Ухвала суду № 36775932, 22.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2014 р. м. Київ К/9991/28406/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.11.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012

у справі № 2а/2370/7542/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкаський хлібокомбінат»

до Державної податкової інспекції у м. Черкаси

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.11.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012, задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Черкаський хлібокомбінат» (надалі - позивач, ПАТ «Черкаський хлібокомбінат») до Державної податкової інспекції у м. Черкаси (надалі - відповідач, ДПІ у м. Черкаси) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що виконання зобов'язань та фактичне проведення господарських операцій на підставі укладеного між позивачем та його контрагентом договору підтверджується належно оформленими первинними документами. При цьому, неможливість підтвердити сплату податку на додану вартість до бюджету контрагентом позивача не впливає на податковий кредит покупця.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку законності судових рішень попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом було проведено виїзну документальну перевірку ПАТ «Черкаський хлібокомбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Образ» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, про що складено акт від 15.06.2011 № 1527/23-2/05518948.

Перевіркою встановлено заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 598 132,00 грн. внаслідок порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5. п.7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість») у частині відображення в податковому обліку результатів взаємовідносин з TOB «ВКФ «Образ».

На підставі даних акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 № 0002272301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 598 132,00 грн. та штрафні (фінансові) санкцій у сумі 299 066,00 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно положень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Нормою пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведеного вбачається, що наявність у платника податку, виданих йому продавцем товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару є достатніми підставами для збільшення податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Черкаський хлібокомбінат» укладено договір без номеру від 01.01.2010 купівлі-продажу сировини для виробництва хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів, а також інших товарів, необхідних для їх виробництва та подальшої реалізації.

Проведення господарських операцій згідно вказаного договору підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, прибутковими накладними, актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та ТОВ «ВКФ «Образ», регістрами бухгалтерського обліку. Використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджено внутрішніми наказами на підприємстві щодо норм витрат сировини, а також звітом про рух товарно-матеріальних цінностей по виробничому складу.

Оплату придбаної продукції згідно договору підтверджують платіжні доручення, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судами попередніх інстанцій при розгляді справи.

Враховуючи вказані первинні документи та зазначені норми законодавства, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість грудня 2010 року за результатом проведення господарських операцій з ТОВ «ВКФ «Образ» з дотриманням вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, неможливість підтвердити відображення контрагентом сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість. Відтак, вищенаведеним спростовується позиція відповідача, що полягає у переконаності в штучному створенні документообігу задля імітації господарських операцій, які дають право позивачу на формування сум податкового кредиту та реалізацію права на бюджетне відшкодування.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 у справі № 2а/2370/7542/2011 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна