Рішення № 36779191, 20.01.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" січня 2014 р. Справа № 906/1851/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Слюсар М.О. (довіреність №40/10 від 30.12.13.)

від відповідача: Грищенко О.М. (довіреність б/н від 23.12.13.)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Комунального підприємства теплозабезпечення м. Коростень (м.Коростень)

про стягнення 2152913,52 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 2152913,52 грн. заборгованості за поставлений природний газ по договору №06/10-2320 БО-10 від 20.12.10, з яких: 1440000,00 грн.- основний борг, 348068,81грн. - пеня, 190867,79 грн. - інфляційні, 173976,92 грн. - 3% річних.

У відзиві на позовну заяву №88 від 20.01.14 відповідач визнав позовні вимоги лише в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 1440000,00грн. Подав заяву, в якій просить суд зменшити розмір неустойки, посилаючись на невідповідність тарифів на централізоване теплопостачання економічно обґрунтованим витратам на їх виробництво, несплату споживачами за спожиту теплову енергію, відсутність збитків у позивача, що є підставою для зменшення суми пені на 80%. Просить відстрочити виконання рішення суду до 01.05.14 посилаючись на збитковість підприємства викликану великою дебіторською заборгованістю та невідшкодовану різницю в тарифах.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Заперечив проти зменшення розміру пені та проти відстрочки виконання рішення суду. Вказав, що останнє суперечить інтересам ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Зазначив, що відповідачем не надано жодного доказу існування виняткових обставин, що може бути підставою для зменшення розміру нарахованої неустойки.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав викладене у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2010 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник/позивач) та Комунальним підприємством "Теплозабезпечення" (покупець/відповідач) укладено договір № 06/10-2320БО-10 про закупівлю природного газу за державні кошти (а.с.25-32), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ в період з 01.01.11 по 31.12.11 в обсязі до 5205,000тис.куб.м. виключно для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ .

Додатковою угодою №5 від 03.10.11 сторони домовились про припинення дії договору в частині поставки природного газу з 01.10.11 (а.с.37).

На виконання умов договору № 06/10-2320БО-10 від 20.12.10, позивач передав відповідачу протягом січня-серпня 2011 року природний газ на загальну суму 11444141,27грн., що підтверджується Актами прийому-передачі природного газу (а.с.38-45).

Відповідно до п.4.1 договору, оплата за газ здійснюється шляхом поетапної оплати. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в порушення умов договору № 06/10-2320БО-10 від 20.12.10, зобов'язання по оплаті отриманого природного газу виконав частково, сплативши 10004141,27грн., внаслідок чого, станом на день подачі позову до суду та на час розгляду справи у суді, борг відповідача за переданий природний газ склав 1440000,00грн., що підтверджується випискою по рахунку за період з 31.01.2011р. по 21.02.2013р. та про що не заперечив представник відповідача у судовому засіданні (а.с.46-63).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. та

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 1440000,00грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.3.1 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 348068,81 грн.(а.с.3-11).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 7.3.1 договору,передбачено, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 договору,покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає його правильним.

Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване збитковістю підприємства, господарський суд вважає за можливе застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пп.3.17.4 п.3 Постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач подав докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань з оплати за газ: баланс підприємства за 2011- 2013 роки; довідка №89 від 20.01.14 про обсяг заборгованості з різниці в тарифах; довідка №90 від 20.01.14 про заборгованість споживачів теплової енергії, яку постачає відповідач (а.с.87-97).

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів; за порушення грошових зобов'язань, крім пені, нараховані інфляційні та річні; а також враховуючи, що кінцевим споживачем основної кількості послуг, для забезпечення надання яких було поставлено природний газ, є бюджетні та госпрозрахункові організації, у зв'язку з чим через неналежне виконання державою своїх зобов'язань і виникла заборгованість у відповідача; наявність різниці в тарифах на тепло, яке виробляється та постачається відповідачем; невідшкодування державою різниці в тарифах в передбаченому законодавством порядку, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір обґрунтовано нарахованої пені до 70000,00грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 173976,92грн. 3% річних та 190867,79грн. інфляційних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних (а.с.12-20), прийшов до висновку, дані величини нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині в заявленій сумі.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Наявність заборгованості не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню в розмірі 1874844,71грн., з яких: 1440000,00грн. боргу, 70000,00грн. пені, 173976,92грн. 3% річних та 190867,79грн. інфляційних.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

За п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Що стосується клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення до 01.05.14 то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п.7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти клопотання представника відповідача щодо надання відстрочки виконання рішення суду.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Дослідивши матеріали, якими боржник обгрунтовує свою заяву про розстрочку виконання рішення, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню виходячи з того, що збитковість підприємства, що підтверджується балансом за 2011-2013, наявність значної дебіторської заборгованості, що підтверджується довідками відповідача від 20.01.14, неможливість ведення господарської діяльності в разі накладення арешту на рахунки відповідача не вказують на те, яким чином відстрочка виконання рішення суду надасть можливість розрахуватись із позивачем в майбутньому.

Таким чином, судом не встановлено обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Зменшити розмір пені до 70000,00грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства Теплозабезпечення (11500, м.Коростень, вул.Кірова, 8-А, код 31871157) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул.Шолуденка,1, код 31301827):

-1440000,00грн. боргу;

- 70000,00грн. пені;

- 173976,92грн. 3% річних;

- 190867,79грн. інфляційних;

- 43058,26грн. судового збору.

4.Відмовити в позові в частині стягнення 278068,81грн. пені.

5. Відмовити Комунальному підприємству Теплозабезпечення в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу