Постанова № 36788135, 20.01.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р. Справа № 5015/4680/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Сколівської міської ради Львівської області, вих. № 02-16/226 від 04.02.2013р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 295 від 14.02.2013р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 22.01.2013 р.

у справі № 5015/4680/12 (суддя - Н.В. Мороз)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Сколе

до Сколівської міської ради, м. Сколе

про стягнення 21164, 05 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - паспорт серії НОМЕР_1 виданий Сколівським РВУ МВС у Львівській області;

ОСОБА_4 - представник (довіреність б/н від 31.10.2012 р.);

від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.01.2013р. позов задоволено повністю, стягнуто з Сколівської міської ради на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 19 032, 85 грн. - заборгованості, 1 034, 20 грн. - інфляційних нарахувань, 1095, 00 грн. - 3% річних, 1609,50 грн. - судового збору.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд виходив з того, що Відповідачем по справі неналежно виконано умови договору купівлі-продажу № 034 від 16.08.2010р., зокрема, не оплачено товар, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за поставлену продукцію, інфляційних нарахувань та 3 % річних на вказану заборгованість

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Сколівська міська рада (далі - відповідач, апелянт) звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 02-16/226 від 04.02.2013р., в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Львівської області від 22.01.2013р. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт наголошує на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, оскільки ним не вжито необхідних заходів для забезпечення всестороннього, повного та об'єктивного розгляду спору. Також Скаржник стверджує, що підпис на видатковій накладній № 07/10/03 від 07.10.2010р. не належить ОСОБА_5, а відтак Сколівська міська рада фактично товар не одержувала, що вказує на відсутність зобов'язань Відповідача перед Позивачем. Просить призначити у справі почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставити питання «Чи відповідає підпис в графі «отримав» у видатковій накладній №07/10/03 від 07.10.2010р. Дідику Володимиру Юрійовичу?».

У відзиві на апеляційну скаргу від 28.02.2013р. (Вхідний № ЛАГС 05-04/132/13) Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) заперечує доводи апеляційної скарги та просить рішення господарського суду Львівської області від 22.01.2013р. залишити без змін, а апеляційну скаргу Сколівської міської ради без задоволення.

20 січня 2014р. у судове засідання з'явився Позивач та її представник, які доводи апеляційної скарги заперечили з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідач участі уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 183).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2014р. участь представників сторін у судове засідання визначена на власний розсуд. Заслухавши в судовому засіданні думку Позивача, взявши до уваги викладене Апелянтом у попередніх судових засіданнях та враховуючи те, що у відповідності до вимог ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності судового процесу, закріпленого в ст. 4-3 ГПК України, судова колегія прийшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника Апелянта.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані у них докази, колегія суддів прийшла до висновку про необгрунтованість доводів апеляційної скарги та відповідність рішення місцевого господарського суду нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

16 серпня 2010р. між Приватним підприємцем ОСОБА_2 (продавець) та Сколівською міською радою (покупець) укладено Договір № 034, згідно якого, продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити будівельно-оздоблювальні матеріали, в обсягах і на умовах, передбачених дійсним договором. Сума Договору становить 20 тисяч гривень, номенклатура і кількість товару, що постачається для продажу, попередньо узгоджується з покупцем і визначається по накладних, що надаються покупцю - продавцем і є невід'ємною частиною Договору. Ціни на продукцію є договірними і уточнюються на момент відгрузки товару (пункт 1 Договору).

Відповідно до п. 2 вказаного Договору оплата здійснюється по безготівковому розрахунку шляхом перерахунку грошей покупцем на рахунок продавця, або шляхом внесення коштів в касу продавця.

Відгрузка продукції здійснюється згідно накладної зі складу продавця (п. 5 Договору). Згідно п. 6 термін дії договору визначено до 31.12.2010р.

07 жовтня 2010р. до Договору № 034 від 16.08.2010р. укладено додаток, згідно якого у зв'язку із проведенням позачергового ремонту приміщень міської ради, які були пошкоджені внаслідок пожежі та збільшенням витрат на будівельні матеріали, сума договору № 034 від 16.08.2010р. становить 27 000 (двадцять сім тисяч) грн.

Згідно ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем подано суду видаткову накладну № 07/10/03 від 07.10.2010р. (а. с. 10), що є підтвердженням поставки Приватним підприємцем ОСОБА_2 та отримання Відповідачем (його уповноваженим представником на отримання будівельних цінностей) товару на загальну суму 19 032 грн. 85 коп.

Оскільки ні Позивачем ні Відповідачем суду не подавалося доказів того, що між ними укладено інші договори, на підставі яких можна ставити під сумнів факт виконання договору № 034 за видатковою накладною № 07/10/03 від 07.10.2010р., суд вважає, що вказана накладна є підтвердженням здійснення господарської операції саме за укладеним між сторонами Договором № 034 від 16.08.2010р. Однак, судова колегія наголошує й на тому, що накладна, за якою Відповідач отримав товар, сама по собі є самостійною підставою виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Видаткова накладна N 07/10/03 від 07.10.2010р. відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88. Дана накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на Відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Крім того, посилання Апелянта на відсутність у накладній №07/10/03 від 07.10.2010р. відтиску печатки Сколівської міської ради, що є ще одним підтвердженням того, що Відповідач не брав участі у підписанні цієї накладної, судова колегія вважає безпідставними, оскільки законодавство не вимагає обов'язкової наявності такої печатки. Відповідно до п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Тобто альтернативність скріплення видаткової накладної відтиском печатки надається особі, яка приймає товар та цю накладну підписує.

Згідно ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України про використання довіреностей приватними підприємцями від 31.10.2000р. N 053-291516 довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для її бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 9 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. N 99 при позбавленні довіреної особи права на одержання цінностей за виданою йому довіреністю, строк дії якої ще не минув, довіреність у такої особи вилучається. У разі анулювання довіреності, за якою отримуються цінності частинами або розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів чи доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, підприємство, що видало довіреність, негайно повідомляє постачальника про анулювання відповідної довіреності. З моменту отримання такого повідомлення відпуск цінностей за анульованою довіреністю припиняється. За відпуск цінностей за анульованими довіреностями відповідальність несе постачальник, а втрати від цього відшкодовуються у встановленому порядку.

Таким чином твердження Скаржника про невідповідність підписів на довіреності № 125 від 07.10.2010р. у графі «керівник» та «головний бухгалтер» підписам цих посадових осіб, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду оцінює критично та зазначає, що вказана довіреність недійсною не визнавалась, доказів її відкликання Відповідачем суду не надавалося, а відтак така є доказом того, що ОСОБА_5 був уповноважений Сколівською міською радою на отримання будівельних матеріалів від ПП Бондар на суму 20 000 грн.

Також в апеляційній скарзі Скаржник наголошує на тому, що Сколівська міська рада не отримувала вказаного товару за видатковою накладною № 07/10/03 від 07.10.2010р., оскільки підпис на цій накладній не належить ОСОБА_5, у зв'язку із чим Апелянт просив провести почеркознавчу експертизу.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2013р. по справі № 5015/4680/12 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Сколівської міської ради про стягнення 21164, 05 грн. призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставлено питання про те, чи належить підпис на видатковій накладній № 07/10/03 від 7 жовтня 2010 р. на суму 19032,85 грн. ОСОБА_5.

За результатами проведення почеркознавчої експертизи Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз надано висновок № № 11070/11071/13-32 від 20.12.2013р., згідно якого підпис Дідика Володимира Юрійовича у рядку «отримав (ла)» на видатковій накладній № 07/10/03 від 07.10.2010р. на суму 19032, 85 (а. с. 104-105), виконано Дідиком Володимиром Юрійовичем (а. с. 173-177).

Наявність заборгованості Сколівської міської ради перед ФОП ОСОБА_2 підтверджується також наявним у матеріалах справи актом звірки від 11.10.2010р. на суму, що відповідає сумі за поставлений товар відповідно до видаткової накладної №07/10/03 від 07.10.2010р (а. с. 11, 30).

У зазначеному акті містяться підписи та відтиски печаток обох сторін Договору №034 від 16.08.2010р.. Львівський апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про безпідставність тверджень Відповідача на відсутність в акті звірки посилань на договір № 034 від 16.08.2010р., що в свою чергу робить цей акт неналежним доказом у справі, оскільки ним й справді не доведено наявності жодних інших правовідносини з Позивачем, крім вказаного Договору. Окрім того, підтвердження здійснення оплати за вказаним актом звірки на зазначену у ньому суму Відповідач суду також не надав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до вимог ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, а тому сам факт прийняття товару породжує обов'язок його оплати покупцем, незважаючи на те, чи мала місце поставка за договором.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обстави, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія погоджується з рішенням господарського суду Львівської області від 22.01.2013р. щодо наявності підстав для задоволення позову та стягнення зі Сколівської міської ради на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - 19 032, 85 грн. - заборгованості, 1 034, 20 грн. - інфляційних нарахувань, 1 095, 00 грн. - 3% річних, оскільки вказане рішення відповідає нормам чинного законодавства та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 22.01.2013р. у справі № 5015/4680/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сколівської міської ради Львівської області, вих. № 02-16/226 від 04.02.2013р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 295 від 14.02.2013р.) - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109, 110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 5015/4680/12 повернути господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 24.01.2014 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.