Постанова № 36781648, 22.01.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року Справа № 876/13238/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, виплату заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

У серпні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Львівської митниці Міндоходів, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив : 1) визнати протиправним і скасувати наказ Львівської митниці № 753-к від 19.07.2013 р. «Про звільнення ОСОБА_2» 2) поновити його з 20.07.2013 року на посаді аналогічній посаді інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці на митному пості «Краковець» Львівської митниці Міндоходів; 3) зобов'язати відповідача виплатити позивачу середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20.07.2013 р. по день фактичного поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскарженим наказом його незаконно звільнено з посади інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці, відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці. Незаконність такого звільнення, на думку позивача, полягає в тому, що звільнення здійснено з порушенням вимог статей 40, 42, 49-2 КЗпП України. Зокрема, відповідачем не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі, позивачу не було запропоновано іншої посади за спеціальністю. Вказував також позивач, що відповідно до ст. 36 ч.3 КЗпП України реорганізація Львівської митниці у Львівську митницю Міндоходів не може бути підставою для припинення дії трудового договору.

Відповідач Львівська митниця Міндоходів у суді першої станції позову не визнав, у поданих запереченнях зазначив, що звільнення позивача було проведено відповідно до чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними. Просив відповідач відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Львівської митниці № 753-к від 19.07.2013 р. «Про звільнення ОСОБА_2»; зобов'язано Львівську митницю Міндоходів запропонувати ОСОБА_2 посаду інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів або рівнозначну посаду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач Львівська митниця Міндоходів оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, без повного з'ясуванням усіх обставин справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги наведених відповідачем обгрунтувань про законність звільнення позивача з посади. Вказує апелянт, що при реорганізації Львівської митниці відбулось скорочення штатної чисельності працівників з 1014 до 910 осіб. Позивача було своєчасно попереджено про звільнення. Також було враховано, що позивач немає переважного права на залишення на роботі перед іншими працівниками, оскільки він неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Львівської митниці № 753-к від 19.07.2013 р. звільнено позивача ОСОБА_2 з 19.07.2013 р. із посади інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці (а.с. 8, 34).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності вказаного вище наказу Львівської митниці № 753-к від 19.07.2013 р., з врахуванням наступного.

Відносини щодо звільненням зі служби державних службовців, в тому числі працівників митниці, врегульовані як спеціальним законодавством так і загальним законодавством України про працю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в реорганізації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частин 2, 3 ст. 36 КЗпП України, зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації, дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Отже, наведеними правовими нормами встановлено, що припинення дії трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України є можливим лише якщо реорганізація підприємства, установи та організації мала наслідком скорочення чисельності або штату працівників, до яких належать посада особи, яка підлягає звільненню.

Судом першої інстанції вірно враховано, що реорганізація Львівської митниці здійснена згідно постанови КМ України від 20.03.2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів». Цією постановою КМ України визначено, що утворена Львівська митниця Міндоходів являється правонаступником Львівської митниці Державної митної служби України.

Чисельність працівників головних управлінь Міндоходів в областях, чисельність працівників митниць Міндоходів, чисельність працівників спеціалізованих департаментів та органів Міндоходів, були затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України № 80 від 26.04.2013 року. Зокрема, чисельність працівників Львівської митниці визначено у кількості 910 осіб.

Із штатного розпису Львівської митниці на 2013 рік, затвердженого 17.01.2013 року (а.с. 56-63) та із тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 07.05.2013 року (а.с. 66-77), видно, що до реорганізації на митному пості «Краковець» Львівської митниці було передбачено 4 штатних одиниці посади «інспектора відділу митного оформлення № 1» із посадовим окладом 1147 грн., а після реорганізації на цьому митному пості «Краковець» Львівської митниці Міндоходів також передбачено 4 штатних одиниці посади «інспектора відділу митного оформлення № 1» із цим же посадовим окладом 1147 грн.. Тобто, реорганізація Львівської митниці не мала наслідком скорочення чисельності або штату працівників за посадами «інспектор відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець».

