Ухвала суду № 36777136, 17.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2014 року справа №812/8083/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Губської Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 р. у справі № 812/8083/13-а за позовом Державного підприємства "Антрацит" до Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги №Ю-791 від 06 серпня 2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Антрацит" звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги №Ю-791 від 06 серпня 2013 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 р. у справі № 812/8083/13-а адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого, скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області №Ю-791 від 06 серпня 2013 року в частині нарахування недоїмки у сумі 1038684,14 грн. В решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі, подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу управління ПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області - задовольнити, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року по справі № 812/8083/13-а в частині задоволених позовних вимог (про скасування недоїмки у сумі 1038684,14 грн.) - скасувати, відмову у скасуванні штрафних санкцій - залишити без змін, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, сторони письмово просили розглянути справу у відсутності їх представників. Колегія суддів розглядає дану справу відповідно до вимог ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державне підприємство "Антрацит", зареєстрована в Управлінні як платник внесків, є платником єдиного внеску. "Антрацитвантажтранс" є відокремленим підрозділом підприємства, належить до платників збору відповідно до статті 4 Закону України 2464.

Ухвалою Господарського суду Луганської області 9 січня 2013 року по справі № 913/124/13-г порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства "Антрацит", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону України № 2464 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Частиною 10 цієї статті встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. За правилами частини 13 нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Управлінням 06 серпня 2013 року сформовано вимогу № Ю-791 про сплату недоїмки в сумі 1038684,14 грн., штрафу у сумі 4373,58 грн. та пені у сумі 1204,90 грн., що рахується за відокремленим підрозділом «Антрацитвантажтранс» ДП «Антрацит» станом на 01 серпня 2013 року, якою Управління вимагає позивача сплатити зазначену суму .

З зазначеною вимогою позивач не погодився та 15 серпня 2013 року звернувся до відповідача з заявою про узгодження вимоги про сплату недоїмки №Ю-791 від 06.08.2013 року.

09 вересня 2013 року ДП «Антрацит» було отримано рішення управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про залишення заяви про узгодження вимоги про сплату недоїмки №Ю-791 від 06.08.2013 року без задоволення.

Право управління на надіслання вимоги про сплату зокрема недоїмки встановлене частиною четвертою статті 25 Закону України 2464. Нормами цієї ж статті передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Особливість цієї справи полягає у тому, що стосовно позивача порушено справу про банкрутство.

Суть спірних правовідносин полягає у наявності у відповідача права здійснювати зарахування, сплачених сум єдиного внеску в рахунок погашення недоїмки, штрафних санкцій та пені, у порядку календарної черговості їх виникнення, і які вникли до дати введення мораторію, після того як відносно позивача було порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Факт порушення справи про банкрутство розділило цю заборгованість на два різновиди конкурсну та поточну, відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-12 (далі Закон України 2343), за яким кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

З огляду на зазначене починаючи з 9 січня 2013 року погашення конкурсної кредиторської заборгованості, яка виникла до порушення справи про банкрутство здійснюється в межах процедури банкрутства, погашення поточної кредиторської заборгованості здійснюється за загальною процедурою у терміни встановлені Законом 2343.

Зазначені обставини підтверджуються відомостями облікової картки платника внесків, якою наведені всі платіжні доручення із зазначенням їх дат, номерів та сум сплати. Платіжні доручення долучені до матеріалів справи (а.с.83-92,96-105). Повна сплата позивачем зобов'язань з єдиного внеску за травень-червень після порушення справи про банкрутство, доводить відсутність недоїмки яка визначена спірною вимогою і як наслідок цього безпідставність її винесення. Відсутність недоїмки з поточної заборгованості обумовлює протиправність спірної вимоги.

Стосовно правових наслідків мораторію у справі про банкрутство та конкуренції норм між інститутом банкрутства та соціального страхування, колегія суддів зазначає наступне.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина перша статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до частини третьої цієї статті протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Управління Пенсійного фонду в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області спрямовувало сплачувані позивачем кошти в рахунок погашення не поточної заборгованості, а заборгованості зі сплати штрафних санкцій та пені, які виникли до введення мораторію 09.01.2013 року, що заборонено діючим законодавством України, та у наступний період за рахунок штучно створеної заборгованості у поточних місяцях.

Доводи відповідача, що ця недоїмка створилася, з недоплаченого внеску за травень та повністю не сплаченого внеску за червень 2013 року, на увагу не заслуговує, оскільки платіж за червень 2013 року відповідачем безпідставно було спрямовано на погашення заборгованості за попередні місяці.

Крім того, відповідно до частини 3 пункту 10.11 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 у разі проведення такого зарахування орган Пенсійного фонду протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного місяця повинен скласти повідомлення, у якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 22 цієї Інструкції, яке надсилається (вручається) такому платнику. При цьому корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду.

Повідомлення вважається надісланим (врученим) платнику, якщо його передано посадовій особі юридичної особи або фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, адвокату, приватному нотаріусу, під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Дата відправлення проставляється на корінці повідомлення.

Доказів надіслання або вручення позивачу повідомлення, у якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, відповідачем у судовому засіданні надано не було.

На підставі вищевикладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про необхідність скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області №Ю-791 від 06 серпня 2013 року в частині нарахування недоїмки у сумі 1038684 грн.14коп.

Щодо підстав внесення у вимогу сум штрафних санкцій та пені за вказаний період суд першої інстанції зазначив наступне.

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, то відповідно і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Встановлено, що визначені у спірній вимозі суми штрафних санкцій у розмірі 4373,58 грн. та пені у розмірі 1201,90 грн. виникли та були включені до спірної вимоги після введення в дію мораторію (09.01.2013), а отже на ці зобов'язання, строк виконання яких розпочався після дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, його дія не поширюється.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 р. у справі № 812/8083/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Л.В.Губська