Ухвала суду № 36784170, 22.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

22 січня 2014 року № 826/502/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6до Національного банку Українипро визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національного банку України, в якому просять суд:

1) визнати неправомірними дії Національного банку України щодо видання Розпорядження від 22.11.2012 року № 599-р, яке не містило підставу перевірки та перелік питань, що підлягали перевірці, як такі, що порушили вимоги пункту 1.10 Постанови Правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 276 «Про затвердження Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок»;

2) визнати неправомірними дії Національного банку України щодо не надання рекомендацій об'єкту перевірки в довідці за результатами перевірки банку «Таврика», як такі, що порушили вимоги абзацу 2 пункту 3.7 Постанови Правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 276 «Про затвердження Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок»;

3) визнати неправомірними дії Національного банку України щодо не надання одного з екземплярів довідки про перевірку банку «Таврика», керівникові банку «Таврика», як такі, що порушили вимоги абзацу 4 пункту 3.7 Постанови Правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 276 «Про затвердження Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок»;

4) визнати неправомірними дії Національного банку України щодо не складання звіту про інспектування банку «Таврика» та не направлення цього звіту до банку «Таврика», як такі, що порушили вимоги пункту 3.8 Постанови Правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 276 «Про затвердження Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок»;

5) визнати неправомірними дії Національного банку України щодо не підготовки пропозицій про застосування до банку «Таврика» адекватних заходів впливу, як такі, що порушили вимоги абзацу 1 пункту 3.11 Постанови Правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 276 «Про затвердження Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок»;

6) визнати протиправними дії Національного банку України щодо видання рішення комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23 листопада 2012 року № 906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій ПАТ «Банк «Таврика», що було неадекватним вчиненому банком «Таврика» порушенню, як такі, що не відповідають вимогам статті 73 Закону України «Про банки та банківську діяльність» в частині щодо адекватних заходів впливу;

7) визнати неправомірними дії Національного банку України щодо видання рішення комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23 листопада 2012 року № 906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій ПАТ «Банк «Таврика», як такі, що порушили вимоги абзацу 3 пункту 3.11 Постанови Правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 276 «Про затвердження Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок»;

8) визнати неправомірними дії Національного банку України щодо видання рішення комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23 листопада 2012 року № 906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій ПАТ «Банк «Таврика», яке було неадекватним конкретним порушенням, які були допущені банком «Таврика», як такі, що порушили вимоги абзацу 1 пункту 3.2 параграфу 1 Постанови Правління НБУ від 17.08.2012 року № 346 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства»;

9) визнати неправомірними дії Національного банку України щодо видання рішення комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23 листопада 2012 року № 906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій ПАТ «Банк «Таврика», що не враховувало характер допущених банком «Таврика» порушень, причин, які зумовили виникнення виявлених порушень, загальний фінансовий стан банку «Таврика», розмір можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників банку «Таврика», як такі, що порушили вимоги абзацу 2 пункту 3.2 параграфу 1 Постанови Правління НБУ від 17.08.2012 року №346 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства»;

10) визнати неправомірними дії Національного банку України щодо видання рішення комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23 листопада 2012 року № 906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій ПАТ «Банк «Таврика», яке не містило реквізити документа, у якому зафіксовані факти порушень, не містило опис порушення/вчинених дій (бездіяльності) банку, які призвели до порушення, із зазначенням норм законів України, нормативно-правових актів Національного банку, які порушено, як такі, що порушили вимоги пункту 3.3 параграфу 1 Постанови Правління НБУ від 17.08.2012 року №346 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства»;

11) визнати протиправними дії Національного банку України щодо видання висновку Департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду НБУ, що ініціював прийняття постанови Правління НБУ від 20.12.2012 року № 548 «Про віднесення ПАТ «Банк «Таврика» до категорії неплатоспроможних», що не мав на меті захист інтересів вкладників і кредиторів банку «Таврика», як такі, що не відповідають вимогам статті 55 Закону України «Про Національний банк» та статті 67 Закону України «Про банки та банківську діяльність»;

12) визнати протиправними дії Національного банку України щодо видання постанови Правління НБУ від 20.12.2012 року № 548 «Про віднесення ПАТ «Банк «Таврика» до категорії неплатоспроможних», яка не досягнула поставлену мету та не захистила інтереси вкладників і кредиторів банку «Таврика» від втрати своїх заощаджень, як такі, що не відповідають вимогам статті 55 Закону України «Про Національний банк» та статті 67 Закону України «Про банки та банківську діяльність»;

13) стягнути з Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106, МФО 300001) на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 кошти на відшкодування шкоди, яка завдана неправомірними та протиправними діями Національного банку України у сумах згідно довідок про визнання кредиторами, керуючись ст. 56 Конституції України та ч.2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; 5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів даного позову позивачами заявлено дванадцять немайнових вимог щодо оскарження дій НБУ та одну вимогу про стягнення коштів на відшкодування шкоди.

У той же час, у позовній заяві позивачами заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 13, ч. 2 ст. 3, п. 4, 6, 6-1, 17 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Проте, суд зазначає, що в даному випадку, згідно вказаних позивачами положень Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви (заявлення позовної вимоги) про відшкодування шкоди, яка на думку особи, заподіяна особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. При цьому, положеннями Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення позивачів від сплати судового збору за заявлення вимог про визнання неправомірними дій НБУ.

В даному випадку позивачами до позовної заяви не додано жодного документу про сплату судового збору у порядку та розмірах передбачених ч. 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», який підлягає сплаті виходячи із ставок за заявлення дванадцяти позовних вимог немайнового характеру. При цьому, позивачами не надано жодних доказів на підтвердження неможливості сплати позивачами судового збору.

Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого позивачами клопотання та звільнення позивачів від сплати судового збору за заявлення вимог немайнового характеру.

Таким чином, позивачами не був сплачений судовий збір у встановленому Закону України «Про судовий збір» розмірі, що є недоліком позовної заяви.

При цьому, виходячи з дати подачі позову (20.01.2014 р.), суд звертає увагу заявників, що, у відповідності із п. 4 ч. 2 ст. 41 Бюджетного кодексу України в кореспонденції із ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік", а також враховуючи те, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» станом на 20.01.2014 р. не набрав чинності, станом на 1 січня 2014 року розмір мінімальної заробітної плати, з якої розраховується сума судового збору, становив 1218 гривень.

Окрім того, відповідно до частини 2 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Письмовими доказами є документи, які за змістом ч. 2 ст. 69, ч. 4 ст. 79, п. 6 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України подаються в оригіналах або належним чином засвідчених копіях.

Окрім цього, відповідно до частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві, зокрема, зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п.4 ч. 1).

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачі, обґрунтовуючи свої позовні вимоги та зазначаючи про порушення їхніх прав протиправними діями НБУ, який в свою чергу виступає регулятором банківських відносин, посилаються на укладені позивачами із ПАТ «Банк «Таврика» договори банківського вкладу.

Однак, позивачі не надають до матеріалів позову вказаних договорів банківських вкладів, які за твердженням позивачів були ними укладені із ПАТ «Банк «Таврика», з обставинами виконання яких пов'язується оскарження дій та рішень відповідача.

До того ж, позивачі просять поновити строк звернення до суду та зазначають, що обставини порушення їхніх прав оскаржуваними діями НБУ стали відомі позивачам лише у вересні 2013 року (з матеріалів справи № 826/4364/13-а). Однак, позивачі не надають будь-яких документальних відомостей, з яких би вбачалася дата ознайомлення позивачів із зазначеними матеріалами. Наведене, у свою чергу та з урахуванням положень ст. 100 КАС України, приписів п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України (щодо обв'язку суду перевірити дотримання строків звернення до суду), створює перешкоди для перевірки дотримання строку звернення до суду та наявності поважності причин пропуску звернення до суду (у разі його пропуску) та, відповідно, створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

При цьому, з наявних у відкритому доступі судових рішень по справі № 826/4364/13-а, вбачається, що позивач ОСОБА_1 приймав участь у розгляді вказаної справи щодо позовних вимог, пов'язаних із прийняттям вищевказаних актів відповідача.

Наведене вище свідчить про недотримання вимог ст. 106 КАС України та є недоліком позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачам строку для усунення недоліків шляхом подання до канцелярії суду (м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корп. 1, блок «А») до 03 лютого 2014 року включно: 1) докази сплати судового збору відповідно до вищенаведеного та у розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір»; 2) договори банківських вкладів, які були укладені позивачами із ПАТ «Банк «Таврика»; 3) докази доводів позивачів про те, що обставини порушення їхніх прав оскаржуваними діями НБУ стали відомі позивачам лише у вересні 2013 року.

Керуючись ст. 106, ч. 1 ст. 108, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачам строк для усунення недоліків до 03 лютого 2014 року включно.

3. Попередити позивачів про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута їм відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Роз'яснити позивачам, що залишення позовної заяви без руху не позбавляє їх права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

5. Копію ухвали невідкладно надіслати особам, що звернулися із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін