Рішення № 3677384, 10.09.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2008 р. Справа № 21/50-08

вх. № 2649/5-21

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Криволапчук В.Я., довіреність № 47 від 15.05.2008 року відповідача - Грущенко О.В., довіреність б/н від 03.01.2008 року

розглянувши справу за позовом Харківського пусконалагоджувального підприємства № 413 ВАТ "Південелектромонтаж", м. Харків

до ТОВ "Харківське спеціалізоване підприємство № 441 Південелектромонтаж", м. Харків

про стягнення 18021,21грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 16602,07 грн. основного боргу, пені в сумі 1419,14 грн., витрати на державне мито в сумі 180,21 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн., посилаючись на те, що на підставі укладених договорів № Д-123 від 23.05.2005р., № Д-105 від 04.01.2005р., № Д-114 від 20.10.2005р., № Д-103 від 20.10.2005р., № Д-142 від 20.10.2005р. позивач виконав для відповідача пусконалагоджувальні роботи на загальну суму 23933,27 грн., відповідачем роботи були прийняті, про що свідчать акти виконаних підрядних робіт № 1 за червень 2005р. на суму 5600,00 грн., № 1/575 за листопад на суму 2857,20 грн., № 1/310 за червень на суму 3910,00 грн., № 2/598 за грудень 2005р. на суму 2485,20грн., № 1/563 за жовтень 2005р. на суму 1353,60 грн., № 1/561 за жовтень 2005р. на суму 5581,20 грн., № 1 за жовтень 2005р. на суму 1378,80грн., № 1/609 за грудень 2005р. на суму 572,40грн. , підписані сторонами, однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати виконаних робіт здійснив частково, чим порушив взяті на себе зобов’язання по договору.

В процесі розгляду справи позивач через канцелярію господарського суду надав заяву за вх. № 6990 від 22.04.2008 р., в якій посилається на сплату відповідачем суми основного боргу 16602,07 грн. та просить суд стягнути з відповідача лише пеню в сумі 1419,14 грн., витрати на державне мито в суму 180,21 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118грн.

Відповідач в процесі розгляду справи проти позову заперечував, посилаючись на сплату суми основного боргу та сплив строків позовної давності в частині стягнення пені.

В судовому засіданні 13.05.2008р. представники сторін звернулись до суду з узгодженим клопотанням про подовження терміну розгляду справи за межі 2-х місячного строку в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 69 ГПК України, з метою надання додаткових доказів по справі, суд задовольнив клопотання сторін.

В судовому засіданні 12.06.2008 року була оголошена перерва 18.06.2008року до 10:00 год.

В подальшому, позивач декілька разів змінював свої позовні вимоги та остаточною заявою від 12.08.2008 року про уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача 7515,06 грн. інфляційних, 1203,66 грн. річних та судові витрати по справі, основний борг та пеню до стягнення не заявляє.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В судове засідання 10.09.2008 року позивач з’явився, підтримує свої позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Відповідач в призначене судове засідання з’явився, проти змінених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що договори, які є предметом розгляду справи, окрім договору № Д-123 від 23.05.2005 року не містить чітко визначеного строку оплати виконаних робіт, у зв’язку з чим вважає нарахування інфляційних та річних безпідставними.

Сторони звернулись до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксування судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем були укладені договори № Д-123 від 23.05.2005 року, № Д-105 від 04.01.2005 року, № Д-114 від 20.10.2005 року, № Д-103 від 20.10.2005 року, № Д-142 від 20.10.2005 року.

Відповідно до п. 1.1. умов вказаних договорів відповідач доручає, а позивач зобов’язується виконати певні підрядні роботи. Згідно п. 2.3. договорів, відповідач проводить передплату на розрахунковий рахунок позивача в розмірі 50% від вартості виконаних робіт. Проте, як свідчать матеріали справи, лише договір № Д-123 від 25.05.2005 року містить чіткі строки оплати робіт, а саме п. 2.3. зазначеного договору передбачає, що подальша оплата проводиться по мірі надходження підписаних актів приймання-передачі виконаних робіт в термін 10 банківських днів.

Матеріали справи містять підписані між сторонами та скріплені печатками підприємств акти приймання-передачі підрядних робіт № 2/598 за грудень 2005 року на суму 2485,20 грн. та № 1/310 за липень 2005 року на суму 3910,00 грн. по договору № Д-105 від 04.01.2005 року, № 1/561 за жовтень 2005 року на суму 5581,20 грн. по договору № Д-138 від 17.10.2005 року, № 1/563 за жовтень 2005 року на суму 1353,60 грн. по договору № Д-140 від 17.10.2005 року, № 1/561 за жовтень 2005 року на суму 1378,80 грн. по договору № Д-139 від 17.10.2005 року та № 1/609 за грудень 2005 року на суму 572,40 грн. по договору № Д-177 від 12.10.2005 року. Зокрема, за договором № Д-123 від 23.05.2005 року між позивачем та відповідачем складені та підписані вищевказані акти за № 1 за червень 2005 року на суму 5600,00 грн. та № 1/575 за листопад 2005 року на суму 2857,20 грн.

Як свідчать матеріали справи, вартість виконаних робіт за договорами становить 23933,27 грн. Наданими суду документами підтверджено, що в рахунок передплати за виконані роботи відповідач сплатив 7331,20 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

10 вересня 2008 року сторони надали суду двосторонній акт про стан виконання договорів пусконалагоджувальних робіт, сплату за виконані роботи та залишок несплачених робіт, яким підтверджена вартість виконаних робіт за спірними договорами, часткова оплата відповідачем виконаних робіт за вищевказаними актами на загальну суму 23933,27 грн. та часткова оплата за договорами № Д-123 від 23.05.2005 року та № Д-105 від 04.01.2005 року в сумі 7331,20 грн. Вказаний акт підписаний представниками сторонами та скріплений печатками підприємств.

Таким чином, на момент подання позивачем позову до суду, тобто на 07.04.2008 року, несплаченою залишилась сума основного боргу в розмірі 16602,07 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В процесі розгляду справи, позивач змінює позовні вимоги та заявою про уточнення позовних вимог від 12.08.2008 року просить стягнути з відповідача лише інфляційні витрати, річні та судові витрати, проте не заявляє до стягнення суми основного боргу в розмірі 16602,07 грн. та пені в розмірі 1419,14 грн., оскільки сума основного боргу вже була сплачена позивачем 17.04.2008 року, про що свідчить платіжне доручення № 316 від 17.04.2008 року.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 16602,07 грн. та пені в розмірі 1419,14 грн. відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України, приймаючи заяву про уточнення позовних вимог від 12.08.2008 року, як відмову позивача від стягнення сум основного боргу та пені.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, позивачем була пред’явлена вимога № 7 від 15.01.2008 року, яку слід вважати вимогою на оплату в порядку передбаченому ч. 2 ст.530 ЦК України .

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційних та річних підтверджена наданим розрахунком, є обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню по договорам № Д-105 від 04.01.2005 року, № Д-114 від 20.10.2005 року, № Д-103 від 20.10.2005 року, № Д-142 від 20.10.2005 року, в яких не встановлені строки оплати виконаних робіт, а саме: за період з 16.01.2008 року (дати виникнення у відповідача зобов’язання по оплаті, у зв’язку з пред’явленням вимоги) по 31.03.2008 року (дату подання позивачем позову до суду) в сумі 3076,89 грн. інфляційних та 381,58 грн. річних. В решті інфляційних та річних суд відмовляє позивачу у зв’язку із безпідставним пред’явленням до стягнення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 102,00 грн. та згідно зі ст. 44 ГПК України, Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, ч. 4 ст. 69, п. 4 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з ТОВ "Харківське спеціалізоване підприємство - 441 Південелектромонтаж" (61001, м. Харків, вул. Смольна, 32, р/р 26000028545080 в ФБ "Фінанси та кредит" ТОВ в Харківській області", МФО 350697, код ЗКПО 33288672) на користь ТОВ "Харківське пусконалагоджувальне підприємство № 413 Південелектромонтаж" (61001, м. Харків, вул. Смольна, 32, р/р 26005301731596 в філії "Комінтернівське від. Промінвестбанку в м. Харкові, МФО 351362, код ЗКПО 01417386) - 3076,89 грн. інфляційних, 381,58 грн. річних, 102,00 державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

По позовним вимогам на суму 18021,21 грн. провадження у справі припинити по п. 4 ст.80 ГПК України.

Рішення підписано 15 вересня 2008 року.

Суддя