Ухвала суду № 36774936, 21.01.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 січня 2014 року Справа № 28-22/82-07-1860

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. (головуючий суддя Мацюра П.Ф., судді: Разюк Г.П., Колоколов С.І.у справі№ 28-22/82-07-1860 Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства Міністерства оборони України "Південьвійськбуд"до1.Закритого акціонерного товариства "Пік", 2.Спільного підприємства "Інекон-Сервіс",за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Таун",за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4,пророзірвання договорів,В С Т А Н О В И В:

Подана касаційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. у справі № 28-22/82-07-1860 Господарського суду Одеської області не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 109 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову.

Скаржник звернувся 16.12.2013 р. з касаційною скаргою від 16.10.2013 р. б/н безпосередньо на адресу Вищого господарського суду України, тим самим порушивши приписи статті 109 Господарського процесуального кодексу України.

Недотримання вимог статті 109 Господарського процесуального кодексу України тягне за собою правовий наслідок, передбачений пунктом 2 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, імперативом якої на господарський суд касаційної інстанції покладено обов'язок не приймати та повернути касаційну скаргу без розгляду, якщо скаргу надіслано інакше, ніж через місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв рішення чи постанову.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

На підтвердження надіслання копій касаційної скарги сторонам у справі скаржником надано копії фіскальних чеків та описів вкладення в листи від 16.12.2013 р., які належним чином не засвідчені.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

У пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України" від 24.10.2011 р. № 11 зазначено, що розрахунковий документ встановленої форми, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку (оригінал касового чека, розрахункової квитанції тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів. Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис".

Таким чином, в даному випадку копії документів засвідчуються шляхом проставляння напису "Згідно з оригіналом" та особистого підпису особи, що має відповідні повноваження та засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії.

Таким чином скаржником не надано суду належних доказів надіслання копій касаційної скарги сторонам у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до п. 3.8 вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Згідно з п. 2 листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 р. № 01-06/1260/2012 "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Скаржником у якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано квитанцію № 4185 від 16.12.2013 р., у графі "Призначення платежу" якої зазначено: "судовий збір (Вищий госп. суд України, 070) символ 254".

Таким чином, графа "Призначення платежу" вказаного платіжного доручення не містить відомостей про те, в якій саме справі сплачено судовий збір.

З огляду на викладене, додану до касаційної скарги квитанцію № 4185 від 16.12.2013р. не можна вважати належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

Отже, в порушення частини 4 статті 111 ГПК України, до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Тобто, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Згідно з положеннями частини другої статті 1115 та частин першої та другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований Закон, який підлягає застосуванню, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма Закону.

Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з касаційної скарги, остання містить посилання ст. 35 ГПК України, однак скаржник не зазначає суті порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанції конкретних норм матеріального права чи процесуального права з урахуванням встановлених фактичних обставин справи.

Судова колегія відзначає, що касаційна інстанція в силу наданих їй повноважень перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судових актах господарських судів чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

За таких обставин подана касаційна скарга та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 2, 3, 4, 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Повернути ОСОБА_4 касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. у справі 28-22/82-07-1860 та додані до неї документи без розгляду.

Повернути з Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, рахунок 31211254700007) на користь ОСОБА_4 (65059, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) 904 (дев'ятсот чотири) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого квитанцією № 4185 від 16.12.2013 р.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков