Рішення № 36782153, 20.01.2014, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 року

справа № 919/1335/13

За позовом приватного підприємства «Гайсин-М’ясокомбінат»

(вул. Плеханова, 26, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 23700)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Савитар-Агра»

(вул. М. Музики, 29-А, м. Севастополь, 99029)

про стягнення 104832,00 грн.

Суддя Архипенко О.М.

Представники сторін не з’явились.

Приватне підприємство «Гайсин-М’ясокомбінат» (далі – позивач; ПП «Гайсин-М’ясокомбінат») звернулося до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Савитар-Агра» (далі – відповідач; ТОВ «Савитар-Агра») про стягнення заборгованості у розмірі 104832,00 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 87360,00 грн; штраф у розмірі 17472,00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статті 193, 265 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки продукції №40/13 від 13.05.2013 щодо здійснення своєчасної та повної оплати товару, поставленого за видатковою накладною від 05.06.2013 №РН-0001420.

Ухвалою суду від 20.11.2013 позовна заява ПП «Гайсин-М’ясокомбінат» прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Сторони явку представників у судове засідання не забезпечили, позивач до початку засідання суду звернувся з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка представників сторін у засідання суду обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 ГПК України, у відсутність представників сторін.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд

В С Т А Н О В И В:

13.05.2013 між ПП «Гайсин-М’ясокомбінат» (Продавець) та ТОВ «Савитар-Агра» (Покупець) укладено договір поставки продукції №40/13 (далі – Договір) /арк.с. 7/.

Згідно з пунктом 1.1 Договору Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та сплачує вартість Продукції (ковбасні вироби, м’ясо в асортименті та інша продукція підприємства), на умовах даного Договору, у кількості за ціною, зазначених у рахунках та видаткових накладних з черговим порядковим номером, що є невід’ємною складовою частиною даного Договору, згідно цін указаних у прайс-листі на продукцію.

Ціна, кількість, вартість постачання чергової партії Продукції узгоджується Сторонами окремо, і фіксується підписанням рахунків та накладних з черговим порядковим номером, що є невід’ємною складовою частиною цього Договору (пункт 2.1 Договору).

Цини, погоджені сторонами і зафіксовані підписанням рахунків та накладних, діють протягом терміну дії для кожного (пункт 2.2 Договору).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору розрахунки між сторонами здійснюються в Національній валюті. Вид розрахунків безготівковий, готівка. Підставою платежу є виставлені: рахунки-фактури, накладні. Товар поставляється на умовах оплати по факту поставки.

Даний договір укладений з моменту підписання його сторонами, у тому числі з моменту підписання факсимільних копій, строком на 1 рік та діє до 31.12.2013 (включно), але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов’язань, узятих за даним договором (пункт 10.1 Договору).

На виконання своїх зобов’язань за Договором позивач здійснив поставку товару на суму 117360,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 05.06.2013 №РН-0001420, підписаною уповноваженими особами сторін та скріпленою їх печатками (далі – Видаткова накладна).

Однак, відповідач, отримавши товар, свої зобов'язання по його оплаті виконав частково, внаслідок чого виникла заявлена до стягнення сума заборгованості. Так, відповідно до банківських виписок по рахунках позивача, відповідач сплатив за поставлений товар 30000,00 грн /арк.с. 11-14/.

Листом від 11.09.2013 вих. №36 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати наявної суми боргу у розмірі 87360,00 грн.

Відповідачем відповіді на вказану вимогу не надано, суму заборгованості за одержаний товар повністю не сплачено, що і стало причиною звернення позивача до господарського суду із даним позовом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов’язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю – продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

З урахуванням викладеного, оскільки умовами Договору не встановлений інший строк оплати товару, відповідач зобов'язаний був оплатити отриману за Видатковою накладною м'ясну продукцію 05.06.2013.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідач не надав суду доказів погашення у повному обсязі заборгованості за отриманий на підставі Видаткової накладної товар, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час вирішення спору заборгованість відповідача за Договором складає 87360,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 87360,00 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 17472,00 грн відповідно до пункту 7.1 Договору.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з пунктом 7.1 Договору у випадку прострочення платежу Покупець зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлений факт прострочення виконання відповідачем обов’язку щодо внесення оплати за отриманий товар, перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про його відповідність вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 17472,00 грн є правомірними і такими, що також підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, позов ПП «Гайсин-М’ясокомбінат» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 49 ГПК України суд покладає на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства «Гайсин-М’ясокомбінат» до товариства з обмеженою відповідальністю «Савитар-Агра» про стягнення 104832,00 грн, - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Савитар-Агра» (вул. М. Музики, 29-А, м. Севастополь, 99029; ідентифікаційний код 37924987) на користь приватного підприємства «Гайсин-М’ясокомбінат» (вул. Плеханова, 26, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 23700; ідентифікаційний код 34058430) суму боргу за поставлений товар в розмірі 87360,00 грн (вісімдесят сім тисяч триста шістдесят грн 00 коп.), штраф у розмірі 17472,00 грн (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят дві грн 00 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2096,64 грн (дві тисячі дев’яносто шість грн 64 коп.).

Повне рішення складено 23.01.2014.

Суддя О.М.Архипенко