Рішення № 36769255, 21.01.2014, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа № 926/1217/13

За позовом Новодністровської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Микитюк Юлії Василівни, м. Новодністровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Чернівецькій області

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення заподіяної шкоди в сумі 420,04 грн.

Суддя Паскарь А. Д.

представники сторін:

від позивача - Гуляєв Д. О., довіреність № 34 від 14.11.2013;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Новодністровська міська рада звернулася з позовом до Фізичної особи-підприємця Микитюк Юлії Василівни про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0065 га, розташованої за адресою: м. Новодністровськ, міський ринок, та стягнення шкоди в сумі 420,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач самовільно зайняв вищезазначену земельну ділянку, на території якої здійснює комерційну діяльність, внаслідок чого завдав позивачеві збитки в розмірі суми позову. Вимога позивача про звільнення земельної ділянки відповідачем була проігнорована.

ФОП Микитюк Ю. В. відзиву на позов не надала, в судових засіданнях двічі не з'являлася, про причини неявки суд не повідомила, вимоги суду, які викладені в ухвалах про порушення провадження у справі від 27.11.2013 та про відкладення розгляду справи від 10.12.2013 без поважних причин не виконала.

Відсутність представника відповідача та письмового відзиву на позовну заяву не перешкоджають розглядові справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 року № 459/2011 «Про Державну інспекцію сільського господарства України» Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

У свою чергу, Держсільгоспінспекція України та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, давати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження), а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності (пункт 5 Указу Президента України від 13.04.2011№ 459/2011).

Актами перевірок дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області від 04.06.2013, 25.07.2013 та 29.08.2013 встановлено, що ФОП Микитюк Ю. В. самовільно зайняла та використовує земельну ділянку, площею 0,0065 га для обслуговування двох металевих споруд (тимчасових) за адресою м. Новодністровськ, міський ринок (землі житлової та громадської забудови).

Відповідачем дані акти підписані без будь-яких зауважень та заперечень.

Приписами Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області від 11.06.2013 року та від 25.07.2013 року відповідача зобов'язано в 30 денний строк звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0065 га. або виготовити на неї правовстановлюючі документи.

Постановами Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області від 11.06.2013 року та від 25.07.2013 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за самовільне зайняття вищевказаної земельної ділянки.

Відповідно до здійсненого Державною інспекцією сільського господарства в Чернівецькій області розрахунку від 12.06.2013 розмір заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття вищевказаної земельної ділянки шкоди становить 420,04 грн.

22 серпня 2013 року відповідач самостійно дану суму шкоди сплатив, помилково вказавши отримувача коштів, що підтверджується квитанцією від 22.08.2013 року.

Матеріалами справи встановлено, що позивач рішення про надання фізичній особі-підприємцю Микитюк Ю. В. земельної ділянки площею 0,0065 га в оренду чи у власність не приймав, при цьому станом на момент вирішення спору відповідач спірну земельну ділянку не звільнив.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно пункту 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки (пункт 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо (абзац 2 вищевказаної Постанови від 17.05.2011 року).

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Новодністровська міська рада рішення про надання спірної земельної ділянки в оренду чи власність не приймала, правовстановлюючі документи на цю земельну ділянку у відповідача відсутні, зареєстрованого за відповідачем нерухомого майна на спірній земельній ділянці також не має, тож відповідач використовує спірну земельну ділянки самовільно, у зв'язку з чим зобов'язаний її звільнити та привести в придатний для використання стан.

Разом з тим, в частині стягнення заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоди в сумі 420,04 грн. слід відмовити, оскільки відповідач 22.08.2013, тобто ще до звернення позивача з даним позовом, вказану суму перерахував за реквізитами, вказаними в листі третьої особи від 11.06.2013, що підтверджується відповідною квитанцією. При цьому, суд зазначає що, незважаючи на те, що замість бюджету м. Новодністровська в квитанції отримувачем коди значиться Державна інспекція сільського господарства в Чернівецькій області, даний факт не може бути підставою для стягнення з відповідача суми позову, оскільки визначальним моментом є отримання державою розміру шкоди, сума якої повинна бути перерахована в місцевий бюджет м. Новодністровська. Крім того, вирішуючи спір, суд враховує також й письмові пояснення третьої особи від 20.01.2014 № 09-2/11 щодо отримання нею суми шкоди.

За таких обставин справи позов слід задовольнити частково, а судові витрати належить стягнути з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобов'язати фізичну особу-підприємця Микитюк Юлію Василівну (м. Новодністровськ, м-н "Діброва", буд. 10 кв. 27) в семиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили звільнити земельну ділянку загальною площею 0,0065 га., що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Новодністровськ, міський ринок (ІКК 2) власними силами та за рахунок власних коштів і привести її в придатний для використання стан.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця Микитюк Юлії Василівни (м. Новодністровськ, м-н "Діброва", буд. 10 кв. 27) на користь Новодністровської міської ради (код ЄДРПОУ 37870811, р/р 3141961100006 в УДКСУ в Чернівецькій обл. МФО 866135) - 1147,00 грн. судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Суддя А. Паскарь