Рішення № 36787782, 22.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14444/13 22.01.14

За позовом Приватного підприємства «ДУО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз-Нафтопродукт»

про стягнення 150 763,21 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

представники сторін:

від позивача: Дзюба О.І. - представник за довіреністю б/н від 04.01.2014 р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 22.01.14. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «ДУО» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз-Нафтопродукт» заборгованості у розмірі 150 763,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.02.2013 між ПП «ДУО» (орендодавець) та ТОВ «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз-Нафтопродукт» (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 20/02/13, відповідно до умов якого відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування приміщенням, що було йому передано за актом прийому-передачі від 20.02.13. За доводами позивача відповідачем порушуються умови договору щодо повноти та вчасності сплати орендних платежів, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 150 763,21 грн, в тому числі борг з орендної плати в сумі 72 320,67 грн., пеня в сумі 77 748,32 грн., 3 % річних - 639,02 грн., збитки від інфляції - 55,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/14444/13 та призначено розгляд справи на 21.08.2013.

19.08.2013 через канцелярію суду представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали суду від 29.07.2013 та заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшив позовні вимоги на 696,90 грн. компенсації за електричну енергію в червні 2013 року відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000911, що помилково не був врахований при заявлені позову. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 151 250,35 грн.

20.08.2013 через канцелярію суду представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю надати відповідачем всі докази та заперечення по справі в судовому засіданні 21.08.13.

У судове засідання 21.08.2013 представники позивача з'явились, заяву про збільшення розміру позовних вимог підтримали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та з урахуванням заявленого відповідачем клопотання відкладено розгляд справи на 25.09.2013.

Ухвалою суду від 25.09.2013 зупинено провадження у справі № 910/14444/13 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/17581/13, що розглядається Господарським судом м. Києва, зобов`язано сторони повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення справи № 910/14444/13.

12.12.2013 року через канцелярію Господарського суду м. Києва від Приватного підприємства «ДУО» надійшло клопотання № 12/12-13, в якому позивач просить суд поновити провадження у справі № 910/14444/13, оскільки ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.13 було повернуто апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз-Нафтопродукт» у справі № 910/17581/13.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою суду від 16.12.13 провадження у справі № 910/14444/13 поновлено та призначено розгляд справи у судове засідання на 22.01.2014.

21 січня 2014 року відповідачем подано через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляд справи через неможливість з'явитися у судове засідання уповноваженого представника у зв'язку з перебуванням останнього у відрядженні.

У судове засідання, призначене на 22.01.14, з'явився представник позивача, проти клопотання відповідача про відкладення заперечував та просив суд розглянути справу по суті.

Судом встановлено, що до клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не додано жодного доказу на обґрунтування тих обставин, які в ньому викладені. Окрім цього, суд зазначає, що чинне законодавство України не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи, в той час як процесуальні строки, встановлені ст. 69 ГПК України, обмежені, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення.

Представник відповідача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухано пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

20 лютого 2013 року між приватним підприємством «ДУО» (далі - орендодавець, позивач») та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз-Нафтопродукт» (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 20/02/13 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) офісне приміщення на другому поверсі двоповерхової адміністративної будівлі загальною площею 220,00 кв.м., за адресою: МСП-02660, Україна, м. Київ, вул.. Червоноткацька, 63.

Передача приміщення, що орендується, здійснюється за актом здачі-прийняття, підписання якого свідчить про фактичну передачу таких приміщень в оренду (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 3.3. договору приміщення, що орендується, повинно бути передане орендодавцем та прийняте орендарем 20.02.2013 р. В момент підписання акту прийняття-здачі орендодавець передає орендарю ключі від приміщення, що орендується.

Термін оренди складає з 20.02.2013 р. по 20.02.2016 р. (п. 4.1. договору).

У п. 5.1 договору сторони перебачили, що вартість оренди одного квадратного метра офісного приміщення за календарний місяць становить - 87,88 грн та ПДВ - 17,58 грн. в загальну суму за оренду одного квадратного метру, яка становить - 105,46 грн, включено постання води, каналізація, стоки, опалення приміщення та паркування 4 (чотирьох) легкових автомобілів (цілодобово).

Місячний розмір орендної плати за оренду приміщення становить 23 200,32 грн (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору орендна плата сплачується орендарем по безготівковому розрахунку на поточний рахунок орендодавця відповідно до даного договору не пізніше 20-го числа поточного місяця оренди. Оплата виконується у національній валюті відповідно до розрахунку орендодавця.

Крім цього, орендар компенсує орендодавцю вартість фактичної спожитої електроенергії та водопостачання (на підставі лічильників).

В додатку № 1 до договору оренди від 20.02.2013 року сторони домовилися, що в доповнення до орендної плати за користування приміщення згідно з Договором від 20.02.2013 р. № 20/02/13 входять наступні послуги: охорона нежилих приміщень та легкових автомобілів, спостереження за спрацюванням засова пожежної сигналізації, технічне обслуговування системи пожежної сигналізації та вивезення сміття. Зазначені послуги сплачуються орендарем окремо, на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

На момент підписання договору оренди компенсація послуг складає: за охорону нежилих приміщень та автомобілів за 1 місяць - 3 576,00 грн, за спостереження за спрацюванням засова пожежної сигналізації за 1 місяць - 480,00 грн, за технічне обслуговування системи пожежної сигналізації за 1 місяць - 340,80 грн.

08 квітня 2013 року сторони підписали додаток № 2 до договору оренди № 20/02/13 від 20.02.2013 року, яким домовилися внести зміни з 01.05.2013 року в додаток № 1 до договору оренди, виклавши абзац 2 п. 1 додатку № 1 в наступній редакції: « з 01 травня 2013 року компенсація послуг складає: за охорону нежилих приміщень за один місяць - 34 112,00 грн. Всі інші положення додатку № 1 до договору сторони домовилися залишити без змін.

Згідно з п. 7.1 договору орендар зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендні та інші платежі відповідно до розділу 5 даного договору.

На виконання умов договору 20.02.2013 року сторони підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі приміщення (завірена копія якого міститься в матеріалах справи).

Як свідчать матеріали справи 08 липня 2013 року а актом прийому-передачі (повернення) приміщення по договору оренди № 20/02/13 від 20.02.13 відповідач повернув позивачу орендоване приміщення (належним чином завірена копія акта-прийому-передачі наявна в матеріалах справи).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів, в порушення умов договору.

Так за доводами позивача, останнім було виставлено рахунки фактури відповідачу за договором: № СФ-0000225 від 20.02.13 р. на суму 8 870,58 грн, № СФ-0000226 від 20.02. 13 р. на суму 23 200,32 грн, № СФ-0000306 від 01.03.13 р. на суму 27 597,12 грн, № СФ-0000640 від 03.05.13 р. на суму 28 133,12 грн, № СФ-0000792 від 03.06.13 р. на суму 28 133,12 грн, № СФ-0000933 від 01.07.13 р. на суму 7 260,00 грн. Відповідачем було частково оплачено отриманні послуги за договором оренди, згідно з платіжних доручень: № 516 від 19.02.13 на суму 23 200,32, № 517 від 19.02.13 на суму 8870,58 грн та № 34 від 05.07.13 на суму 23 200,00 грн.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав умови договору належним чином, що підтверджується актом прийому-передачі від 20.02.2013 року, який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печатками сторін, рахунками-фактури, що виставлялися позивачем відповідачу на оплату орендної плати. В свою чергу, відповідач в порушення умов договору оренди не виконав своїх зобов'язань щодо повної оплати орендних платежів, як вбачається з виписок з банківських рахунків позивача, орендарем протягом дії договору частково оплачував орендну плату, у зв'язку з чим у останнього існує заборгованість перед позивачем, на момент вирішення спору, у розмірі 72 320,16 грн. заборгованість за оренду плату та 696,90 грн - заборгованість за електроенергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 5.4 договору оренди виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних та комунальних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Позивач звертався до відповідача з претензіями в яких просив погасити існуючу заборгованість.

Факт наявності суми основної заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем не спростовано, доказів повної сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 72 320,16 грн. та 696,90 грн - по сплаті за електроенергію, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 77 543,75 грн. пені за неналежне виконання вимог договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.1 договору оренди сторони погодили, що у випаду прострочення оплати за оренду, що включає експлуатаційні послуги та комунальні платежі більше одного місяця, орендар сплачує пеню у розмірі 1% від суми заборгованості з кожен день прострочення.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням приписів Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»

Розрахунок пені згідно рахунку фактури № СФ-0000306 від 01.03.2013 р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення27597.1221.03.2013 - 09.06.2013817.5000 %0.041 %*918.6427597.1210.06.2013 - 05.07.2013267.0000 %0.038 %*275.22439.71206.07.2013 - 08.07.201337.0000 %0.038 %*0.51Таким чином, загальна сума пені за невчасну оплату рахунку фактури № СФ-0000306 від 01.03.2013 складає 1 194,37 грн.

Розрахунок пені згідно рахунку фактури № СФ-0000248 від 01.04.2013 р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення27597.1221.04.2013 - 09.06.2013507.5000 %0.041 %*567.0627597.1210.06.2013 - 08.07.2013297.0000 %0.038 %*306.9716053.9209.07.2013 - 18.07.2013107.0000 %0.038 %*61.58

Таким чином, загальна сума пені за невчасну оплату рахунку № СФ-0000248 від 01.04.2013 р. фактури складає 935,61 грн.

Розрахунок пені згідно рахунку фактури № СФ-0000640 від 03.05.2013 р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення28133.1221.05.2013 - 09.06.2013207.5000 %0.041 %*231.2328133.1210.06.2013 - 18.07.2013397.0000 %0.038 %*420.84Таким чином, загальна сума пені за пені за невчасну оплату рахунку фактури № СФ-0000640 від 03.05.2013 р складає 652.07 грн.

Розрахунок пені згідно рахунку фактури № СФ-0000792 від 03.06.2013 р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення28133.1221.06.2013 - 18.07.2013287.0000 %0.038 %*302.14Таким чином, загальна сума пені за невчасну оплату рахунку фактури № СФ-0000792 від 03.06.2013 р складає 302.14 грн.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 3 084,19 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 637,34 грн - 3% річних та 52,20 грн - збитки від інфляції за неналежне виконання вимог договору.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 3% річних, що складає 637,34 грн., обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних нарахувань, що підлягають стягненню з відповідача, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.

Положення ст. 625 ГПК України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить від'ємне значення, отже вимога про стягнення індексу інфляції в сумі 52,20 грн. задоволенню не підлягає.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 72 320,16 грн., 696,90 грн - заборгованість за електроенергію, пені у розмірі 3 084,19 грн., 3 % річних в сумі 637,34 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог слід відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз-Нафтопродукт» (02094, м. Київ, вул.. Краківська, буд. 15/17, офіс 162, ідентифікаційний код 37036163) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Приватного підприємства «ДУО» (04054, м. Київ, вул.. Воровського, буд. 22, ідентифікаційний код 13691974) заборгованість за орендну плату у розмірі 72 320 (сімдесят дві тисячі триста двадцять) грн 16 коп.; заборгованість за електроенергію у розмірі 696 (шістсот дев'яносто шість) грн 90 коп.; пені у розмірі 3 084 (три тисячі вісімдесят чотири) грн 19 коп.; 3% річних у розмірі 637 (шістсот тридцять сім) грн 34 коп. та судовий збір у розмірі 1 510 (одну тисячу п'ятсот десять) грн 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.01.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.