Постанова № 36771888, 16.01.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/7395/13-а

16.01.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В.) від 13.08.2013 по справі №801/7395/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримська фруктова компанія" (с. Петрівка, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим,97012)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, буд.30, м.Джанкой, Автономна Республіка Крим,96100)

заявник апеляційної скарги: Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів в АР Крим (вул. Дзержинського, 30, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.08.2013 року у справі № 801/7395/13-а позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Кримська фруктова компанія" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0000322200 від 10.07.2013.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з даною постановою суду, представник Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.08.2013 року по справі № 801/7395/13-а та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права та невірною оцінкою судом першої інстанції фактичних обставин справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 16.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 250644,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за податковим повідомленням-рішенням від 10 липня 2013 № 0000322200.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту Джанкойської об'єднаної ДПІ АР Крим ДПС від 02.07.2013 № 1765/22-00/32644372 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Кримська фруктова компанія" (код за ЄДРПОУ 32644372), з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Спецрембудсервіс" (код за ЄДРПОУ 3330301) за вересень 2012 року та з ТОВ " Химтрейд" (код за ЄДРПОУ 31235974) за період травень - червень 2012 року", яким встановлено заниження позивачем ПДВ на загальну суму 167096,24 грн., у т.ч.: у травні 2012 року - 15,84 грн.; у червні 2012 року - 116,00 грн., у вересні 2012 року - 166964,40 грн.

Зазначеним вище актом перевірки встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами - ТОВ Спецрембудсервіс» та ТОВ «Химтрейд».

Відповідач у акті перевірки, зробив висновок про нікчемність правочинів з зазначеними контрагентами та завищення позивачем податкового кредиту у травні 2012 року в сумі 15,84 грн., у червні 2012 року в сумі 116,00 грн., у вересні 2012 року в сумі 166964,40 грн.

Податкова інспекція дійшла висновку що правочини між позивачем та контрагентами ТОВ Спецрембудсервіс» та ТОВ «Химтрейд» здійснені без мети настання реальних наслідків і не встановлено факту передачі товарів (надання послуг) від продавця до покупців, у зв'язку з чим, вони є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарювання суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення у податкової інспекції був відсутній відповідний вирок суду відносно фіктивності ТОВ Спецрембудсервіс» та ТОВ «Химтрейд».

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені між позивачем та його контрагентами ТОВ Спецрембудсервіс» та ТОВ «Химтрейд», спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується наступними матеріалами справи.

Так між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецрембудсервіс» (генеральний підрядник) укладено договір генерального підряду №646 від 28.08.2012 на виконання робіт по будівництву «Фруктосховища».

Відповідно до умов зазначеного договору, підрядник зобов'язується виконати загально-будівельні роботи по будівництву «Фруктосховища на 9000 тон з залом сортування та упаковки. Реконструкція (надалі - "роботи") на об'єкті замовника в с. Петрівка по вулиці Дальня, 33, Красногвардійського району в АР Крим (надалі - "об'єкт") відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт роботи), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договірна ціна всього обсягу робіт по будівництву об'єкту визначається сторонами відповідно до Договірної ціни, Кошторису (Додатки до Договору), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Актами прийомки виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року на загальну суму 1001786 грн., у т.ч. ПДВ 166964 грн., підтверджується виконання умов вказаного договору ТОВ «Спецрембудсервіс» за замовленням позивача.

ТОВ «Спецрембудсервіс» у вересні 2013 року на адресу позивача виписало податкові накладні на загальну суму 1001786 грн., у т.ч. ПДВ 166964 грн.

Позивачем повністю сплачена вартість виконаних ТОВ «Спецрембудсервіс» будівельних робіт у сумі 1001786 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача.

Так між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Химтрейд» (постачальник) укладено договір поставки №28/48 від 10.05.2012.

Відповідно до умов зазначеного договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного Договору продукцію пасту «Профессионал» та інші товари, далі «продукція». Ціна на продукцію зазначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору та є постійною на протязі всього строку дії цього Договору, якщо інше не визначено угодою сторін. Загальна сума договору складає п'ять тисяч гривень.

Факт отримання позивачем придбаних у ТОВ «Химтрейд» товарів підтверджується видатковими накладними №103/с від 07.06.2012м року на суму 696 грн., у т.ч. ПДВ 116 грн., №84/с від 14.05.2012 року на суму 95,04 грн., в т.ч. ПДВ 15,84 грн. (115,116) та податковими накладними №9 від 01.06.2012 року на суму 696 грн., у т.ч. ПДВ 116 грн., №83 від 14.05.2012 року на суму 95,04 грн., в т.ч. ПДВ 15,84 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивачем повністю сплачена вартість придбаних у ТОВ «Химтрейд» товарів у загальній сумі 791,04 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача.

Таким чином, придбання у вищевказаних суб'єктів господарювання товарів (робіт, послуг) безпосередньо пов'язано із здійсненням позивачем власної господарської діяльності.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальне здійснення між позивачем та ТОВ Спецрембудсервіс» та ТОВ «Химтрейд» фінансово - господарських операцій.

Але, під час здійснення перевірки позивача, податковою інспекцією не досліджувалося питання щодо реального виконання умов правочинів між позивачем та ТОВ Спецрембудсервіс» та ТОВ «Химтрейд» та не досліджувалося питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вказаних суб'єктів товарів (робіт, послуг).

Докази, які б спростовували висновки суду та відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача з вказаних питань суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Під час здійснення перевірки податкова інспекція не досліджувала питання щодо реального вчинення правочину між позивачем та контрагентами та не досліджувала питання реального виконання робіт у межах господарської діяльності позивача, використовуючи належним чином надані податковій інспекції законом повноваження.

Судова колегія вважає за необхідним відмітити, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України під час розподілу судових витрат по справі, а саме: стягнення на користь позивача витрат зі сплати судового збору у розмірі 2294 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Джанкойської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим, то судова колегія погоджується з такими доводами відповідача з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

При таких обставинах справи апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.08.2013 по справі №801/7395/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0000322200 від 10.07.2013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Кримська фруктова компанія" (ЄДРПОУ 32644372, 97012, АР Крим, Красногвардійський район, с.Петрівка) 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн.) судових витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська