Рішення № 36769131, 14.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5899/13 14.01.14

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відповідача 1Міністерства оборони України до відповідача 2Вінницького обласного військового комісаріатуЗа участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Квартирно-експлуатаційного відділу міста ВінницяЗа участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Липовецько-Погребищанського об'єднаного військового комісаріату міста Липовецьпро стягнення 9 090,92 грн.Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Іванов П.О. (дов. № 47/10 від 30.12.2013 року)від відповідача-1не з'явивсявід відповідача-2не з'явивсявід третьої особи-1не з'явивсявід третьої особи-2не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14 січня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі по тексту - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (надалі по тексту - відповідач-1) про стягнення 9 090,92 грн. основного боргу, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості поставленого природного газу згідно актів подачі-прийому та реалізації газу № Л-00000040 від 31.12.2009 року та № НГ-Л000366 від 31.03.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2013 року порушено провадження у справі № 910/5899/13, слухання справи призначено на 23.04.2013 року.

У судовому засіданні 23.04.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.04.2013 року надав заперечення на позовну заяву та усні пояснення по суті спору в яких проти позову заперечив. Просив залучити до справи у якості належних відповідачів Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці та Вінницький обласний військовий комісаріат, а також направити матеріали справи до Господарського суду Вінницької області.

У судовому засіданні 23.04.2013 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 21.05.2013 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

13.05.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Вінницького обласного військового комісаріату надійшли додаткові документи по справі.

Представник позивача у судове засідання 21.05.2013 року не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року розгляд справи було відкладено на 28.05.2013 року, у зв'язку з неявкою сторін та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 року справу № 910/5899/13 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 року справу № 910/5899/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд справи призначено на 14.06.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року справу № 910/5899/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його поверненням з відрядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/5899/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання 14.06.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 28.05.2013 року не виконав, проте через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 14.06.2013 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду та усні пояснення по справі в яких заперечив проти поданого клопотання про залучення до справи належних відповідачів, а саме, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця та Вінницького обласного військового комісаріату.

Суд, розглянувши подане клопотання про залучення до справи належних відповідачів, а саме, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця та Вінницького обласного військового комісаріату, дійшов висновку про його часткове задоволення та залучення до участі у справі № 910/5899/13 в якості відповідача-2 Вінницького обласного військового комісаріату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року, суддя Стасюк С.В. залучив до участі у справі № 910/5899/13 у якості відповідача-2 Вінницький обласний військовий комісаріат, розгляд справи було відкладено на 19.07.2013 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

17.06.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача-1 в судове засідання 19.07.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 14.06.2013 року не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 19.07.2013 року надав письмові пояснення по справі та клопотання про залучення Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Суд, розглянувши подане відповідачем-2 клопотання, у відповідності до вимог статті 27 Господарського процесуального кодексу України, залучає до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниця та залучає Липовецько-Погребищанський об'єднаний військовий комісаріат міста Липовець в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, оскільки рішення у справі може вплинути на їх права та обов'язки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року, суддя Стасюк С.В. залучив до участі у справі № 910/5899/13 у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниця та Липовецько-Погребищанський об'єднаний військовий комісаріат міста Липовець в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, розгляд справи було відкладено на 09.08.2013 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник третьої особи-1 в судове засідання 09.08.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.07.2013 року не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник позивача у судове засідання 09.08.2013 року з'явився, проте вимоги ухвал суду у справі № 910/5899/13 втретє не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2013 року позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишено без розгляду

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року у справі № 910/5899/13 ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.08.2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року у справі 910/5899/13, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.08.2013 року, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року у справі № 910/5899/13 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.08.2013 року у справі № 910/5899/13.

Постановою Вищого господарського суду від 07.11.2013 року у справі № 910/5899/13 касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року у справі № 910/5899/13 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.08.2013 року у справі № 910/5899/13 року скасовано, справу направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2013 року розгляд справи призначено на 17.12.2013 року.

17.12.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідачів надійшли заперечення на позов та відзив на позовну заяву.

17.12.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідачів надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Вінницької області.

Суд, розглянувши подане клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Вінницької області, відмовляє у його задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до частини 5 статті 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, тому підстави для направлення матеріалів справи до Господарського суду Вінницької області відсутні.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою третьої особи-1 та необхідністю подання додаткових матеріалів по справі, у судовому засіданні 17.12.2013 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.01.2014 року.

У судовому засіданні 14.01.2014 року представник позивача надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив про неможливість надання витребовуваного судом Договору № ЛБ-09-608 від 01.12.2009 року у зв'язку з його фізичною відсутністю. Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання 14.01.2014 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши подані учасниками судового процесу матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року та березні 2010 року між Вінницькою філією Дочірнього підприємства "Нафтогазмережі" (правонаступником якої є Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України") як постачальником та Липовецько-Погребищанським об'єднаним військовим комісаріатом міста Липовець як споживачем підписано акти подачі-прийому та реалізації природного газу.

Відповідно до даних актів постачальник передав, а споживач прийняв природний газ загальним об'ємом 3,435 тис. куб. м., з яких:

- у грудні 2009 року споживач прийняв 2.616 тис. куб. м. природного газу, згідно акту подачі-прийому та реалізації газу № Л-00000040 від 31.12.2009 року.

- у березні 2010 року споживач прийняв 0.819 тис. куб. м. природного газу, згідно акту подачі-прийому та реалізації газу № НГ-Л000366 від 31.03.2010 року.

У актах подачі-прийому та реалізації газу № Л-00000040 від 31.12.2009 року та № НГ-Л000366 від 31.03.2010 року міститься посилання на Договір № ЛБ-09-608 від 01.12.2009 року, проте в матеріалах справи даний договір відсутній.

Водночас, позивачем додано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію додаткової угоди до Договору № ЛБ-09-608 від 01.12.2009 року (надалі - Додаткова угода), яка скріплена печатками сторін.

Як вбачається з відбитку печатки Липовецько-Погребищанського об'єднаного військового комісаріату, останньому присвоєно ідентифікаційний код 09957136.

Відповідно до пункту 4.2. Додаткової угоди ціна за 1000 куб. м. газу та тариф та транспортування газу у відповідному періоді споживання газу та порядок розрахунків за газ та транспортування газу визначається сторонами на рівні граничної ціни, затвердженої Кабінетом Міністрів України та/або НКРЕ та /або НАК "Нафтогаз України" та/або іншим уповноваженим органом з урахуванням всіх відповідних тарифів та надбавок, які встановлюються зазначеними органами для категорії споживачів, до якої належить споживач.

Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1371 від 01.12.2009 року, № 1555 від 30.12.2009 року, № 81 від 29.01.2010 року та № 178 від 26.02.2010 року "Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів" затверджено граничний рівень ціни на природний газ (протягом грудня 2009 року - березня 2010 року) для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів без урахування податку та додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 2020,25 грн. за 1000 куб. м., з яких ПДВ становить 441,1310 грн., а всього з ПДВ - 2 646,7860 грн.

Як зазначає позивач, споживачем було прийнято природного газу, згідно акту подачі-прийому та реалізації газу № Л-00000040 від 31.12.2009 року на суму 6 923,99 грн., згідно акту подачі-прийому та реалізації газу № НГ-Л000366 від 31.03.2010 року на суму 2 166,93 грн. Загальна сума прийнятого споживачем природного газу становить 9 090,92 грн.

Відповідно до листа Державної служби статистики України Головного управління регіональної статистики України № 23-07/6д від 23.01.2013 року ідентифікаційний код 09957136 Липовецько-Погребищанського об'єднаного військового комісаріату міста Липовець (споживача) передано Міністерству оборони України для ведення відомчого обліку підпорядкованих йому суб'єктів згідно з пунктом 5 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 118 від 22.01.1996 року.

У позовній заяві позивач зазначає, що Міністерство оборони України (відповідач-1) є єдиним належним відповідачем у даній справі.

Позивачем направлено на адресу відповідача-1 вимогу № 31/10-855 від 18.02.2013 року про сплату заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 9 090,92 грн.

Представник відповідачів у своїх запереченнях на позов зазначив про те, що відповідно до директив Міністра оборони України від 20.01.2005 року № Д-332/1/03, від 20.04.2005 року №Д-322/1/010, від 30.06.2005 року № Д-332/1/014 та з метою якісного утримання та обслуговування казарменно-житлового фонду, забезпечення військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Міністерства оборони України комунальними послугами та енергоносіями в Збройних силах України проведенні організаційні заходи щодо створення територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь та переходу на територіальний принцип квартирно-експуатаційного забезпечення.

За твердженням відповідачів, територіальний принцип картирно-експлуатаційного забезпечення передбачає здійснення квартирно-експлуатаційними відділами дій, пов'язаних з забезпеченням військових підрозділів комунальними послугами, енергоносіями та паливом.

Таким чином, на думку відповідачів, належними відповідачами у даній справі можуть бути лише Квартирно - експлуатаційний відділ міста Вінниці та Вінницький обласний військовий комісаріат.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (стаття 193 Господарського кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням споживачем своїх обов'язків щодо оплати отриманого на підставі актів подачі-прийому та реалізації газу № Л-00000040 від 31.12.2009 року та № НГ-Л000366 від 31.03.2010 року природного газу.

Відповідно до пункту 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Як вбачається зі змісту вищевказаних актів, останні містять посилання на Договір № ЛБ-09-608 від 01.12.2009 року.

Проте, в матеріалах справи Договір № ЛБ-09-608 від 01.12.2009 року відсутній, що позбавляє суд можливості встановити дійсні правовідносини сторін, зокрема щодо строку здійснення оплати переданого природного газу, тощо.

Наявний в матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2010 року не має реквізитів актів подачі-прийому та реалізації газу, на які посилається позивач у позовній заяві, тому підстави вважати, що даний акт звірки був підписаний згідно акту подачі-прийому та реалізації газу № Л-00000040 від 31.12.2009 року та акту подачі-прийому та реалізації газу № НГ-Л000366 від 31.03.2010 року відсутні.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогу № 31/10-855 від 18.02.2013 року про сплату заборгованості за поставлений природний газ було направлено лише на адресу відповідача-1, проте обов'язку щодо оплати ним за поставлений природний газ позивачем не доведено та не встановлено судом.

У відповідності до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до змісту статті 21 Господарського процесуального кодексу України набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов'язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин між сторонами та відповідно кореспондуючого обов'язку відповідача здійснити певні дії на користь позивача або утриматись від їх вчинення задля захисту та реалізації прав і законних інтересів позивача, а лише з фактом пред'явлення позову до особи.

Водночас, належним відповідачем у справі може бути лише особа, яка має зобов'язання перед позивачем за обставинами, які є предметом позову. В інших випадках задоволення позову унеможливлюється, оскільки у такого відповідача відсутні будь-які зобов'язання перед позивачем щодо припинення порушення його прав та законних інтересів, оскільки не він є особою, що має відповідати за спірними правовідносинами.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано суду належних та безумовних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини, які могли б слугувати підставою для стягнення саме з Міністерства оборони України 9 090,92 грн. заборгованості за природний газ, переданий на підставі акту подачі-прийому та реалізації газу № Л-00000040 від 31.12.2009 року та акту подачі-прийому та реалізації газу № НГ-Л000366 від 31.03.2010 року.

Позовні вимоги до відповідача-2 щодо оплати вартості поставленого природного газу в матеріалах справи відсутні. Крім того, не доведено обов'язку Вінницького обласного військового комісаріату щодо оплати поставленого позивачем газу.

Також, слід зазначити, що згідно зі Спеціальним витягом з ЄДРПОУ станом на 14.01.2014 року за ідентифікаційним кодом 09957136, який був зазначений на відтиску печатки Липовецько-Погребищанського об'єднаного військового комісаріату як споживача, яка міститься на додатковій угоді до Договору № ЛБ-09-608 від 01.12.2009 року, записів не знайдено.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.01.2014 року

Суддя С.В. Стасюк