Рішення № 36766114, 15.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19079/13 15.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Класс»

До 1. Фонду Державного майна України

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

1. Державне підприємство «Бердянський морський торгівельний порт»

2. Міністерство інфраструктури України

3. Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії

Про зобов'язання вчинити певні дії

За участю прокуратури міста Києва

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Судді Івченко А.М.

Головіна К.І.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Галака О.В. представник за довіреністю № 200 від 31.12.13.

Від відповідача-1: Федорова Є.С. представник за довіреністю № 309 від 09.09.13.

Від відповідача-2: Федорова Є.С. представник за довіреністю 01/805 від 09.10.13.

Від третьої особи-1: Марченко В.Є. представник за довіреністю № 41/40-19-юр від 30.12.13.

Варавка Т.Л. представник за довіреністю № 42/40-19-юр від 30.12.13.

Від третьої особи-2: Зелінська Л.М. представник за довіреністю № 1332/15/14-13 від 13.03.13.

Від третьої особи-3: Сидоренко Д.О. представник за довіреністю № 3075 від 06.12.13.

Від прокуратури: Янківський С.В. посвідчення № 019586 від 13.08.13.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Класс» (далі - позивач) до Фонду Державного майна України (далі - відповідач-1), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі - відповідач-2) про:

- зобов'язання відповідача-1 прийняти рішення про продовження договору оренди від 04.09.98. державного майна загальною площею 6 071,65 кв.м, розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. Максима Горького, 6 на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором;

- зобов'язання відповідача-2 укласти з позивачем Договір про зміни до договору оренди державного майна від 04.09.98. (зі змінами внесеними 14.05.01., 01.06.01., 08.07.03., 07.09.07., 17.08.09., 03.09.13.), яким внести зміни до п. 10.1, виклавши його в наступній редакції: «Термін дії Договору продовжено до 03.09.18. включно».

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача-2 щодо продовження терміну дії Договору у встановлений для того чинним законодавством строк та у визначеному порядку, проте, питання про продовження строку дії Договору вирішено не було, що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.13. порушено провадження у справі № 910/19079/13, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державне підприємство «Бердянський морський торгівельний порт»; розгляд справи було призначено на 17.10.13.

В судовому засіданні 17.10.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 22.10.13.

21.10.13. від відповідача-2 через відділ діловодства суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просить суд припинити провадження в даній справі в частині вимог до відповідача-1 та відмовити в позові в частині вимог до відповідача-2 з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 22.10.13. представником відповідача-1 подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

За результатами судового засідання 22.10.13. судом задоволення клопотання відповідача-2 та третьої особи і на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляді даної справи в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Міністерство інфраструктури України (далі - третя особа-2) та Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії (далі - третя особа-3); розгляд справи відкладено на 07.11.13.

05.11.13. відповідачем-2 через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

07.11.13. від третьої особи-1 через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про витребування доказів.

07.11.13. від третьої особи-3 через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 07.11.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 28.11.13.

28.11.13. від позивача через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення по справі.

28.11.13. від третьої особи-1 через відділ діловодства суду надійшло клопотання про витребування доказів. Крім того, в судовому засіданні 28.11.13. представником Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії заявлено усне клопотання про залишення без розгляду клопотання третьої особи-3 про витребування доказів, подане 07.11.13.

28.11.13. від прокуратури через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 28.11.13. суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду справи № 910/19079/13, про що прийняв відповідну ухвалу.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.11.13. визначено склад колегії для розгляду справи № 910/19079/13: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Івченко А.М., суддя Головіна К.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.13. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 18.12.13.

В судових засіданнях 18.12.13. та 26.12.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 26.12.13. та 15.01.14.

14.01.14. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

15.01.14. третьою особою-1 через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

Розглянувши клопотання третьої особи-1, подане 28.11.13., про витребування доказів, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Як вбачається з вказаного клопотання, третя особа-1 просить суд витребувати:

від позивача:

- пояснення, яким чином та коли стало відомо позивачу про лист відповідача-1 від 20.09.13. № 10-16-11970 на адресу Міністерства інфраструктури України щодо прийняття рішення про подальше використання державного майна, яке перебуває на балансі ДП «БМТП», яким чином та коли копія цього листа офіційно отримана позивачем;

- пояснення яким чином та коли відомо позивачу про лист Міністерства інфраструктури України від 02.08.13. № 8738/16/10-13, яким чином та коли копія цього листа офіційно отримана позивачем;

- пояснення яким чином та коли стало відомо позивачу про лист відповідача-2 від 07.06.13. № 07-13-04125, котрим відповідач відправив Міністерству інфраструктури України пакет документів щодо погодження строку дії договору оренди;

- пояснення з приводу звернень до відповідача-2 РВ ФДМУ по Запорізькій області з листами № 94 від 01.06.13. щодо подовження оренди на 5 років (отриманий РВ ФДМУ 03.06.13.) та № 95 від 04.06.13. щодо подовження договору на 49 років (отриманий РВ ФДМУ 05.06.13.), а також з приводу того, який з цих листів вважати офіційним зверненням;

- доказ отримання листа відповідач-2 від 09.10.13. № 11-13-07047 щодо припинення терміну дії договору оренди;

від відповідача-2:

- лист відповідача-2 від 07.06.13. № 07-13-04125, котрим відповідач відправив Міністерству інфраструктури України пакет документів щодо погодження строку дії договору оренди;

- доказ щодо дати відправлення листа 07.06.13. № 07-13-04125 та доказ щодо дати отримання цього листа Міністерством інфраструктури України;

- доказ щодо дати отримання листа Міністерства інфраструктури України від 02.08.13. № 8738/16/10-13;

- доказ щодо дати отримання листа Міністерства інфраструктури України від 01.10.13. № 11157/16/10-13;

- пояснення, чи відомо йому про лист відповідача-1 від 20.09.13. № 10-16-11970, з котрим той звернувся на адресу Міністерства інфраструктури України, якщо відомо, то коли та яким чином стало відомо;

- пояснення, чи відомо йому про лист Міністерства інфраструктури України від 01.10.13. № 11156/16/10-13 як відповіді на лист відповідача-1 від 20.09.13. № 10-16-11970 якщо відомо, то коли та яким чином стало відомо;

- доказ відправлення позивачу листа відповідача-2 від 09.10.13. № 11-13-07047 щодо припинення терміну дії договору оренди та доказ отримання позивачем цього листа;

- доказ отримання позивачем листа відповідача-2 від 09.10.13. № 11-13-07047 щодо припинення терміну дії договору оренди;

від відповідача -1 пояснення з приводу того, коли позивач звернувся до відповідача-1 із заявленими вимогами.

Подане Державним підприємством «Бердянський морський торгівельний порт» клопотання про витребування доказів обґрунтовано тим, що у поясненнях позивача та відповідачів були висловлені обставини, що мають значення для вирішення спору, проте, письмових доказів стосовно вказаних обставин вказаними учасниками судового процесу не подано.

Суд відзначає, що надаючи пояснення по справі, сторони подають докази на підтвердження фактів та обставин, викладених в таких письмових поясненнях, адже, згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, частина вказаних в клопотанні третьою особою-1 доказів наявна в матеріалах справи, а необхідність витребування від сторін письмових пояснень не обґрунтована.

В судовому засіданні 15.01.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів, третіх осіб та прокуратури в судовому засіданні 15.01.13. проти позову заперечували.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/19079/13.

В судовому засіданні 15.01.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.98. між позивачем (далі - Орендар) та Державним підприємством «Бердянський морський торгівельний порт» був укладений Договір оренди № б/н (зі змінами внесеними 14.05.01., 01.06.01., 08.07.03., 07.09.07., 17.08.09.) (далі - Договір), відповідно до умов якого в строкове платне користування позивачу було передано нерухоме майно, загальною площею 6 071,65 кв.м., а саме: частину тилової складської площі території причалів № 6 та № 7, з боку причалу окреслену виступом 5 м від урізу води (далі - майно), розміщене за адресою: м. Бердянськ, вул. Максима Горького, 13/7.

Зокрема, на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.09. у справі № 10/656/08-4/249/09, 17.08.09. року був укладений Договір про зміни №1 до Договору, згідно з яким Орендодавцем вказаного майна є Регіональне відділення Фонду державного майна України в Запорізькій області, а термін дії Договору встановлено до 03.09.13.

При цьому, на території вказаного майна з 2007 року розташований майновий комплекс, що належить на праві власності позивачу згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.11.07. у справі № 9/693д/07 (яке набрало законної сили), яким визнано дійсним Договір купівлі - продажу № 12/07, укладений 07.05.07. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЛАСК» про придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Класс» у власність майнового комплексу, що розташований на території Бердянського морського торгового порту за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7 і складається з: вузла злива рослинної олії, резервуарів для збереження рослинної олії № 1, № 2 та № 3; загорожі терміналу; визнано за позивачем право власності на майновий комплекс, що розташований на території Бердянського морського торгового порту за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7 і складається з: вузла злива рослинної олії, резервуарів для збереження рослинної олії № 1, № 2 та № 3; загорожі терміналу; зобов'язано Бердянське комунальне підприємство з технічної інвентаризації зареєструвати право власності позивача на вказаний майновий комплекс.

Звертаючись із вимогами про зобов'язання відповідача-1 прийняти рішення про продовження строку дії Договору та з вимогами про зобов'язання відповідача-2 укласти з позивачем Договір про зміни до Договору в частині продовження строку дії Договору до 03.09.18. включно, позивач вказує на те, що він звернувся до відповідача-2 щодо продовження терміну дії Договору у встановлений для того чинним законодавством строк та у визначеному порядку, проте, питання про продовження строку дії Договору вирішено не було.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своє правовою природою Договір є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи та за твердженням учасників судового процесу, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.13. № 133-р та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.13. № 163 третій особі-3 передано об'єкти портової інфраструктури та інше майно, яке належало на праві господарського відання державному підприємству «Бердянський морський торговельний порт», зокрема: причал № 6 (інв. № 7807); - причал № 7 (інв. № 7808); причал № 5 (інв. № 7806); автодороги порту (інв. № 7922); будівля ТП-4 (інв. № 10543). Вказане майно прийнято на баланс Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії.

Таким чином, частина орендованого майна знаходиться на балансі третьої особи-1, а інша частина - на балансі третьої особи-3.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вищевказана стаття також кореспондується зі статтею 764 ЦК України, в якій зазначено, що у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з п. 10.4 Договору, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку.

З даної статті вбачається, що строк звернення з такою заявою не обмежений місяцем саме після закінчення дії договору, а заінтересована сторона може подати заяву і до закінчення строку дії договору оренди, оскільки такі дії не суперечать вказаному закону та узгоджується з іншими нормативно-правовими актами (правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 27.01.09. у справі № 51/17).

При цьому, пункт 12 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 25.05.00. № 02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна", із змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31.05.02. № 04-5/609, передбачає, що у разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Частиною другою статті 17 Закону встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди.

З урахуванням викладеного листом № 94 від 04.06.13. позивач звернувся до відповідача-2 (Орендодавця), висловлюючи намір продовжити строк дії Договору.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області на лист № 94 від 04.06.13. було надано відповідь № 11-13-04213 від 11.06.13. в якому зверталась увага позивача на необхідність надання ним певних документів для розгляду питання щодо продовження терміну Договору .

Листом від 22.06.13. Міністерство інфраструктури України повідомило відповідача-2, третіх осіб-1,3 про те, що, розглянувши надані Орендодавцем матеріали по Договору, не заперечує проти продовження терміну дії Договору за певних умов.

Таким чином, направляючи лист від 11.06.13. та подаючи матеріали по питанню продовження строку дії Договору до Міністерства інфраструктури України, відповідач-2 не висловив заперечення на заяву позивача про продовження строку дії Договору.

Крім того, згідно з листом № 540 від 19.07.13., третьою особою-3 зазначено, що вона не заперечує проти укладання додаткової угоди до Договору щодо продовження строку дії Договору в частині майна, яке знаходиться на балансі третьої особи-3 за умови дотримання вимог чинного законодавства України.

Далі, 05.09.13. на виконання вказівок, визначених в листі третьої особи-2 від 22.06.13., між позивачем, відповідачем-2 та суб'єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством «Оціночна фірма «Аналітик», укладено Договір № 1156 на проведення незалежної оцінки держаного нерухомого майна: частини тилової складської площі території причалів № 6 та № 7, з боку причалу окреслену виступом 5 м від урізу води, загальною площею 6 071,65 кв.м.

Стаття 764 ЦК України встановлює, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Орендодавцем позивачу було направлено лист № 11-13-06875 від 01.10.13. (вручено 04.10.13. згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення), в якому Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області зазначає, що 03.09.13. закінчився термін дії Договору та що позивачу необхідно повернути орендоване майно.

Надаючи правову оцінку вказаному листу № 11-13-06875 від 01.10.13. судом враховано, що ані Законам України "Про оренду державного та комунального майна", ані іншими нормативно-правовими актами не встановлено форми та змісту заяви про припинення договору оренди.

Разом з тим частина друга статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає вимогу щодо змісту такої заяви, а саме, що така заява повинна містити вимогу щодо припинення договору після закінчення його строку.

Як встановлено судом, листом № 11-13-06875 від 01.10.13., який не містить назви „заява про припинення договору оренди" (що не суперечить законодавству), відповідач-2 повідомив позивача про закінчення терміну дії Договору і просив підготувати майно для передачі. Проте, вказаний лист не містить вимоги про припинення Договору, а тому не може розглядатись як така заява.

Лист відповідача-2 від 09.10.13. № 11-13-07047 з повторним повідомленням позивача про закінчення терміну дії Договору і проханням підготувати майно для передачі, не містить доказів направлення на адресу Орендаря та отримання його останнім.

Лист третьої особи-1 від 06.09.13. № 20/36/542 не може бути розцінено судом як вимогу про припинення спірного Договору, оскільки третя особа-1 не є наймодавцем за Договором.

Крім того, листом № 146 від 01.10.13. (відмітка відділу діловодства відповідача-2 про отримання від 02.10.13.) позивач направив Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області договір про зміни до Договору в частині продовження строку дії Договору.

У п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», зазначено, що статтею 285 ГК України, статтею 777 ЦК України, частиною третьою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" наявність у орендаря передбаченого переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов'язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов'язкового укладення відповідного договору оренди згідно із законом за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах.

Отже, вирішуючи такі спори, господарські суди мають з'ясовувати наявність у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий строк з урахуванням наявності чи відсутності обставин, з якими закон пов'язує виникнення такого права, а також вчинення кожним з учасників спірних правовідносин певних дій на виконання вимог закону. При цьому судам слід також з'ясовувати, чи належним чином орендар виконував зобов'язання за договором.

Судом також мають досліджуватися обставини, пов'язані з наміром власника використовувати для власних потреб майно, стосовно якого виник спір, в тому числі наявність доказів, які однозначно свідчать про відповідний намір.

Проте, заперечуючи проти можливості продовження строку дії Договору, третя особа-1 посилається на такі підстави як: зміна складу об'єкта оренди, наявність двох балансоутримувачів, порушення балансоутримувачем істотних умов Договору та питання розподілу надходження орендної плати.

Все листування третьої особи-1, надане ним 07.11.13. через відділ діловодства суду несе доказову інформацію виключно щодо підтвердження позиції Державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт», за якою воно проти продовження строку дії Договору заперечує.

Положеннями ст. 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з п. 10.3 Договору, зміни або розірвання Договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні і оформлюються шляхом укладення відповідного договору про зміни.

Таким чином, з наведеного вбачається, що Орендар правомірно звернувся до Орендодавця з пропозицією про внесення змін до Договору.

При цьому, судом враховано наступне.

Нормами статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна»).

Разом з тим, в позові про визнання договору оренди продовженим (пролонгованим) слід відмовляти (п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна»), а тому вимога позивача про зобов'язання відповідача-2 укласти з позивачем Договір про зміни до Договору оренди державного майна від 04.09.98. (зі змінами внесеними 14.05.01., 01.06.01., 08.07.03., 07.09.07., 17.08.09.), яким внести змін до п. 10.1, виклавши його в наступній редакції: «Термін дії Договору продовжено до 03.09.18. включно» є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати в цій частині у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-2.

Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача-1 прийняти рішення про продовження Договору на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Фонд державного майна України», Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Приписами ст. 6 ЗУ «Про Фонд державного майна України» встановлено, що Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності.

Орендодавцем за спірним договором є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, а не Фонд державного майна України.

При цьому, повноваження Фонду державного майна України в сфері оренди державного майна закріплені ст. 5 вказаного Закону.

Разом з тим, повноважень Фонду державного майна України щодо прийняття рішень про продовження строків дії Договорів оренди, укладених між його регіональними відділеннями та орендарями, вказаною статтею не закріплено.

З огляду на все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-1 прийняти рішення про продовження Договору на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Разом з тим, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження фактів та обставин, викладених в позовній заяві, у зв'язку з чим позовні вимоги до відповідача-1 не можна вважати обґрунтованими, а тому вони задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати в цій частині у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Разом з тим, суд відзначає наступне.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про зобов'язання відповідача-1 вчинити певні дії та відповідача-2 вчинити певні дії.

Згідно з п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, відповідно до квитанції № ПН847 від 02.10.13. позивачем сплачене лише 1 147,00 грн. за одну вимогу немайнового характеру.

При цьому, п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні; у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів ч. 1-4 ст. 49 ГПК України або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

З огляду на те, що позивач не сплатив судовий збір у передбаченому законодавством порядку, то сума недоплаченого судового збору підлягає стягненню з позивача в доход спеціального фонду Державного бюджету України за рішенням суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 50; ідентифікаційний код 20495280) укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Класс» (03150, м. Київ, вул. Горького, б. 72; ідентифікаційний код 25220725) договір про зміни до Договору № б/н оренди державного майна від 04.09.98. (зі змінами внесеними 14.05.01., 01.06.01., 08.07.03., 07.09.07., 17.08.09.), яким внести змін до п. 10.1, виклавши його в наступній редакції: «Термін дії Договору продовжено до 03.09.18. включно.».

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 50; ідентифікаційний код 20495280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Класс» (03150, м. Київ, вул. Горького, б. 72; ідентифікаційний код 25220725) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Класс» (03150, м. Київ, вул. Горького, б. 72; ідентифікаційний код 25220725) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

5. В іншій частині в позові відмовити.

6. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.01.14.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Судді А.М. Івченко

К.І. Головіна