Постанова № 36781542, 16.01.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/6419/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенко М. В.,

представників позивача - Дробот Р. Д., Харченко В. В.,

представника відповідача - Куришко О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

07 листопада 2013 року Публічне акціонерне товариство "Полтавський автоагрегатний завод" (далі - позивач, ПАТ "ПААЗ") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкових повідомлень - рішень від 28 жовтня 2013 року № 0011951501 та № 0011941501.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ПАТ "Полтаваобленерго" за законних підставах було виписано позивачу зведену податкову накладну за червень - липень 2013 року, оскільки в даному випадку поставка електричної енергії від ПАТ "Полтаваобленерго" позивачу здійснюється безперервно, позивач має постійні зв'язки з ПАТ "Полтаваобленерго", оскільки вказане підприємство є суб'єктом природної монополії, при цьому позивач здійснює оплату вартості спожитої електричної енергії саме плановими платежами, а не попередньою оплатою чи авансовими платежами. Тому, на думку позивача, приймаючи спірні податкові повідомлення - рішення відповідач діяв всупереч основним принципам податкового законодавства в частині рівності всіх перед Законом, при цьому відповідачем було грубо порушено вимоги пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України. З огляду на викладене в позовній заяві просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 28 жовтня 2013 року № 0011951501 та № 0011941501.

Представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача вимоги позовної заяви не визнав, у їх задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що оскаржувані рішенні прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України /а. с. 77-79/.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Публічне акціонерне товариство "Полтавський авто агрегатний завод" зареєстроване як юридична особа 09 вересня 1993 року /том 1 а. с. 9/.

З 01 жовтня 2013 року по 14 жовтня 2013 року ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правильності нарахування ПАТ "ПААЗ", від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2013 року, оформлену актом від 15 жовтня 2013 року за № 1228/16-01-15-01/00232124 /том 1 а. с. 10-25/.

За результатами перевірки встановлено порушення пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ (р. 23.1 декларації) за липень 2013 року в розмірі 34 617 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 19 декларації) за липень 2013 року на суму 40 000 грн.

На підставі акту перевірки 28 жовтня 2013 року ДПІ у м. Полтаві винесені податкові повідомлення-рішення № 0011951501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 40 000 грн. та № 0011941501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 34 617 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 308 грн. 50 коп.

Не погодившись із зазначеним податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

З акту перевірки № 1228/16-01-15-01/00232124 від 15 жовтня 2013 року вбачається, що висновок про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 40 000 грн., та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у липні 2013 року на 34 617 грн. зроблений особами, що здійснювали перевірку, у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту за червень 2013 року суми ПДВ у розмірі 34 617 грн. за податковими накладними, виписаними ПАТ "Полатваобленерго" 30 червня 2013 року № 3048/23 на суму ПДВ - 950 грн. 65 коп., та від 30 червня 2013 року № 269/23 на суму ПДВ - 33 666 грн. 67 коп., а також за липень 2013 року суми ПДВ у розмірі 40 000 грн. згідно податкової накладної, виписаної ПАТ "Полатваобленерго" 31 липня 2013 року № 369/23 на суму ПДВ - 40 000 грн. 00 коп. Неправомірність включення ПАТ "ПААЗ" у червні та липні 2013 року до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 34 617 грн. та у розмірі 40 000 грн. в результаті споживання електроенергії, придбаної у ПАТ "Полтаваобленерго", податкова інспекція обґрунтовує тим, що позивачем сформовано податковий кредит за червень та липень 2013 року на підставі зведених податкових накладних, виписаних ПАТ "Полтаваобленерго" з порушенням норм чинного законодавства.

Так, між позивачем (споживач) та ПАТ "Полтаваобленерго" (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії № 16 від 23 квітня 2003 року, згідно пункту 1 якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є невід'ємними його частинами /том 1 а. с. 28-34/.

Відповідно до умов вказаного договору оплата постачальнику вартості електричної енергії здійснюється згідно з додатками "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (пункт 2.2.3 Договору). Оплата за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача здійснюється згідно вимог додатку "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (пункт 2.2.5 Договору).

Згідно додатку № 2 від 06 липня 2005 року до вказаного договору за дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електроенергії або дата внесення споживачем готівки в касу постачальника (абзац 2 пункту 1 Додатку № 2) /том 1 а. с. 35/. Споживач до 25 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж у сумі вартості 100% договірних величин споживання електричної енергії наступного розрахункового періоду (пункт 2 Додатку № 2). Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії з урахуванням розрахункової величини втрату мережі від місця встановлення засобів обліку до меж і балансової належності електромереж, визначається відповідно до Акту про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії (пункту 4 Додатку № 2).

