при наданні платних послуг мешканцям кімнат перелітаючих екіпажів - протиправними;

- скасувати пункт 12 вимоги Державної фінансової інспекції в м. Севастополі від 15.10.2013 року № 27-08-14-14/3308 про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення в обґрунтування позову. Також зазначив, що на адресу військової частини А 4515 надійшов акт ревізії Державної фінансової інспекції в м. Севастополі від 16.09.2013 року № 08-21/165, акт підписаний командиром військової частини з запереченнями. Також, на адресу Державної фінансової інспекції в м. Севастополі було направлено письмове заперечення з викладеними доводами щодо незгоди, після чого, на адресу військової частини надійшла вимога від 15.10.2013 р. № 27-08-14-14/3308 про усунення порушень. З зазначеними в акті ревізії та вимозі порушеннями військова частина А 4515 не погоджується та вважає їх такими, що суперечать чинному законодавству. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні з позовом не погодився, надав пояснення в обґрунтування заперечень. Крім того зазначив, що відповідно до пункту 2.18 Плану контрольно- ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в м. Севастополі на 2 квартал 2013 р. та підставі направлення, виданого начальником Державної фінансової інспекції в м. Севастополі проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини А 4515 за період з 01.01.2011 по 01.06.2013 р., в ході якої встановлені окремі порушення законодавства, викладені в акті ревізії від 16.09.2013 р. Вважає позовні вимоги такими, що не відповідають нормам діючого законодавства, просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні третя особа уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, просив позов задовольнити.

Суд, заслухавши представників сторін та третю особу, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-XII (далі закон № 2939) визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Відповідно до статті 3 Закону № 2939 державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

Згідно зі статтею 4 Закону № 2939 інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Встановлено, що відповідно до пункту 2.18 Плану контрольно- ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в м. Севастополі на 2 квартал 2013 р. та підставі направлення, виданого начальником Державної фінансової інспекції в м. Севастополі проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини А 4515 за період з 01.01.2011 по 01.06.2013 р.

Акт підписано командиром частини з запереченнями. На адресу Державної фінансової інспекції в м. Севастополі було направлено письмове заперечення з викладеними доводами щодо незгоди.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006 року № 503 "Про затвердження типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування", Бюджетного Кодексу України в частині покриття видатків (заробітна плата) за рахунок спеціального фонду при наданні платних послуг мешканцям кімнат перелітаючих екіпажів.

21.10.2013 року на адресу військової частини А 4515 надійшла відповідь на письмове заперечення та Вимога Державної фінансової інспекції в м. Севастополі про усунення порушень № 27-08 14-14/3308 від 15.10.2013 року (а.с. 22).

В зазначеній вимозі Державна фінансова інспекція в м. Севастополі вимагала, зокрема:

- опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб;

- стягнути з винних осіб зайво відшкодовану вартість проїзду по квиткам у сумі 1884,00 грн., яка утворена внаслідок відшкодування проїзду по квиткам автобусів без зазначення друкованим способом рейсу, години відправлення та вартості проїзду, що є порушенням пункту 2 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006 року № 503 "Про затвердження типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування" в частині;

- стягнути з ОСОБА_3 зайво виплачену заробітну плату в сумі 4913,23 грн. внаслідок нарахування її за невідпрацьований час, тому що працівник одночасно працював в іншому підприємстві;

- провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо суми єдиного соціального внеску із зайво сплаченої заробітної плати ОСОБА_3 та грошового забезпечення ОСОБА_4 у загальній сумі 2258,89 грн.;

- при наданні платних послуг мешканцям кімнат перелітаючих екіпажів дотримуватися пункту 4 статті 13 Бюджетного кодексу України в частині покриття видатків (заробітна плата) за рахунок спеціального фонду.

Відкоригувати кошторисні призначення по загальному фонду кошторису за КПКВ 2101020 на суму 29700,23 грн.

Стосовно вимоги про визнання дій щодо встановлення порушень викладених в акті ревізії від 16.09.2013 року № 08-21/165 в частині зайвого відшкодування вартості проїзду особам, яки перебували у відрядженні в розмірі 1884,00 грн., яка утворилась в наслідок відшкодування проїзду по квіткам автобусів без зазначення друкованим способом рейсу, години відправлення та вартості проїзду в порушення наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006 року № 503 "Про затвердження типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування" протиправними та скасування пункту 2 вимоги від 15.10.2013 року № 27-08-14-14/3308 про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Статтею 16 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до підпункту а пункту 1 частини першої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011) військовослужбовці мають право на безоплатний проїзд у відрядження.

Частиною дев'ятою цієї статті визначено, що витрати, пов'язані з перевезенням військовослужбовців та членів їх сімей, їх особистого майна залізничним, повітряним, водним і автомобільним (за винятком таксі) транспортом, бронюванням місць у готелях при направленні військовослужбовців у відрядження, відшкодовуються за рахунок коштів Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті) (далі Постанова № 98).

Згідно з пунктом 13 Постанови № 98, особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони.

Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України (далі Інструкція) для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.

Пунктом 2.1 Інструкції визначено, що військовослужбовцям, відрядженим в межах України, витрати на проїзд до місця відрядження та назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних з придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються витрати: на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо він перебуває за межами населеного пункту, де проходить службу.

Також слід зазначити, що Державною фінансовою інспекцією встановлені порушення пункту 2 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006 року № 503 "Про затвердження типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування" щодо відшкодування вартості проїзду по квиткам, на яких сума внесена не друкованим способом, та на деяких квитках не зазначено рейс та годину відправлення. Таким чином завищена сума відшкодування витрат по відрядженням на загальну суму 1884,00 грн., чим завдано збитків на вказану суму.

Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006 року № 503 виданий на виконання Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою вдосконалення нормативно-правової бази галузі транспорту і приведення її у відповідність до чинного законодавства України

Відповідно до статті 1 закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон № 2344) автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами.

Статтею 3 Закону № 2344 визначено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до статті 39 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

Згідно зі статтею 35 Закону № 2344, правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пункту 115 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176 "Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту" перевізники відповідно до укладених договорів здійснюють продаж квитків через автостанції, агентства з продажу квитків та/або самостійно.

Продаж квитків може здійснюватися водієм автобусу в разі відсутності у населеному пункті автостанції або агентства з продажу квитків, а також після закриття квитково-касової відомості на автостанції.

Продаж квитків здійснюється за маршрутом прямування та у зворотному напрямку, якщо це передбачено в договорі про продаж квитків.

Отже, законодавством передбачено продаж квитків безпосередньо водіями транспортних засобів, тому і обов'язок щодо відповідності квитків встановленим нормам покладається на них.

Крім того, правову позицію з приводу застосування наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006 року № 503 "Про затвердження типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування" викладено у листі Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.09.2007 р. № 2255-01/09/13-07, відповідно до якого, для відшкодування вартості проїзду головне значення має достовірність наданої інформації, а не форма квитка. Громадянин, який претендує на компенсацію йому вартості квитка, не несе відповідальності за невикористання автоперевізниками квитків установленої форми, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що не передбачено обмежень щодо відшкодування витрат у разі невідповідності квитків встановленим нормам, а тому, цю частину вимог слід задовольнити.

Що стосується вимог про визнання дій щодо встановлення порушень викладених в акті ревізії від 16.09.2013 року № 08-21/165 в частині зайвої виплаченої заробітної плати в сумі 4913,23 грн. ОСОБА_3 та перерахунку суми єдиного соціального внеску із зайвої виплаченої заробітної плати - протиправними, скасування пунктів 3, 4 вимоги від 15.10.2013 № 27-08-14-14/3308 про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності, судом зазначається наступне.

Ревізією наявності фактів оплати праці за невідпрацьований час, на підставі направленої 7 відділом Управління військової контррозвідки СБУ в АР Крим і м. Севастополі відповіді товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Бельбек" (далі ТОВ "Аеропорт Бельбек") встановлено, що працівник військової частини А 4515 ОСОБА_3 одночасно працює на іншому підприємстві, де офіційно працевлаштований і виконує функції інженера з аеродромної служби на повну ставку, робота позмінна, згідно графіків по режимам праці у період з листопада 2012 по січень 2013 року з 07:30 по 21:00 годин, у період з лютого 2013 по квітень 2013 року з 08:00 по 19:50 годин, у травні 2013 року з 07:00 по 23:00 годин.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, згідно записи № 4 трудової книжки серії НОМЕР_2, наказом від 03.08.2010 р. № 145 ОСОБА_3 03.08.2010 р. прийнятий на посаду завідувача сховища ІАС військової частини А 4515 та працює по теперішній час. За період, що ревізувався, заробітна плата ОСОБА_3 нарахована на підставі табелів обліку робочого часу. Згідно пункту 4 Колективних договорів на 2011-2012 та 2013-2014, пункту 5.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників військової частини а 4515 встановлений наступний режим роботи: початок роботи - 08:00 год., закінчення роботи - 17:00 год., перерва для відпочинку та приймання їжі - з 13:00 до 14:00 год., субота та неділя вихідні дні.

В ході ревізії проведена звірка відпрацьованого часу ОСОБА_3 у ТОВ "Аеропорт Бельбек" та у військовій частині А 4515, якою встановлено, що 8, 13, 23, 28 листопада 2012, 3, 13, 18, 28 грудня 2012, 2, 11, 16, 21, 31 січня 2013, 5, 15, 20, 25 лютого 2013, 7,12, 22, 27 березня 2013, 2, 5, 10, 18, 22, 26 квітня 2013, 8, 14, 17, 20, 23, 29 травня 2013 працював у двох установах одночасно і графіки його роботи у цих установах співпадають.

Внаслідок незаконного нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_3 зайве перераховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1783,50 грн. За період з 01.11.2012 по 31.05.2013 (крім грудня 2012, першу половину січня 20130 табелі обліку робочого часу по підрозділу, у якому працював ОСОБА_3 підписані начальником ІАС військової частини А 4515 майором Мороз С.В., та у період з 01.12.2012 по 15.01.2013 тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІАС капітаном Самарцевим А.Ю.

Законом України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 № 1934-XII визначено, що правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.

Відповідно до статті 94 Кодексу законів України про працю та статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Факт того, що ОСОБА_3 виконував роботи у ТОВ "Аеропорт Бельбек" не в робочий час у військовій частини А 4515 позивачем та третьої особою не заперечувався, однак відповідачем не надано доказів фактично відпрацьованого часу у ТОВ "Аеропорт Бельбек".

Як вбачається з матеріалів справи, заробітна плата ОСОБА_3 за період з 01.11.2012 по 31.05.2013 р. нараховувалася та виплачена за відпрацьований час і виконану роботу, що підтверджується наступними документами:

- книга прийому та здачі об'єктів інженерно - аеродромної служби (інв. № 465 від 10.11.2011 під охорону з щоденними записами і особистими підписами) (а.с. 76-91);

- книга реєстрації облікових документів № 14 і накладних до неї, як прибуткових так і видаткових, за якими ОСОБА_3 особисто приймав та видавав матеріальні цінності зі складу ІАС військової частини А 4515 (а.с. 43-75);

- пояснювальні особового складу військової частини А 4515 (а.с. 92-100);

- книга складського обліку запасів № 15 з записом та поясненням бухгалтера про проведення звірки (а.с. 107);

- табель виходу на роботу працівників та службовців ІАС в/ч А 4515 (а.с. 161-167).

Крім того, листом від 14.11.2013 р. № 126 ТОВ "Аеропорт Бельбек" зазначило, що обов'язки щодо перевірки готовності штучного покриття аеродрому до прийняття літаків ОСОБА_3 здійснював у ранковий час до 07:40 год., в обідню перерву та після 17:00 год. (а.с. 117).

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що одночасність працювання на іншому підприємстві ОСОБА_3, де він офіційно працевлаштований і виконує функції інженера з аеродромної служби на повну ставку, підтверджується графіками по режимам праці у період з листопада 2012 по січень 2013 року з 07:30 по 21:00 годин, у період з лютого 2013 по квітень 2013 року з 08:00 по 19:50 годин, у травні 2013 року з 07:00 по 23:00 годин безпідставні та не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, тому що графіки роботи, в розумінні законодавчих актів, не є режимом робочого часу.

Графік роботи - це форма організації робочого часу, при якій в певних межах працівник може самостійно визначати години роботи у зміну. Графіки роботи доводяться до відома працівників не пізніше, ніж за місяць до введення їх у дію.

Відповідачем не надано доказів фактично відпрацьованого часу ОСОБА_3 у ТОВ "Аеропорт Бельбек", а саме, для обліку часу, фактично відпрацьованого і (або) невідпрацьованого кожним працівником організації, застосовується табель обліку робочого часу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно встановив порушення викладених в акті ревізії від 16.09.2013 року № 08-21/165 в частині зайвої виплаченої заробітної плати в сумі 4913,23 грн. ОСОБА_3 та зобов'язав перерахувати суми єдиного соціального внеску із зайвої виплаченої заробітної плати, а тому, цю частину вимог слід задовольнити.

Що до вимоги про визнання дій щодо встановлення порушень викладених в акті ревізії від 16.09.2013 року № 08-21/165 не дотримання військовою частиною А 4515 пункту 4 статті 13 Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-VI в частині покриття видатків (заробітна плата) за рахунок спеціального фонду при наданні платних послуг мешканцям кімнат перелітаючих екіпажів - протиправними, скасування пункту 12 вимоги Державної фінансової інспекції в м. Севастополі від 15.10.2013 року № 27-08-14-14/3308 про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно штату військової частини А 4515 № 15/131, який затверджений 30.11.2007 р. начальником Генерального штабу - головнокомандуючим Збройних Сил України, за рахунок Державного бюджету утримується посада працівника Збройних Сил України "Завідувач кімнат перелітаючих екіпажів". Оплата праці даного працівника проводиться у відповідності до пункту 1 статті 15 Бюджетного кодексу України, з затвердженого фонду оплати праці за загальним фондом Державного бюджету і не пов'язана з веденням господарської діяльності військової частини.

Основній від діяльності військової частини А 4515 і всього особового штату, за КВЕД - 84.22 "Діяльність у сфері оборони".

Отже, військова частина А 4515 займається господарською діяльністю за дозволеними видами та видатки (заробітна плата) за не пов'язані з наданням платних послуг мешканцям кімнат перелітаючих екіпажів.

Статтею 13 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:

- доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;

- видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);

- кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету);

- фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Частиною 4 статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Згідно з частиною 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до пункту 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228 (далі Порядок), видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Позивачем використання коштів спеціального фонду, які надійшли як плата за послуги здійснювались відповідно до пункту 23 Порядку, за встановленими напрямками використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені видатками загального фонду.

Як вбачається з акту ревізії, жодних фактів нецільового використання коштів спеціального фонду кошторису або їх використання з порушенням бюджетних призначень не встановлено.

Відповідно до переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямків використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 р. № 659 (втратила чинність 09.03.2011 р., відповідні положення включені до Бюджетного кодексу України), надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто пов'язаних з виконанням основних функцій і завдань цих установ, використовуються на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням цих послуг. Такими витратами є перш за все забезпечення необхідними матеріалами, обладнанням, технікою, інвентарем, виготовленням бланків тощо.

Виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, видатки на заробітну плату обчислюються та плануються у складі спеціального фонду залежно від обсягу діяльності, що проводиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм.

Тобто у разі коли роботи виконуються госпрозрахунковими структурними підрозділами бюджетної установи або працівниками, зайнятими наданням цих послуг понад норми їх робочого часу, і відповідно підлягають оплаті за відпрацьований час, та штатним ним розписом мають бути затверджені відповідні посади, які утримуються за рахунок спеціального фонду.

При виконанні робіт з надання відповідних послуг у межах норм робочого часу працівниками, які утримуються за рахунок загального фонду, у спеціальному фонді можуть плануватися лише кошти на встановлення надбавок, складність та напруженість і на преміювання цих працівників.

При цьому плануванні видатків на преміювання вищезазначених працівників мають бути враховані положення пункту 23 Порядку, відповідно до яких видатки спеціального фонду плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Аналогічну позицію висловило і Міністерство фінансів України у листі "Про надання роз'яснень" № 31-07320-19/22626 від 14.09.2011 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно встановив порушення викладених в акті ревізії від 16.09.2013 року № 08-21/165 щодо не дотримання військовою частиною А 4515 пункту 4 статті 13 Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-VI в частині покриття видатків (заробітна плата) за рахунок спеціального фонду при наданні платних послуг мешканцям кімнат перелітаючих екіпажів, а тому, цю частину вимог слід задовольнити, тому що при проведенні ревізії не було враховано те, що завідуючою кімнат перелітаючих екіпажів військової частини а 4515, виплата заробітної плати якій проводилась за рахунок загального фонду, платні послуги надавались в межах норм робочого часу та у самій військовій частині не має відокремлених структурних підрозділів, які надають платні послуги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд звертає увагу, що зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин. Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Враховуючи зазначене, аналізуючи діюче законодавство України, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, в свою чергу відповідач не довив правомірність своїх дій, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов військової частини А 4515 задовольнити.

Визнати дії Державної фінансової інспекції в м. Севастополі щодо встановлення порушень викладених в акті ревізії від 16.09.2013 року № 08-21/165 в частині зайвого відшкодування вартості проїзду особам, яки перебували у відрядженні в розмірі 1884,00 грн., яка утворилась в наслідок відшкодування проїзду по квіткам автобусів без зазначення друкованим способом рейсу, години відправлення та вартості проїзду в порушення наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006 року № 503 "Про затвердження типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування" - протиправними.

Визнати дії Державної фінансової інспекції в м. Севастополі щодо встановлення порушень викладених в акті ревізії від 16.09.2013 року № 08-21/165 в частині зайвої виплаченої заробітної плати в сумі 4913,23 грн. ОСОБА_3 та перерахунку суми єдиного соціального внеску із зайвої виплаченої заробітної плати - протиправними.

Визнати дії Державної фінансової інспекції в м. Севастополі щодо встановлення порушень викладених в акті ревізії від 16.09.2013 року № 08-21/165 щодо не дотримання військовою частиною А 4515 пункту 4 статті 13 Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-VI в частині покриття видатків (заробітна плата) за рахунок спеціального фонду при наданні платних послуг мешканцям кімнат перелітаючих екіпажів - протиправними.

Скасувати пункти 2, 3, 4, 12 вимоги Державної фінансової інспекції в м. Севастополі від 15.10.2013 року № 27-08-14-14/3308 про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності.

Стягнути з Державного бюджету України на користь військової частини А4515 Міністерства Оборони України (вул. Федоровська, м. Севастополь, 99013, ЄДРПОУ 07945732) судові витрати у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 82 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та постанова підписана 20.01.2014 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Мінько