Рішення № 3678271, 17.03.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.09 Справа№ 10/204

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів : головуюча –Довга О.І., Запотічняк О.Д., Березяк Н.Є.. , секретар судового засідання Яремчук С.М. розглянули у відкритому судовому засіданні справи -

За позовом : Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім. В.Чорновола , м. Львів

До відповідача : Товариство з обмеженою відповідальністю Інститут соціальних технологій, м. Львів

До відповідача 2 : ВАТ «Концерн-Електрон» м. Львів

До відповідача 3 : Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради

До відповідача 4 : Франківська районна адміністрація Львівської міської ради

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Міністерство освіти та науки України

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Регіональне відділення Фонду Державного майна України у Львівській області

Прокуратура Львівської області

Про :

- визнати недійсними видані Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації реєстраційне посвідчення №705 від 29.03.1996 р. на службові та допоміжні приміщення в цілому по вул. Пушкіна, 130 (зараз вул. Генерала Чупринки, 130) у м. Львові та реєстраційне посвідчення №705 від 29.03.1996 р. , на приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та скасувати записи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності АТ «Концерн-Електрон»на зазначені приміщення.

- визнати недійсним розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради за №1085 від 29.11.2000 р. та свідоцтво про право власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові від 29.11.2000 року, яке видане Залізничною районною адміністрацією та скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій» на зазначене приміщення.

- визнати недійсним свідоцтво про право власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки,130 у м. Львові від 13.09.2000 року, яке видане Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради та скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на зазначене приміщення.

- визнати право державної власності на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки,130 у м. Львові за державою в особі Міністерства освіти та науки України.

- визнати за Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола право оперативного управління на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки, 130 у м. Львові.

- зобов'язати ОКП ЛОР «БТ1 та ЕО»зареєструвати право державної власності в особі Міністерства освіти та науки України на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Генерала –Чупринки 130 у м. Львові.

Представники :

Представник Прокуратури Львівської області –Макогон Ю.І.

від позивача Львівський державний інститут новітніх технологій і управління ім..В.Чорновола : Божейко М.В. - довіреність № 1160-01 від 01.01.2008 року , Лабай А.М. –довіреність № 10-01 від 19.01.2009 року , Гевяк П.І. - довіреність № 102-01 від 02.03.2009 року

від відповідача ТзОВ «Інститут соціальних технологій» : Станасюк В.З. –директор ТзОВ «Інститут соціальних технологій»

АТ «Концерн-Електрон» : Лесик В.Л. - довіреність № 015/20 від 18.01.2008 року

від Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради - не з‘явились

від Франківської районної адміністрації Львівської міської ради не з‘явились

від Міністерства освіти та науки України - не з‘явились

РВ ФДМУ у Львівській області - Жуган І.О. - довіреність № 18-11-00032 від 09.01.2009 року

ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» - не з‘явились

Обставини справи :

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Львівського державного інституту новітніх технологій та управління ім. В.Чорновола до ТзОВ «Інститут соціальних технологій», АТ «Концерн-Електрон», Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи - ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Міністерство освіти та науки, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області про : визнання недійсними виданих Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації реєстраційного посвідчення №705 від 29.03.1996 р. на службові та допоміжні приміщення в цілому по вул. Пушкіна, 130 (зараз вул. Генерала Чупринки, 130) у м. Львові та реєстраційного посвідчення №705 від 29.03.1996 р. , на приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та скасування запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності АТ «Концерн-Електрон»на зазначені приміщення ; визнання недійсним розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради за №1085 від 29.11.2000 р. та свідоцтва про право власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові від 29.11.2000 року, яке видане Залізничною районною адміністрацією та скасування запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій» на зазначене приміщення ; визнання недійсним свідоцтва про право власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки,130 у м. Львові від 13.09.2000 року, яке видане Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради та скасування запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій» на зазначене приміщення; визнання права державної власності на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки,130 у м. Львові за державою в особі Міністерства освіти та науки України; визнання за Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола права оперативного управління на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3» та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки, 130 у м. Львові; зобов'язання ОКП ЛОР «БТ1 та ЕО»зареєструвати право державної власності в особі Міністерства освіти та науки України на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Генерала –Чупринки 130 у м. Львові.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в попередніх ухвалах суду.

17.03.2009 року , за спільною заявою сторін, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Представники позивача в судових засіданнях підтримують позовні вимоги в частині уточнених позовних вимог, викладених у заяві від 04.02.2009 року - про збільшення позовних вимог та клопотанні про уточнення позовних вимог та залучення до участі у справі інших осіб .

Свої позовні вимоги обґрунтовують наступним :

Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України здійснює управління об‘єктами державної власності відповідно до Закону . Згідно ст..4 ЗУ «Про управління об‘єктами державної власності»: «Суб‘єктами управління об‘єктами державної власності є : Кабінет Міністрів України ; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади ; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об‘єднання , державні холдингові компанії, інші державні господарські організації ( далі –господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави ( далі –уповноважені особи ); Національна академія наук України, галузеві академії наук».

Оскільки, як вважає позивач, спірне майно використовується в навчальному процесі та перебуває на балансі позивача, який , в свою чергу знаходиться у сфері управління Міністерства освіти та науки України, то суб‘єктом управління спірного майна повинно бути саме Міністерство освіти та науки України.

Позивач у своїй заяві зазначає, що на момент акціонування Концерну «Електрон»діяло Положення «Про акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю», затверджене Постановою ради Міністрів СРСР від 19.06.1990 року за № 590. Дане Положення передбачало можливість акціонування ( зміни форми власності) лише підприємств, а не закладів освіти, до яких відносився технікум.

У позовних вимогах позивач зазначає, що 29.11.1990 року Верховною Радою УРСР було прийнято постанову № 506-ХП «Про захист суверенних прав власності Української РСР», якою було встановлено мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління та заборонено випуск і реалізацію акцій усіх державних підприємств, організацій та установ, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, розташованих на території України, фізичним та юридичним особам з-поза меж Української РСР. Зазначена постанова діяла до 04.03.1992 року. Таким чином, на момент акціонування Концерну «Електрон» діяв мораторій на зміну форми власності і власника державного майна і цей мораторій стосувався спірного майна.

Представники позивача звертають увагу суду на те, що в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2008 року зазначено, що «Львівський технікум радіоелектроніки поряд з іншими 80 технікумами, в якості цілісного майнового комплексу був прийнятий на баланс Міністерства вищої освіти України і набув статусу державного закладу. З 1991 року статус Львівського технікуму радіоелектроніки ( Львівський державний інститут новітніх технологій та управління імені В‘ячеслава Чорновола ) з правом юридичної особи, як державного закладу з державною формою власності не змінювався». Відповідно до ст. 35 ГПК України : «Факти, встановлені рішенням господарського суду ( іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводиться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони».

Окрім наведеного, представник Львівського державного інституту новітніх технологій і управління ім. В.Чорновола наголошує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Отже, на думку позивачів, названі у цьому Законі органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про офіційне визнання права власності на об‘єкт нерухомого майна, пред‘явленими згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України. Оскільки, відповідно до пункту 5 розділу У «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об‘єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.»

Як зазначає позивач у позовній заяві, Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації ( зараз ОКП ЛОР «БТІ та ЕО») були неправомірно видані реєстраційні посвідчення, якими посвідчено, що спірне майно належить на праві власності АТ «Концерн-Електрон» на підставі свідоцтва про власність на майно, виданого Фондом державного майна України 19.04.1995 року за № П-434.

Однак, листом № 10-25-7862 від 02.06.2005 року вказано, що «свідоцтво про власність № П-434 видане ФДМ України не можна вважати правовстановлюючим документом, на підставі якого компетентні органи проводять реєстрацію прав власності на об‘єкти нерухомого майна».

Представники відповідачів : Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут соціальних технологій» та АТ «Концерн-Електрон» проти заявленого позову заперечують, в задоволенні позовних вимог Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В.Чорновола просять відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору.

Відповідачі –Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради та Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, явку повноважних представників не забезпечили, відгуків на позов не подали, причин неявки суду не повідомили.

Представники третіх осіб надали суду пояснення по суті заявлених вимог.

Представник прокуратури підтримує позовні вимоги позивача, просить позов задоволити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справа, права та обов‘язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази суд –

ВСТАНОВИВ :

Львівський державний інститут новітніх технологій та управління імені В.Чорновола звернувся до господарського суду Львівської області із позовом до ТзОВ «Інститут соціальних технологій», АТ «Концерн-Електрон», Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи - ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Міністерство освіти та науки, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області яким просить : визнати недійсними видані Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації реєстраційне посвідчення №705 від 29.03.1996 р. на службові та допоміжні приміщення в цілому по вул. Пушкіна, 130 (зараз вул. Генерала Чупринки, 130) у м. Львові та реєстраційне посвідчення №705 від 29.03.1996 р. , на приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та скасувати записи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності АТ «Концерн-Електрон» на зазначені приміщення ; визнати недійсним розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради за №1085 від 29.11.2000 р. та свідоцтво про право власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові від 29.11.2000 року, яке видане Залізничною районною адміністрацією та скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій» на зазначене приміщення ; визнати недійсним свідоцтво про право власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки,130 у м. Львові від 13.09.2000 року, яке видане Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради та скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій» на зазначене приміщення; визнати право державної власності на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки,130 у м. Львові за державою в особі Міністерства освіти та науки України; визнати за Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола право оперативного управління на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки, 130 у м. Львові; зобов'язати ОКП ЛОР «БТ1 та ЕО»зареєструвати право державної власності в особі Міністерства освіти та науки України на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Генерала –Чупринки 130 у м. Львові.

Вирішуючи дану справу, господарський суд виходить з того, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством ( частина перша статті 19 Конституції України); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю ( частина перша статті 41 Конституції України) ; використання власності , зокрема, не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства ( частина сьома статті 41 Конституції України).

Згідно вимог пункту «а»статті 11 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства зобов‘язані додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства, виконувати свої зобов‘язання перед товариством, в тому числі і пов‘язані з майновою участю ( пункт «б» статті 11); нести інші обов‘язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами ( пункт «г»статті 11).

Відповідно до вимог статті 12 Закону «Про господарські товариства» товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного ( складеного) капіталу.

Господарським судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут соціальних технологій» набуло право власності на об‘єкти нерухомого майна - 43/50 частини приміщень гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові, учбовий корпус А-4, учбовий корпус А-3, котельня Г-2, гараж-майстерня Д, гараж Б, гараж В по вул. Генерала Чупринки,130 у м. Львові , в результаті внесення їх ВАТ «Концерн-Електрон», як засновника товариства, до статутного капіталу ( фонду) ТзОВ «Інститут соціальних технологій». Згідно Статуту товариства засновниками ТзОВ «Інститут соціальних технологій» виступили ВАТ «Концерн-Електрон»( 90% статутного капіталу у сумі 1370700,00 грн., внесок у формі основних засобів загальною площею понад 14000 кв. м, а саме : учбовий корпус А- 4 по вул. Генерала Чупринки ,130 у м. Львові; учбовий корпус А-3 по вул. Генерала Чупринки,130 у м. Львові; котельня Г-2 по вул. Генерала Чупринки ,130 у м. Львові; гараж-майстерня Д по вул.. Генерала Чупринки,130 у м. Львові; гараж Б по вул.. Генерала Чупринки,130 у м. Львові; гараж В по вул. Генерала Чупринки,130 у м. Львові; учбовий корпус А-3 по вул.Поповича,9 у м. Львові; частини приміщень гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові) та Когут Василь Михайлович ( 10% статутного капіталу у сумі 152300,00 грн., внесок у формі акцій ВАТ «Концерн-Електрон»у кількості 10000 шт. договірною вартістю по 8 грн. кожна ( при номінальній вартості 3,50 грн. ) та інтелектуальна власність Когута В.М. у формі наукових праць і методичних розробок, дипломів кандидата фізико-математичних наук, доктора технічних наук, атестатів доцента і професора).

Судом встановлено, що результатами своєї діяльності ТзОВ «Інститут соціальних технологій »не досягнув мети своєї діяльності, відтак зборами учасників товариства 05.08.2003 року ( протокол № 7) було прийнято рішення про ліквідацію товариства та призначено ліквідаційну комісію .

В процесі ліквідації товариства частка ВАТ «Концерн-Електрон»та частка Когута В.М. були повернені учасникам 20.02.2004 року на підставі відповідних актів ( акту приймання передачі основних засобів, попередньо внесених у статутний фонд ТзОВ «Інститут соціальних технологій» на баланс ВАТ «Концерн-Електрон»від 20.02.2004 року, та акту приймання передачі частки, попередньо внесеної в статутний фонд ТзОВ «Інститут соціальних технологій»- учаснику товариства –фізичній особі Когуту В.М. від 20.02.2004 року.

Зборами учасників ТзОВ 05.01.2005 року ( протокол № 6) було прийнято рішення про поновлення діяльності товариства в складі одного учасника –ВАТ «Концерн-Електрон» та затверджено зміни та доповнення до статуту ТзОВ «Інститут соціальних технологій»у формі його нової редакції, яка була зареєстрована 20.01.2005 року.

Когут В.М. , як учасник ТзОВ «Інститут соціальних технологій» не погодився з рішенням зборів учасників від 05.01.2005 року, та оскаржив його , шляхом звернення з позовом в суд. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14.07.2005 року у справі № 2-2180, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05.12.2005 року в позові відмовлено ( Верховний Суд України ухвалою від 19.05.2006 року відмовив в касаційній скарзі Когуту В.М. та залишив без змін рішення Галицького районного суду м. Львова від 14.07.2005 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05.12.2005 року ) .

Як встановлено в судовому засіданні –створення ТзОВ «Інститут соціальних технологій» пов‘язане з необхідністю продовження експерименту, запровадженого на підставі спільного наказу Міністерства освіти України та АТ «Концерн-Електрон» від 20.04.1995 року № 108/24 «Про проведення експерименту по підготовці спеціалістів в «Західноукраїнському колегіумі»та, укладеної на виконання цього наказу угоди про спільну діяльність та співробітництво від 20.04.1995 року, яка зі змінами від 03.03.2000 року є чинною на день розгляду спору. У зв‘язку з виконанням угоди про спільну діяльність та співробітництво від 20.04.1995 року АТ «Концерн-Електрон» та підставі акту прийому-передачі майна коледжу «Західноукраїнський колегіум» від 27.06.1995 року передало в довгострокове користування Міністерству освіти та науки належний АТ «Концерн-Електрон» майновий комплекс колишнього Львівського технікуму радіоелектроніки.

В результаті створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут соціальних технологій», на підставі акту передачі-приймання основних фондів від 01.03.2000 року , основні засоби вказані в цьому акті було повернуто з балансу коледжу «Західноукраїнський колегіум»на баланс ВАТ «Концерн-Електрон», який в свою чергу відповідно до акту передачі-приймання основних фондів , станом на 02.03.2000 року, внесло ці основні засоби до статутного фонду ТзОВ «Інститут соціальних технологій».

03.03.2000 року у зв‘язку з державною реєстрацією ТзОВ «Інститут соціальних технологій»( статут погоджено Міністерством освіти України 04.01.2000 року) до угоди про спільну діяльність та співробітництво від 20.04.1995 року було внесено відповідні зміни, пов‘язані з переходом права власності на частину приміщень гуртожитку по вул.. Городоцькій,85, учбовий корпус А-3 по вул. Поповича,9, учбовий корпус А-4, учбовий корпус А-3, котельню Г-2, гараж-майстерню Д, гараж Б, гараж В по вул. Генерала Чупринки,130 у м. Львові до ТзОВ «Інститут соціальних технологій».

Даний факт підтверджено свідоцтвом про право власності на спірні приміщення Залізничної РА ЛМР та Франківської РА ЛМР, та які позивач в прохальній частині уточнених позовних вимог просить визнати недійсним.

Відповідно до п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 р.: «Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності:

а) місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування:

б) фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна». А згідно з ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»однією з підстав, які посвідчують виникнення прав на нерухоме майно, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили.

Однак, позивач не звернув увагу на те, що згадане свідоцтво не є актом у розумінні актів, спори про визнання недійсними яких з підстав, зазначених у законодавстві , підвідомчі господарським судам.

Дане свідоцтво не є й правоустановчим документом. Воно є наслідком цілого ряду юридично-значимих дій, юридичних фактів, зокрема, й розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради за №1085 від 29.11.2000 р. про правову реєстрацію та оформлення права власності на спірні об‘єкти нерухомості за ТзОВ «Інститут соціальних технологій».

З огляду на викладене, в цій частині провадження у справі підлягає припиненню.

Розпорядження районних адміністрації ЛМР на день розгляду справи не визнане недійсним в установленому законодавством порядку.

20.04.1995 року товариство стало стороною угоди про спільну діяльність та співробітництво.

З метою виконання ТзОВ «Інститут соціальних технологій»угоди про спільну діяльність та співробітництво від 20.04.1995 року між ТзОВ «Інститут соціальних технологій» та коледжем «Західноукраїнський колегіум»03.03.2000 року укладається договір № 01 оренди майна від 03.03.2000 року , відповідно до якого частину приміщень гуртожитку по вул.. Городоцькій,85, учбовий корпус А-3 по вул. Поповича,9, учбовий корпус А-4, учбовий корпус А-3, котельню Г-2, гараж-майстерню Д, гараж Б, гараж В по вул. Генерала Чупринки,130 у м. Львові товариство передало в оренду коледжу «Західноукраїнський колегіум»( Львівський державний інститут новітніх технологій та управління імені В‘ячеслава Чорновола) для належного здійснення ним навчального процесу.

Судом встановлено, що факт наявності орендних відносин між ТзОВ «Інститут соціальних технологій» та Львівським державним інститутом новітніх технологій і управління імені В.Чорновола щодо спірних приміщень підтверджено судовими рішенням господарського суду Львівської області від 12.04.2005 року у справі № 1/990-27/374; рішенням господарського суду Львівської області від 04.10.2007 року у справі № 2/225; постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 року у справі № 2/225.

Відповідно до вимог ст.35 ГПК України, рішення суду з справи, що набрало законної сили, є обов‘язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні , і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

На день розгляду спору майно, яке є предметом спору , знаходиться у користуванні Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В.Чорновола на правах оренди для належного здійснення ним навчального процесу, відповідно до договору оренди № 01 від 03.03.2000 року. Відтак, судом встановлено, що Львівський державний інститут новітніх технологій та управління імені В.Чорновола є орендарем нерухомого майна.

Окрім наведеного, судом встановлено :

Коледж «Західноукраїнський колегіум» створено відповідно до угоди про спільну діяльність та співробітництво , шляхом реорганізації Львівського технікуму радіоелектроніки, відповідно до наказу Міністерства освіти України від 12.10.1994 року № 290 і є його правонаступником.

Згідно поданих суду документів, коледж зареєстровано в квітні 1996 року ( свідоцтво про державну реєстрацію закладу, установи та організації системи освіти, науки коледжу «Західноукраїнський колегіум» видано Реєстраційною Палатою Департаменту економічної політики та ресурсів Львівського міськвиконкому 18.04.1996 року , номер запису –10991). Коледж «Західноукраїнський колегіум» включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 23.04.1996 року за кодом 23968081, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Львівській області від 18.02.2009 року № 20-09/308.

Господарським судом з‘ясовано, що коледж «Західноукраїнським колегіумом» створювався за домовленістю між АТ «Концерн-Електрон», державним університетом «Львівська політехніка» , та Міністерством освіти України. Даний факт підтверджується Тимчасовим статутом коледжу «Західноукраїнський колегіум», затвердженим Міністерством освіти України 02.04.1996 року. Відповідно до положення тимчасового статуту ( п.1.1) Львівський коледж «Західноукраїнський колегіум»не визначається як державний навчальний заклад.

Львівський технікум радіоелектроніки ( ІК 19333365) був вилучений з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України лише 30.09.1996 року.

З матеріалів даної справи вбачається, що саме коледж «Західноукраїнський колегіум», як новостворений заклад , було перереєстровано у Західноукраїнський інститут інформаційних технологій та управління при Донецькій державній академії управління , який, на даний час , є Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В.Чорновола.

