Постанова № 36787879, 23.01.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2014 року Справа № 904/1610/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко А.С.. представник, довіреність №14-58 від 22.03.13;

від відповідача: Талан О.Л.. представник, довіреність №б/н від 27.08.13;

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2013р. у справі №904/1610/13-г

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до: міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м.Дніпропетровськ

про стягнення 4 322 567,81 грн.,

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.12.2013р., 23.01.2014р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2013р. по справі №904/1610/13-г (суддя Соловйова А.Є.) позовні вимоги про стягнення 4 322 567,81 грн. пені за договором на постачання природного газу задоволені частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 1 060 116,43 грн. пені; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано приписами статей 230-232 Господарського кодексу України, статей 258,267, 551 Цивільного кодексу України та тим, що пеня у сумі 82 102,08 грн. розрахована позивачем за межами строків позовної давності, відповідачем подано заяву про застосування судом позовної давності та відповідно в цій частині у позові відмовлено. Решту вимог на суму 4 240 465,73 грн. (4 322 567,81 грн. - 82 102,08 грн.) судом зменшено на 75% в порядку ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та задоволено на суму 1 060 116,43 грн. з огляду на те, що:

- відповідач розрахувався за основним зобов'язанням на 75% від загальної суми поставки; основними боржниками відповідача за поставлену теплову енергію є державні дошкільні учбові заклади, школи, лікарні (всього 155 установ), які фінансуються з бюджетів всіх рівнів, загальна сума заборгованості яких за 2012 рік складає 38,3 млн. грн.; відповідач зазнав у 2012 році значних збитків через підвищення тарифів на газ, електроенергію та мінімальної заробітної плати без відповідного підвищення тарифу на теплову енергію, який є незмінним з жовтня 2011 року; відповідач постійно веде претензійно-позовну роботу зі стягнення заборгованості із споживачів теплової енергії; в тарифі на теплову енергію питома вага вартості газу складає в середньому 64,76%, а відповідачем сплачено позивачу 82,07% від одержаної плати за теплову енергію, поставлену споживачам у 2012 році, що свідчить про те, що дії відповідача спрямовані на погашення заборгованості шляхом залучення кредитних коштів, коштів з інших, крім одержаної оплати за теплову енергію, джерел.

Не погодившись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 3 262 451,38 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині, посилаючись на наступне:

- господарський суд не врахував доводів позивача, не зазначивши мотиви такого неврахування - позивачем було подані звіт про фінансові результати та баланс, які не було враховано при прийнятті рішення;

- доводи суду першої інстанції, якими останній обґрунтував зменшення пені, не мають ніякого відношення до даної справи, оскільки газ по договору використовувався для власних потреб, а не для населення;

- сума основаної заборгованості складає 39 662 119,39 грн. та залишається несплаченою вже більше року, отже, стягнення пені в повному обсязі є правомірним;

- суд неправомірно самостійно визначив суму пені, оскільки сторони у п.6.2.2 договору заздалегідь визначили розмір неустойки за неналежне виконання зобов'язання;

- аналіз законодавства вказує на неприпустимість застосування такої підстави як відсутність коштів та тяжкий фінансовий стан для зменшення розміру відповідальності;

- суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст.233 ГК України;

- господарський суд не врахував особливі обставини щодо діяльності позивача, а саме: позивач є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки ті безпеки держави; за спірним договором постачався імпортований природний газ, який закуповується за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також санкції за порушення цих строків; внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ставками 20-24% річних; єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників пені;

- зменшення судом розміру пені на 75% спричиняє позивачу додаткові збитки;

- у відповідності до звіту про фінансові результати за 2012 рік за невиконання зобов'язань контрагентами, в даному випадку таким, як відповідач, збиток позивача складає більше десяти мільярдів гривень.

Відповідач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх у судових засіданнях представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" 47 168 898,25 грн., з яких 41 457 118 грн. - основного боргу, 4 322 567,81 грн. - пені, 1 232 313,92 грн. - 3% річних, 156 898,13 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2013, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.2013, позов задоволено частково: з міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто 39 682 118,39 грн. основний борг, 432 256,78 грн. пеня, 1 232 313,92 грн. 3% річних, 156 898,13 грн. інфляційні втрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2013р. рішення господарського суду Дніпропетровської області та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 03.06.2013 скасовано в частині відмови у стягненні пені, справу в частині стягнення 4 322 567,81 грн. пені передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. В решті частини рішення та постанову залишено без змін (т.7 а.с.142-144).

Так, у зазначеній постанові Вищого господарського суду України вказано, що господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення в даній справі не зазначив обґрунтованих доказів, на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваної суми пені до 10% від її заявленої суми та не виклав доводи, на підставі яких відхилив докази відповідача. Перевіряючи законність прийнятого місцевим господарським судом рішення, апеляційна інстанція на зазначені порушення уваги не звернула та в процесі розгляду справи по суті спору не усунула.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2013р. по справі №904/1610/13-г, яке прийнято за результатами нового розгляду справи в частині відмови у стягненні пені, і є предметом апеляційного оскарження.

Вищевказаними судовими рішеннями по даній справі встановлено наступне.

01.02.2012 року між публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" та відповідачем був укладений договір на постачання природного газу №7809/21/128627 з додатковою угодою до нього, згідно умов якого постачальник зобов'язався постачати споживачу (відповідачу) природний газ для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі та на умовах даного договору.

На виконання умов укладеного договору публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" протягом січня-серпня 2012 року передало відповідачу природний газ на загальну суму 155 089 906,34 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи відповідними актами прийому-передачі природного газу.

26.10.2012 року між публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (первісний кредитор) та публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) був укладений договір №9814/21/132667 про відступлення права вимоги, згідно умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника, первісного кредитора, - міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" за укладеним договором на постачання природного газу №7809/21/128627 в сумі 41 457 118,39 грн. Також, згідно умов цього договору до нового кредитора переходять права вимоги по стягненню всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків річних, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за укладеним договором на постачання природного газу.

Відповідач, в порушення умов укладеного договору, у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті отриманого ним природного газу виконав частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за використаний відповідачем природний газ в сумі 39 682 118,39 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи документами.

З огляду на викладене та приписи статті 625 Цивільного кодексу України з відповідача стягнуто заборгованість у сумі в сумі 39 682 118,39 грн., інфляційні втрати в сумі 156 898,13 грн. та 3% річних в сумі 1 232 313,92 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, то позивач, керуючись п.6.2.2. типового договору №7809/21/128627 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.02.2012р., п.п.1.1., 1.2. договору №9814/21/132667 про відступлення права вимоги від 26.10.2012р., нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача пеню в сумі 4 322 567,81 грн.

У пункті п.6.2.2 договору поставки природного газу сторони узгодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, із споживача (крім суми заборгованості) стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Вивчивши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 82 102,08 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України)

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пеня, нарахована позивачем за зобов'язаннями січня 2012р.(останній день виконання зобов'язання - 03.02.2012р.) у сумі 82 102,08 грн. за період з 04.02.2012р. по 17.02.2012р. включно, заявлена позивачем поза межами строків позовної давності з урахуванням того, що позовну заяву подано до господарського суду Дніпропетровської області 18.02.2013р., про що свідчить поштовий штамп на конверті, та в цій частині слід відмовити у позові оскільки в поясненнях від 21.08.2013р. відповідачем заявлено про застосування судом позовної давності в частині нарахування пені (т.7 а.с.154-159).

Відповідно до положень ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.1. ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення пені у сумі 4 240 465,73 грн.(4 322 567,81 грн. - 82 102,08 грн.), зменшуючи яку, суд першої інстанції скористався правом, визначеним п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що в силу вимог п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, зменшення неустойки (штрафу, пені) може застосовуватись судом лише у виняткових випадках, якими не можна вважати обставини, викладені відповідачем.

При вирішенні питання щодо зменшення розміру нарахованих до стягнення пені господарським судом правомірно були прийняті до уваги обставини винятковості даного випадку.

Дослідивши майновий стан відповідача та інші обставини господарським судом встановлено, що відповідач розрахувався за основним зобов'язанням на 75% від загальної суми поставки; основними боржниками відповідача за поставлену теплову енергію є державні дошкільні учбові заклади, школи, лікарні (всього 155 установ), які фінансуються з бюджетів всіх рівнів, загальна сума заборгованості яких за 2012 рік складає 38,3 млн. грн. (додатки 1-3 до пояснень відповідача від 21.08.2013р.); відповідач зазнав у 2012 році значних збитків через підвищення тарифів на газ, електроенергію та мінімальної заробітної плати без відповідного підвищення тарифу на теплову енергію, який є незмінним з жовтня 2011 року (розрахунки збитків додані відповідачем до пояснень від 21.08.2013р.); відповідач на постійно веде претензійно-позовну роботу зі стягнення заборгованості із споживачів теплової енергії (копії претензій, реєстрів пред'явлених претензій та судових рішень додані відповідачем до пояснень від 21.08.2013р.); дії відповідача спрямовані на погашення заборгованості, в т.ч. і шляхом залучення кредитних коштів, коштів з інших, крім одержаної оплати за теплову енергію, джерел - орендна плата, цільове фінансування місцевих органів самоврядування (розрахунки наведені в додатках 1-2 до додаткових пояснень відповідача від 14.10.2013р.)

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано належних у розумінні статей 32,34,36 Господарського процесуального кодексу України доказів отримання збитків/понесених ним втрат в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу, а саме: з наданого скаржником звіту про фінансові результати за 2012 рік (т.7, а.с.47-48) не вбачається, що збитки публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - більше 10 млрд.грн. - є наслідком заборгованості саме відповідача.

Не приймаються до уваги і доводи скаржника про те, що внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити, на підтвердження чого останнім до матеріалів справи надано баланс станом на 31.12.2012р., з якого вбачається заборгованість по довгостроковим та короткостроковим кредитам банків (т.7, а.с.49-50), оскільки з цього балансу неможливо встановити заборгованість по кредитам позивача внаслідок заборгованості саме відповідача. При цьому судова колегія враховує, що відповідачем внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення споживачами у м.Дніпропетровську розрахунків за природний газ також укладено кредитний договір з метою оплати природного газу (т.7, а.с.191-213).

Щодо доводів позивача про те, що газ по договору використовувався відповідачем для власних потреб, то судова колегія зазначає, що міське комунальне підприємство «Дніпропетровські міські комунальні мережі» є підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Дніпропетровська, та метою діяльності підприємства є забезпечення безперебійного постачання споживачів тепловою енергією для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання (п.п.1.1.,2.1 Статуту міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські комунальні мережі» (т.1 а.с.120-130).

Зі змісту наведених вище норм п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності чітко визначеного переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в своїй постанові від 28.02.2013р. по справі №30/5005/8291/2012, від 14.11.2013р. по справі № 904/4427/13.

Отже, судова колегія вважає, що господарський суд повністю з'ясував усі істотні для справи обставини, вірно застосував приписи ст.551 Цивільного кодексу України, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, врахував інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань - 75%, причини неналежного виконання зобов'язання, недоведеність позивачем належними доказами наявності збитків/понесених ним втрат від прострочення відповідачем оплат заборгованості, та прийшов до вірного висновку про наявність обставин, за яких зменшення розміру штрафних санкцій до 75% від належних до стягнення сум є підставним, і обґрунтовано зменшив суму пені до 1 060 116,43 грн.

Отже, висновки господарського суду відповідають матеріалам і обставинам справи, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують таких висновків.

Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування рішення господарського суду, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2013р. у справі №904/1610/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 24.01.2014 року.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя В.І.Крутовських