Постанова № 36769335, 22.01.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року Справа № 906/1545/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Юрчук М.І. , судді Василишин А.Р.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача приватного підприємства "Зарічне" на рішення господарського суду Житомирської області від 26.11.13 р. у справі № 906/1545/13

за позовом приватного підприємства "Адлєр"

до приватного підприємства "Зарічне"

про стягнення 54 249, 29 грн.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013 року приватне підприємство "Адлєр" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до приватного підприємства "Зарічне" про стягнення 54 249,29 грн., в т.ч.33508,33 грн. основного боргу, 9474,14 грн. 30 % річних, 4565,15 грн. пені та 6701,67 грн 20 % штрафу /а.с.2-5/.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.11.2013 року у справі № 906/1545/13 (суддя Тимошенко О.М.) позов ПП "Адлєр" до ПП "Зарічне" про стягнення 54249,29 грн. задоволено частково.

Зменшено розмір пені та штрафу який стягується з ПП "Зарічне" на користь ПП "Адлєр".

Стягнуто з ПП "Зарічне" на користь ПП "Адлєр": 33508,33 грн. основного боргу; 9474,14 грн. річних; 1000 грн. пені; 1000 грн. штрафу; 1720,50 грн. судового збору.

Відмовлено в позові в частині стягнення 3565,15грн. пені та 5701,67грн. штрафу /а.с.57-59/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач - ПП "Зарічне" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 26.11.2013 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- місцевим господарським судом не взято до уваги част.3 ст.220 ГК України, відповідно до якої відповідач боржником не вважається, поскільки заборгованість кредитора - Управління агропромислового розвитку перед відповідачем становить 134 000,00 грн.;

- ПП "Зарічне" працює за програмою «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників і ягідників та догляд за ними», відповідно до якої відповідач вирощує та реалізовує хміль на умовах, визначених державою в даній програмі, а держава здійснює відшкодування витрат, пов’язаних з вирощуванням хмелю;

- позивачем не надіслано на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів, чим порушено ст.56 ГПК України;

- місцевим господарським судом неправомірно застосовано ст.49 ГПК України, оскільки при частковому задоволенні позову витрати пов’язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для задоволення позову відсутні; просить рішення господарського суду Житомирської області від 26.11.2013 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити /а.с.65-66/.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Житомирської області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з’ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення скасувати в частині зменшення розміру пені та штрафу, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити /а.с.85-88/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.01.2014 року /а.с.64/.

22 січня 2014 року позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив; у відзиві на апеляцінй скаргу просив розглянути справу без участі представника останнього.

22 січня 2014 року відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив; про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2013р. ухвалу від 17.12.2013р. у справі № 906/1545/13 направлено ПП "Зарічне" 18.12.2013 року. Станом на день розгляду апеляційної скарги, 22.01.2014 року, поштове повідомлення від ПП "Зарічне" до апеляційного суду не повернулося /а.с.92/.

Відповідно до п.4.1.4 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року № 1149, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007р. за № 1383/14650, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де

Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Згідно з п.4.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Відповідно до фіскального чеку від 18.12.2013 року № 9923, список № 3869, ухвала Рівненського апеляційного господарського суду відповідачу ПП "Зарічне" була направлена 18.12.2013 року рекомендованим листом, який пересилався між іншими населеними пунктами різних областей України (м.Рівне, Рівненська область - с.Райгородок, Бердичівський р-н, Житомирська область), а тому з урахуванням п.п.4.1.4, 4.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів датою отримання ПП "Зарічне" даного рекомендованого листа слід вважати 25.12.2013 року.

Відтак, суд вважає, що апелянт ПП "Зарічне" належним чином був повідомлений про дату судового засідання 22.01.2014 року.

За наведеного, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. у справі № 906/1545/13 явка уповноажених представників сторін в судове засідання 22.01.2014р. обов'язковою не визнавалася, позивач та відповідач належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а тому колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

08 серпня 2012 року між приватним підприємством "Адлєр" (надалі - продавець, позивач) та приватним підприємством "Зарічне" (надалі - покупець, відповідач, апелянт) укладено договір поставки № 189/3 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин /а.с.9-12/.

Відповідно до п.2.1 Договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Згідно п.2.2 Договору, всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що товар може передаватися партіями.

Згідно п.4.6 Договору, право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про його прийом покупцем.

Відповідно до п.5.1 Договору, покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору.

Оплата товару згідно даного Договору проводиться в строк до 01.11.2012 року без виставлення рахунку-фактури (п.5.3 Договору).

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 33508,33 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами:

- видатковою накладною № РН-0000461 від 08.08.2012 року на суму 33 508,33 грн. /а.с.14/;

- довіреністю на отримання товару серії 12ААГ № 496588 від 08.08.2012 року /а.с.15/;

- актом № РН-0000461 приймання-передачі продукції від 08.08.2012 року /а.с.13/.

ПП "Зарічне" в порушення п.5.1, 5.3 Договору свої зобов’язання по оплаті поставки товару не виконало, станом на 23.10.2013 року, дату звернення ПП "Адлєр" з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем становила 33 508,33 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до част.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті поставленого товару у сумі 33 508,33 грн. є такими, що підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст.526, 530, 628, 629 Цивільного кодексу України.

Позивач просить стягнути 9 474,14 грн. 30 % річних за період прострочення з 02.11.2012 року по 11.10.2013 року,

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.8.6 Договору, сторони згідно п.2 ст.625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати Товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30 % річних.

Тобто п.8.6 Договору сторони погодили інший розмір процентів річних, ніж встановлено част.2 ст.625ЦК України, а саме - 30 %.

Поскільки прострочення відповідача по оплаті поставленого товару у період з 02.11.2012р. по 11.10.2013р. має місце, то позовні вимоги про стягнення 30 % річних у сумі 9474,14 грн. за вказаний період прострочення є підставними та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом та визнаним вірним /а.с.4/.

Позивач просить стягнути 4 565,15 грн. пені за період прострочення з 02.11.2012 року по 11.10.2013 року, 6 701,67 грн. 20 % штрафу від вартості неоплаченого товару.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).

Згідно п.8.2 Договору, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно п.8.4 Договору, покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до част.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з част.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.8.3 Договору, сторони відповідно до ст.259 ЦК України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить 5 років з моменту підписання договору. Крім цього, сторони відповідно до част.6 ст.232 ГК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій становить 5 років з моменту підписання даного Договору.

Тобто пунктами 8.2-8.4 Договору сторони погодили відповідальність покупця ПП "Зарічне" у разі порушення умов Договору щодо оплати поставленого товару; збільшення строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу) до 5 років та збільшення періоду нарахування штрафних санкцій до 5 років з моменту підписання договору, а саме з 08.08.2012р. по 08.08.2017р.

Судом перевірено розрахунки пені за період прострочення з 02.11.2012р. по 11.10.2013р. та 20 % штрафу, виконані позивачем, та визнано вірними /а.с.4-5/.

За наведеного, несвоєчасне виконання відповідачем обов’язку по оплаті поставленого позивачем товару у період з 02.11.2012р. по 11.10.2013р. має місце, тому позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 4 565,15 грн. та 20 % штрафу в розмірі 6 701,67 грн. є підставними.

Част.1 ст.550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Згідно част.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 1 ст.233 ГК України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Аналогічні приписи містить п.3 ст.83 ГПК України.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У випадку нарахування пені, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, част.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Колегією суддів взято до уваги доводи відповідача, викладені в доповненнях до відзиву на позовну заяву № 37 від 25.11.2013 року та апеляційній скарзі щодо об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань з оплати поставленого товару, та надані документи, які свідчать про залежність відповідача від фінансування з державного бюджету, серед яких довідка Управління агропромислового розвитку Бердичівської РДА № 660 від 18.11.13 /а.с.44/, згідно якої за Програмою № 2801350 перед ПП "Зарічне" обліковується кредиторська заборгованість в сумі 134 000,00 грн.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що зменшення неустойки відповідає вимогам співрозмірності та враховує інтереси позивача, що у свою чергу, не суперечить принципу рівності сторін у господарському процесі, поскільки боржник допустив неправомірну поведінку, тобто невиконавши зобов'язання у строк, він в будь-якому разі не повинен отримувати перевагу зі своєї неправомірної поведінки.

Відтак, беручи до уваги зазначені причини неналежного виконання зобов'язання, майновий стан та специфіку діяльності відповідача, колегія суддів визнає обгрунтованим зменшення місцевим господарським судом стягуваних розмірів пені до 1000,00 грн. та штрафу до 1000,00 грн.

Апеляційним судом не взято до уваги доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Позивачем ПП "Адлєр" копію позовної заяви та доданих до неї документів було направлено на адресу відповідача - Житомирська область, Бердичівський район, с.Райгородок, вул.Космонавтів, буд.50, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком від 21.10.2013 року № 2113 /а.с.6/ та описом вкладення у цінний лист від 21.10.2013 року /а.с.7/.

Скаржник вважає, що поскільки Держава не здійснила відшкодування витрат ПП "Зарічне", пов'язаних з вирощуванням хмелю, за програмою 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників і ягідників та догляд за ними», то кредитором у правовідносинах між ПП "Зарічне" та ПП "Адлєр" виступає Держава. Відповідно, на підставі част.3 ст.220 ГК України ПП "Зарічне" не прострочило виконання свого обов'язку по оплаті товару, поставленого позивачем на підставі Договору від 08.08.2012р. № 189/3.

Відповідно до п.3 ст.220 ГК України, боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Згідно част.1 ст.509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Тобто у правовідносинах між позивачем та відповідачем, що виникли на підставі Договору від 08.08.2012р. № 189/3 у зв'язку з не виконанням ПП "Зарічне" свого обов'язку по оплаті поставленого ПП "Адлєр" товару, кредитором виступає ПП "Адлєр", а ПП "Зарічне" - боржником. При цьому, Держава не може бути кредитором у даних правовідносинах, поскільки не є стороною Договору від 08.08.2012р. № 189/3. А тому посилання скаржника ПП "Зарічне" на п.3 ст.220 ГК України є безпідставним і судом до уваги не береться.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 33508,33 грн. та 30 % річних в сумі 9 474,14 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі; позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 1000,00 грн., 20 % штрафу - в сумі 1000,00 грн.; в частині стягнення 3 565,15 грн. пені та 5 701,67 грн. 20 % штрафу слід відмовити у зв'язку зі зменшенням їх розміру судом.

Відповідно до п.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. № 14, судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Поскільки судом зменшено розмір пені та штрафу, то судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 720,50 грн. покладається повністю на відповідача без урахування зменшення такого розміру на підставі ст.49 ГПК України.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, документально необгрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді справи. Рішення господарського суду Житомирської області у даній справі ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 26.11.2013 року у справі № 906/1545/13 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства "Зарічне" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/1545/13 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.