Рішення № 3679022, 25.12.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2008 р. Справа № 47/351-08

вх. № 7443/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Ільченко А.Б. - довіреність б/н від 08.10.2008 р., Павлуненко Е.Л. за довіреністю № б/н від 08.10.2008 р.;

1-го відповідача - не з"явився;

2-го відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Швейна фабрика ім. Тінякова", м. Харків

до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Лізинг", м. Київ

2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Схід" в особі Харківської філії, м. Харків

про витребування майна та стягнення 74978,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Швейна фабрика ім. Тінякова" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд: витребувати у 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо —Лізинг" із незаконного володіння майно позивача, а саме: частину нежитлового приміщення 1-го поверху № 9 Виробничого корпусу №1 у будинку літ."А-6" площею 642 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху №№3-5, 8-10, 13-15 Виробничого корпусу №2 у будинку літ."Б-3" площею 906,3 кв.м. та частину 1- го поверху №9 Виробничого корпусу №1 у будинку літ."А-6" площею 48,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Кацарська, 2/4 та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо —Лізинг" звільнити вказані приміщення, підписати з позивачем акт приймання-передачі майна; визнати договір суборенди, укладений ТОВ "Ельдорадо-Лізинг” з Харківською філією ТОВ "Ельдорадо-Схід” таким, що втратив чинність з 01.09.2008року - дня винесення рішення Київським апеляційним господарським судом Постанови про розірвання договору оренди від 09.12.2005 року, укладеного між ВАТ "Швейна фабрика ім. Тінякова” та ТОВ "Ельдорадо-Лізинг”; зобов'язати Харківську філію ТОВ "Ельдорадо-Схід" звільнити частину нежитлового приміщення 1-го поверху №9 Виробничого корпусу №1 у будинку літ."А-6" площею 642 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху №№3-5, 8-10, 13-15 Виробничого корпусу №2 у будинку літ."Б-3" площею 906,3 кв.м. та частину 1- го поверху №9 Виробничого корпусу №1 у будинку літ."А-6" площею 48,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Кацарська, 2/4 та стягнути з 1-го відповідача на користь позивача 74978,13 грн. – пені та судові витрати. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду по справі № 4/228 від 01.09.2008 р. договір оренди спірного майна від 09.12.2005 р., посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Івановою Ю.В. за реєстр. № 2962, який було укладено між позивачем та 1-им відповідачем - розірвано, однак орендовані приміщення не були повернуті позивачу та використовуються 2-им відповідачем на підставі договору суборенди. Крім того, позивачем нараховано 1-ому відповідачу неустойку у розмірі подвійної плати за користування нежитловими приміщеннями у відповідності до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка станом на 10.10.2008 р. становить суму 74978,13 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2008 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 05 листопада 2008 року о 12:45.

05 листопада 2008 року позивач через канцелярію господарського суду за вх. № 19748 надав уточнення, в яких просив вважати 2-им відповідачем по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Схід" в особі Харківської філії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 листопада 2008 року вищезазначені уточнення позивача були прийняті судом до розгляду, а в задоволенні клопотання відповідача про надсилання матеріалів справи за підсудністю до господарського суду м.Києва відмовлено та розгляд справи було відкладено на 19 листопада 2008 року о 11:10 годині.

17 листопада 2008 року 1-й відповідач через канцелярію господарського суду подав апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Харківської області від 05 листопада 2008 року по справі № 47/351-08.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської від 18 листопада 2008 року, у зв"язку з закінченням повноважень судді Светлічного Ю.В. справу № 47/351-08 було передано для вирішення питання щодо зупинення провадження по справі судді господарського суду Харківської області Чистяковій І.О.

Зважаючи на вищевикладене, господарський суд ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2008 року зупинив провадження у справі до закінчення розгляду Харківським апеляційним господарським судом апеляційної скарги 1-го відповідача на ухвалу господарського суду Харківської області від 05 листопада 2008 року по справі № 47/351-08.

02.12.2008 р. Харківським апеляційним господарським судом було відмовлено 1-ому відповідачу у прийнятті апеляційної скарги, про що винесено відповідну ухвалу.

08.12.2008 року справу було повернуто господарському суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 грудня 2008 року було поновлено провадження по справі та призначено її розгляд на 19 грудня 2008 року.

1-й відповідач 06 листопада 2008 року надав клопотання про здійснення фіксації судового процесу по справі № 47/351-08 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що ч.7 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті на вимогу хоча б одного учасника судового процесу або за ініціативою суду, господарським судом було задоволено зазначене клопотання 1-го відповідача та запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду” на диск CD-R, серійний номер cicx 05399.

