Ухвала суду № 36781732, 28.10.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 24 Головуючий в 1 інстанції Пікалова Н.М.

Доповідач Будулуца М.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої: Курило В.П.,

суддів: Азевича В.Б., Будулуци М.С.,

при секретарі Бакунець Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 04 вересня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 04 вересня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (далі - ТОВ «Краматорськтеплоенерго», Товариство) суму боргу за період з 01 червня 2007 року по 01 травня 2010 року в розмірі 4 719,89 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн. та судовий збір - 47,19 грн.

З вказаним рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Краматорськтеплоенерго».

В обґрунтування доводів скарги апелянт зазначила, що відповідно до ч.ч.1, 2, 6 ст. 319 Цивільного кодексу України вона має право володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, та вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Воля власника щодо реалізації влади над своїм майном, у тому числі і над нерухомим майном виявляється у володінні, користуванні і розпорядженні нею. Своє право на майно власник здійснює завжди своєю владою та у своєму (власному) інтересі. Таким є виключне право вибору власника житла: опалювати власне житло, у якій мірі це робити і яким видом енергії опалювати його.

Також ОСОБА_1 посилалась на те, що між нею та ТОВ «Краматорськтеплоенерго» договір про надання послуг з теплопостачання не укладався, а тому зобов'язань, які передбачені ст. 526 ЦК України, у неї перед відповідачем не виникло. Крім того, згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на: вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій.

Посилаючись на акт про обстеження житлового приміщення від 22 вересня 2003 року, відповідачка зазначила, що за її зверненням до обслуговуючої організації з метою встановлення факту відсутності системи опалення та до теплопостачальної організації про небажання отримувати неякісні послуги, був направлений працівник цієї організації, який, відмовився скласти акт про відключення теплопостачання, посилаючись на наявність у неї заборгованості за послуги з теплопостачання.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явилась, однак про час та місце розгляду справи повідомлена судовою повісткою та телефонограмою, яку прийняла особисто (а.с. 81, 82, 84-85).

Представник ТОВ «Краматорськтеплоенерго» - Коваль С.Є. просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як зазначено в ч.1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив та виходив з того, що відповідно до встановлених Краматорською міською радою тарифів, позивач у спірний період здійснював поставку теплової енергії та гарячої води відповідачці ОСОБА_1, яка є власником квартири АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу квартири від 03 липня 2003 року (а.с.52). До позивача з питанням про узгодження відключення її квартири від системи централізованого опалення відповідачка не зверталася та не оплачувала послуги з постачання теплової енергії і гарячої води.

Згідно з випискою з її особового рахунку, за період з 01 січня 2007 року по 1 травня 2010 року за нею утворилася заборгованість в сумі 5 658,13 грн. (а.с.4, 5, 6).

З позовом про стягнення заборгованості за вказаний період позивач звернувся до суду 14 червня 2010 року (а.с.3).

Частково задовольняючи позов ТОВ «Краматорськтеплоенерго», суд виходив з того, що заборгованість за вказані послуги з теплопостачання за період з 01 червня 2007 року по 01 травня 2010 року, в межах строку позовної давності, про застосування якої просила відповідачка, складає 4 719,89 грн.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав належну їм оцінку і обґрунтовано задовольнив позов в сумі 4 719,89 грн., застосувавши строк позовної давності, передбачений ч.3 ст.267 ЦК України.

Всупереч тверджень апелянта, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виникли фактичні договірні відносини та позивач обґрунтовано та правомірно звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості з відповідачки, оскільки остання не узгодила питання про відключення від центрального опалення з теплопостачальною організацією та ніяких документів щодо правовірності такого відключення суду не надала Розбір заборгованості підтверджується особовим рахунком, зворотно-сальдовою відомістю, наданих позивачем (а.с.4, 5-6).

Що ж стосується посилання апелянта на не укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, то апеляційний суд їх відхиляє, оскільки відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник квартири зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальних послугу у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 34 цих Правил передбачено, що споживач не має права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнувати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень, а ОСОБА_1, в свою чергу порушила вимоги цих Правил, встановивши систему автономного опалення без узгодження з позивачем питання про відключення квартири від централізованого опалення. Окрім цього, згідно з вимогами ст. 152 ЖК України, переобладнання і перепланування жилого будинку(квартири), що належить громадянинові на праві власності, провадиться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради.

Відповідно до п. 33 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення» від 30 грудня 1997 року № 1497, споживач зобов'язаний: виконувати правила користування житловими будинками і житловими приміщеннями та правила експлуатації і користування внутрішньо будинковими (квартирними) системами водо-, теплопостачання і водовідведення та умови договору.

Документів про дозвіл на відключення від системи центрального опалення відповідачка суду не надала.

Акт від 22 вересня 2003 року про відсутність в квартирі ОСОБА_1 системи опалення, на який посилається апелянт, не свідчить про правомірне відключення квартири від системи теплопостачання та погодження цього питання з теплопостачальною організацією.

Частиною 2 ст.383 ЦК України передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушить санітарно - технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Таким чином, здійснення власником квартири своїх прав обмежується правами власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та санітарно-технічними вимогами і правилами експлуатації будинку.

Суд дійшов правильного висновку, що відповідачка є споживачем послуг з теплопостачання і повинна виконувати існуючи Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 та інші вимоги житлово - комунального законодавства, а доводи апеляційної скарги, що між сторонами не існувало договірних правовідносин, є необґрунтованими і підлягають відхиленню.

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 04 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: