Рішення № 36777447, 16.01.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/2559/13-ц 16.01.2014 16.01.2014 16.01.2014

Провадження №22-ц/784/318/14

Головуючий у першій інстанції-Муругов В.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Р І Ш Е Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.

при секретарі - Рудніку Є.М.

за участю представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 9 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом

публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що 4 жовтня 2007 року між ТОВ «Комерційний банк «Дельта», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 003-14059-041007, за яким відповідачці відкрито відновлювальну кредитну лінію в національній валюті - гривні та здійснювалось обслуговування на умовах, викладених в тарифному пакеті Visa Класичний.

Посилаючись на порушення позичальником кредитних зобов'язань та утворення станом на 25 вересня 2013 року заборгованості у сумі 2 198, 54 грн., в тому числі 587, 40 грн. за тілом кредиту, 733, 14 грн. за процентами та 878 грн. за комісіями, банк просив стягнути з ОСОБА_2 кредитний борг.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала через недоведеність розміру боргу та пропуск позивачем строку позовної давності.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 9 грудня 2013 року позов задоволено, з ОСОБА_2 стягнуто 2 198, 54 грн. кредитної заборгованості.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність повідомлень про наявність боргу та пропуск позивачем строку позовної давності.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 має невиконані кредитні зобов'язання за договором від 4 жовтня 2007 року, розмір боргу доведений позивачем, а строк позовної давності не сплинув, оскільки кредитний договір діє до повного виконання сторонами його умов.

Проте не з усіма висновками суду можна погодитись.

Так, відповідно до статті 526, частин 1 статті 530 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина 1 статті 530 ЦК).

Статтею 256 ЦК визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачкою, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (стаття 264 ЦК).

Частиною 5 статті 261 ЦК передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною 3 статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

З матеріалів справи вбачається, що 4 жовтня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір № 003-14059-041007 про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, за яким відповідачці відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та надано кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в національній валюті - гривні з встановленим лімітом на день укладення договору в розмірі 504 грн. та можливістю його подальшої зміни ( а.с.5-6).

Умови надання та користування кредитом передбачені також і Тарифним пакетом «Класичний» (далі -Тарифи), що є додатком №1 до Договору (пункт 1.2 Договору) та узгоджений з ОСОБА_2 Тарифами встановлена процентна ставка за користування кредитною лінією - 29, 20% річних (п.п.1.1.1.) та плата за обслуговування кредитного залишку - 2,99 % від суми використаних кредитних коштів (пункт 1.2, а.с. 7).

Пунктом 5.2 Договору сторони встановили строк дії договору - до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором, а пунктами 3.6, 3.8 Договору визначили умови щомісячного повернення кредитних коштів. Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Умовами тарифного пакету передбачено розмір обов'язкового погашення тіла кредиту - 7% від суми використаних коштів та розмір обов'язкового мінімального щомісячного платежу і його складові ( а.с.7).

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань, тобто внесення щомісячних платежів, що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Оскільки умовами договору між сторонами встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідачки повернути весь борг частинами, то право позивача вважається порушеним з моменту недотримання позичальником строку погашення кожного щомісячного платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року ( справа № 6-116 цс 13) і є обов'язковою для застосування судами України.

Отже, звернувшись до суду 21 листопада 2013 року позивач має право на стягнення платежів, строк внесення яких настав після 21 листопада 2010 року.

За розрахунком, наданим банком ( а.с.13-14), станом на 21 листопада 2010 року вся заборгованість за тілом кредиту - 587,4 грн. є простроченою (строк повернення тіла кредиту настав у липні 2007 року).

Таким чином, вимога про стягнення 587,4 грн. тіла кредиту заявлена поза межами строку позовної давності, а тому відповідно до статті 267 ЦК задоволенню не підлягає.

Заборгованість за процентами та плати за обслуговування кредитного залишку (комісії) за розрахунком позивача станом на 21 листопада 2010 року складає відповідно 720,66 грн. та 878 грн. Порядок розрахунку заборгованості за процентами та комісією відповідачка не оспорювала.

Проценти за користування кредитними коштами та комісія нараховуються на залишок кредитного боргу щомісячно і сплачуються позичальником шляхом внесення обов'язкового щомісячного платежу.

Виходячи з вищезазначених правил застосування строку позовної давності, позивач має право на стягнення тих процентів та комісії, які нараховані відповідачці після 21 листопада 2010 року.

З грудня 2010 року по 25 вересня 2013 року, тобто в межах строку позовної давності, ОСОБА_2 нараховано 511,02 грн. (720,66 - 208,98) процентів за користування кредитними коштами та 614,6 грн. (878 - 263,4) комісії, які підлягають стягненню відповідно до умов Договору та статтей 526, 530, 1048 ЦК.

Таким чином, вимоги банку про стягнення кредитної заборгованості за Договором підлягають частковому задоволенню в межах строку позовної давності в розмірі 1125,62 грн.

Оскільки суд першої інстанції помилково пов'язав початок перебігу позовної давності з закінченням строку дії договору, а не з настанням строку внесення чергового щомісячного платежу, рішення суду підлягає зміні в частині розміру стягнення.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 9 грудня 2013 року змінити, зменшити стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» кредитної заборгованості станом на 25 вересня 2013 року за договором № 003-14059-041007 від 4 жовтня 2007 року з 2198,54 грн. до 1125,62 грн., в тому числі 511,02 грн. за процентами та 614,6 грн. за комісією.

Рішення суду в частині стягнення судових витрат залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді