Постанова № 36788118, 22.01.2014, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року Справа № 901/3146/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Гонтаря В.І.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача - Федусова Раїса Миколаївна, довіреність №32 від 01 січня 2014 року (Державне підприємство "Придніпровська залізниця");

відповідача - Іванова Ольга Тадеушевна, довіреність №37 від 14 січня 2014 року (Публічне акціонерне товариство "Євпаторійський завод будівельних матеріалів");

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 12 листопада 2013 року у справі №901/3146/13

за позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця" (вул. К.Маркса 108, м. Дніпропетровськ, 49602)

в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" державного підприємства "Придніпровська залізниця" (вул. Лен. Комсомолу, 2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50023)

до публічного акціонерного товариства "Євпаторійський завод будівельних матеріалів" (вул. Фестивальна, 21, с. Каменоломня, Сакський район, 96528)

про стягнення 17610,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" державного підприємства "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до публічного акціонерного товариства "Євпаторійський завод будівельних матеріалів" про стягнення штрафу в розмірі 17610,00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 24, 118, 122 Статуту залізниць України, мотивовані невірним зазначенням відповідачем у накладній маси вантажу, що було виявлено в результаті контрольного переважування на вимогу вантажоодержувача, та про що складено акт.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2013 року у позові державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" державного підприємства "Придніпровська залізниця" відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції вказав у своєму рішенні, що обставини справи свідчать про порушення поверхні вантажу та можливість його втрати на шляху слідування, у зв'язку з чим залізниця несе відповідальність за незбереження вантажу, доки не доведе відсутність своєї вини.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи.

Так, апелянт зазначає, що Статутом залізниць України не передбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухомому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряла правильність розміщення та закріплення вантажу. Відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Якщо він цього не зробив, вина покладається на відправника.

Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2013 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Борисова Ю.В., судді Волков К.В., Гонтар В.І.

13 січня 2014 року до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує на незаконність та необґрунтованість вимог позивача про стягнення штрафу за невірно зазначену у накладній масу вантажу.

За розпорядженням секретаря судової палати від 14 січня 2014 року у зв'язку з відпусткою судді Борисової Ю.В. склад колегії з розгляду апеляційної скарги у справі був визначений наступним чином: головуючий - суддя Балюкова К.Г., судді Волков К.В., Гонтар В.І.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 січня 2014 року розгляд апеляційної скарги був відкладений на 22 січня 2014 року.

За розпорядженням секретаря судової палати від 22 січня 2014 року суддя Волков К.В. у зв'язку з відпусткою був замінений на суддю Плута В.М.

22 січня 2014 року до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення на відзив відповідача, в яких він вказує на необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо можливості втрати вантажу на шляху слідування, оскільки вагон, яким перевозився вантаж, в технічному стані справний, люка та двері вагону були закриті, слідів втрати вантажу немає.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

За накладною №45154960 від 30 травня 2013 року (арк. с. 7) зі станції Євпаторія-Товарна до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці для одержувача - відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" було відправлено 6 (шість) вагонів з вапняком флюсовим фракції 0-3 мм. Вантаж відправлено навалом залізничним транспортом.

Під час контрольного перевантажування на вимогу вантажоодержувача було встановлено, що маса вантажу не відповідає даним, зазначеним у накладній №45154960, про що 02 червня 2013 року було складено Комерційний акт АА №009308/106 (арк. с. 8), а саме у вагоні №56955974 згідно накладної №45154960 зазначено 69000 кг, а при перевантажуванні вантаж складав 65300 кг, що на 3700 кг менше зазначеного у накладній.

Також, факт невірно зазначеної маси було зафіксовано у журналі контрольних переваг (арк. с. 11).

Як зазначає позивач, дане порушення Статуту залізниць України тягне за собою стягнення з відправника штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з вимогами частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами частини четвертої статті 909, частини першої статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;

Положеннями статті 37 Статуту передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах, маса вантажів визначається відправником, спосіб визначення маси зазначається у накладній.

За договором залізничного перевезення вантажу, згідно частини першої статті 22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (ч.ч.1, 2, 3 ст.23 Статуту залізниць України).

Завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами (ч.1 ст.30 Статуту залізниць України).

Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса (ч.1 ст.37 Статуту залізниць України).

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ч.4 ст.52 Статуту залізниць України).

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст.105 Статуту залізниць України).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ч.ч.1, 2 ст.24 Статуту залізниць України).

За неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст.122 Статуту залізниць України).

Судом першої інстанції встановлено, що за накладною №45154960 від 30 травня 2013 року зі станції Євпаторія-Товарна до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці для одержувача - відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" було відправлено 6 (шість) вагонів з вапняком флюсовим фракції 0-3 мм.

Під час контрольного перевантажування на вимогу вантажоодержувача було встановлено, що маса вантажу не відповідає даним, зазначеним у накладній №45154960, а саме у вагоні №56955974 згідно накладної №45154960 зазначено 69000 кг, а при перевантажуванні вантаж складав 65300 кг, що на 3700 кг менше зазначеного у накладній.

Факт невірно зазначеної маси було зафіксовано також у журналі контрольних переваг.

Частиною першою статтею 26 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.

Відповідно статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

02 червня 2013 року позивачем було складено Комерційний акт АА №009308/106, в якому зазначено про невірне зазначення вантажовідправником маси вантажу.

У розділі "Д" Комерційного акту зазначено, що навантаження вантажу в вагоні навалом, нижче бортів на 800-900 мм, крім місця заглиблення. Над 6,7-м вивантажувальними люками в центрі вагона знаходиться заглиблення діаметром 2500 мм, глибиною до дна вагона. Через не щільне прилягання 6, 7 вивантажувальних люків до пром. балок, щілини довжиною 500-600 мм, шириною 30 мм. Течі вантажу по прибуттю не виявлено. По документу маркування значиться, в дійсності маркування ледь помітне. Люка та двері закриті. Вагон в технічному стані справний.".

