Постанова № 36776399, 22.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2014 року № 826/17008/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління

Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

від 10 жовтня 2013 року № 65826552203.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ТОВ «Укрінформсервіс» з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10 жовтня 2013 року № 65826552203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта та з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд, заслухавши пояснення представника позивача, прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Укрінформсервіс» взято на облік в органах державної податкової служби 20 червня 1995 року, перебуває на обліку в ДПІ Печерського району м. Києва.

Головним державним податковим ревізором-інспектором, державним службовцем 13 рангу відділу проведення камеральних перевірок управління податкового аудиту Малежик Н.В., на підставі п. 200.10 статті 200 Податкового кодексу України була проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на додану вартість за липень 2013 року.

По результатам камеральної перевірки був складений акт № 5/26-55-22-03/21643340 від 23 вересня 2013 року, яким встановлено порушення позивачем пп. 14.1.11 п. 14.1 статті 14, п. 102.5 статті 102, пп. 135.5.4 п. 135.5 статті 135, п. 198.3 статті 198, статті 200 ПК України, в наслідок чого ТОВ «Укрінформсервіс» завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за липень 2013 року на 1 557 470, 00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем 10 жовтня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 65826552203, яким позивачу, за порушення пп. 14.1.11 п. 14.1 статті 14, п. 102.5 статті 102, пп. 135.5.4 статті 135.5, статті 135 п. 198.3 статті 198, статті 200 ПК України, було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 557 470, 00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в серпні 2013 року позивачем було подано до податкового органу декларацію з ПДВ за липень 2013 року.

Як вбачається з вказаної декларації, залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) складає 1 557 470, 00 грн.

Згідно з додатком 2 до декларації з ПДВ за липень 2013 року № 9047013274 від 01 серпня 2013 року, відображені наступні звітні податкові періоди, у яких залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає: грудень 2005 року - 92 686, 00 грн.; січень 2006 року - 141 700, 00 грн.; лютий 2006 року - 2 830, 00 грн.; березень 2006 року - 191, 00 грн.; квітень 2006 року - 970 254, 00 грн.; травень 2006 року - 84 395, 00 грн.; червень 2006 року - 55 779, 00 грн.; липень 2006 року - 118 979, 00 грн.; серпень 2006 року - 2 058, 00 грн.; вересень 2006 року - 298, 00 грн.; жовтень 2006 року - 254, 00 грн.; листопад 2006 року - 16, 00 грн.; грудень 2006 року - 293, 00 грн.; січень 2007 року - 296, 00 грн.; лютий 2007 року - 16, 00 грн.; березень 2007 року - 13, 00 грн.; квітень 2007 року - 64, 00 грн.; травень 2007 року - 40 478, 00 грн.; червень 2007 року - 45 860, 00 грн.; липень 2007 року - 895, 00 грн.; серпень 2007 року - 76, 00 грн.; вересень 2007 року - 28, 00 грн.; жовтень 2007 року - 3, 00 грн.; листопад 2007 року - 8, 00грн.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка і дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 14.1.11 п. 14.1 статті 14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до п. 102.5 статті 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Щодо платників, які не мали права на бюджетне відшкодування у зв'язку з обмеженнями, встановленими ПК України, то такі платники мають право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку до повного його погашення або шляхом нарахування податкового зобов'язання, або шляхом отримання права на бюджетне відшкодування.

Водночас слід зауважити, що у разі якщо залишок від'ємного значення податку попереднього податкового періоду сформовано платником за придбаними товарами/послугами, які після завершення строку позовної давності (1095 днів) є неоплаченими, то такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими, а тому з урахуванням п. 198.3 статті 198 ПК України право на податковий кредит та, відповідно, бюджетне відшкодування за такими послугами/товарами платник втрачає.

Отже, якщо платник податку має намір повернути суму надміру сплаченого податку, яка обліковується за його особовим рахунком, шляхом її зарахування на поточний рахунок в банку або її зарахування у сплату наявного податкового зобов'язання з іншого податку, такий платник податку обов'язково повинен подати заяву до органу податкової служби у строк, що не перевищує 1095 днів з дати здійснення такої переплати.

Водночас, відповідно до п. 7.3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18 липня 2005 року, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123, орган державної податкової служби вирішує питання щодо списання помилково та/або надміру сплачених сум платежів, що обліковуються в особових рахунках платників більше 1095 днів без руху (відсутні зменшення та нарахування податкових зобов'язань або нарахування, які мають нульове значення, та сплата), за умови відсутності заяви платника про повернення, у встановленому законом порядку.

Таким чином, суд зазначає, що якщо платник податку, всупереч нормам ПК України, своєчасно не заявив про бюджетне відшкодування, а продовжував декларувати від'ємне значення податку, то в такому разі, скористатися правом на відшкодування можливо лише в межах 1095 днів. Реалізувати таке право можливо шляхом подання уточнюючого розрахунку за період, в якому воно виникло, якщо цей період потрапляє в межі 1095 днів.

Враховуючи вищевикладене, податкові органи мають право списати наявну переплату, якщо протягом 1095 днів стосовно неї не надійшло заяви про повернення або зарахування в рахунок інших платежів.

Оскільки позивачем до податкової звітності за липень 2013 року було включено залишок від'ємного значення з ПДВ за періоди, що мали місце раніше 1095 днів від звітного (тобто раніше липень 2010 року), вірним є висновок ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неправомірне завищення позивачем залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за липень 2013 року на 1 557 470, 00 грн.

Враховуючи зазначене, обґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки № 5/26-55-22-03/21643340 від 23 вересня 2013 року про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов