Рішення № 3677880, 12.05.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2009 р.

Справа № 30-6/83-08-2439

За позовом: Одеська обласна рада

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації

До відповідача: Одеська міська рада;

Виконавчий комітет Одеської міської ради;

Міністерство охорони здоровя України;

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості”;

Центральна санітарно-епідеміологічна станція на водному транспорті

Про визнання права власності та визнання недійсним свідоцтва про право власності

Суддя РОГА Н.В.

Представники:

Від позивача: Шевченко Ю.В.- згідно довіреності №Р-39-689 від 03.04.2007р. ,

Від третьої особи: Запольський О.А.- довіреність №01-15\247 від 18.01.2008р.

Від відповідача: ОМР- Самодурова Н.В.- довіреність №03-48 від 16.07.2008р.,довіреність №73\исх-гс від 30.01.2009р., Асташенкова О.І.- довіреність №397\исх-гс

Від відповідача: виконком- Самодурова Н.В.-довіреність №396 від 16.07.2008р., довіреність №03-11\виз\д від 30.01.2009р. ,Асташенкова О.І.- довіреність №03-50вих\д від 16.07.2008р.

Від відповідача- МОЗ- не з’явився;

Від третьої особи: МБТІ та РОН- Найда Д.І.- довіреність №485 від 07.07.2007р.;

Від третьої особи: СЕС- Мішук О.В.- довіреність від 10.01.2008р., Бондаренко Д.А.- довіреність від 10.01.2008р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Одеська обласна рада , звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради , виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості „ (далі - КП „ОМБТІ та РОН”) про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 05.10.2007р., виданого Одеській міській раді на нежилу будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13 та про визнання права власності на нежилу будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13 за територіальними громадами сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради.

В ході розгляду справи позивач надав до суду доповнення до позову, згідно якого просить суд про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 05.10.2007р., виданого Одеській міській раді на нежилу будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13 та про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна –адміністративну будівлю (літ.”А”) загальною площею 1451,2 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13 за територіальними громадами сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Відповідач –Одеська міська рада , проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач – виконавчий комітет Одеської міської ради підтримує заперечення Одеської міської ради.

Ухвалою суду від 15.09.2008р. до участі у справі у якості іншого відповідача судом залучено Міністерство охорони здоров’я України та у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центральну санітарно-епідеміологічну станцію на водному транспорті.

Відповідач - Міністерство охорони здоров’я України про місце та час судових засідань було повідомлено належним чином, але письмових заперечень щодо позову до суду не надсилало, представник відповідача у судових засіданнях участі не брав.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - КП „ОМБТІ та РОН” , про місце та час судових засідань була повідомлена належним чином, але представник третьої особи в судові засідання не з’являвся, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив. Своїх міркувань щодо позову третя особа до суду не надіслала.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центральна санітарно-епідеміологічна станція на водному транспорті проти позову не заперечує з мотивів, викладених у поясненнях по справі.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Згідно Свідоцтва про право власності на нежилу будівлю Серія САА №273029, виданого 19 червня 2007р. Одеською обласною державною адміністрацією на підставі рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003р. №154-ХХІУ, об’єкт в цілому, розташований за адресою: м. Одеса, бульвар Приморський, 13, який складається з нежилої будівлі літ.”А” , загальною площею 1451,2 кв.м, дійсно належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради на праві комунальної власності.

З метою реєстрації права власності Управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, на яке згідно Положення про Управління покладено керівництво у галузі охорони та використання пам’яток на території області, оперативне управління нерухомими пам’ятками історії та культури, що знаходяться у комунальній власності, а також тими, що перебувають в управлінні обласної ради, звернулося до КП „ОМБТІ та РОН”, але, рішенням Реєстратора від 05.05.2008р. було відмовлено в реєстрації права власності, так як зазначена нежила будівля вже зареєстрована за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на підставі Свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 05.10.2007р.

Одеська обласна рада вважає, що Свідоцтво про право власності, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 05.10.2007р., згідно якого територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради є власником нежилої будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 13, було видане з порушенням норм діючого законодавства і є незаконним з наступних підстав:

Відповідно до Закону УРСР “Про охорону і використання пам’яток історії та культури” нерухомі пам’ятки історії та культури були поділені на пам’ятки загальносоюзного, республіканського та місцевого значення. Перелік пам’яток історії та культури республіканського значення затверджувався Радою Міністрів УРСР, а переліки пам’яток історії та культури місцевого значення затверджувалися виконавчими комітатами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. На підставі зазначеного Закону Рада Міністрів УРСР постановою від 06.09.1979р. №442 „Про доповнення списку пам’яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, прийняла під охорону держави як пам’ятку містобудування та архітектури республіканського значення будівлю, що розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 13 (колишній будинок Махрова, 1827-1828 років спорудження).

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)»затверджено перелік державного майна України, яке передається у власність областей, міст Києва та Севастополя , а також встановлено, що подальше розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя проводиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

Рішенням Одеської обласної Ради від 12.05.1993 р. № 449-XXII “Про заходи для охорони і використання нерухомих пам’яток історії і культури в Одеській області” нерухомі пам’ятки історії та культури в Одеській області, які перебували у державній власності, були прийняті у комунальну власність Одеської обласної Ради, зокрема, будівля - пам’ятка, розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 13 .

Крім того, позивач зазначив, що п. 10 розділу 5 Закону України “Про місцеве самоврядування в України” встановлено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради, або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Рішенням Одеської обласної ради від 24.04.2003 р. № 154-XXIV “Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада” затверджено перелік об’єктів спільної власності територіальних громад області станом на 01.04.2003 р., де в розділі 11 зазначено об’єкти культурної спадщини, що розташовані на території м. Одеси.

В п.п. 11.1.269 Переліку зазначена будівля-пам’ятка „Будинок Маюрова, 1827-1828 р.с., що розташований за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 13.

Рішенням Одеської обласної ради від 22.09.06 року № 73-V “Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада” затверджена нова редакція Переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, в якому перелік пам’яток культурної спадщини залишений в редакції розділу 11 додатку до рішення від 24.04.03 року № 154-XXIV.

За таких обставин, позивач вважає, що у 1993р. при здійсненні розмежування загальнодержавної та комунальної власності Одеська обласна рада як орган місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад області, отримала у встановленому законодавством порядку у спільну власність територіальних громад області об’єкти культурної спадщини, зокрема, будівлю-пам’ятку „Будинок Маюрова, 1827-1828 р.с., що розташований за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 13.

Оскільки Одеською обласною радою не приймалося жодного рішення щодо відчуження вказаної будівлі-пам’ятки, вона, на думку позивача, належить до спільної власності територіальних громад області в особі Одеської обласної ради.

Крім того, позивач зазначив, що підставою для видачі оскаржуваного Свідоцтва про право власності є рішення виконкому Одеської міської ради від 29.06.2005р. №259 „Про реєстрацію об’єктів комунальної власності м. Одеси”, яке лише регламентує порядок реєстрації права власності на об’єкти культурної спадщини, розташовані у м. Одесі і не містить правових підстав для реєстрації права власності на спірний об’єкт за Одеською міською радою.

На підставі викладеного Одеська обласна рада просить суд про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 05.10.2007р., виданого Одеській міській раді на нежилу будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13 та про визнання права власності на нежилу будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13 за територіальними громадами сіл, селищ, міст одеської області в особі Одеської обласної ради.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації позов Одеської обласної ради підтримує у повному обсязі.

Відповідач - Одеська міська рада проти позову заперечує, посилаючись на те, що Свідоцтво про право власності –це документ, що лише підтверджує належність права власності певному суб’єкту . Підставою для видачі Свідоцтва є правовстановлюючі документи.

Згідно ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно , якщо інше прямо не випливає із закону і незаконність набуття права власності не встановлена судом. Вирішуючи спори, пов’язані з правом власності, суди виходять з того, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлюючі документи.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем не надано доказів того, що державою в особі Кабінету Міністрів України будь-коли приймалося рішення щодо передачі спірного об’єкту з державної до комунальної власності Одеської області.

Відповідач також вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо пред’явлення даного позову, що є підставою для відмови у позові.

Відповідач - Міністерство охорони здоров’я України письмових заперечень щодо позову до суду не надсилало, представник відповідача у судових засіданнях участі не брав. На виконання ухвали суду Міністерство надіслало Витяг є Єдиного реєстру об’єктів державної власності, що формується Фондом державного майна України, згідно якого будівля, розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 13 є державною власністю за реєстровим номером 02056016.1 та знаходиться на балансі у Центральної СЕС на водному транспорті. Орган державного управління –Міністерство охорони здоров’я України.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центральна санітарно-епідеміологічна станція на водному транспорті проти позову не заперечує, посилаючись на те, що спірний об’єкт є державною власністю та з 1995р. знаходився на балансі державної організації Українського НПО „Медицина транспорту”, яка знаходилася у підпорядкуванні Міністерства охорони здоров’я України. Відповідно до Наказу МОЗ України №163 від 01.08.1995р. виведено Чорноморську басейнову санепідстанцію і підпорядковані їй санепідстанції із структури установ УНПО „Медицина транспорту”, Чорноморську басейнову санепідстанцію підпорядковано МОЗ України. Згідно п.4 даного Наказу генеральний директор УНПО „Медицина транспорту” передав, а Чорноморська басейнова санепідстанція прийняла основні засоби, малоцінні, швидкозношувані предмети, закріплені за басейновою та портовими санепідстанціями. Наказом МОЗ України №622 від 14.12.2004р. „Про передачу майна” прийнято рішення про передачу всього майна Чорноморської басейнової санепідстанції, що ліквідується, в оперативне управління Центральній санітарно-епідеміологічній станції на водному транспорті. На виконання цього Наказу станом на 01.05.2005р. був складений Акт приймання-передачі .

Згідно листа Міністерства охорони здоров’я України від 02.06.2006р. за №05.02.01-07\776 будівля, розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 13 перебуває в оперативному управлінні Центральної СЕС на водному транспорті, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Прийнявши на баланс будівлю –пам’ятку, розташовану за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 13, Центральна СЕС на водному транспорті , на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 31.01.2007р. №34/А-2007 „Про передачу в користування нежитлових приміщень у будівлі - пам’ятці містобудування і архітектури у м. Одеса, 23.02.2007р. уклала з Управлінням охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації договір оренди майна, відповідно до якого Центральна СЕС на водному транспорті є користувачем зазначеного об’єкту.

На підставі викладеного, третя особа вважає позов Одеської обласної ради обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Розглянув матеріали справи суд доходить до такого висновку :

Як вбачається з матеріалів справи, на даний час існує Свідоцтво про право власності, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 05.10.2007р. , згідно якого територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради є власником нежилої будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 13 та Свідоцтво про право власності на нежилу будівлю Серія САА №273029, видане 19 червня 2007р. Одеською обласною державною адміністрацією на підставі рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003р. №154-ХХІУ, згідно якого об’єкт в цілому, розташований за адресою: м. Одеса, бульвар Приморський,13, який складається з нежилої будівлі літ.”А”, загальною площею 1451,2 кв.м, дійсно належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради на праві комунальної власності.

У позовних вимогах позивач –Одеська обласна рада просить про визнання недійсним Свідоцтва про право власності від 05.10.2007р., виданого Одеській міській раді на нежилу будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13, але зазначений документ не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акту державного чи іншого органу, а виданий на підставі та на виконання рішення виконкому Одеської міської ради від 29.06.2005р. №259 „Про реєстрацію об’єктів комунальної власності м. Одеси”. Як вбачається з матеріалів справи, зазначене рішення виконкому Одеської міської ради визнано нечинним та скасовано в частині включення до додатку до рішення 406 об’єктів нерухомості, зазначених в адміністративному позові Одеської обласної ради від 03.08.2008р., крім об’єкта нерухомості за №393 „Особняк Гавсевича (вул..Гефта,1)”, постановою господарського суду Одеської області від 09.10.2006р. у справі №15\290-06-7734А, яка набрала законної сили. За таких обставин, зазначена вимога позивача не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача, що визнання права власності на об’єкт нерухомого майна –адміністративну будівлю (літ.”А”) загальною площею 1451,2 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13 за територіальними громадами сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради, то вона не підлягає задоволенню виходячи з такого:

Згідно з редакцією ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. № 1540-VI державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

В період існування СРСР , згідно вимог ст.11 Конституції СРСР 1977р., державі належало на правах власності майно всіх державних, торгівельних та комунальних підприємств, організованих державою, житловий фонд, а також інше майно, необхідне для виконання завдань, що стоять перед державою.

У 1990р. був прийнятий Закон України „Про економічну самостійність УРСР”, згідно якого у власності України перебувають основні засоби виробництва, майно підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

З прийняттям у 1991р. Закону УРСР „Про власність” з’явилися нові об’єкти та суб’єкти права власності. Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України „Про власність” власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна , державна. Згідно ст.31 зазначеного Закону до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Однією з основних ознак цього є суб’єкт такого права. Пункт 1 ст.32 Закону України „Про власність” визначає суб’єктом права загальнодержавної (республіканської) власності державу в особі Верховної ради України, а згідно з ч.3 ст.8 цього ж Закону особливості здійснення права власності на національні культурні та історичні цінності визначаються спеціальним законодавством України.

На дату прийняття Закону України „Про власність” актом законодавства, що визначав особливості здійснення права власності на культурні та історичні цінності , був Закон УРСР від 13.07.1978р. „Про охорону та використання пам’яток історії та культури”. Відповідно до ст.6 зазначеного Закону до пам’яток історії та культури належать, зокрема, пам’ятки містобудування і архітектури, під якими розуміються архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, а також зв’язані з ними твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природні ландшафти.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)” затверджено перелік державного майна України, яке передається у власність областей, міст Києва та Севастополя, а також встановлено, що подальше розмежування майна між власністю областей, міст Києва, Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів Рад народних депутатів.

Відповідно до зазначеної постанови 25 11.1991р. Одеською обласною Радою народних депутатів було прийнято рішення №266-ХХІ „Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування і районів області”, яким затверджено перелік державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування. Згідно Додатку №2 до цього рішення у власність м. Одеси був переданий жилий та нежилий фонд місцевих Рад народних депутатів. Слід зауважити, що ані постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 , ані рішення Одеської обласної Ради народних депутатів від 25 11.1991р. №266-ХХІ не зазначали, що з державної до комунальної власності передавалися будівлі - пам’ятки містобудування та архітектури.

Відповідно до ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону. Декрет Кабінету міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” покладає управління цим майном на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 року N 185-V визначено, що управління об'єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Крім того, у матеріалах справи міститься Витяг є Єдиного реєстру об’єктів державної власності, що формується Фондом державного майна України, згідно якого будівля, розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 13 є державною власністю за реєстровим номером 02056016.1 та знаходиться на балансі у Центральної СЕС на водному транспорті. Орган державного управління –Міністерство охорони здоров’я України.

За наявними у справі матеріалами, спірна будівля з 1995р. знаходитья на балансі державної організації Українського НПО „Медицина транспорту”, яка знаходилася у підпорядкуванні Міністерства охорони здоров’я України. Відповідно до Наказу МОЗ України №163 від 01.08.1995р. виведено Чорноморську басейнову санепідстанцію і підпорядковані їй санепідстанції із структури установ УНПО „Медицина транспорту” , Чорноморську басейнову санепідстанцію підпорядковано МОЗ України. Згідно п.4 даного Наказу генеральний директор УНПО „Медицина транспорту” передав, а Чорноморська басейнова санепідстанція прийняла основні засоби, малоцінні, швидкозношувані предмети, закріплені за басейновою та портовими санепідстанціями, що підтверджується Актом передачі від 29.03.1996р. Наказом МОЗ України №622 від 14.12.2004р. „Про передачу майна” прийнято рішення про передачу всього майна Чорноморської басейнової санепідстанції, що ліквідується, в оперативне управління Центральній санітарно-епідеміологічній станції на водному транспорті. На виконання цього Наказу станом на 01.05.2005р. був складений Акт приймання-передачі .

Згідно листа Міністерства охорони здоров’я України від 02.06.2006р. за №05.02.01-07\776 будівля, розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 13 перебуває в оперативному управлінні Центральної СЕС на водному транспорті, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Слід також зауважити, що згідно Свідоцтва про право власності на нежилу будівлю Серія САА №273029, виданого 19 червня 2007р. Одеською обласною державною адміністрацією, об’єкт в цілому, розташований за адресою: м. Одеса, бульвар Приморський, 13, який складається з нежилої будівлі літ.”А”, загальною площею 1451,2 кв.м, належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради на праві комунальної власності на підставі рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003р. №154-ХХІУ ”Про майно спільної власності територіальних громад сіл селищ міст області, управління яким здійснює обласна рада”, яким лише затверджено нову редакцію переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада станом на 01.04.2003р. , а сама по собі наявність об’єкту у переліку ще не є безспірною ознакою виникнення права власності на цей об’єкт.

Відповідно до ст.4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

За таких обставин, розглянув матеріали справи суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджені , тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову Одеської обласної ради - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 18 травня 2009р.

Суддя Рога Н. В.