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірні висновки про те, що реорганізація Львівської митниці не мала наслідком змін в організації виробництва і праці шляхом скорочення посади інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці, на якій працював позивач, чи скорочення кількості працівників за такими посадами.

Отже, скорочення загальної чисельності працівників Львівської митниці внаслідок реорганізації не стосується посад інспекторів відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець», а тому є безпідставними твердження апелянта про наявність підстав для звільнення позивача з посади на підставі ст. 40 ч.1 п.1 КЗпП України.

Судом першої інстанції також вірно враховано, що при звільненні позивача з посади відповідачем було порушено вимоги ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України щодо врахування переважного права позивача залишення на роботі.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що в матеріалах справи немає і відповідачем не надано доказів того, що у відділі митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці на час звільнення позивача з посади були інші працівники, які мали переважне перед позивачем право на залишення роботі на посаді інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» (з врахуванням кваліфікації, прокуктивності праці, стажу, вкаліфікації і досвіду роботи, освіти, матеріального і сімейного становища).

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про наявність підстав для задоволення позовної вимоги № 1 про визнання протиправним і скасування оспореного наказу Львівської митниці № 753-к від 19.07.2013 р. «Про звільнення ОСОБА_2».

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із постановою суду першої інстанції від 09.10.2013 р. в частині вирішення позовної вимоги № 2 щодо поновлення позивача на посаді. В цій частині суд першої інстанції прийшов до необгрунтованого і помилкового висновку про те, що замість поновлення позивача на роботі відповідача слід зобов'язати запропонувати позивачу посаду інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів чи іншу рівнозначну посаду.

Так, відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі незаконного звільнення працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд першої інстанції встановивши незаконність звільнення позивача з посади повинен був вирішити питання щодо поновлення позивача на роботі, а не застосовувати інші, не передбачені законодавством про працю, способи захисту порушених прав позивача.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки позивача було звільнено з посади інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці без наявності для цього законних підстав, тому позивач повинен бути поновлений на роботі на раніше займаній посаді. Зміна назви цієї посади у зв'язку із реорганізацією Львівської митниці ДМС на Львівську митницю Міндоходів не впливає на гарантоване право позивача на працю і не може бути підставою для висновків про неможливість роботи позивача на посаді інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що невиконання відповідачем вимог ч.2 ст.40 та ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо пропонування позивачеві при звільненні іншої роботи та переведення його на іншу роботу цьому ж підприємстві, установі, організації, не впливає на обов'язок відповідача щодо поновлення позивача на раніше займаній посаді. Поновлення порушених прав позивача шляхом його працевлаштування на іншу посаду на Львівській митниці може бути застосовано в разі відсутності підстав для поновлення позивача на раніше займаній посаді у зв'язку із її скороченням.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо поновлення позивача на посаді підлягає скасуванню із прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовної вимоги про поновлення позивача на посаді інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці, з моменту звільнення.

Відносно позовної вимоги № 3 про виплату позивачу середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, то суд апеляційної інстанції враховує, що постановою суду першої інстанції від 09.10.2013 р. відмовлено в задоводенні цієї позовної вимоги. Оскільки така постанова суду позивачем не оскаржується, тому в цій частині постанова суду не являється предметом перевірки суду апеляційної інстанції і не може бути скасована чи змінена в сторону погіршення становища апелянта.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції від 09.10.2013 року прийнята з частковою невідповідністю висновків суду обставинам справи та частковим порушенням норм матеріального права, а тому оскаржену постанову суду слід скасувати частково.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів - задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, виплату заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати частково, а саме, в частині щодо зобов'язання Львівської митниці Міндоходів запропонувати ОСОБА_2 посаду інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів або рівнозначну посаду, - і в цій частині прийняти нову постанову.

Поновити ОСОБА_2 на посаді інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів з 19 липня 2013 року.

У решта частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Н.М. Судова-Хомюк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.01.2014 року.