Ухвала суду № 36781066, 11.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4822/13 11.12.2013 11.12.2013 11.12.2013

Провадження № 22ц/784/3785/13 Головуюча у першій інстанції Гуденко О.А.

Категорія 5 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

Іменем України

11 грудня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Богатирьовій В.А.,

за участю позивачки ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2013 року по справі за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_4

про усунення перешкод в користуванні квартирою спільного заселення,

ВСТАНОВИЛА:

09 вересня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою спільного заселення.

Позивачка зазначала, що на підставі договору купівлі-продажу від 05 вересня 2003 року вона є власницею квартири АДРЕСА_1. Власником квартири АДРЕСА_2 в м. Миколаєві є відповідач. Згідно технічних паспортів вказаних квартир, коридор та вбиральня знаходяться у спільному користуванні власників квартир. Між тим, відповідач постійно чинить перешкоди у користуванні зазначеними приміщеннями, які проявляються в недопуску до цих приміщень, вважаючи що вони перебувають у його особистій власності.

Посилаючись на вищезазначене, позивачка просила зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди їй та членам її сім`ї у користуванні приміщеннями спільного користування, а саме: коридором (І) та вбиральнею (II).

Рішенням Центрального районного м. Миколаєва від 23 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду є необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального права. Крім того, суд не з'ясував всіх обставин, які мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і дійшов правильного висновку про недоведеність позивачкою її порушеного права. Тому суд правильно відмовив в задоволенні позову.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 вересня 2003 року (а.с. 5). Згідно технічного паспорту, ця квартира є спільного заселення та складається з однієї кімнати житловою площею 18 кв.м, кухні - 7,7 кв.м. Коридор І та вбиральня II знаходяться в спільному користуванні з квартирою № 10а (а.с. 7).

Власником квартири № 10а за зазначеною адресою є відповідач, на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2012 року. Відповідно до цього договору та технічного паспорту, ця квартира складається з однієї кімнати жилою площею 12,7 кв.м, кухні - 7,3 кв.м, вбиральні - 2.10 кв.м, веранди 9,6 кв.м. В спільному користуванні з квартирою № 10 знаходиться коридор І (а.с. 22, 26, 42).

З зазначених правовстановлюючих документів вбачається розбіжність щодо належності вбиральні до квартири № 10 чи до спільного користування, але сторони не заперечували проти того, що між попередніми власниками існував порядок спільного користування вбиральнею.

Згідно вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник, за правилами даної статті, може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Перешкодою в здійсненні правомочностей власника є неправомірні дії порушника цих прав.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачка в обґрунтування своїх вимог посилається лише на те, що відповідач перешкоджає їй та членам її сім'ї у користуванні приміщеннями спільного користування, а саме: коридором (І) та вбиральнею (II).

Між тим, позивачкою не надані суду докази, які б підтверджували факт порушення її прав, як власника та наявність об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні нею цих прав.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Таким чином, позивачка не довела, що їй створені відповідачем фактичні перешкоди для користування й розпорядження своїм майном, що згідно з положеннями ст. 391 ЦК України може бути підставою для задоволення позову.

Посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що вона намагалась вирішити питання щодо спільного користування вбиральнею у комунальних установах та в бюро технічної інвентаризації є безпідставними, так як не підтверджені будь-якими доказами.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права та суд не з'ясував всіх обставин, які мають значення для справи не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді