Ухвала суду № 36769830, 22.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Дворников М.С.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року справа №805/15622/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Шальєвої В.А., Компанієць І.Д.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі №805/15622/13-а за позовом ОСОБА_2 до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Голови комісії з проведення реорганізації державної податкової інспекції у Великоновосілківському районі Донецької області Державної податкової служби Айдіної Олени Володимирівни про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області та голови комісії з проведення реорганізації державної податкової інспекції у Великоновосілківському районі Донецької області державної податкової служби Айдіної О.В. про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказала, що наказом голови комісії з проведення реорганізації державної податкової інспекції у Великоновосілківському районі Донецької області державної податкової служби Айдіної О.В. від 19.08.2013р. № 19-о вона була звільнена з посади головного державного податкового інспектора відділу прогнозування, аналізу, обліку та звітності державної податкової інспекції у Великоновосілківському районі в зв'язку з скороченням штату працівників з 19 серпня 2013 року. На думку позивача, Айдіна О.В. не мала повноважень на прийняття такого наказу.

Крім того, при звільненні відповідачами не було дотримано її переважне право на залишення на роботі, враховуючи стаж, кваліфікацію і продуктивність праці.

Як зазначила позивачка, незаконне звільнення з роботи призвело до моральних страждань, які вона оцінює у 4000 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити її позов у повному обсязі. (а.с.163-165). Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач вказує, що під час розгляду справи суд першої інстанції порушив норми матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги позивача аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві. Окрім того, позивачем вказане, що судом першої інстанції не з'ясоване питання щодо погодження її звільнення з профспілковим органом. Стверджує, що її звільнення відбулося із суттєвим порушення норм законодавства.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працювала в органах державної податкової служби на різних посадах з 03.08.1992р. по 19.08.2013р. З січня 2005 року по день звільнення позивач займала посаду головного державного податкового інспектора відділу прогнозування, аналізу, обліку та звітності Державної податкової інспекції Великоновосілківського району Донецької області ДПС.

На підставі наказу ДПС України від 05.06.2013р. №37 «Про реорганізацію територіальних органів Державної податкової служби у Донецькій області», наказу ДПІ у Великоновосілківському районі Донецької області ДПС від 10.06.2013р. №101 «Про реорганізацію державної податкової інспекції у Великоновосілківському районі Донецької області Державної податкової служби» остання була реорганізована шляхом приєднання до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

17.06.2013р. позивачу надано попередження про наступне звільнення із займаної посади 19.08.2013р. (а.с.54-57).

25.06.2013р. позивачу запропоновано вакантну посаду головного державного інспектора відділу обслуговування платників податків у структурі Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

19.08.2013р. ОСОБА_2 запропоновано вакантну посаду головного державного інспектора відділу адміністрування єдиного соціального внеску управління доходів і зборів з фізичних осіб Мар'їнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області.

Проте позивач в обох випадках відмовилась від підпису зазначених вище пропозицій, свою відмову не мотивувала, про що були складені відповідні акти (а.с.58-61).

У судовому засіданні при розгляді справи в суді першої інстанції позивач ці факти підтвердила та пояснила, що відповідачі повинні були запропонувати їх роботу у Великоновосілківському відділенні Мар'їнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, а не у самій Мар'їнській ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, яка знаходиться на значній відстані від місця її мешкання, у зв'язку з чим вона і відмовилась від цих посад.

19.08.2013р. наказом ДПІ у Великоновосілківському районі Донецької області ДПС №19-о «Про звільнення ОСОБА_2» позивач була звільнена з займаної посади головного державного податкового інспектора відділу прогнозування, аналізу, обліку та звітності у зв'язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП). З наказом ОСОБА_2 ознайомлена 19.08.2013р. (а.с.62).

Не погодившись з даним наказом позивач звернулася до суду з даним позовом.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, регулюються Законом України «Про державну службу».

Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України «Про державну службу», державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю, а також з підстав, визначених даною статтею. Таким чином, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені цим Кодексом, якщо інше прямо не передбачено спеціальним законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Позивач не погодилась на запропоновані їй посади головного державного інспектора відділу обслуговування платників податків, а також головного державного інспектора відділу адміністрування єдиного соціального внеску управління доходів і зборів з фізичних осіб Мар'їнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області.

