Рішення № 3677526, 26.05.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2008 р. Справа № 11/38-08

вх. № 3260/4-11

Суддя господарського суду Черленяк М.І.

при секретарі судового засідання Хорунжій Є. В.

за участю представників сторін:

позивача - Жоравович Д. О.,

відповідача - Казека Е. В.

розглянувши матеріали справи за позовом Свято-Покровського монастиря Харківської Єпархії Української Православної Церкви, м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання права власності на нежитлові приміщення громадського будинку літ “В-1”, загальною площею 106,0 кв.м.: цокольного поверху № 12-1-:-12-6 площею 48,4 кв.м., 1-го поверху № 9-1-:-9-7, площею 57, 6 кв.м., що розташовані по вул. Клочківській, 14/7 (Бурсацький узвіз, 7/14) та про витребування із володіння Харківської міської ради Харківської області зазначених нежитлових приміщень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Свято-Покровському монастирю Харківської Єпархії Української Православної церкви Рішенням Харківської міської ради Харківської області від 05.10.1995 року № 725 передано у власність будинки по вул. Клочківській №№ 6, 8, 10, Бурсацькому спуску №№ 5, 7/14, вул. Університетській, 2 та земельну ділянку у постійне користування. З метою зареєструвати своє право власності на громадський будинок літ. «В-1»по Бурсацькому узвозу, 7/14 (вул. Клочківська 14/7) позивач звернувся до КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації», але останнє відмовило в реєстрації з посиланням на те, що спірне приміщення зареєстровані за Територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради на підставі Свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради 06.02.2007 року. За таких умов, позивач вважає, що відповідач порушив його права та охоронювані законом інтереси, що і стало підставою для звернення до суду за захистом в обраний позивачем спосіб.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву не надав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на те, що власником спірних приміщень є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, відселення громадян із цих приміщень здійснювалося за рахунок відповідача та позивач не довів належними доказами своє право власності на спірне майно.

Суд дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

5 жовтня 1995 р. Виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів Харківської області, що діяла в межах повноважень наданих останній ст. 35 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 08.12.1990 р., що був чинний на той час, прийнято рішення «Про передачу Свято-Покровському монастирю Харківської єпархії Української Православної Церкви у власність будинків по вул. Клочківській №№ 6, 8, 10, Бурсацькому спуску №№ 5, 7/14, вул. Університетській, 2 та земельної ділянки у постійне користування», яким вирішено: п.1 - повернути у власність Свято-Покровському чоловічому монастирю житлові будинки по вул. Клочківській, 8, 10, Бурсацькому спуску 5, 7/14, вул. Університетській, 2; п. 2 - враховуючи згоду Свято-Покровського монастиря встановити, що будинки № № 8, 10 по вул. Клочківській, №№ 5, 7/14 по Бурсацькому спуску та № 2 по вул. Університетській до їх фактичної передачі, згідно приймально - здавальним актам, залишаються на балансі ВЖРЕП Дзержинського району; п. 3 - МіськБТІ здійснити реєстрацію будівель, зазначених в п. 1 цього рішення, за Свято-Покровським монастирем в установленому порядку; п. 4 - прийняти до відома, що передача будинків і відселення з них мешканців буде здійснюватися у відповідності до угоди, укладеної між міською Радою і Свято-Покровським монастирем у строки: І етап –1995-1996 року –вул. Клочківська 8, 10, спуск Бурсацький, 7/14; ІІ етап –1997 рік –спуск Бурсацький, 5; ІІІ етап –1998-2003 роки –вул. Університетська, 2.

5 жовтня 1995 р. між Харківською міською радою та Свято-Покровським монастирем Харківської єпархії було укладено угоду, відповідно до п. 2.1. якої, житлові будинки по вул. Клочківській 8, 10, спуску Бурсацькому 5, 7/14, вул. Університетській, 2 підлягають передачі у власність Свято-Покровському монастирю Харківської єпархії після відселення мешканців зазначених будинків в наступні строки: І етап –1995-1996 року –вул. Клочківська 8, 10, спуск Бурсацький, 7/14; ІІ етап –1997 рік –спуск Бурсацький, 5; ІІІ етап –1998-2003 роки –вул. Університетська, 2.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 21.11.1997р. № 996 «Про доповнення до рішення міськвиконкому від 05.10.1995р. № 725»внесено доповнення до рішення від 05.10.1995р. № 725 і вирішено: повернути у власність Свято-Покровському чоловічому монастирю житлові будинку по вул. Клочківській, 8, 10, Бурсацькому спуску 5, 7/14, вул. Університетській, 2 після повного відселення мешканців зазначених будинків; МіськБТІ здійснити реєстрацію будівель, зазначених в п. 1 цього рішення, за Свято-Покровським монастирем після їх повного відселення в установленому порядку.

Свято-Покровським монастирем Харківської Єпархії Української Православної церкви заявлено позов відносно нежитлових приміщень громадського будинку загальною площею 106,0 кв.м.: цокольного поверху № 12-1-:-12-6 площею 48,4 кв.м., 1-го поверху № 9-1-:-9-7, площею 57, 6 кв.м.

Судовим розглядом встановлено, що зазначене нерухоме майно є майном, що передано у власність позивачу рішеннями Виконавчого комітету Харківської міської ради від 5 жовтня 1995 р. № 725 та від 21 листопада 1997р. № 996, а саме, приміщеннями в будинку по спуску Бурсацькому, 7/14, що підтверджується листом КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації від 12.11.2007р., відповідно до якого за матеріалами квартальної зйомки адреса по Бурсацькому, 7/14 відноситься до одного й того ж самого будинку, розташованого по вул. Клочківській, 14/7, відповідно до рішення № 20 виконавчого комітету Дзержинської районної у м. Харкові ради від 26 червня 1955р., а також Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 01.02.2006 р. № 70 „Про виключення квартири № 9 (10) по Бурсацькому спуску, 7/14 з житлового фонду, яким вільну квартиру № 9 (10) площею 57,62 кв.м. по Бурсацькому узвозу, 7/14 літ. «В-2»(вул. Клочківська, 14/7) виключено з житлового фонду, та Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 01.02.2006 р. № 76 „Про виключення приміщень по Бурсацькому спуску 7/14 (вул. Клочківська, 14/7) з житлового фонду”, яким виключено з житлового фонду підвальні приміщення площею 48,36 кв.м. по Бурсацькому узвозу, 7/14 літ. «В-2»(вул. Клочківська, 14/7).

Інше нерухоме майно, яке передано позивачу у власність рішеннями Виконавчого комітету Харківської міської ради від 5 жовтня 1995 р. № 725 та від 21 листопада 1997р. № 996 зареєстровано на праві власності за останнім та спору між сторонами по справі щодо цього майна немає, за виключенням приміщень, які належать позивачеві на підставі Рішення Харківської міської ради Харківської області від 05.10.1995 року № 725 і знаходяться у будівлі літ “В-1” по вул. Клочківській, 14/7 та на час розгляду справи не звільнені.

На підставі розпорядження № 174 від 26 січня 2007 р. Харківського міського голови 6 лютого 2007 року виготовлено Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого приміщення громадського будинку літ “В-1”, загальною площею 106,0 кв.м.: цокольного поверху № 12-1-:-12-6 площею 48,4 кв.м., 1-го поверху № 9-1-:-9-7, площею 57, 6 кв.м., що розташовані по вул. Клочківській, 14/7 зареєстровані за Територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради.

З вище наведеного вбачається, що між сторонами по справі виник спір про право власності на приміщення громадського будинку літ “В-1”, загальною площею 106,0 кв.м.: цокольного поверху № 12-1-:-12-6 площею 48,4 кв.м., 1-го поверху № 9-1-:-9-7, площею 57, 6 кв.м., що розташовані по вул. Клочківській, 14/7 в м. Харкові.

Твердження представника відповідача щодо не набуття права власності позивачем на спірне нерухоме майно спростовуються матеріалами справи з огляду на таке.

З рішень Виконавчого комітету Харківської міської ради від 5 жовтня 1995 р. № 725 та від 21 листопада 1997р. № 996, а також угоди від 5 жовтня 1995 р., укладеної між Харківською міською радою та Свято-Покровським монастирем Харківської єпархії вбачається, що виникнення права власності у позивача на нерухоме майно було обтяжено певною обставиною, а саме, відселенням з нього мешканців.

Станом на день розгляду даної справи судом мешканців будинку по вул. Клочківській, 14/7 в м. Харкові відселено, про що свідчить наступне: обов’язок з відселення мешканців будинків було покладено на Харківську міську раду, що випливає з положення Угоди про те, що Свято-Покровський монастир прийме посильну участь у фінансуванні будівництва житла, необхідного для відселення жильців з вказаних будинків; минув строк, встановлений п. 4 Рішення від 05.10.1995р. № 725 та Угодою, для відселення мешканців будинків; Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 01.02.2006 р. № 70 „Про виключення квартири № 9 (10) по Бурсацькому спуску, 7/14 з житлового фонду, яким вільну квартиру № 9 (10) площею 57,62 кв.м. по Бурсацькому узвозу, 7/14 літ. «В-2»(вул. Клочківська, 14/7) виключено з житлового фонду, та Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 01.02.2006 р. № 76 „Про виключення приміщень по Бурсацькому спуску 7/14 (вул. Клочківська, 14/7) з житлового фонду”, яким виключено з житлового фонду підвальні приміщення площею 48,36 кв.м. по Бурсацькому узвозу, 7/14 літ. «В-2»(вул. Клочківська, 14/7).

Отже, Харківська міська рада Харківської області повинна була підписати акт приймання-передачі спірних приміщень позивачу та дозволити останньому оформити право власності на нього в установленому законом порядку.

Натомість, Харківський міський голова виніс розпорядження № 174 від 26.01.2007 року, на підставі якого виконавчим комітетом Харківської міської ради 6 лютого 2007 р. виготовлено Свідоцтво про право комунальної власності Територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлові приміщення громадського будинку літ “В-1”, загальною площею 106,0 кв.м.: цокольного поверху № 12-1-:-12-6 площею 48,4 кв.м., 1-го поверху № 9-1-:-9-7, площею 57, 6 кв.м., що розташовані по вул. Клочківській, 14/7.

Надаючи правову оцінку зазначеним свідоцтву про право власності на нерухоме майно та Розпорядженню Харківського міського голови, суд приходить до висновку про їх незаконність з огляду на таке.

Відповідно до п. 9.9 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/109 „Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону "Про свободу совісті та релігійні організації"” від 29.02.1996 р. рішення компетентного державного органу, зазначеного у статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", про повернення або передачу культової будівлі або майна у власність конкретної релігійної громади є необоротним, тобто таким, що не може бути скасовано наступним рішенням цього ж органу. Перехід права власності на будівлю або інше майно може бути визнано недійсним лише за рішенням суду у встановленому законодавством порядку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів місцевого самоврядування, до яких відноситься виконавчий комітет Харківської міської ради та Харківський міський голова визначені Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Статті 24-41 цього Закону встановлюють повноваження виконавчих органів, ст. 42 –повноваження міського голови. Вказані норми Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” не надають право виконавчим органам місцевих рад та міським головам припиняти або позбавляти права приватної чи колективної власності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України –право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” – релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Право власності релігійних організацій охороняється законом.

Зазначені правові норми кореспондують положенню ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 в редакції Протоколу № 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який ратифіковано Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, зазначене вище свідоцтво про право власності на нерухоме майно та Розпорядження Харківського міського голови видані в супереч ст. ст. 24-41 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 в редакції Протоколу № 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та сприяли порушенню прав позивача.

При цьому, вирішуючи спір про відновлення права власності позивача, яке було порушено відповідачем, в зв’язку з прийняттям незаконного Розпорядження про оформлення права власності на спірне приміщення за відповідачем, визнання окремо недійсним такого Розпорядження не вимагається, а суд при вирішенні спору по суті дає оцінку правомірності актів органів місцевого самоврядування, якщо їх прийняття сприяло порушенню цивільних прав позивача. Зокрема така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 10.10.2007 року, в якій також зазначено, що звертаючись до суду в порядку господарського чи цивільного судочинства за захистом права власності за допомогою цивільно-правових засобів, які не можуть бути застосовані в судах адміністративної юрисдикції, вимогу про визнання недійсним акта суб’єкта владних повноважень заявляти не слід. У такому разі протиправність акта може бути підставою, а не предметом позову (абз. 17 постанови Верховного Суду України від 10.10.2007 року).

Відтак, враховуючи те, що позивач є власником нежитлових приміщень громадського будинку літ “В-1”, загальною площею 106,0 кв.м.: цокольного поверху № 12-1-:-12-6 площею 48,4 кв.м., 1-го поверху № 9-1-:-9-7, площею 57, 6 кв.м., що розташовані по вул. Клочківській, 14/7 винесення виконавчим комітетом Харківської міської ради та Харківським міським головою Розпорядження та Свідоцтва свідчить про невизнання останніми права власності позивача на зазначені нежитлові приміщення.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов в частині визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем підлягає задоволенню.

В частині вимог щодо витребування із володіння Харківської міської ради Харківської області нежитлових приміщень громадського будинку літ “В-1”, загальною площею 106,0 кв.м.: цокольного поверху № 12-1-:-12-6 площею 48,4 кв.м., 1-го поверху № 9-1-:-9-7, площею 57, 6 кв.м., що розташовані по вул. Клочківській, 14/7 (Бурсацький узвіз, 7/14) суд відмовляє у задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Загальні способи захисту прав та інтересів передбачені ст. 16 Цивільного кодексу України, а права власності –главою 29 цього кодексу. При виборі способу захисту цивільного права необхідно враховувати специфіку права та характер його порушення.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналіз вище наведених норм Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що необхідною умовою задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є вибуття з володіння власника майна, тобто термін володіння, в контексті ст. 387 Цивільного кодексу України, вживається як одна з правомочностей власника та передбачає юридично закріплені можливості власника фактично панувати над річчю, впливати на неї у будь-який час, здійснювати щодо неї свою волю.

З пояснень представника позивача вбачається, що Свято-Покровський монастир Харківської єпархії Української Православної Церкви безперервно, в продовж тривалого часу, володіє спірним майном, доступу до нього в третіх осіб не було і не має.

Зазначені обставини не спростовувались представником відповідача та навпаки, останній підтверджував те, що Харківська міська рада ніколи в спірних приміщеннях не перебувала та доступу до них не мала, тобто, фактично ними не володіла.

Отже, відповідачем не порушено право володіння позивача спірними приміщеннями в контексті ст. 387 Цивільного кодексу України, тому, враховуючи специфіку порушення права власності, а саме, шляхом його невизнання, обраний позивачем спосіб захисту не може бути застосований у спірних правовідносинах.

За результатами розгляду справи за заявою позивача судові витрати віднести на рахунок позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -.

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов частково.

Визнати право власності на нежитлові приміщення громадського будинку літ “В-1”, загальною площею 106,0 кв.м.: цокольного поверху № 12-1-:-12-6 площею 48,4 кв.м., 1-го поверху № 9-1-:-9-7, площею 57, 6 кв.м., що розташовані по вул. Клочківській, 14/7 (Бурсацький узвіз, 7/14) за Свято-Покровським монастирем Харківської єпархії Української православної церкви (адреса: м. Харків, вул. Університетська, 8/10, код 23006991).

В решті позову відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.05.2008 року.

Суддя