Рішення № 3678316, 29.10.2008, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.08 Справа № 22/137/08

Скиданова Ю.О.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Синтез –Трейд”

(49038, м. Дніпропетровськ, вул. Пастера, 4)

до українсько –іспанського товариства з обмеженою відповідальністю “Урожай” (69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, 11)

про стягнення 107306,37 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Годованець Є.О., довіреність № 05-05/08 від 05.05.2008 р.

від відповідача: не прибув

Заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за поставлений товар в сумі 84480,00грн.; 14904,00грн. штрафу; 2873,02 грн. пені; 4678,15 грн. витрат від інфляції; 371,20 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 31.07.2008 р. порушено провадження у справі № 22/137/08, судове засідання призначено на 21.08.2008 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.08.2008р., на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 15.10.2008р.

В судовому засіданні 15.10.2008р. оголошено перерву до 29.10.2008р.

У судовому засіданні 29.10.2008р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представника позивача).

Представник відповідача в судове засідання 20.10.2008р. не прибув. Про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка відповідача чи його представника в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в попередніх ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів. Не надав суду відзив на позовну заяву чи доказів заперечення (при наявності таких), чи доказів виконання договірних зобов’язань.

Суд вирішив розглянути справу за наявними в ній матеріалами за відсутністю представника відповідача.

За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 15.10.2008р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, якою просить суд стягнути з відповідача 16077,00грн. штрафу; 14194,20 грн. пені; 19439,69 грн. витрат від інфляції; 1990,16 грн. 3% річних. Від стягнення суми основного боргу позивач не відмовився.

Заява відповідає вимогам ст. 22, 28 ГПК України, та приймається судом.

Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В своїх запереченнях зазначив, що умови Договору позивачем виконувались не належним чином, в той же час ні аналізні карточки, ні рахунки, ні накладні на кожну партію продукції відповідачу не надавались. Крім того, сторонами не визначений розмір пені, оскільки згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін”.

Розглянувши наявні матеріали справи та надані оригінали документів у їх сукупності, суд встановив, що 02.10.2006 року між ТОВ “Синтез –Трейд” (надалі позивач) та українсько –іспанським ТОВ “Урожай” (надалі - відповідач) був укладений договір поставки № 16/10-1 (надалі Договір).

Згідно п. 1.1 Договору позивач зобов'язався поставити готову продукцію –муку (далі товар), а відповідач зобов’язався прийняти та сплатити поставлений товар.

п. 5.3 Договору передбачено, що позивач представляє відповідачу на поставлений товар наступні документи: рахунок, накладну, податкову накладну, аналізну картку.

Відповідно до п. 6.1 Договору строк сплати кожної партії товару зазначається в додатках до Договору.

Згідно п. 6.3 Договору оплата кожної партії продукції здійснюється на підставі виставленого позивачем рахунку, в строки, обумовлені в додатках до Договору на кожну партію продукції.

Так, за накладними № 22/02-4 від 22.02.08р., № 26/02-10 від 26.02.08р., № 29/01-9 від 29.01.08р., № 28/01-10 від 28.01.08р., №21/01-7 від 21.01.08р., № 09/013-08 від 09.01.08р., № 04/01-08 від 04.01.08р., № 06/03-04 від 06.03.08р., № 18/03-12 від 18.03.08р., № 27/03-1 від 27.03.08р., № 08/04-2 від 08.04.08р. відповідачу було поставлено продукцію на суму 563687,50грн. (копії в матеріалах справи)

Товар отриманий представником відповідача на підставі довіреностей ЯОС № 746021 від 28.12.2007р., ЯОС № 746026 від 08.01.08р., ЯОС № 746047 від 21.01.08р., ЯОС № 746060 від 26.01.08р., ЯПВ № 248064 від 27.03.08р., ЯОС № 746141 від 18.03.08р., ЯОС № 746118 від 05.03.08р., ЯОС № 746089 від 20.02.08р., ЯОС № 746163 від 07.04.08р. (копії в матеріалах справи).

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив отримання від позивача зазначеного товару.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем заборгованість була погашена частково, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що факт отримання товару позивачем доведений зібраними в матеріалах справи документами.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 84480,00грн.

Встановлено, що до звернення позивача з позовом до суду 29.07.2008р., відповідачем було сплачено 59040,00грн., що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, вказана сума заявлена позивачем необґрунтовано та не підлягає задоволенню.

На день звернення позивача з позовом до суду за відповідачем рахувалася заборгованість в розмірі 25440,00грн.

У зв’язку із сплатою відповідачем 25440,00грн. основного боргу після направлення позову до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 592 від 12.08.2008р. (копія в матеріалах справи), в цій частині провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв’язку із відсутність предмету спору.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 14194,20грн. пені за період часу з 01.01.2008р. по 12.08.2008р.

ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

П. 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України дає визначення неустойки, відповідно до якої неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові і разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Згідно п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 8.3 Договору, який передбачає, що у випадку порушення відповідачем строку оплати отриманого товару останній сплачує на користь позивача штраф у розмірі 10% від вартості партії та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період стягнення, за кожен день прострочки платежу, строком в один рік.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за вказаний період складає 14194,20грн.

Посилання відповідача на той факт, що розмір пені не встановлено Договором судом до уваги не приймається з огляду на вищевикладене.

Розрахунок пені судом перевірений та визнаний обгрунтованим, отже вимоги в частині стягнення пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 16077,00грн. за два факти прострочення платежу.

Судом встановлено, що вимоги про стягнення штрафу законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних, яка складає за період з 01.01.2008р. по 12.08.2008р. 1990,16грн. та витрат від інфляції в сумі 19439,69грн. за вказаний період.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та витрат від інфляції, встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково

2.Стягнути з українсько –іспанського товариства з обмеженою відповідальністю “Урожай” (69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, 11, код ЄДРПОУ 23852237, св. № 11857113, р/р 26008301300668 в Орджонікідзевськом від. ПІБ, МФО 313333) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Синтез –Трейд”, (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Пастера, 4, код ЄДРПОУ 32540918, св. № 03734771, р/р 26001050500240 в КБ “Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299) 14194(чотирнадцять тисяч сто дев’яносто чотири)грн. 20 коп. пені, 16077(шістнадцять тисяч сімдесят сім) грн. 00 коп. штрафу, 1990(одна тисяча дев’ятсот дев’яносто)грн. 16 коп. 3% річних; 19439(дев’ятнадцять тисяч чотириста тридцять дев’ять)грн. 69коп. витрат від інфляції; 771,41грн. державного мита, 84грн. 96коп. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В частині стягнення 25440,00грн. заборгованості провадження по справі припинити.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 13.11.2008р.

Суддя Ю.О. Скиданова