При цьому в апеляційній скарзі позивач зазначила, що вона має переважне право на залишення на роботі у Великоновосілківському відділенні Мар'їнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що, відповідно до частини 1 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Більш висока кваліфікація і продуктивність праці працівника в першу чергу надають йому перевагу на залишення на роботі.

При цьому, під кваліфікацією розуміється здатність виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи.

Доказами більш високої кваліфікації можуть бути відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), підвищення кваліфікації, навчання без відриву від виробництва, винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, досвід трудової діяльності.

Про продуктивність праці, як узагальнюючий показник її результативності, може свідчити збільшення обсягу виконуваної роботи, її якості, суміщення професій тощо.

Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому, при застосуванні положень ст. 42 КЗпП щодо переважного права на залишення на роботі, слід врахувати наявність дисциплінарного стягнення у позивача у вигляді позбавлення премії, накладеного наказом від 17.08.2012р. №166 (а.с.152-154). Цей наказ позивачем оскаржений не був.

За загальним правилом працівник вважається таким, що має дисциплінарне стягнення, протягом року з дня його накладення (ст. 151 КЗпП України).

Отже, на час винесення наказу про попередження працівників про вивільнення, розгляду профспілковим комітетом ДПІ у Великоновосілківському районі подання адміністрації цієї інспекції про скорочення чисельності працівників у зв'язку з реорганізацією 27.06.2013р. (тобто на час вирішення питання про осіб, які підлягають звільненню), позивач вважалася такою, що мала дисциплінарне стягнення.

Крім того, за змістом частини 1 ст. 42 КЗпП України, до кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, і працівників, які не мають таких переваг, а тому підлягають звільненню, входять всі працівники, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві.

З матеріалів справи встановлено, що у Державній податковій інспекції у Великоновосілківському районі Донецької області Державної податкової служби, окрім позивача, більш не було осіб, які б займали таку ж посаду і виконують таку ж роботу як ОСОБА_2

Таким чином, відповідачами не було порушено вимог ст. 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.

Згідно з ч. 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як було зазначено, позивач відмовилася від запропонованих їй вакантних посад головного державного інспектора відділу обслуговування платників податків та головного державного інспектора відділу адміністрування єдиного соціального внеску управління доходів і зборів з фізичних осіб Мар'їнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, отже, з боку відповідачів відсутні порушення також і в цій частині.

Твердження позивача про те, що відповідач був зобов'язаний запропонувати їх посаду у Великоновосілківському відділенні Мар'їнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області є безпідставними, оскільки переважне право на залишення на роботі не тотожне переважному праву на працевлаштування на нову посаду.

Згідно з організаційною структурою Мар'їнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, затвердженою Міністром доходів і зборів України 08.10.2013р., у Великоновосілківському відділенні створено: відділ обслуговування платників податків, відділ оподаткування та контролю об'єктів і операцій, відділ доходів і зборів з фізичних осіб та сектор ІТ та обліку платників (а.с. 63-65). Відділу прогнозування, аналізу, обліку та звітності, в якому працювала позивач, у структурі Великоновосілківського відділення не передбачено. Тобто посаду, яку займала позивач, було взагалі ліквідовано.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Дотримання відповідачами вимог цієї норми підтверджується протоколом №5 засідання профспілкового комітету ДПІ у Великоновосілківському районі від 27.06.2013р. (а.с.38-40).

Доводи апеляційної скарги позивача про відсутність у Голови комісії з проведення реорганізації державної податкової інспекції у Великоновосілківському районі Донецької області Державної податкової служби Айдіної О.В. повноважень на її звільнення також є безпідставними, оскільки Айдіну О.В. було призначено головою з проведення реорганізації ДПІ у Великоновосілківському районі відповідно до наказу №101 від 10.06.2013р., а наказом ДПС України №37 від 05.06.2013р. головам комісій з проведення реорганізації були надані повноваження щодо попередження та звільнення працівників ДПІ (а.с.22-23, 50-53).

Переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі №805/15622/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі №805/15622/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів М.В. Бишов

В.А. Шальєва

І.Д. Компанієць