Рішення № 3677539, 24.06.2008, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2008 р.

Справа № 11/2654

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квестор ЛТД" м. Чернігів

до Приватного підприємства "Тріада" с. Шаровечка Хмельницького району

про стягнення 360 707, 25 грн.

Суддя Радченя Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача не з'явився

Від відповідача : Мруг О.Б.- представник за довіреністю від 15.01.07 року

Позивач –ТОВ "Квестор ЛТД" звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача –ПП "Тріада" на свою користь заборгованості в розмірі 360 707, 25 грн., що утворилася через неналежне виконання умов укладеного між сторонами 18 січня 2007р. договору купівлі-продажу нафтопродуктів, за №11-01/2007, з яких 339 402, 45 грн. основного боргу, 19365,32 грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції та 1939, 48 грн. річних.

Ухвалою господарського суду від 08.05.2008 року порушено провадження у справі № 11/2654. Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження по справі та відкладення розгляду справи сторонам направленні рекомендованими листами.

В процесі розгляду справи позивачем подано суду клопотання про уточнення позовних вимог, в якому змінив предмет позову та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 372603,05 грн., з яких 339402,45 грн. основного боргу, 30176,14 грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції та 3024, 46 грн. річних.

В судовому засіданні 11.03.2008р. представник позивача позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач у відзиві на позов та представник в судовому засіданні 24.06.2008р. позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу визнає, підтвердженням чого є і акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, підписаний та завірений печатками обох сторін, та просить суд надати відстрочку в погашенні боргу до 01 жовтня 2008 року.

Позивач наданню відстрочки заперечує.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

18 січня 2007 року між сторонами по справі укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів, за №11-01/2007, у відповідності до умов якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а позивач прийняти та оплатити товар –паливно-мастильні матеріали, на умовах даного договору.

Згідно умов даного договору, загальна вартість договору становить суму отриманого товару, яка вказана в рахунках на оплату та видаткових накладних, які є невід’ємною частиною даного договору. Розрахунки між сторонами здійснюються на умовах попередньої оплати.

На виконання умов даного договору позивачем перераховано на рахунок відповідача кошти в сумі 3 550 633, 33 грн., підтвердженням чого є банківські виписки з особового рахунку позивача (копії яких знаходяться в матеріалах справи).

На виконання своїх зобов’язань щодо передачі товару відповідачем в період з 28.04.2007р. по 31.12.2007р. поставлено позивачу дизельне паливо на суму 3 188 310, 88 грн., підтвердженням чого є видаткові накладні (копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Крім цього відповідачем частково повернуто позивачу грошові кошти в сумі 23 000,00 грн., підтвердженням чого є банківські виписки з особового рахунку позивача (копії яких знаходяться в матеріалах справи).

05.02.2008 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення перерахованих грошових коштів, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином станом на 27.05.2008р. за відповідачем рахується заборгованість по передачі товару –паливно-мастильних матеріалів, на суму 339 402, 45 грн.

Крім суми основного боргу позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 30 176,14 грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції та 3024, 46 грн. 3% річних.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно п.4. Прикінцевих положень Господарського кодексу України, кодекс застосовується до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цими положеннями.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст.. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Вони також не можуть відступити від положень цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також в разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту

Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається за винятком випадків. передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 37 260, 31 грн., оскільки 01.02.2008р. між ним та адвокатом Соколовою Валентиною Григорівною укладено договір про надання юридичних послуг. На оплату даних послуг позивачем сплачено Соколовій В.Г. 37 260, 31 грн., підтвердженням чого платіжне доручення №392 від 23.05.2008р.

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню з віднесенням судових витрат згідно ст. 49 ГПК України, на рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Квестор ЛТД" м. Чернігів до Приватного підприємства "Тріада" м. Хмельницький про стягнення 372 603, 05 грн. задоволити.

Стягнути з Приватного підприємства "Тріада" м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 34 (код 21344933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квестор ЛТД" м. Чернігів проспект Миру, 14/20 (код 22821016) заборгованості в розмірі 372603,05 грн., (з яких 339402,45 грн. основного боргу, 30176,14 грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції та 3024, 46 грн. річних), а також витрати по оплаті державного мита в розмірі 3 726, 03 грн., 118, 00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 37 260, 31 грн.

Видати наказ.

Суддя Д.І. Радченя