23 грудня 2003 року між позивачем та ПАТ "Полтаваобленерго" було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 16 від 23 квітня 2003 року, яким пункт 1 Додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії № 16 від 23 квітня 2003 року, викладено у наступній редакції "Розрахунковим вважається період з 25 числа попереднього місяця до такого ж числа поточного місяця" /том 1 а. с. 38/.

Також, між позивачем та ПАТ "Полтаваобленерго" в серпні 2005 року було підписано протокол розбіжностей до Додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії від 24 квітня 2003 року, а саме: пункт 2 Додатку № 2 викладено в наступній редакції "Споживач до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж у сумі вартості 30% договірних величин споживання електричної енергії та до 5 і 15 числа розрахункового періоду в сумі по 35 % договірних величин" /том 1 а. с. 37/.

Так, між позивачем та ПАТ "Полтаваобленерго" підписано акт до договору № 16 від 23 квітня 2003 року про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії від 26 червня 2013 року, відповідно до якого у червні 2013 року ПАТ "Полтаваобленерго" поставив, а ПАТ "ПААЗ" спожив активної електричної енергії 251 642 кВт/год усього на суму 192 608,80 грн. та реактивної електричної енергії 305 448 кВт/год усього на суму 4 753,26 грн., загалом за червень 2013 року ПАТ "ПААЗ" спожито електроенергії на суму 202 000 грн., в т. ч. ПДВ 33 666,67 грн./том 1 а. с. 52/.

ПАТ "Полтаваобленерго" виписані рахунок № А0016 від 25 червня 2013 року за активну електроенергію за період червень 2013 року до сплати у поточному періоді на суму 202 000 грн. /том 1 а. с. 53/, рахунок № Р0016 від 25 червня 2013 року за перетоки реактивної електроенергії на суму 5 703,91 грн. /том 2 а. с. 51/ та зведену податкову накладну № 269/23 від 30 червня 2013 року на суму 202 000 грн. /том 1 а. с. 60/, податкову накладну № 3048/23 від 30 червня 2013 року на суму 5 703,91 грн., в т. ч. ПДВ 950,65 грн. /том 2 а. с. 53/.

Позивач на підтвердження оплати наданих послуг надав наступні платіжні доручення: № 3691 від 06 червня 2013 року, № 3761 від 10 червня 2013 року, № 3809 від 11 червня 2013 року, № 25 від 17 червня 2013 року, № 26 від 19 червня 2013 року, № 27 від 21 червня 2013 року /том 1 а. с. 54-59, 210-215/, № 4422 від 09 липня 2013 року /том 2 а. с. 52/.

Також, між позивачем та ПАТ "Полтаваобленерго" підписано акт до договору № 16 від 23 квітня 2003 року про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії від 25 липня 2013 року, відповідно до якого у липні 2013 року ПАТ "Полтаваобленерго" поставив, а ПАТ "ПААЗ" спожив активної електричної енергії 290 510 кВт/год усього на суму 221 573,29 грн. та реактивної електричної енергії 326 064 кВт/год усього на суму 6 246,78 грн., загалом за липень 2013 року ПАТ "ПААЗ" спожито електроенергії на суму 240 000 /том 1 а. с. 61/.

ПАТ "Полтаваобленерго" виписані рахунок № А0016 від 25 липня 2013 року за активну електроенергію за період липень 2013 року до сплати у поточному періоді на суму 265 887,95 грн. /том 1 а. с. 62/ та зведену податкову накладну № 369/23 від 31 липня 2013 року на суму 240 000 грн., в т. ч. ПДВ 40 000 грн. /том 1 а. с. 66/.

Позивач на підтвердження оплати наданих послуга надав наступні платіжні доручення: № 4554 від 11 липня 2013 року, № 4707 від 16 липня 2013 року, № 4896 від 22 липня 2013 року /том 1 а. с. 63-65, 216-218/.

Також суд зазначає, що ані під час перевірки, ані в ході судового розгляду справи податковим органом реальність господарських операцій позивача з контрагентом під сумнів не ставилась.

