Постанова № 36788147, 16.01.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2014 р. Справа № 922/3601/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Медуниця О.Є. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Белозора А.В., за довіреністю № 14-329 від 16 березня 2012 року,

відповідача - Басарт Л.А., за довіреністю № 157/1 від 29 лютого 2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3682Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 11 листопада 2013 року у справі № 922/3601/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків

про стягнення 3 089 942,22 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11 листопада 2013 року у справі № 922/3601/13 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг в сумі 2 072 619,90 грн., 3% річних в сумі 94 642,50 грн., пеню в сумі 29 967,72 грн., 7% штрафу в сумі 43 851,12 грн., інфляційних втрат в сумі 4 083,72 грн., судовий збір в сумі 61290,70 грн. В частині стягнення з відповідача пені в сумі 269 709,52 грн., 7% штрафу в розмірі 394 660,12 грн., інфляційних втрат в сумі 10 592,38 грн. - відмовлено. В частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 155000,00 грн. провадження у справі припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору. Заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду по даній справі задоволено частково. Відстрочено виконання рішення суду по справі № 922/3601/13 строком на один місяць.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 11 листопада 2013 року у справі № 922/3601/13 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 269 709,52 грн., 7% штрафу у сумі 394 660,12 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати просить покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається, зокрема, на той факт, що господарським судом взяті до уваги лише доводи і аргументи відповідача, чим порушенні вимоги статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності учасників процесу перед законом і судом. Вказує на те, що при вирішенні питання щодо зменшення пені господарський суд повинен був, з урахуванням пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; невідповідності розміру пені наслідкам порушення зобов'язання. Вважає, що господарським судом не прийнято до уваги негативні наслідки спричинені Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" від прострочення виконання зобов'язання.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим, таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 11 листопада 2013 року у справі № 922/3601/13 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу, зокрема, зазначає, що поставлений позивачем газ іде на виробництво теплової енергії для бюджетних організацій, серед яких переважну більшість складають школи, дитячі садки, будинки-інтернати та лікарні. Бюджетні установи - споживачі тепла не мають іншого альтернативного джерела опалення і проблеми теплопостачального підприємства відповідача можуть поставити під загрозу теплопостачання вищевказаних бюджетних установ.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

В серпні 2013 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 2 227 619,90 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 29 491,34 грн., 3% річних у розмірі 94 642,50 грн., пені у розмірі 299 677,24 грн. та 7% штрафу, що складає 438 511,24 грн.

Як убачається з матеріалів справи, 30 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (покупець) та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (продавець) було укладено договір № 17/12 - БО-32 про закупівлю природного газу (а.с. 10-14).

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2. договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2. договору, продавець передає покупцю в період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року природний газ в обсязі до 15 020 тис. куб. м, в тому числі по місяцях.

Ціну за 1000 куб. м природного газу сторони обумовили в пункті 3.1. договору, визначивши, що вона становить 3 509,00 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 0%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральним та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн.

До сплати за 1000 куб. м природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ - 3 945,90 грн.

Порядок здійснення оплати передбачений пунктом 4.1. договору, відповідно до якого оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 4.5 договору, звіряння розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Зазначене оформляється актом звіряння, з урахуванням вартості робіт з відключення та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт.

Термін поставки газу, визначений в пункті 5.1 договору з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно.

В розділі шостому договору сторони визначили взаємні права та обов'язки, зокрема, продавець зобов'язався забезпечувати поставку газу у строки, встановлені цим договором (підпункт 6.3.1. договору), а покупець своєчасно і в повному обсязі сплачувати за поставлений газ (підпункт 6.1.1.договору).

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання та на виконання договору № 17/12 - БО-32 про закупівлю природного газу передав покупцю протягом січня - липня 2012 року, природний газ в обсязі 7 729,571 тис. куб. м на загальну суму 30 551 839,81 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу:

- від 31.01.2012р. за січень на суму 9 539 473,68 грн.;

- від 29.02.2012р. за лютий на суму 10 961 895,65 грн.;

- від 31.03.2012р. за березень на суму 7 841 588,42 грн.;

- від 30.04.2012р. за квітень на суму 1 274 734,84 грн.;

- від 31.05.2012р. за травень на суму 301 928,44 грн.;

- від 30.06.2012р. за червень на суму 295 366,40 грн.;

- від 31.07.2012р. за липень на суму 336 852,38 грн. (а.с. 18-24).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено у статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у строк, встановлений п. 4.1 договору про закупівлю природного газу № 17/12 - БО-32 від 19.01.2012 р. та вимоги чинного законодавства щодо виконання належним чином взятих на себе зобов'язань у зв'язку з чим, станом на 19.06.2013 року, з урахуванням часткової оплати, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 2 227 619,90 грн., на яку позивачем були нараховані пеня, інфляційні витрати та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань та 7% штрафу.

Після звернення Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовною заявою до господарського суду 27 серпня 2013 року, ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» було сплачено частину заборгованості в сумі 155 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №782 (#49903677) від 25 вересня 2013р. (а. с. 64).

Відповідно до підпункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В підпункту 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, зокрема, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК) , зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, господарським судом правомірно в цій частині припинено провадження у справі відповідно до пункту 1.1. статті 80 Господарського процесуального кодексу України, в частині стягнення грошових коштів у розмірі 155 000,00 грн.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції враховано, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця

В силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 та врахована судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Згідно з розрахунком позивача 3% річних складають 94 642,50 грн., інфляційні втрати складають 29 491,34 грн.

Разом з тим, позивачем розраховано інфляційні втрати без урахування зазначених вище норм, тому колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо необґрунтованості розрахунку позивача в частині нарахування інфляційних втрат, які складають 10 592,38 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд обґрунтовано та правомірно дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 94 642,50 грн., часткового задоволення інфляційних втрат в розмірі 4 083,72 грн. та відмови в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 10 592,38 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3 договору № 17/12 - БО-32 про закупівлю природного газу від 19 січня 2012 року сторони визначили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Судова колегія вважає, що позивачем у відповідності до вказаних норм та умов договору розрахована сума пені, яка складає 299 677,24 грн. та штраф - у розмірі 438 511,24 грн.

Відповідачем подане клопотання про зменшення суми штрафних санкцій. Задовольняючи клопотання відповідача, господарський суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення у справі, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 статті 219 Господарського кодексу України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Статтею 233 Господарського кодексу України, передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України п. 3.17.4 (постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Матеріали справи свідчать, що газ, який поставлено за договором № 17/12 - БО-32 про закупівлю природного газу від 19 січня 2012 року, використовувався відповідачем для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання бюджетної сфери в дев'яти районах Харківської області та частині лікарень та інших медичних установ м. Харкова.

У складі споживачів, яким відповідач постачає теплову енергію, бюджетні організації складають 72%, а населення складає 20%.

Станом на 01 грудня 2013р. загальний борг споживачів - бюджетних організацій, комунальних підприємств та населення, за надані послуги з централізованого теплопостачання перед ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" складає 13 814,1 тис. грн., що підтверджується довідкою ТОВ "Котельні лікарняного комплексу".

Відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13 листопада 1996р., заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

Крім того, Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20 лютого 2003р. надано право реструктуризувати заборгованість за комунальні послуги строком до 5 років.

Відповідач в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені посилався також на те, що до бюджетних організацій практично неможливо застосувати штрафні санкції за прострочення оплати послуг з централізованого теплопостачання, оскільки згідно п.п. 9 п. 21 "Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №609 від 09.07.2008р., у разі, якщо кошторис боржника (крім спеціального фонду в частині власних надходжень) не містить відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету, за яким необхідно здійснити безспірне списання, орган Державного казначейства не здійснює безспірне списання коштів та повертає стягувану без виконання платіжну вимогу. Враховуючи, що штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання загалом не передбачаються бюджетним планом, кошторисом, тому стягнення їх в примусовому порядку є неможливим.

Прострочення платежу було допущене по незалежним від відповідача обставинам. Обсяг невідшкодованої різниці між тарифами та собівартістю за минулі роки в даний час складає 3 554 910,09 грн., що підтверджено протоколом уповноваженої комісії Харківської обласної державної адміністрації, та свідчить про те, що вини відповідача у виникненні заборгованості та судового спору немає. Велика різниця між собівартістю теплової енергії та тарифами для населення та для бюджетних організацій в 2012р.-2013р. стала причиною затримки остаточного розрахунку за газ. Підставою неповного розрахунку відповідача з позивачем було невирішення на державному рівні питання про відшкодуванню різниці між тарифами та собівартістю на теплову енергію для населення.

Судова колегія вважає, що, при вирішенні питання стосовно зменшення розміру пені, господарським судом першої інстанції підставно взятий до уваги ступінь виконання боржником зобов'язання за договором № 17/12 - БО-32 про закупівлю природного газу від 19 січня 2012 року, а саме: той факт, що на момент подачі позовної заяви відповідач виконав свої договірні зобов'язання щодо поставленого йому природного газу на 93,22 %.

Крім того, як зазначалось вище, загальна заборгованість споживачів - бюджетних установ, комунальних підприємств та населення, перед ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" складає 13 814,1 тис. грн., тоді як загальна заборгованість товариства за поставлений йому природний газ складає 2 072 619,90 грн. Тобто, відповідач здійснює погашення заборгованості за поставлений йому природний газ не тільки за рахунок надходження від споживачів оплат за здійснене товариством централізоване теплопостачання, а й з інших джерел.

З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи, що обставини справи свідчать про те, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому стані, враховуючи статус відповідача, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, у відповідності до статті 233 Господарського кодексу України та на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 90%, та стягнення з відповідача пені у розмірі 29 967,72 грн. та відмови в решті заявленої суми пені.

Дана правова позиція узгоджується із практикою розгляду аналогічних справ у Вищому господарському суді України по справам 5023/3165/12, 5023/3166/12, 5023/4764/12, 5023/5039/12, 5023/929/12, 5023/1231/12, 5023/1235/12, 5023/1234/12, 5023/4714/12,5023/5203/12, 5023/129/12.

Що стосується надання відстрочки виконання рішення суду на 6 місяців, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Колегія суддів зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Аналогічна правова позиція викладена в роз'ясненнях Вищого арбітражного суду від 12.09.1996р. №02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", із змінами та доповненнями.

Як було встановлено, відповідач є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що здійснює теплопостачання бюджетним організаціям, комунальним підприємствам та населенню, які становлять 92% всіх споживачів теплової енергії товариства. Скрутний фінансовий стан відповідача та неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого йому газу спричинено неналежним виконанням споживачами теплової енергії - бюджетними організаціями, комунальними підприємствами та населенням, зобов'язань з оплати наданих їм послуг з теплопостачання.

Враховуючи вищевикладене та те, що обставини справи свідчать про неможливість відповідача на цей час негайно виконати рішення суду та сплатити утворену заборгованість в повному обсязі, оскільки стягнення усієї суми боргу одразу може призвести до зупинки діяльності підприємства, що виключить надалі можливість розрахунку з позивачем, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення та відстрочив виконання рішення на один місяць.

За таких обставин доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ задоволенню не підлягає, а підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 11 листопада 2013 року у справі № 922/3601/13 відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11 листопада 2013 року у справі № 922/3601/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 20 січня 2014 р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Черленяк М.І.