Постанова № 36785496, 15.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2014 року 810/6996/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Сюр В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Семфлот"

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Семфлот" з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 01.11.2013 № 0001612201/764, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 78593,75 грн., з яких: 62875,00 грн. - за основним платежем; 15718,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 01.11.2013 № 0001622201/763, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 6793,00 грн., з яких: 6793,00 грн. - за основним платежем; 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.01.2014).

В основу визначення грошових зобов’язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено твердження податкового органу про заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість та заниження оподатковуваного доходу, що сталося внаслідок укладення договору про зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт". На думку податкового органу угода про взаємне погашення сторонами заборгованості, що виникла у позивача із зобов’язань з поставки річкового піску та у Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" із зобов’язань з придбання транспортних послуг, не повинна враховуватись, оскільки відбувся обмін неоднорідних товарів. Тому податковий орган вважає, що позивач надавав та отримував послуги безоплатно, тому ці господарські операції мають оподатковуватись податком на прибуток та податком на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу неправомірними і безпідставними, тому податкові повідомлення-рішення просив визнати протиправними і скасувати. На думку позивача, він правильно визначив податкові зобов’язання з податку прибуток та податку на додану вартість, господарська операція із заліку зустрічних однорідних належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку, її здійснення не призвело до заниження податкових зобов’язань.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, надіслав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що прийняті податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Семфлот" є юридичною особою, що зареєстрована 18.10.2010 Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 11.08.2011 (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.08.2011 № 100347536).

Основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; вантажний автомобільний транспорт; вантажний річковий транспорт.

У жовтні 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань відображення в податковому обліку придбання та реалізації пісочного ґрунту за період з 18.10.2010 по 31.08.2013 (акт перевірки від 04.10.2013 № 461/22-03/37361064).

Внаслідок перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 6793,00 грн., у тому числі: за 2-3 квартали 2011 року – на суму 6793,00 грн.; за 2-4 квартали 2011 року – на суму 6793,00 грн.;

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 62875,00 грн., у тому числі по періодах: за вересень 2011 року – на суму 5907,00 грн.; за липень 2013 року – на суму 56968,00 грн.

Як убачається з акта перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку про заниження задекларованого доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2-3 квартали 2011 року на суму 29536,26 грн., що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток на суму 6793,00 грн. за 2-3 квартали 2011 року.

Крім того, посадові особи податкового органу дійшли висновку про те, що позивач у вересні 2011 року безоплатно надав ПАТ "Київський річковий порт" транспортні послуги на суму 29536,26 грн., вартість яких не врахував у складі обсягу операцій, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість в зазначеному податковому (звітному) періоді, тому занизив податкові зобов’язання з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 5907,00 грн. У червні 2013 року позивач також безоплатно надав ПАТ "Київський річковий порт" транспортні послуги на суму 248840,59 грн., вартість яких не врахував у складі обсягу операцій, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість в зазначеному податковому (звітному) періоді, тому занизив податкові зобов’язання з податку на додану вартість за червень 2013 року на суму 56968,00 грн.

Такі висновки зроблено на підставі даних про те, що між позивачем і Публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт" укладено два договори про залік зустрічних однорідних вимог: від 31.08.2011 б/н, згідно з яким сторони договору дійшли згоди про взаємне погашення грошових вимог на суму 29536,26 грн., та від 30.06.2013 б/н, згідно з яким сторони договору дійшли згоди про взаємне погашення грошових вимог на суму 284840,59 грн. Вказані суми заборгованості у позивача виникли із зобов’язань з оплати вартості пісчаного ґрунту, придбаного у ПАТ "Київський річковий порт", а у ПАТ "Київський річковий порт" – із зобов’язань з оплати вартості транспортних послуг, що надавались позивачем.

На думку податкового органу, залік зустрічних однорідних вимог не відбувся у розумінні статті 601 Цивільного кодексу України, адже поставка пісчаного ґрунту і транспортні послуги не можуть вважатися однорідними вимогами, з чого податковим органом зроблено висновок про те, що позивач одержав послуги з постачання пісчаного ґрунту безоплатно.

За результатами перевірки Державна податкова інспекція в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийняла два податкових повідомлення-рішення, а саме:

від 01.11.2013 № 0001612201/764, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 78593,75 грн., з яких: 62875,00 грн. - за основним платежем; 15718,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 01.11.2013 № 0001622201/763, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 6793,00 грн., з яких: 6793,00 грн. - за основним платежем; 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Під час судового розгляду судом встановлено, що у період з 01.04.2011 по 31.12.2012 позивач задекларував скоригований дохід, що враховується при визначенні об’єкта оподаткування, у сумі 53904090,00 грн.

На підставі первинних фінансово-господарських документів (договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписок по банківському рахунку позивача), даних бухгалтерського обліку позивача (відомостей аналітичного обліку по рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", журналів-ордерів по рахунку 360 "Розрахунки з покупцями тa замовниками"), податкових декларацій, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, а також копій виданих податкових накладних, суд встановив, що позивач відобразив доходи, одержані від реалізації послуг, в тому податковому (звітному) періоді, в якому складено документ, що підтверджує факт виконання робіт (надання послуг) за датою складання такого документа. Формування податкових зобов’язань з податку на додану вартість відбувалось в тому податковому (звітному) періоді, в якому виникла перша з подій: за датою зарахування коштів від замовника на банківський рахунок позивача або за датою оформлення документа, що засвідчує факт надання позивачем послуг.

Висновки податкового органу про заниження доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) та податкових зобов’язань з податку на додану вартість зроблені на підставі аналізу угод про залік зустрічних однорідних вимог, укладених між позивачем і ПАТ "Київський річковий порт", згідно з якими погашались взаємні грошові зобов’язання (дебіторська та кредиторська заборгованість), безвідносно до конкретних послуг та їх вартості, а також помилкового висновку про безоплатність послуг, на виконання яких ці грошові зобов’язання виникли.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, з приводу визначення позивачем податкових зобов’язань з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Статтею 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Зокрема, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.п.135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПКУ).

Інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПКУ).

В силу положень пункту 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 137.1 статті 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, а дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Як вже зазначалось, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) сталі дані про те, що між позивачем і Публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт" укладено два договори про залік зустрічних однорідних вимог, які податковий орган не визнав і зробив висновок про те, що позивач отримував послуги безоплатно.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Дослідивши договори про залік зустрічних однорідних вимог від 31.08.2011 б/н та від 30.06.2013 б/н, а також інші первинні фінансово-господарські документи, суд встановив, що внаслідок їх укладення позивач і Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" домовились про припинення зобов’язань, що виникають з грошових вимог один до одного на суму 29536,26 грн. та на суму 284840,59 грн. внаслідок існування взаємної заборгованості в зазначених сумах за надані послуги (поставлений товар).

Таким чином, твердження податкового органу про те, що позивач одержав послуги безоплатно, є юридично хибним, а прийняте у зв’язку з цим податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 № 0001622201/763, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 6793,00 грн., є безпідставним і підлягає скасуванню судом.

З приводу визначення позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг (п. 188.1 ст. 188 ПКУ).

В силу положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вже зазначалось судом, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість сталі дані про те, що між позивачем і Публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт" укладено два договори про залік зустрічних однорідних вимог, які податковий орган не визнав і зробив висновок про те, що позивач отримував послуги безоплатно.

Суд повторно зазначає, що твердження про безоплатність послуг, які одержував та надавав позивач, випливає з юридично хибного висновку про невизнання угоди щодо заліку зустрічних однорідних вимог.

Суд також констатує, що об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів (робіт, послуг), а податкові зобов’язання виникають з дати, з якою пов’язується одна з подій, що сталася раніше: зарахування коштів або відвантаження товарів (фактичне надання послуг).

Операція щодо заліку зустрічних однорідних вимог має наслідком припинення грошових вимог і не є операцією, що є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. Враховуючи те, що внаслідок заліку припиняються грошові зобов’язання, які випливають з угод про поставку товарів (робіт, послуг), строк виконання яких настав, тобто, поставка товарів (робіт, послуг) вже відбулась, податкові зобов’язання з податку на додану вартість у платника податку можуть виникати лише у тому податковому періоді, який припадає на дату поставки товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що позивач є платником податку на додану вартість з 11.08.2011.

За угодою про залік зустрічних однорідних вимог від 31.08.2011 б/н відбулось погашення кредиторських вимог позивача на суму 29536,26 грн., що випливають з договору про надання послуг річкового транспорту від 04.04.2011 № 14981. Факт надання транспортних послуг за цим договором оформлено сторонами шляхом складання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.05.2011 на суму 60480,00 грн. (без ПДВ) та від 24.05.2011 на суму 78560,00 грн. (без ПДВ). У періоді, в якому відбувалось надання послуг і виникла кредиторська заборгованість позивач не був платником податку на додану вартість, тому податкові зобов’язання за цим видом платежу не могли виникнути в принципі.

Це означає, що твердження податкового органу про заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 5907,00 грн. у зв’язку з не включенням до оподатковуваних операцій вартості послуг на суму 29536,26 грн., наданих безоплатно ПАТ "Київський річковий порт", є помилковим і безпідставним.

За угодою про залік зустрічних однорідних вимог від 30.06.2013 б/н відбулось погашення кредиторських вимог позивача на суму 284840,59 грн., що випливають з договору про надання послуг річкового транспорту від 15.05.2012 № 14582. Факти надання транспортних послуг за цим договором оформлювались сторонами шляхом складання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: від 31.05.2012 № СЕ-0000006 на суму 145367,65 грн., у тому числі ПДВ – 24227,94 грн.; від 30.06.2012 № СЕ-0000010 на суму 193787,28 грн., у тому числі ПДВ – 32297,88 грн.; від 31.07.2012 № СЕ-0000020 на суму 89460,47 грн., у тому числі ПДВ – 14910,08 грн.; від 31.08.2012 № СЕ-0000061 на суму 391943,14 грн., у тому числі ПДВ – 65323,86 грн.; від 30.09.2012 № СЕ-0000068 на суму 497369,90 грн., у тому числі ПДВ – 76228,32 грн.; від 31.10.2012 № СЕ-0000075 на суму 486077,17 грн., у тому числі ПДВ – 81012,86 грн.; від 30.11.2012 № СЕ-0000082 на суму 199631,50 грн., у тому числі ПДВ – 33271,92 грн.; від 17.12.2012 № СЕ-0000088 на суму 36118,72 грн., у тому числі ПДВ – 6019,79 грн.; від 28.06.2013 № СЕ-0000036 на суму 50239,69 грн., у тому числі ПДВ – 8373,28 грн.

Вказані суми податку на додану вартість позивач задекларував у складі податкових зобов’язань в податкових декларацій за відповідні звітні (податкові) періоди.

Як вже зазначав суд, залік зустрічних однорідних вимог має наслідком припинення грошових вимог контрагентів і не є операцією, що є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про заниження податку на додану за липень 2013 року на суму 56968,00 грн. є такими, що не відповідають дійсності.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 № 0001612201/764, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 78593,75 грн. підлягає скасуванню судом як безпідставне.

Таким чином, позов є таким, о підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, а саме:

від 01.11.2013 № 0001612201/764, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Семфлот" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 78593,75 грн., з яких: 62875,00 грн. - за основним платежем; 15718,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 01.11.2013 № 0001622201/763, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Семфлот" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 6793,00 грн., з яких: 6793,00 грн. - за основним платежем; 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семфлот" судові витрати у сумі 172 (сто сімдесят дві) гривень 05 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "30" січня 2014 р.