Ухвала суду № 36781807, 23.12.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 24 Головуючий в 1 інстанції Попшой М.О.

Доповідач Будулуца М.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді: Курило В.П.,

суддів: Будулуци М.С., Космачевської Т.В.,

при секретарі Бакунець Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за відпущену теплову енергію,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 жовтня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 09 жовтня 2013 року позовні вимоги КП «Макіївтепломережа» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Макіївтепломережа» заборгованість за відпущену теплову енергію за період з лютого 2008 року по 01 січня 2011 року в сумі 6829 грн. 67 коп. а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

З вказаним рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального права, просила ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів скарги апелянт зазначила, що вона є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

11 липня 2003 року у вказаній квартирі було встановлено індивідуальне газове опалення , що підтверджується актами, складеними ПАТ по газопостачанню та газифікації «Макіївгаз» 11 липня 2003 року. З вказаного часу вона послугами КП «Макіївтепломережа» не користується.

Також апелянт посилалась на те, що в суді першої інстанції позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження факту надання їй послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, а саме - відповідних актів підключення у будинку опалення та гарячого водопостачання, а договір про надання вказаних послуг між нею та позивачем не укладався.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог КП «Макіївтепломережа» в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник Комунального підприємства «Макіївтепломережа» (далі - КП «Макіївтепломережа») Іщенко Я.І. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважала їх безпідставними, просила скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як зазначено в ч.1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за період з 01 жовтня 2000 року по 01 січня 2011 року подавалося централізоване опалення в будинок АДРЕСА_1, а періоди відсутні опалення виключені з оплати.

Власник квартири ОСОБА_1 на порушення вимог ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» ці послуги своєчасно не сплачувала, в зв'язку з чим склалася заборгованість, яка за період з 01.10.2000 року по 01.01.2011 року їй нарахована в розмірі 13 484,03 грн.

Частково задовольняючи позов КП «Макіївтепломережа», суд застосував трирічний строк позовної давності, про що заявив представник відповідачки, та стягнув з ОСОБА_1 6 829 грн. 67 коп. боргу за відпущену теплову енергію за період з лютого 2008 року по 01 січня 2011 року та виходив з того, що відповідачкою не доведено, що нею дотримано порядок відключення від теплопостачання на підставі Правил надання населенню послуг з водо -, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 року № 1497, якими передбачено право споживача відмовитися від користування такими послугами та вимагати відключення відповідних мереж. Наявність акту приймання внутрішнього-будинкового газопроводу до експлуатації від 11.07.2003 року не є документом, що підтверджує законність відключення квартири відповідачки від централізованого опалення. Поважні ж причини пропуску строку позовної давності позивачем не наведені, а підстави для звільнення відповідача від оплати послуг з теплопостачання за вказаних період відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав належну їм оцінку і обґрунтовано задовольнив позов у визначеному судом розмірі заборгованості за відпущену теплову енергію.

Всупереч тверджень апелянта суд правильно дійшов висновку, що відповідачкою не доведено, що нею дотримано порядок відключення від теплопостачання на підставі Правил надання населенню послуг з водо -, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 року № 1497, якими передбачено право споживача відмовитися від користування такими послугами та вимагати відключення відповідних мереж.

Посилання апелянта на наявність акту приймання внутрішнього-будинкового газопроводу до експлуатації від 11.07.2003 року не підтверджує законність відключення квартири відповідачки від централізованого опалення та дотримання встановленого порядку такого відключення, як і доказів повідомлення теплопостачальної організації протягом місяця про таке відключення, що прямо передбачено п. 33 вищенаведених Правил.

Доказів протилежного відповідачка суду не надала ні в суді першої інстанції, ні апеляційної.

Частиною другою статті 383 Цивільного кодексу України передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відключення окремих квартир по стояку призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія, що є причиною зменшення подачі теплоносія на інші стояки. Тобто, якщо сам будинок містить 100 % теплоти, то на кожну квартиру йде певна кількість теплоти, певний відсоток. У разі ж відключення однієї квартири від цілісної взаємодіючої системи, інші мешканці квартир не будуть отримувати 100 % тепла від будинку. Основна кількість теплоти йде саме від цілого будинку, від його невід'ємних частин - квартир, завдяки цьому йде зворотна віддача тепла на всі квартири будинку.

Таким чином, здійснення власником квартири своїх прав обмежується правами власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації будинку.

Доводи апеляційної скарги не приводять апеляційний суд до висновку про порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які є підставами до скасування чи зміни рішення.

Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про неправомірність відключення від централізованої системи опалення квартири відповідачки є правильним, а стягнення заборгованості з теплопостачання, є законним і обґрунтованим.

Розглядаючи даний спір, місцевий суд, всупереч тверджень апелянта, повно та всебічно дослідив надані сторонами докази по справі, належно їх оцінив, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийняв рішення з урахуванням всіх обставин справи та вимог матеріального законодавства.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що оскільки між сторонами не було укладено договору про надання послуг, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Як зазначено у ч.1 ст.4 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

У судовому засіданні в апеляційній інстанції встановлено, що фактично між сторонами існували і існують правовідносини по наданню житлово-комунальних послуг і користування такими послугами, які витікають із зазначених вище нормативно-правових актів. Позивач виконував свої зобов'язання по наданню таких послуг, а відповідачка, будучи споживачем цих послуг, свої зобов'язання по їх оплаті, не виконувала у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

У даному випадку позивач, виконавши свої зобов'язання по наданню послуг, має законні підстави вимагати від відповідачів оплати за надання їм цих послуг.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідачку обов'язок по відшкодуванню суми боргу, а також сплачених судових витрат.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду є законним і підстав для його скасування немає, а тому апеляційний суд апеляційну скаргу відповідачки відхиляє, а рішення суду залишає без змін.

Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: