Ухвала суду № 36766265, 20.01.2014, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 133/572/13-ц Провадження № 22-ц/772/93/2014Головуючий в суді першої інстанції:Слободяний О. Є.Категорія: 27Доповідач: Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Сопруна В.В., Шемети Т.М.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 і ОСОБА_5

на заочне рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про стягнення боргу, -

В с т а н о в и л а :

В листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором про надання поворотної безпроцентної позики в сумі 1 400 000 гр.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 січня 2013 року визнано мирову угоду, укладену ОСОБА_6, ОСОБА_3 і ОСОБА_5, відповідно до якої відповідачами прийнято зобов'язання повернути позивачу грошовий борг в сумі 1 400 000 гр. та понесені позивачем судові витрати в сумі 3 219 гр. в строк до 1.02.2013 року; провадження по справі закрито.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 4 лютого 2013 року скасовано ухвалу Козятинського міськрайонного суду від 10 січня 2013 року, а справу направлено до суду для продовження розгляду.

Рішенням (заочним) Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 квітня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_6 1 400 000 гр. у повернення боргу та судові витрати в сумі 3 219 гр., а всього 1 403 219 гр.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 20 серпня 2013 року ОСОБА_3 і ОСОБА_5 відмовлено у поновленні строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 2 жовтня 2013 року скасовано ухвалу суду від 20 серпня 2013 року; задоволено заяву ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення і поновлено строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення суду від 30 квітня 2013 року по даній справі, а справу направлено до суду першої інстанції для розгляду цієї заяви.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 18 листопада 2013 року заяву ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення суду від 30 квітня 2013 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 і ОСОБА_5 просять скасувати заочне рішення суду і ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю.

Зазначили, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи і висновки суду не відповідають обставинам справи, а також порушено і неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 і представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.

Представник позивача заперечила апеляційну скаргу, просить її відхилити і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 жовтня 2011 року позикодавець ОСОБА_6 уклав із позичальниками ОСОБА_3 і ОСОБА_5 письмовий договір про надання поворотної безпроцентної позики, за умовами якого позикодавець надав позичальникам поворотну безпроцентну позику, а позичальники зобов'язалися повернути надані їм грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених договором. Позика надана в сумі 1 400 000 гр. готівкою в день підписання договору і має бути повернена протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про повернення (а. с. 5-6).

10.10.2011 року ОСОБА_5 і ОСОБА_3 написали розписку про отримання у відповідності до договору про надання поворотної безпроцентної позики від ОСОБА_6 суми 1 400 000 гр.; сума отримана в повному обсязі (а. с. 7).

25 серпня 2012 року ОСОБА_6 пред'явив до позичальників вимогу про повернення коштів за договором позики в строк до 24 вересня 2012 року, що відповідає п. 3.1 договору - протягом 30 днів від дня пред'явлення вимоги про повернення коштів. Цю вимогу 25 серпня 2012 року отримав ОСОБА_3, про що свідчить його підпис (а. с. 8).

Взяті на себе зобов'язання по поверненню грошових коштів відповідачі не виконали.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

За правилами ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором, в іншому випадку позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (абзац другий ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України визначено, що зобов'язання підлягає виконанню у встановлений ним строк.

Якщо боржник не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, за правилами ч.1 ст. 612 ЦК України він вважається таким, що прострочив виконання взятого на себе зобов'язання.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції всебічно, повно, об'єктивно і безпосередньо дослідив належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо та їх достатність і взаємний зв'язок в сукупності, у тому числі договір про надання поворотної безпроцентної позики від 10 жовтня 2011 року (а. с. 5-6) та розписку від 10.10.2011 року про отримання відповідачами 1 400 000 гр. (а. с. 7), надав їм вірну юридичну оцінку, відобразивши її результат у своєму рішенні.

Судом апеляційної інстанції досліджено у судовому засіданні оригінал договору про надання поворотної безпроцентної позики від 10 жовтня 2011 року та оригінал розписки від 10.10.2011 року (відповідні цим оригіналам копії договору і розписки знаходяться на аркушах справи 5-6, 7), згідно яких 10 жовтня 2011 року ОСОБА_3 і ОСОБА_5 отримали від ОСОБА_6 кошти в сумі 1 400 000 гр. і зобов'язалися повернути їх протягом тридцяти днів від дня пред'явлення ОСОБА_6 вимоги про повернення цих коштів,

Твердження відповідачів в апеляційній скарзі про те, що між ними та позивачем по справі договір про надання поворотної безпроцентної позики не укладався і коштів від ОСОБА_6 вони не отримували, спростовуються таким.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України сторонами: позикодавцем ОСОБА_6 та позичальниками ОСОБА_3 і ОСОБА_5 договір позики укладено у письмовій формі, який підписаний обома позичальниками, що було у судовому засіданні підтверджено відповідачем ОСОБА_3 та не спростовано відповідачами згідно вимог ст. 10, 60 ЦПК України такими доказами, які передбачені статтями 57-66 ЦПК України.

Виконавши умови цього договору в частині передачі їм грошових коштів позикодавцем і отримання цих коштів позичальниками в сумі 1 400 000 гр., останні видали позивачу по справі розписку про отримання ними 10 жовтня 2011 року зазначеної суми коштів.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальникам.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після його укладення всі обов'язки за договором позики несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором лише права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

У судовому засіданні апеляційної інстанції (судом першої інстанції постановлено заочне рішення) відповідачі згідно правил, закріплених у статтях 10, 60 ЦПК України не довели неотримання ними коштів чи недійсність зазначеної розписки і договору.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

По даній справі договір позики укладений у письмовій формі, тому він не може бути оспорений свідченнями свідків, при тому, що відповідачами не доведено, що і договір і розписка укладені та підписані ними під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Інші доводи апеляційної скарги являються безпідставними й необґрунтованими і висновків суду не спростовують.

Рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, а отже є законним й обґрунтованим, тому не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ В.В. Сопрун

/підпис/ Т.М. Шемета

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська