YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Харківська область

/

Господарський суд Харківської області

Рішення № 3678322, 18.08.2008, Господарський суд Харківської області

Дата ухвалення

18.08.2008

Номер справи

59/131-08

Номер документу

3678322

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2008 р. Справа № 59/131-08

вх. № 5682/4-59

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Мілешкіна М.М. довіреність від 17.05.2008р. № 3558/15/14-08, 3-ї особи Несміяна В.Є. довіреність від 01.02.2008р. № 168 відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Міністерство транспорту та зв'язку України, м. Київ 3-я особа Статутне територіально-галузеве об"єднання "Південна залізниця"

до Виконкому Ізюмської міської Ради м. Ізюм

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Міністерство транспорту та зв’язку України звернулось до господарського суду з позовною заявою, в якій просить визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України право державної власності на комплекс нежитлових будівель залізничної станції Ізюм Південної залізниці, що знаходяться в повному господарському віданні Статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця», а саме:

- нежитлову будівлю літ. А-1Н - вокзал з прибудовою, загальною площею 707,5 м.кв., 1950 року побудови, та прибудову, площею 217,3 м.кв., 1978 року побудови, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Привокзальна, 1 і 1/1.

- нежитлову будівлю літ. А-3 - пост ЕЦ-3, загальною площею 499,7 м.кв., 1978 року побудови, що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Привокзальна, 2.

- нежитлову будівлю літ. Б - будівля перонної вбиральні, загальною площею 31,8 м.кв., 1950 року побудови, що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Привокзальна, 11.

- нежитлову будівлю літ. Б – сарай (к), загальною площею 9,4 м.кв., 1950 року побудови, що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Привокзальна, 4.

- нежитлову будівлю літ. Б - маневровий пост, загальною площею 16,0 м.кв., 1978 року побудови, що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Привокзальна, 10.

- нежитлову будівлю літ. Б - сарай, загальною площею 31,6 м.кв., 1910 року побудови, що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Привокзальна, 6.

- нежитлову будівлю літ. Б - стрілочна будка №6, загальною площею 11,8 м.кв., 1947 року побудови, що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Привокзальна, 14.

- нежитлову будівлю літ. Б - стрілочна будка № 4, загальною площею 7,8 м.кв., 1947 року побудови, що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Привокзальна, 12.

- нежитлову будівлю літ. Б - зважувальна будка, загальною площею 9,3 м.кв., 1953 року побудови, що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Привокзальна, 16.

- нежитлову будівлю літ. Б - будівля складачів, загальною площею 268,8 м.кв., 1953 року побудови, що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Привокзальна, 5.

- нежитлову будівлю літ. Б - багажний сарай, загальною площею 139,4 м.кв., 1950 року побудови, що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Привокзальна, 3.

- нежитлову будівлю літ. Б - Пакгауз, загальною площею 868,2 м.кв., 1953 року побудови, що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Привокзальна, 15.

- нежитлову будівлю літ. Б – база БМЕУ-3:

майстерня - загальною площею 195,8 м.кв., 1923 року побудови,

комора - загальною площею 43,5 м.кв., 1967 року побудови,

гараж - загальною площею 114,8 м.кв., 1969 року побудови, що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Привокзальна, 9.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що зазначені нежитлові будівлі є державним майном, знаходяться на балансі відокремленого структурного підрозділу СТГО «Південна залізниця» Основ’янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління, обслуговування та утримання зазначеного вище нерухомого майна здійснюється за рахунок власних коштів СТГО «Південна залізниця» (довідка від 07.05.2008 № 927 та № 928, інвентарні картки обліку основних засобів) та вказує, що зазначені об’єкти було побудовано СТГО «Південна залізниця» за власні кошти господарським способом та задіяні у виробничо-технічному комплексі організацій і підприємств залізничного транспорту, який призначений задовольняти потреби суспільного виробництва і населення України в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях, забезпечення безпеки руху поїздів, безпеки життя і здоров’я громадян, які користуються послугами залізничного транспорту. З моменту побудови цих об’єктів вони добросовісно та безперервно експлуатуються та використовуються виключно СТГО «Південна залізниця» для забезпечення виконання завдань покладених чинним законодавством на залізничний транспорт. Вказані об’єкти нерухомості органом, що здійснює державну реєстрацію на облік як безхазяйні нерухомі речі не брались та до комунальної власності не передавались.

Також, позивач зазначає, що всі зазначені будівлі розташовані в межах смуги відведення (довідка від 15.08.2008 № 613, план смуги відведення Південної залізниці в межах міста Ізюм) – земельної ділянки, яка надана у постійне користування СТГО «Південна залізниця», що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею, серія № ІІ-ХР №005997, виданого згідно рішення виконкому Ізюмської міської Ради народних депутатів від 23.07.2002 № 055.

За замовленням позивача КП «Ізюмське бюро технічної інвентаризації» виготовлені та видані технічні паспорти на вищезазначене майно.

Позивач відзначає, що з метою оформлення правовстановлюючих документів на зазначені вище об’єкти відповідачу була направлена заява від 07.12.2007 № 3071 про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Листом від 21.12.2007р. за № 1985 Управлінням житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Ізюмської міської ради в оформленні права власності було відмовлено з мотивів, що не надано повного комплекту документів відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, а саме акту Державної технічної комісії про прийняття об’єктів в експлуатацію.

Позивач зазначає, що звертався до архівних установ та отримав відповіді про те, що документи на об’єкти, що є предметом даного спору, в архівних документах не значаться.

На підставі вищевикладеного, позивач просить господарський суд визнати право власності на спірне майно за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.07.2008р. до участі у справі на стороні позивача у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Статутне територіально-галузеве об’єднання «Південна залізниця».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання свого повноважного представника не направив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію господарського суду 18.08.2008р. відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач у вирішенні даної справи покладається на розсуд суду, та просить розглядати справу без присутності представника Виконавчого комітету Ізюмської міської ради.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до наявних у справі документів (інвентарних карток обліку основних засобів, технічних паспортів, довідок про балансову належність тощо) спірні будівлі обліковуються на балансі структурного підрозділу СТГО «Південна залізниця» - Основ’янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління, яке експлуатує та використовує спірне майно, несе експлуатаційні витрати.

Майно розташовано в межах смуги відведення земельної ділянки, яка надана у постійне користування СТГО «Південна залізниця», відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія № ІІ-ХР №005997, виданого згідно рішення виконкому Ізюмської міської Ради народних депутатів від 23.07.2002 № 055. Отже спірне майно збудовано СТГО «Південна залізниця» господарським способом, знаходиться на земельній ділянці, яка відведена в установленому законом порядку.

Надані позивачем технічні висновки обстеження технічного стану та несучої спроможності нежитлових будівель, виготовлених Комунальним підприємством «Архітектурно-планувальне бюро Нововодолазького району», підтверджують задовільний технічний стан майна та те, що нерухоме майно придатне для нормальної експлуатації.

Як свідчать матеріали справи, з метою оформлення правовстановлюючих документів на вищезазначені об’єкти нерухомості відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, 07.12.2007р. було направлено звернення до відповідача з проханням оформити право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на балансі структурного підрозділу Основ’янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці.

Звернення за дорученням Ізюмського міського голови було розглянуто Управлінням житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Ізюмської міської ради та листом від 21.12.2007р. за № 1985 було відмовлено в оформлені права власності на спірні об’єкти в зв’язку з відсутністю акту Державної технічної комісії про прийняття об’єктів в експлуатацію.

З довідок архівного сектору Південної залізниці від 03.12.2008р. № НА-10-44, архівного відділу Харківської міської ради від 15.04.2008р. №ТЗ-169, Державного архіву Харківської області від 07.05.2008р. № 01-26/537 та з пояснень представника позивача та третьої особи, наданих в судовому засіданні вбачається, що документація, необхідна для оформлення права власності у позивача та третьої особи не збереглася.

На теперішній час, відповідачем не вчинено дій по оформленню та видачі позивачу правовстановлюючих документів на спірні об’єкти нерухомості, тобто на момент розгляду судової справи, право власності на спірне майно належним чином не оформлено та не зареєстровано в органах БТІ.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи суд виходить з такого.

Відповідно до статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, в т.ч. грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Статтею 170 Цивільного кодексу України встановлено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Приписами статті 3 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» встановлено, що об’єктами управління державної власності є, зокрема, майно, що передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям. Статтею 4 Закону встановлено, що суб’єктами управління об’єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади.

У відповідності до статті 9 Закону України «Про транспорт», транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об’єднаннями, установами та організаціями Міністерства транспорту України, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи.

Стаття 5 Закону України «Про залізничний транспорт» також встановлює, що майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування є загальнодержавною власністю.

Згідно із ч. 2 статті 73 Господарського кодексу України, орган державної влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, є представником власника (тобто держави) і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. № 789, міністерство є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі, зокрема, залізничного транспорту. Міністерство здійснює державне управління в галузі транспорту та виконує відповідно до законодавства України функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Пунктом 1.1. Статуту Південної залізниці визначено, що залізниця – це створене згідно з статтями 1, 4 Закону України «Про залізничний транспорт» статутне територіально-галузеве об’єднання, засноване на державній власності і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту України.

Згідно п. 4.1., 4.2. Статуту Південної залізниці майно залізниці становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у балансі залізниці. Майно залізниці є державною власністю і закріплене за нею на праві повного господарського відання. Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд.

Статтею 133 Господарського кодексу України встановлено, що основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права – право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб’єктів господарювання.

Право господарського відання згідно з частиною першою ст. 136 Господарського кодексу України є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до статті 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб’єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у статті 44 Кодексу, і несе відповідальність усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами. Майно державного комерційного закріплюється за ним на праві господарського відання.

До складу СТГО «Південна залізниця» входить відокремлений структурний підрозділ Основ’янське будівельно-монтажне експлуатаційне управління, що діє на підставі Положення. Відповідно до п. 4.2 Положення, майно Управління є державною власністю закріпленим за Південною залізницею на праві повного господарського відання і знаходиться в оперативному управлінні Управління.

Відповідно до статті 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше індивідуально визначене майно державних підприємств.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), та встановлено, що державне майно України, яке не належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Майно залізничного транспорту, згідно з зазначеною Постановою, до комунальної власності не передавалось.

Згідно з положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не навів доказів того, що спірне майно належить на праві власності іншим особам. Доказів які б спростовували твердження позивача щодо будівництва СТГО «Південна залізниця» спірних об’єктів, щодо правомірності постановки їх на баланс, щодо правомірності розміщення їх на земельній ділянці, наданій в користування СТГО «Південна залізниця», також не надав.

Враховуючи це, а також обставини викладені вище, суд приходить до висновку про те, що спірне майно, зазначене в позові, є власністю держави України в особі Міністерства транспорту та зв’язку України (орган управління майном) та знаходиться у повному господарському віданні Статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця».

Відповідно до статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб’єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб’єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Положення статті 20 Господарського кодексу України забезпечують можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, в т.ч. шляхом визнання наявності права.

Згідно ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання права.

Статтею 393 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 3 статті 136 Господарського кодексу України до захисту права господарського відання застосуються положення закону, встановлені для захисту прав власності.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства, господарський суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Проте, згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. В даному разі матеріали справи свідчать, що вини відповідача у виникненні спору немає. Натомість вбачається, що підставою виникнення спору стали неправильні дії позивача (втрата документації). З урахуванням цього, а також приймаючи до уваги те, що представник позивача в судовому засіданні не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд покладає їх на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати право власності за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код 00017584) на майно, що знаходиться в повному господарському віданні Статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця» (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код 01072609), а саме:

- нежитлову будівлю літ. А-1Н - вокзал з прибудовою, загальною площею 707,5 м.кв., 1950 року побудови, та прибудова, площею 217,3 м.кв., 1978 року побудови, що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Привокзальна, 1 і 1/1.