ДПІ у м. Полтаві в акті перевірки та письмових поясненнях /том 2 а. с. 48-49/ зазначила, що умовами договору № 16 від 23 квітня 2003 року визначено попередню оплату за обсяг споживання електроенергії, про що вказано в додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії від 23 квітня 2003 року № 0016 і вказаний договір не мітить періодичної оплати поставлених товарів/послуг, що є однією із умов для складання зведеної податкової накладної, оскільки, відповідно до вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, зведена податкова накладна складається у випадку фактичного (безперервного або ритмічного) постачання (відвантаження/надання) товарів/послуг, виходячи із визначеної у договорі періодичності сплати поставлених товарів/послуг. Також відповідач зазначив, що ПАТ "Полатваобленерго" (продавець, постачальник) невірно визначено дату виникнення податкових зобов'язань з постачання електроенергії, що призвело до оформлення податкових накладних за червень - липень 2013 року з порушенням, а саме дата виписування податкових накладних не відповідає першій події - даті зарахування кошів від покупця, тобто спірні податкові накладні оформленні з порушенням вимог чинного законодавства. Разом з тим, відповідач зазначає, що ПАТ "ПААЗ" до заяви зі скаргою до податкових декларацій з ПДВ за червень-липень 2013 року щодо невірного оформлення податкової накладної ПАТ "Полтаваобленерго" не включено.

З цього приводу суд зазначає, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно вимог пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Вимоги до оформлення податкової накладної визначені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу, відповідно до якого у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної.

Так, пунктом 15 Порядку заповнення податкової накладної визначено, що у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

З викладеного суд робить висновок, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати належним чином оформлені податкові накладні, а у випадку фактичного (безперервного або ритмічного) постачання (відвантаження/надання) товарів/послуг, виходячи із визначеної у договорі періодичності сплати поставлених товарів/послуг може бути оформлена зведена податкова накладна.

Позивачем у позовній заяві була зазначено, що останній має постійні зв'язки з ПАТ "Полтаваобленерго", оскільки вказане підприємство у відповідності до статей 1, 5 Закону України "Про природні монополії" є суб'єктом природної монополії, при цьому все обладнання для виробництва продукції позивача працює від електричного живлення. Поставка електричної енергії від ПАТ "Полтаваобленерго" позивачу здійснюється безперервно, про що свідчить, на думку позивача, Договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 2682 від 27 листопада 2009 року та акти виконаних робіт до Договору № 2682 за січень - вересень 2013 року.

Суд погоджується з твердженням позивача стосовно безперервності або ритмічності характеру постачання електричної енергії від ПАТ "Полтаваобленерго", а також стосовно наявності постійних зв'язків позивача з вказаним підприємством.

Разом з тим суд зауважує, що зі змісту пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної можна зробити висновок, що іншою обов'язковою умовою є періодичність виписування зведеної податкової накладної виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця.

Тобто, у разі коли договором визначена періодичність оплати декілька разів на місяць, постачальник складає декілька зведених податкових накладних, дата складання яких повинна відповідати даті оплати, визначеної договором, але не пізніше останнього дня місяця.

Позивач в ході судового розгляду справи наполягав на тому, що визначені договором умови оплати вартості спожитої електричної енергії є плановими платежами, а не попередньою оплатою чи авансовими платежами /том 1 а. с. 6/.

З цього приводу суд зазначає, що договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період (пункт 1.2 розділу 1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р. N 910), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442).

З договору про постачання електричної енергії № 16 від 23 квітня 2003 року вбачається, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 грудня поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (пункт 5.1 Договору).

Також, пунктом 1.2 розділу 1 Правил користування електричною енергією надано визначення таких термінів:

планові платежі - перерахування коштів частинами з певною періодичністю (плановий період) протягом розрахункових періодів (розрахункового періоду);

авансовий платіж - часткова оплата (у розмірі, обумовленому договором) заявленого на наступний розрахунковий період обсягу електричної енергії, яка здійснюється до початку розрахункового періоду;

розрахунковий період - період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки.

Так, з підписаного позивачем та ПАТ "Полтаваобленерго" протоколу розбіжностей до Додатку № 2 до Договору про постачання електричної енергії № 16 від 23 квітня 2003 року вбачається, що позивач до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж у сумі вартості 30% договірних величин споживання електричної енергії та до 5 і 15 числа розрахункового періоду в сумі по 35 % договірних величин" /том 1 а. с. 37/

Тобто умова щодо оплати вартості електричної енергії у сумі вартості 30% договірних величин до 25 числа місяця, що передує розрахунковому є умовою щодо сплати авансового платежу, відповідно до вимог пунктом 1.2 розділу 1 Правил користування електричною енергією.

Також, суд зауважує, що умова договору щодо сплати частини договірних величин (30%) до 5 і 15 числа розрахункового періоду, не є оплатою вартості фактично спожитої електричної енергії.

Так, як зазначено вище, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг. Тобто, суд робить висновок, що порядок складання зведених податкових накладних не поширюється на попередню оплату товарів/послуг (аванс), що підлягають постачанню.

До того ж, виходячи зі змісту норми статті 901 Цивільного кодексу України, вважається, що послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

За таких обставин, умова щодо оплати вартості електричної енергії періодичними платежами у розмірі частини договірних величин не може вважатися в повному розумінні оплатою за фактично спожиті послуги/товари, оскільки послугою/товаром, відповідно до договору про постачання електричної енергії № 16 від 23 квітня 2003 року, є постачання електричної енергії споживачу, тобто фактичне її використання позивачем.

Зі змісту пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної можна зробити висновок, що обов'язковою умовою складення зведеної податкової накладної є періодичність її виписування виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця.

Так, з вбачається, що позивач, здійснює платіж у сумі вартості 30% договірних величин споживання електричної енергії та в сумі по 35 % договірних величин /том 1 а. с. 37/.

Договором про постачання електричної енергії № 16 від 23 квітня 2003 року передбачена періодичність оплати вартості електричної енергії, а саме: до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду та до 5 і 15 числа розрахункового періоду.

Таким чином, суд робить висновок, що виходячи з зазначених умов, позивачу повинні були виписуватись декілька зведених податкових накладних.

В той же час, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивачу ПАТ "Полтаваобленерго" виписувало лише одну зведену податкову накладну в останньому дні місяця.

Стосовно висновків податкового органу щодо неправомірності формування податкового кредиту на підставі податкової накладної № 3048/23 від 30 червня 2013 року суд зазначає наступне.

Згідно вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу обов'язковим реквізитом податкової накладної, серед іншого, є дата її виписування.

Як вже встановлено судом на виконання умов договору про постачання електричної енергії № 16 від 23 квітня 2003 року між позивачем та ПАТ "Полтаваобленерго" підписано акт до договору № 16 від 23 квітня 2003 року про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії від 26 червня 2013 року, відповідно до якого у червні 2013 року ПАТ "Полтаваобленерго" поставив, а ПАТ "ПААЗ" спожив активної електричної енергії 251 642 кВт/год усього на суму 192 608,80 грн. та реактивної електричної енергії 305 448 кВт/год усього на суму 4 753,26 грн., загалом за червень 2013 року ПАТ "ПААЗ" спожито електроенергії на суму 202 000 грн., в т. ч. ПДВ 33 666,67 грн./том 1 а. с. 52/.

ПАТ "Полтаваобленерго" виписано рахунок № Р0016 від 25 червня 2013 року за перетоки реактивної електроенергії на суму 5 703,91 грн. /том 2 а. с. 51/ та податкову накладну № 3048/23 від 30 червня 2013 року на суму 5 703,91 грн., в т. ч. ПДВ 950,65 грн. /том 2 а. с. 53/.

Позивач на підтвердження оплати наданих послуг надав платіжне доручення № 4422 від 09 липня 2013 року /том 2 а. с. 52/.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Так, пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Спірна податкова накладна за перетоки реактивної електроенергії № 3048/23 виписана 30 червня 2013 року. В той же час, факт постання послуг/товарів позивачу підтверджено актом, складеним 26 червня 2013 року, а оплата фактично наданих послуг/товарів була здійснена позивачем 09 липня 2013 року згідно платіжного доручення № № 4422 /том 2 а. с. 52/.

Тобто при складенні податкової накладної № 3048/23 виписана 30 червня 2013 року ПАТ "Полтаваобленерго" не були дотримані вимоги пунктів 201.4 та 198.2 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Сторонами не заперечувався той факт, що ПАТ "ПААЗ" до заяви зі скаргою до податкових декларацій з ПДВ за червень-липень 2013 року щодо невірного оформлення податкової накладної ПАТ "Полтаваобленерго" не включено.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків податкового органу в акті перевірки щодо завищення суми податкового кредиту в червні 2013 року в розмірі ПДВ 34 617 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2013 року на суму 34 617 грн., що в свою чергу призвело до завищення підприємством суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2013 року в розмірі 34 617 грн.; та щодо завищення суми податкового кредиту липня 2013 року в розмірі ПДВ 40000 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2013 року на суму 40000.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне к задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Також відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до частини 3 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути з позивача до Державного бюджету України решту судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 1 548 грн. 45 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" (ідентифікаційний код 00232124, місцезнаходження: вул. Зінківська, 57, м. Полтава) до Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 548 (одна тисяча п'ятсот сорок вісім) гривень 45 (сорок п'ять) копійок на розрахунковий рахунок № 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001, код за ЄДРПОУ: 38019510, банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, код банку: 831019, Код класифікації доходів бюджету: 22030001, призначення платежу: Судовий збір, за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод", Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 21 січня 2014 року.

Суддя Р.І. Молодецький