Рішення № 3677034, 20.05.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2009 р. Справа № 17/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Петухова М.Г. розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства «Європацукор »

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Млинівський агротехсервіс»

про стягнення в сумі 211 806 грн. 22 коп.

за участю представників сторін:

позивача: Колєсов М.Г.

відповідача: Бучек В.О.

Статті 20, 22 ГПК України сторонам роз’яснені.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в господарський суд з позовом про стягнення з відповідача 179 122,50грн. вартості неповернутої у встановлений договором позики № 08/01-П від 08.01.2007р. строк позики, що надавалася цукром та 23 850,28 грн. пені за період з 14.04.2007р. по 31.01.2008р..В ході розгляду спору позивач подав заяву про збілшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 179 122,50 грн. вартості неповернутої у встановлений договором строк позики, що надавалася цукром та 32 683,72,28 грн. пені за період з 14.04.2007р. по 07.05.2008р. (Т.1 а.с.2,3, Т.2 а.с.40-42).

Відповідач у відзиві на позов та у судовому засіданні проти позову заперечив з тих підстава, що відповідач цукру-піску фактично не отримував, договору позики № 08/01-П від 08.01.2007р. та акту приймання-передачі не підписував (Т.2 а.с.49-51). В задоволенні позовну просить відмовити повністю. При цьому, заперечуючи проти задовлення позову, представник позивача просить застосувати позовну давність в 6 місяців, щодо нарахованої позивачем пені.

За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 25.06.2008р. провадження у даній справі № 17/18 було зупинено до вирішення господарським судом Волинської області справи № 05/114-92 за позовом ВАТ "Млинівський агротехсервіс" до ПП "Європацукор" про визнання договору позики № 08/01-П від 08.01.2007р. недійсним та набрання рішенням у даній справі законної сили.

Ухвалою суду від 22.04.2009р. провадження у справі № 17/18 було поновлено в зв’язку з тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі усунуті.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, на основі діючого законодавства України, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що на основі договору позики № 08/01-П від 08.01.2007р. (далі по тексту Договір), по акту приймання-передачі №1 від 08.01.2007р. ПП "Європацукор" надало ВАТ "Млинівський агротехсервіс" позику - цукор-пісок в кількості 62850 кг. на загальну суму 179 122,50грн. (Т.1 а.с.6, 7).

Згідно пунктів 4.1, 4.3, 4.4 Договору строк дадання позики становить 3 місяці з моменту підписання даного Договору до 08.04.2007р.. При настанні вказаної дати позичальник (відповідач) зобов’язувався протягом п’яти днів повернути позикодавцю (позивачу) позику в такому самому стані, в якому вона перебувала на момент її передачі позичальнику або оплатити позикодавцю вартість позики. Позика вважається поверненою позикодавцю з моменту підписання акту приймання-передачі позики та скріплення цього акта печатками.

Відповідно до п. 9.3. Договору документ укладено в двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін. Договір та Акт від імені підприємств підписано їх директорами та завірено печатками юридичних осіб.

Однак відповідач свої зобов’язання не виконав, позику - цукор-пісок в кількості 62850 кг. на загальну суму 179 122,50грн. у строки обумовлені Договором не повернув, вартості позиченого цукру-піску позивачу не сплатив.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків вказано договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України:

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічна норма закріплена в ч.2 ст.180 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодеску України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодеску України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ст. 1047 Цивільного кодеску України:

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст. 1051 Цивільного кодеску України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідачем було оспорено Договір шляхом подачі в господарський суд Волинської області позову до ПП "Європацукор" про визнання договору позики № 08/01-П від 08.01.2007р. недійсним.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.10.2008р. у справі № 05/114-92 в задволенні позову ВАТ "Млинівський агротехсервіс" відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2009р. вищевказане рішення господарського суду Волинської області залишене без змін (Т.2 а.с.98-102).

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.10.2008р. у справі № 05/114-92 встановлено :

Під час підписання Договору позики №08/01-П дотримано всі вимоги законодавства щодо форми даного виду право чинів, узгоджено всі істотні умови договору і, відповідно до закону між сторонами виникли взаємні зобов'язання.

Судом встановлено, що на протязі 2006 року між позивачем та відповідачем існували цивільно-правові відносини , які випливали з ряду Договорів послуг та купівлі -продажу. Відповідно до наявних договірних зобов'язань ВАТ «Млинівський агротехсервіс»здійснював заготівлю цукрових буряків на території Рівненської області для ПП «Європацукор»(Іваничівського цукрового заводу ), здійснював вантажні перевезення цукру, жому та вирощував цукрові буряки для ПП «Європацукор».

Відповідно до Договору №0-19 від 01.08.2006 року про надання послуг з організації, заготівлі цукрових буряків ВАТ «Млиніський агротехсервіс»зобов'язався в якості Посередника організувати та здійснити на території Млинівського району Рівненської області заготівлю та приймання цукрових буряків врожаю 2006 року для ПП «Європацукор»(Іваничівський цукровий завод). Відповідно до умов Договору посередник зобов'язався заготовити для Заводу не менше 10 тисяч тонн цукрових буряків. Для розрахунків з бурякоздавачами завод зобов'язався під повну матеріальну відповідальність Посереднику надати цукор та жом . З розрахунку заготівлі 10 тисяч тонн цукрових буряків Посереднку необхідно було біля 800 тонн цукру ( з розрахунку 70-80 кг цукру за 1 тонну зданих цукрових буряків). Цукор з ПП «Європацукор»на бурякопункти ВАТ «Млинівський агротехсервіс»перевозився протягом виробничого сезону заготівлі та переробки цукронвих буряків , а саме в період з 01.09.2006 року по 30.11.2006 року , а не 8 січня 2007 року як зазначає позивач. Перевезення цукру та жому здійснювалося переважно автомобілями посередника ВАТ «Млинівський агротехсервіс», який здійснював перевезення на підставі Договору № 02/05-Р(Зіл) від 30.серпня 2006 року . Всього протягом сезону заготівлі в бурякопункти посередника ВАТ «Млиніський агротехсервіс»було доставлено 873,6 тони цукру. Цукор переважно перевозився з смт.Іваничі Волинської області , місця складу ПП «Європацукор». Відпуск цукру зі складу на бурякопункти ( в тому числі ВАТ «Млинівського агротехсервіса") та перевезення цукру підтверджуються обліковою відомістю руху цукру по складу ПП «Європацукор»в період з 01.09.2006 року по 30.1.2006 року уведеними відомостями перевезення цукру , товарно-транспортними накладними на перевезення цукру.

Після розрахунків з бурякоздавачами та розрахунків за надані послуги залишок цукру на бурякопунктах ВАТ « Млинівський агротехсервіс»склав 62,850 тонни. Цей залишок мав бути перевезений назад з смт.Млинів Рівненської області на ПП «Європацукор»(смт. Іваничі Волинської області). В зв'яку із укладенням договору купівлі продажу цукрових буряків на 2007 рік між ПП «Європацукор»та ВАТ «Млинівський агротехсервіс»та проханням останнього цукор, який залишився на бурякопунктах посередника 08 січня 2007 року був переданий в позику ВАТ «Млинівський агротехсервіс» на підставі Договору позики № 08/01-П та Акт приймання передачі. Фактично 08 січня 2007 року керівниками двох підприємств відбулося документальне оформлення передачі цукру в позику, і в цей момент (08.01.2007 року) перевантаження та перевезення цукру вже не могло відбуватися , так як ,зазначено вище , цукор був на залишку на бурякопунктах позичальника і був перевезений ще в період вересень-листопад 2006 року.

У п. 3.1. оспорюваного Договору зазначено, що позика надається на площах Позикодавця, але за згодою сторін допускається іншій порядок передачі предмету позики. Тобто, відповідно до умов договору , сторони погодили передачу цукру -піску на території Мпинівського району , оскільки фактично цукор там і знаходився.

Отже, під час підписання Договору позики №08/01-П дотримано всі вимоги законодавства.

Господарська операція з передачі цукру-піску кількості 62,850 тонни на суму 179 122,50 грн. належним чином проведена у документах бухгалтерського обліку та звітності ПП «Європацукор», що підтверджують аналіз розрахунків за січень 2007 року, витяг з головної книги ПП «Європацукор»з позабалансовими рахунками та інші документи.

Факт укладення спірного договору №08/01-П від 08..01.2007р., підписання Акта прийому-передачі №1 та передачі в позику цукру-піску в кількості 62,850 т. підтвердили в своїх поясненнях і колишні директори ВАТ „Млинівський агротехсервіс" та ПП „Європацукор" Губін О.В. та Зайвода О.Б.

Виробничий сезон 2006 року на цукровому заводі (ПП. «Європацукор») тривав з 26 вересня 2006 року по 31 січня 2007 року і, враховуючи безперервність виробництва, переробки цукру, 8 січня 2008 року був на ПП «Європацукор»робочим днем, що підтверджується матеріалами справи . Крім того , дата укладення договору не може впливати на його дійсність, оскільки сторони мають право підписати документ в будь-який зручний для них час . З огляду на зазначене посилання позивача на те , що згідно із законодавством 08 січня 2007 року був вихідним днем, що тягне недійсність угоди , не заслуговує на увагу.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач не надав суду докази, що заперечували б факт передачі цукру-піску в кількості 62, 850 т.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факти відповідності Договору нормам чинного законодавства, його укладання та виконання з боку позивача, щодо передачі цукру-піску в кількості 62850 кг. встановлені рішенням господарського суду Волинської області від 15.10.2008р. у справі № 05/114-92 і не потребують доказування під час розгляду даного спору.

Усне клопотання відповідача про призначення експертизи для дослідження оригіналу підписів сторін на Договорі відхилене судом, оскільки, як зазначалося вище, рішенням господарського суду Волинської області від 15.10.2008р. у справі № 05/114-92 встановлено, що факт укладення спірного договору №08/01-П від 08..01.2007р., підписання Акта прийому-передачі №1 та передачі в позику цукру-піску в кількості 62,850 т. підтвердили в своїх поясненнях і колишні директори ВАТ „Млинівський агротехсервіс" та ПП „Європацукор" Губін О.В. та Зайвода О.Б.

Крім цього, вказаним рішенням встановлено, що господарська операція з передачі цукру-піску кількості 62,850 тонни на суму 179 122,50 грн. належним чином проведена у документах бухгалтерського обліку та звітності ПП «Європацукор», що підтверджують аналіз розрахунків за січень 2007 року, витяг з головної книги ПП «Європацукор»з позабалансовими рахунками та інші документи.

Отже дані обставини встановлені рішенням суду в яких брали участь позивач та відповідач і відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доведення у даній справі.

З врахуванням вищевикладеного, на основі ст.ст. 509, 510, 526, 530, 1046 Цивільного кодексу України вимоги позивача стосовно стягнення суми 179 122,50 грн. вартості неповернутої у встановлений договором строк позики правомірні, грунтуються на договорі та законі і підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.2 Договору позичальник у випадку порушення п.5.1.1 даного Договору, а саме свого обов’язку своєчасно повернути позику, сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості предмету позики, за кожен прострочений день.

Згідно наданого позивачем розрахунку, розмір пені за період з 14.04.2007р. по 07.05.2008р. складає 32 683,72 грн.

Заява представника відповідача про застосування позовної давності в 6 місяців до вимог про стягнення пені судом до уваги не береться, оскільки згідно ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Позивач дізнався про порушення свого права , щодо неповернення позики 08.04.2007р., позов подано до суду 18.02.2008р., тобто в межах річного строку позовної давності.

Крім цього, в даному випадку не може бути застосовано ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки в ній зазначено, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором, а ст. 1050 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою, передбачає у правовідносинах позики нарахування неустойки від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві.

З врахуванням вищевикладеного, на основі ст.ст. 549-552, 1050 Цивільного кодексу України вимоги позивача стосовно стягнення 32683,72 грн. пені, грунтуються на договорі та законі і підлягають задоволенню

Керуючись статтями 49, 82-85 , ГПК України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Млинівський агротехсервіс” (35100 Рівненська область, смт.Млинів, вул. Поліщука, 16, код 03760332) на користь Приватного підприємства "Європацукор" (45300 Волинська область, смт. Іваничі, вул. Заводська, 18, код 31979894) - 179 122 грн. 50 коп. заборгованості, 32 683 грн. 72 коп. пені, 2118 грн. 06 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 22.05.2009р.

Суддя М.Г. Петухов.