Вимога позивача в частині - визнати за Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола право оперативного управління на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки, 130 у м. Львові суперечить чинному законодавству, так відповідно до ч.1 ст.136 та ч.1 ст.137 ГК України право господарського відання є речовим правом суб‘єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Правом оперативного управління у цьому Кодексі визначається речове право суб‘єкта господарювання , який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником ( уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

П. 8.2 Статуту коледжу визначено, що «майно Західноукраїнського колегіуму належить йому на праві повного господарського віданні відповідно до Угоди про спільну діяльність і співробітництво від 20.04.1995 року ( укладеної між Міністерством освіти України, АТ «Концерн-Електрон», державним університетом «Львівська політехніка» та Західноукраїнським колегіумом)».

В свою чергу пункт 2.2 Угоди про спільну діяльність і співробітництво від 20.04.1995 року вказує, що майно колегіуму, яке знаходиться на його балансі є власністю АТ «Концерн-Електрон», і передається Міністерству освіти у безоплатне користування для потреб освіти, згідно окремого акту, який є невід‘ємною частиною цієї Угоди.

Відповідно до ст.4 чинного на той час Закону України «Про власність»власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Судом встановлено, що ТзОВ «Інститутом соціальних технологій», як власником майна , спірне майно передано позивачу в оренду.

Для з‘ясування всіх обставин справи, для повного та об‘єктивного розгляду спору по суті судом, для огляду в судовому засіданні , була витребувана від ЛМУ УМВСУ у Львівській області кримінальна справа № 144-5903 по факту привласнення державного майна Львівського технікуму радіоелектроніки, шляхом зловживання посадовими особами АТ «Концерн-Електрон» ( ч.5 ст.191 КК України. )

З матеріалів кримінальної справи вбачається :

Законність включення Львівського технікуму радіоелектроніки до складу АТ «Концерн-Електрон» перевірялось протягом 1993-1995 р.р. комісією по перевірці законності створення акціонерного товариства «Концерн-Електрон»( створеної згідно Постанови Президії Верховної Ради України від 20.01.1993 року № 2925-ХП за участю народних депутатів, співробітників Адміністрації Президента України, посадових осіб Кабінету Міністрів України, Голови правління Фонду державного майна України та працівниками Генеральної прокуратури України). Висновками комісії та прийнятої на їх підставі Постанові Президії ВР України від 16.09.1993 року № 3445-ХП підтверджується законність створення акціонерного товариства «Концерн-Електрон» та входження до його складу підприємств та організацій колишнього державного Концерну «Електрон». Перевірками, які проводились в процесі розслідування, не встановлено фактів порушень чинного законодавства при приватизації державного концерну «Електрон», в тому числі при входженні в склад АТ «Концерн-Електрон»технікуму радіоелектроніки.

Позивач у позовній заяві посилається на той факт, що Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації ( зараз ОКП ЛОР «БТІ та ЕО») були неправомірно видані реєстраційні посвідчення, якими посвідчено, що спірне майно належить на праві власності АТ «Концерн-Електрон»згідно свідоцтва про власність на майно, виданого Фондом державного майна України 19.04.1995 року за № П-434, так як листом № 10-25-7862 від 02.06.2005 року вказано, що «свідоцтво про власність № П-434 видане ФДМ України не можна вважати правовстановлюючим документом, на підставі якого компетентні органи проводять реєстрацію прав власності на об‘єкти нерухомого майна».

Однак, на день розгляду спору , свідоцтво про власність № П-434 видане ФДМ України, на підставі якого видавались всі документи, що посвідчують право власності на спірні об‘єкти не скасовано.

Однією з остаточних вимог позивача є визнання за державою в особі Міністерства освіти та науки права державної власності на нерухоме майно, яке на день розгляду спору перебуває у власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про управління об‘єктами державної власності», об‘єктами управління державної власності є, зокрема, майно, що передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям.

Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що суб‘єктами управління об‘єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що визнання права є одним із засобів захисту права, в тому числі і права власності.

Відповідно до вимог ст. 170 Цивільного кодексу України державна набуває і здійснює цивільні права та обов‘язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 326 Цивільного кодексу України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна –право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 року «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»покладено на міністерства та інші , підвідомчі Кабінету Міністрів України, органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що позов про визнання права власності може пред‘явити власник. Чинна норма ст.392 Цивільного кодексу України не передбачає можливості іншій особі, крім власника, звертатись з вимогою про визнання права власності.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували , що державний орган України надавав повноваження в установленому порядку позивачу звертатись до господарського суду за захистом права державної власності.

Тобто, чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено право однієї юридичної особи звертатись до господарського суду з самостійними вимогами в інтересах іншої юридичної особи.

В ході розгляду спору Міністерство освіти та науки України подало позовну заяву, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору , в якому однією з вимог було визнання в його особі права державної власності на спірне майно.

Заявою від 30.12.2008 року № 1/11-670г Міністерство освіти та науки відмовилось від позову, та просило припинити провадження по справі.

Відмова Міністерства освіти та науки України прийнята судом, що відображено в ухвалі господарського суду Львівської області від 20.01.2009 року у даній справі.

В ході судового розгляду спору судом встановлено, що спір в частині позовної вимоги про зобов‘язання ОКП Львівської облради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», зареєструвати право власності на об‘єкти нерухомості за Міністерством освіти та науки України є передчасним, так як позивачем не подано суду доказів звернення до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» з вимогою про вчинення такої реєстрації, оскільки в позивача були відсутні правові підстави для такого звернення.

Окрім наведеного, спір в частині позовної вимоги про зобов‘язання ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» зареєструвати право державної власності в особі Міністерства освіти та науки України на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Генерала –Чупринки 130 у м. Львові є непідвідомчим господарським судам та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Адже, згідно п. 1 ст. З Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції ( далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, ( яком) хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії ), дій чи бездіяльності.

Предметом позову в даній справі є, зокрема, зобов'язання ОКП Львівської облради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»зареєструвати право державної власності.

Реєстрація прав власності згідно п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року №615, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року №66/7387 здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ).

Вказане свідчить, що БТІ па основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно,

Таким чином БТІ , в розумінні п.7 ст. З КАС України, є суб'єктом владних повноважень.

Аналіз суб‘єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що позовна вимога про зобов'язання ОКП Львівської облради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», як суб‘єкта владних повноважень, зареєструвати право державної власності за Міністерством освіти та науки»на об‘єкти нерухомості повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства, а позивачем порушено правило об‘єднання позовних вимог.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись Цивільним кодексом України, ст.ст. 1,12,22,33,34,35,43,49,75,80,28-84,85,86 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В частині визнання недійсними видані Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації реєстраційне посвідчення №705 від 29.03.1996 р. на службові та допоміжні приміщення в цілому по вул. Пушкіна, 130 (зараз вул. Генерала Чупринки, 130) у м. Львові та реєстраційне посвідчення №705 від 29.03.1996 р. , на приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та скасувати записи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності АТ «Концерн-Електрон»на зазначені приміщення –припинити провадження у справі.

2. В частині - визнання недійсним розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради за №1085 від 29.11.2000 р. –відмовити в задоволенні позовних вимог.

3. В частині - визнання недійсним свідоцтва про право власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові від 29.11.2000 року, яке видане Залізничною районною адміністрацією та скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»- припинити провадження у справі.

4. В частині - визнання недійсним свідоцтва про право власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки,130 у м. Львові від 13.09.2000 року, яке видане Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради та скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на зазначене приміщення припинити провадження у справі.

5. В частині визнання права державної власності на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки,130 у м. Львові за державою в особі Міністерства освіти та науки України відмовити в задоволенні позовних вимог.

6. В частині визнання за Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола права оперативного управління на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки, 130 у м. Львові відмовити в задоволенні позовних вимог.

7.В частині зобов'язання ОКП ЛОР «БТ1 та ЕО»зареєструвати право державної власності в особі Міністерства освіти та науки України на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В» по вул. Генерала –Чупринки 130 у м. Львові – припинити провадження у справі.

Суддя Довга О.І.

Запотічняк О.Д.

Березяк Н.Є.