Вказаний Комерційний акт був складений в доповнення до акту загальної форми №9724 від 01 червня 2013 року (арк. с. 9).

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, обґрунтував своє рішення можливістю втрати вантажу на шляху слідування, у зв'язку з чим залізниця повинна нести відповідальність за незбереження вантажу, доки не доведе відсутність своєї вини.

Проте судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції як з такими, що ґрунтуються на припущеннях, з огляду на наступне.

За даними Комерційного акту вагон, яким здійснювалось перевезення вантажу, в технічному відношенні був справний, люк та двері закриті, течі вантажу по прибуттю не виявлено. Отже, даним актом не встановлено будь-яких порушень правил перевезення зі сторони залізниці. Комерційний акт підписаний без зауважень, відповідачем не оспорювався. Жодних розслідувань з питань втрати вантажу на шляху слідування вантажовідправником не ініціювалось.

Технічна справність вагону зафіксована актом про технічний стан вагона (контейнера) №30 від 01 червня 2013 року (арк. с. 12). Зазначення на зворотному боці цього акту про наявність можливості втрати вантажу через не щільне прилягання 6, 7 вивантажувальних люків до пром. балок, щілини довжиною 50-60 см, шириною 3 см з одночасним зазначенням про те, що вантажовідправник міг це бачити не є фіксацією факту втрати вантажу та відповідно її доказом. До того ж, обов'язок вжити заходи щодо запобіганню видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час переведення пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.08.2001 № 542 покладений саме на відправника вантажу.

Як вже зазначалось судовою колегію, Комерційним актом було зафіксовано відсутність течі вантажу, а тому, зазначення в акті №30 про можливість втрати вантажу, на думку колегії, є лише припущенням, отже висновки суду про втрату вантажу, засновані на таких даних, не можна визнати обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи.

Зазначення в розділі „Д" комерційного акту відносно наявності заглиблення діаметром 2500 мм, глибиною до дна вагона над 6,7-м вивантажувальними люками в центрі вагона знаходиться через нещільне прилягання 6, 7 вивантажувальних люків до пром. балок, щілини довжиною 500-600 мм, шириною 30 мм, також не може слугувати доказом втрати вантажу, оскільки фактично є фіксацією положення вантажу, що містить дрібні фракції, у вагоні після транспортування. Таким чином, наявність заглиблень та нещільність прилягання люків не є безспірною ознакою втрати вантажу, враховуючи дані акту про те, що люки та двері вагону були закриті, і течі вантажу при цьому не виявлено.

Наступним доводом, який суд першої інстанції поклав в обґрунтування свого рішення є відомості Комерційного акту (розділ "Д"), згідно яких: за документом маркування значиться, в дійсності маркування ледь помітне. Дані відомості, на думку суду, свідчать про порушення поверхні вантажу та можливість втрати на шляху слідування.

Згідно з пунктом 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

З метою забезпечення збереженості вантажу, відповідно до пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, на їх поверхню може наноситися захисне маркування або застосовуватися покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Відповідно до пункту 2.4. Правил оформлення перевізних документів, відправник може робити у залізничній накладній відмітку про застосування додаткових заходів щодо збереження вантажу, про відвантажування вантажу із "шапкою", а також, про нанесення на поверхню вантажу захисного маркування.

Так, в накладній №45154960 від 30 травня 2013 року зазначено про наявність маркування по всій довжині вагона. Проте, не конкретизована його чіткість, товщина, тобто неможливо визначити як саме було нанесено дане маркування, чи воно було нанесене товстим шаром чи ледь помітним, а тому відсутні підстави стверджувати, що у зв'язку з тим, що маркування при прибутті вантажу було ледь помітним, відбулася втрата вантажу на шляху слідування.

В той же час, Комерційний акт АА №009308/106 від 02 червня 2013 року являється, на думку судової колегії, належним доказом факту неправильного зазначення вантажовідправником у залізничній накладній №45154960 маси вантажу, що є підставою для застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу відповідно до статті 122 Статуту залізниць України та свідчить про обґрунтованість заявленого позову та необхідність його задоволення.

Таким чином, судова колегія вважає наявними підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги через обґрунтованість останньої на підставі пунктів 3, 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого приймає нове рішення у справі про задоволення позову повністю з відшкодуванням відповідачем судових витрат, понесених позивачем на всіх стадіях розгляду справи.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтями 104 (пункти 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2013 року у справі №901/3146/13 скасувати.

3. Прийняти у справі нове рішення:

„1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Євпаторійський завод будівельних матеріалів" (вул. Фестивальна, 21, с. Каменоломня, Сакський район, 96528; код ЄДРПОУ 30621146) на користь державного підприємства "Придніпровська залізниця" (вул. К.Маркса 108, м. Дніпропетровськ, 49602, код ЄДРПОУ 01073828) штраф в розмірі 17610,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 1720,50 грн. та витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 860,25 грн."

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді В.І. Гонтар

В.М. Плут

Розсилка:

1. Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (вул. К.Маркса, 108, м. Дніпропетровськ, 49602)

2. Відокремлений структурний підрозділ "Криворізька дирекція залізничних перевезень" державного підприємства "Придніпровська залізниця" (вул. Лен. Комсомолу, 2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50023)

3. Публічне акціонерне товариство "Євпаторійський завод будівельних матеріалів" (вул. Фестивальна, 21, с. Каменоломня, Сакський район, 96528)