Ухвала суду № 36772575, 13.01.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.01.2014 р. Справа№ 5015/4704/12

Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Залицайло М.С., розглянувши матеріали справи

за скаргою:

Львівської міської ради, м. Львів;

на дії:

Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів;

у справі:

№5015/4704/12

за позовом:

Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, м. Львів та Львівської міської ради, м.Львів;

до відповідача-1:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Левеня», м.Львів;

до відповідача-2:

Брюховицької селищної ради, смт. Брюховичі;

до відповідача-3:

Відділу Держземагенства у місті Львові Львівської області, м.Львів;

про:

скасування рішення Брюховицької селищної ради, визнання недійсним договору, витребування майна від добросовісного набувача.

За участю представників:

прокурор: Лука Г.В., прокурор;

від позивача-1: не з’явився;

від позивача-2: не з’явився;

від відповідача-1: не з’явився;

від відповідача-2: не з’явився;

від відповідача-3: не з’явився;

від ВДВС: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано скаргу Львівської міської ради, м. Львів на дії Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів у справі №5015/4704/12.

Скаржник явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.01.2013 р. у справі №5015/4704/12 за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Львівській області та Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Левеня», Брюховицької селищної ради та Відділу Держземагенства у місті Львові Львівської області про визнання незаконними та скасування рішень Брюховицької селищної ради №83 від 26.05.2010 р. «Про надання ТзОВ «Левеня» дозволу на викуп у власність земельної ділянки на обслуговування будівель по вул. Ягідна, 11 в смт. Брюховичі», № 973 від 22.07.2010 р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів на оренду земельної ділянки для обслуговування будівель ТзОВ «Левеня» по вул.Ягідна, 11 в смт. Брюховичі», №115 від 30.06.2011 р. «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку та продаж земельної ділянки площею 1,4675 га для обслуговування будівель по вул. Ягідна, 11, яка орендується ТзОВ «Левеня» в смт. Брюховичі», визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.08.2011 р., зареєстрованого в реєстрі за №3391, укладеного між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ «Левеня»; визнання недійсними державних актів; витребування майна від добросовісного набувача; зобов’язання повернути земельні ділянки у розпорядження держави; зобов’язання відділу Держземагенства у м. Львові про внесення змін про скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, видані ТзОВ «Левеня» відмовлено частково: провадження у справі щодо позовної вимоги про зобов’язання відділу Держземагенства у м. Львові Львівської області внести зміни про скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих ТзОВ «Левеня», припинено, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2013р. рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2013 р. у справі №5015/4704/12 залишено без змін, стягнуто з Львівської міської ради в дохід державного бюджету України 10 172 грн. 12 коп. судового збору.

18.04.2013 р. Господарським судом Львівської області, на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 р., видано наказ.

14.11.2013 р. головним державним виконавцем ВПВР управління ДВС ГУЮ у Львівській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу у справі №5015/4704/12 від 18.04.2013 р. (ВП №40628693).

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 4-5, ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У статті 1 вказаного Закону зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Скаржником в обґрунтування доводів скарги не зазначено, в чому саме полягає порушення його прав і охоронюваних законом інтересів у зв’язку з винесенням 14.11.2013 р. постанови про відкриття виконавчого провадження в розумінні ст. 1 ГПК України.

У разі, якщо постанова про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Посилання скаржника на неправомірність покладення нього на судових витрат не може бути підставою для оскарження дій державного виконавця а порядку, передбаченому ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1212 ГПК України.

В разі незгоди сторони із судовим рішенням, в тому числі і щодо неправомірності покладення на неї судових витрат, вона вправі оскаржити таке рішення в апеляційному, касаційному порядку.

Як вбачається із матеріалів справи №5015/4704/12, Львівською міською радою подавалися касаційні скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 р., проте, ухвалами Вищого господарського суду України від 21.06.2013 р. та 09.10.2013 р. були повернуті скаржнику без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред’явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред’явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 61) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП №40628693) від 14.11.2013 р. винесена з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов’язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наведені скаржником доводи є безпідставними, а тому в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Львівської міської ради, м. Львів на дії Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів у справі №5015/4704/12 відмовити.

Суддя Мазовіта А.Б.