18 грудня 2008 року позивач через канцелярію господарського суду Харківської області надав письмові пояснення по справі (вх. № 21778), в яких пояснив, що 1-й відповідач, порушуючи вимоги чинного законодавства України, а саме ст.774 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що строк договору піднайму не може перевищувати строк договору найму, продовжує бути орендодавцем по договору суборенди № 10-12/06 від 10 грудня 2006 року, що був укладений між ним та 2-м відповідачем, а тому користування приміщенням він фактично не припинив та не виконав свого обов”язку щодо повернення об”єкта оренди позивачу відповідно до взятих на себе зобов”язань по договору оренди від 09 грудня 2005 року.

1-й відповідач 17 грудня 2008 року надав телеграму (вх. № 21714), в якій заявив клопотання про відкладення розгляду справи на інший строк, у зв”язку з тим, що Вищим господарським судом України призначено справу за участю його представника, який приймає участь у даній справі.

Суд, розглянувши вищезазначене клопотання 1-го відповідача про відкладення розгляду справи, задовольнив його та відклав розгляд справи на 25 грудня 2008 року о 15:00, про що судом було винесено ухвалу господарського суду Харківської області від 19 грудня 2008 року.

1-ий відповідач у призначене судове засідання не з”явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

24 грудня 2008 року до господарського суду за вх. № 4284 надійшло клопотання 1-го відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що Вищим господарським судом України призначено справу за участю представника 1-го відповідача на дату розгляду справи № 47/351-08.

Суд, розглянувши надане 1-им відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи (вх.4284), та враховуючи те, що 1-им відповідачем не було надано будь-яких доказів в обгрунтування заявленого клопотання, а також приймаючи до уваги те, що у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, суд вважає клопотання 1-го відповідача необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

2-й відповідач у призначене судове засідання не з”явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

1-ий відповідач проти заявленого позову заперечує, з підстав викладених у відзиві, зокрема посилаючись на те, що фактично не займає вказаних приміщень, а передав їх у суборенду 2-ому відповідачу, крім того, під час розгляду справи № 4/228 у господарському суді м.Києва судом не вирішувалося питання про застосування наслідків недійсності правочину. Крім того, 1-ий відповідач вказує, що не зважаючи на те , що він не використовує спірні приміщення ним здійснювалася оплата, яка була зарахована позивачем в якості оплати за оренду в сумі 29 425,83 грн., а решта коштів повернута.

2-ий відповідач також у відзиві на позову заяву проти заявленого позову заперечує на тих підставах, що він належним чином володіє та користується суборендованим приміщенням та вважає, що договір суборенди не є похідним від первісного договору оренди.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та прохали суд їх задовольнити.

24 грудня 2008 року позивач через канцелярію господарського суду за супровідним листом вх.№ 22160 надав на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 10.12.2008 року копії витребуваних судом документів, які суд долучив до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне:

09 грудня 2005 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір оренди нежитлових приміщень за адресою: м.Харків, вул.Кацарська 2/4, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою Ю.В. за реєстровим номером 2962 (надалі – договір оренди).

Відповідно до умов цього договору оренди позивач надав в платне користування частину нежитлового приміщення 1 поверху №9 виробничого корпусу №1 у будинку літ. „А-6” площею 642 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху №№3-5, 8-10, 13-15 виробничого корпусу №2 у будинку літ. „Б-3” площею 906,3 кв.м. та частину 1-го поверху №9 виробничого корпусу №1 у будинку літ. „А-6” площею 48,8 кв.м., розташованих за адресою: м.Харків, вул.Кацарська, 2/4 терміном на сім років.

Факт отримання 1-им відповідачем у користування цих нежитлових приміщень підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 09.12.2005 року, який підписано позивачем та 1-им відповідачем.

П.4.2.3 цього ж договору оренди було закріплено право Орендаря (1-го відповідача) передавати об’єкт оренди особам, які здійснюють торгівельну діяльність під торгівельною маркою „Ельдорадо” без згоди Орендодавця (позивача).

Користуючись цим правом, 1-им відповідачем був укладений з 2-им відповідачем договір суборенди вищезазначених нежитлових приміщень за №10-12/06 від 10.12.2006 р. (надалі - договір суборенди) на строк до 08.12.2007 року, який згідно додаткової угоди було продовжено 1-им та 2-им відповідачем до 05.12.2009 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду по справі №4/228-08 від 01.09.2008 року вказаний договір оренди було розірвано.

Умовами договору оренди передбачено, що у випадку дострокового розірвання (припинення) договору оренди Орендар (1-ий відповідач) зобов"язаний повернути Орендодавцю (позивачу) об’єкт оренди протягом 10 робочих днів на підставі акту приймання-передачі.

17 вересня 2008 року позивач направив 1-ому відповідачу лист за № 609 з вимогою звільнення орендованих приміщень та їх повернення шляхом підписання актів приймання-передачі в термін до 10.10.2008 року.

У ході розгляду справи 1-им відповідачем було надіслано позивачу акт прийому-передачі з супроводжувальним листом від 12.11.2008 р. №114, на що позивач відповів листом № 697 від 27.11.2008 р. про готовність прийняти приміщення належним чином 08.12.2008 р. о 10:00, для чого позивач просив направити в зазначений час повноважного представника 1-го відповідача, звільнити нежитлові приміщення, а також забезпечити дії по прийманню-передачі невід"ємних поліпшень, здійснити інші необхідні заходи.

Однак, у визначений позивачем час 1-ий відповідач не направив свого повноважного представника для вчинення дій щодо належного приймання-передачі орендованого майна, про що 08.12.2008 р. був складений відповідний акт про нез’явлення представників 1-го відповідача та знов надісланий лист на адресу 1-го відповідача за №708 від 09.12.2008 р.

Таким чином, договір оренди припинив свою дію, однак 1-ий відповідач не повернув позивачу орендовані за цим договором нежитлові будівлі.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Ч. 2 ст.774 Цивільного кодексу України встановлено, що строк договору піднайму не може перевищувати строк договору найму.

Це обумовлено загальними принципами цивільного права, відповідно до яких оскільки наймач має право користування майном лише в межах строку договору найму, відповідно він не може передати майно в піднайм на строк, більший ніж строк договору найму. Отже, договір суборенди є похідним від договору оренди і може зберігати свою чинність поряд із договором оренди.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов до висновку, що оскільки зазначений договір оренди припинив свою дію 01.09.2008 року, на тій підставі, що його було достроково розірвано згідно постанови Київського апеляційного господарського суду по справі №4/228-08 від 01.09.2008 року, то і вказаний договір суборенди відповідно до закону припинив свою дію - 01.09.2008 р.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів можуть захищатися способами визначеними ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб"єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов"язку зобов"язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб"єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв"язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд встановив, що чинним законодавством України не передбачено такого способу захисту порушеного права чи інтересу, як визнання договіру таким, що втратив чинність, по суті, така вимога спрямована на встановлення факту, що має юридичне значення, а не на поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в частині визнання договіру суборенди, укладеного ТОВ "Ельдорадо-Лізинг” з Харківською філією ТОВ "Ельдорадо-Схід” таким, що втратив чинність з 01.09.2008року - дня винесення рішення Київським апеляційним господарським судом Постанови про розірвання договору оренди від 09.12.2005 року, укладеного між ВАТ "Швейна фабрика ім. Тінякова” та ТОВ "Ельдорадо-Лізинг”.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Статтею 4 Закону України “Про власність” передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності.

Згідно із статтею 48 зазначеного Закону передбачено, що Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом, господарським судом або третейським судом.

Відповідно до статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб’єктів господарювання захищаються законом.

При цьому відповідно до ст.ст. 16, 20 Цивільного кодексу України власник майна на свій розсуд здійснює своє право на захист, у тому числі обирає спосіб захисту свого права користування та розпоряджання належним йому майном.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги те, що договір оренди було достроково розірвано, відповідачами не було надано доказів звільнення спірних нежитлових приміщень та передачі їх позивачу, суд вважає вимоги заявленого позову в частині витребування у 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо —Лізинг" із незаконного володіння майна позивача, а саме: частину нежитлового приміщення 1-го поверху № 9 Виробничого корпусу №1 у будинку літ."А-6" площею 642 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху №№3-5, 8-10, 13-15 Виробничого корпусу №2 у будинку літ."Б-3" площею 906,3 кв.м. та частину 1- го поверху №9 Виробничого корпусу №1 у будинку літ."А-6" площею 48,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Кацарська, 2/4 та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо - Лізинг" звільнити вказані приміщення, підписати з позивачем акт приймання-передачі майна, а також позовні вимоги в частині зобов'язання 2-го відповідача звільнити частину нежитлового приміщення 1-го поверху №9 Виробничого корпусу №1 у будинку літ."А-6" площею 642 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху №№3-5, 8-10, 13-15 Виробничого корпусу №2 у будинку літ."Б-3" площею 906,3 кв.м. та частину 1- го поверху №9 Виробничого корпусу №1 у будинку літ."А-6" площею 48,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Кацарська, 2/4 законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п.3.2. договору оренди з урахуванням внесених до нього змін, а саме відповідно до договіру про внесення змін № 1 від 01.12.2006 року до договору оренди від 09.12.2005 року розмір щомісячної орендної плати складав 23224,50 доларів США за офіційним курсом НБУ UAH до USD на дату виставлення рахунку, плати за користування сервітутом - еквівалент 366 доларів США за офіційним курсом НБУ UAH до USD на дату виставлення рахунку, загальний розмір орендних платежів за користування об"єктом оренди складає 23590 доларів США на місяць.

Згідно довідки відділення № 25 Акціонерного банку "Факторіал-Банк" за № 13/25-158 від 10.10.2008 року офіційний курс НБУ гривні до доларів США станом на 10 жовтня 2008 року становив 492,7100.

Таким чином, оскільки, 1-ий відповідач не виконав свого обов’язку щодо повернення позивачу орендованих нежитлових приміщень за договором оренди, суд вважає правомірними та обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 74978,13 грн. неустойки виходячи із розміру орендної плати, встановленою п.3.2. договору оренди з урахуванням внесених до нього змін, та розрахунку неустойки на день подання позовної заяви - 10.10.2008 р.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення неустойки в сумі 74978,13 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та письмових пояснень позивача, наданих до суду 18 грудня 2008 р., грошові кошти, які 1-ий відповідач перерахував позивачу за платіжними дорученнями № 1915 від 06.10.2008 року, № 1928 від 08.10.2008 р. та 1986 від 10.10.2008 року в якості орендної плати за жовтень 2008 року він повернув 1-ому відповідачу згідно платіжних доручень № 1970 від 07.10.2008 року, № 1987 від 09.10.2008 р. та № 2006 від 13.10.2008 р. як помилково зараховані.

Зважаючи на вищевикладені обставини, суд вважає, що заперечення відповідачів проти позову, викладені у поданих суду відзивах грунтуються на помилковому розумінні чинного законодавства, спростовані вищевстановленими фактами та не доведені належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 25500 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідачів рівними частками, стягнувши з кожного відповідача по 12750 грн. державного мита та по 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 19, ст.41, ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 20, 317, 319, 321, 391, 774, 775 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 147 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 48 Закону України “Про власність”, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 21, 22, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Лізинг" про відкладення розгляду справи.

Позов задовольнити частково.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо - Лізинг" (04050, м.Київ, вул. Глибочицька, 44, ідентифікаційний код 33643817, р/р 26002001077101 в ОПЕРУ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 300023) із незаконного володіння майно Відкритого акціонерного товариства "Швейна фабрика ім. Тінякова" (61012, м. Харків, вул.Кацарська, 2/4, р/р 2600101142 в АБ "Факторіал-банк" м.Харків, МФО 351715, ідентифікаційний код 00309915), а саме: частину нежитлового приміщення 1-го поверху № 9 Виробничого корпусу №1 у будинку літ."А-6" площею 642 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху №№3-5, 8-10, 13-15 Виробничого корпусу №2 у будинку літ."Б-3" площею 906,3 кв.м. та частину 1- го поверху №9 Виробничого корпусу №1 у будинку літ."А-6" площею 48,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Кацарська, 2/4 та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо - Лізинг" звільнити вказані приміщення, підписати з Відкритим акціонерним товариством "Швейна фабрика ім. Тінякова" акт приймання-передачі майна.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Схід" в особі Харківської філії (м.Харків, вул.Енгельса, буд. 33, ідентифікаційний код 32887375) звільнити частину нежитлового приміщення 1-го поверху №9 Виробничого корпусу №1 у будинку літ."А-6" площею 642 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 3-5, 8-10, 13-15 Виробничого корпусу №2 у будинку літ."Б-3" площею 906,3 кв.м. та частину 1- го поверху №9 Виробничого корпусу №1 у будинку літ."А-6" площею 48,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Кацарська, 2/4.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо - Лізинг" (04050, м.Київ, вул. Глибочицька, 44, ідентифікаційний код 33643817, р/р 26002001077101 в ОПЕРУ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 300023) на користь Відкритого акціонерного товариства "Швейна фабрика ім. Тінякова" (61012, м. Харків, вул.Кацарська, 2/4, р/р 2600101142 в АБ "Факторіал-банк" м.Харків, МФО 351715, ідентифікаційний код 00309915) неустойку в сумі 74978,13 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 12750 грн. та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Схід" в особі Харківської філії (м.Харків, вул.Енгельса, буд. 33, ідентифікаційний код 32887375) на користь Відкритого акціонерного товариства "Швейна фабрика ім. Тінякова" (61012, м. Харків, вул.Кацарська, 2/4, р/р 2600101142 в АБ "Факторіал-банк" м.Харків, МФО 351715, ідентифікаційний код 00309915) витрати по сплаті державного мита в сумі 12750 грн. та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Врешті частині позову щодо визнання договіру суборенди №10-12/06 від 10.12.2006 р. таким, що втратив чинність відмовити.

Повний текст рішення підписано 26 грудня 2008 року.

Суддя

справа № 47/351-08