Ухвала суду № 36765740, 22.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Скріпнік А.І.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року справа №805/13448/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Лях О.П., Нікуліна О.А.,

секретар Турко І.Б.

за участю сторін: представників відповідача Східної митниці Міністерства доходів і зборів України - Кононенко В.К., Смольнякова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 р. у справі № 805/13448/13-а за позовом ОСОБА_5 до Східної митниці Міністерства доходів і зборів України , третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 р. у справі № 805/13448/13-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Східної митниці Міністерства доходів і зборів України, третя особа - Головне управління державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач - ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та постановити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги , встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_5, з 01.08.1997 року працював в митних органах, а з 2008 року - на митному порту «Азов-порт» та займав посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Азов-порт» Східної митниці.

Позивач зазначає, що 04.06.2013 року, йому стало відомо про існування наказу Східної митниці Міністерства доходів і зборів України №13-к від 01.06.2013 року, згідно якого ОСОБА_5 було переведено на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Азов-порт» Східної митниці Міндоходів.

Листом , за підписом в.о. начальника Східної митниці Міндоходів - Є.Г. Романчикової, від 14.06.2013 року позивачу було запропоновано підписати попередження про наступне вивільнення на підставі п.1 ст.40, ст.ст.49-2,103 КЗпП України та запропоновано посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Азов-порт» Східної митниці Міндоходів (арк.спр. 16).

Оскільки позивач не погодився із запропонованою посадою, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, згідно наказу Східної митниці Державної митної служби України №418-к від 14.08.2013 року його було звільнено з займаної посади (старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Азов-порт» Східної митниці) з 15.08.2013 року (а.с. 17-19).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині щодо визнання протиправним та скасування наказу Східної митниці міністерства доходів і зборів України №13-к від 01.06.2013 року в частині переведення ОСОБА_5 з займаної посади старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Азов-порт» Східної митниці Державної митної служби України на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Азов-порт» Східної митниці Державної митної служби України в цій частині, є необґрунтованими та не відповідають дійсності, з огляду на наступне.

Відповідно до засвідченої належний чином копії наказу Східної митниці міністерства доходів і зборів України №13-к від 01.06.2013 року, вбачається, що про позивача взагалі у даному наказі не йдеться (а.с. 105-114).

Стосовно решти позовних вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до указу Президента України від 24.12.2012 року № 726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство доходів і зборів України, шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

Указом Президента України 18.03.2013 року № 141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України» затверджено Положення про дане Міністерство та, зокрема, визначено, що Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються.

У відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» Східна митниця реорганізована у Східну митницю Міндоходів, при цьому остання є правонаступником Східної митниці.

Згідно Положення про Східну митницю Міндоходів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 № 47 Східна митниця Міндоходів як правонаступник Східної митниці, здійснює всі її функції.

Відповідно до копії диплому спеціаліста про перепідготовку ДСК № 054735 (а.с. 20), позивач закінчив факультет післядипломної освіти Академії митної служби України, та рішенням державної кваліфікаційної комісії від 19 червня 2004 року йому присвоєно кваліфікацію менеджер-економіст, за час роботи в Маріупольській та Східній митницях позивач займав посади: з 01.08.1997 року по 10.07.2005 - інспектор МП «Сартана» Маріупольської митниці (наказ Маріупольської митниці від 01.08.1997 року № 271-к (а.с. 62)); з 11.07.2005 року по 30.09.2005 року - інспектор транзитно-вантажного відділу МП «Маріуполь-порт» Маріупольської митниці (наказ Маріупольської митниці від 11.07.2005 року №202-к (а.с. 63-64)); з 01.10.2005 року по 30.09.2007 року - старший інспектор вантажного сектору МП «Азовський СРЗ» Маріупольської митниці (наказ Маріупольської митниці від 30.09.2005 року № 316-к (а.с. 65)); з 01.10.2007 року по 02.11.2008 року - головний інспектор сектору митного оформлення №1 МП «Азов-порт» Маріупольської митниці (наказ Маріупольської митниці від 01.10.2007 року № 334-к (а.с. 66)); з 03.11.2008 року по 10.06.2010 року - старший інспектор ВМО № 4 МП «Азов-порт» Маріупольської митниці (наказ Маріупольської митниці від 31.08.2008 року № 410-к (а.с. 67-70)); з 11.06.2010 року по 14.10.2010 року - старший інспектор ВМО № 1 МП «Азов-порт» Маріупольської митниці (наказ Маріупольської митниці від 09.06.2010 року № 207-к (а.с. 71)). Згідно наказу Держмитслужби України від 08.10.10 № 1188 «Про оптимізацію структури митних органів, розташованих на території Донецької та Запорізької областей», Маріупольську митницю припинено шляхом приєднання її до Східної митниці, Східну митницю визнано правонаступником Маріупольської митниці. З 15.10.2010 року по 18.01.2012 позивач обіймав посаду старшого інспектора ВМО №4 МП «Азов-порт» Східної митниці (наказ Східної митниці від 14.10.2010 року №603-к); з 19.01.2012 по день звільнення - старший інспектор ВМО №2 МП «Азов-порт» Східної митниці (наказ Східної митниці від 19.01.2012 року №44-к).

Суд звертає увагу, що до моменту реорганізації діяли структура та штатний розпис на 2013 рік, затверджений 18.01.2013 № 25/6-33 (а.с. 97-102) в межах штатної чисельності 938 одиниць. Слід зазначити, що в рамках МП «Азов-порт» була передбачена штатна чисельність працівників у кількості 70 одиниць.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 № 80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів» затверджено граничну чисельність працівників Східної митниці Міндоходів у кількості 770 одиниць. Згідно наказу Східної митниці Міндоходів від 08.05.2013 року № 1 «Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Східної митниці Міндоходів на 2013 рік» (а.с. 74) введено в дію тимчасову організаційну структуру Східної митниці Міндоходів та тимчасовий штатний розпис на 2013 рік в межах штатної чисельності 770 одиниць. На МП «Азов-порт» штатна чисельність працівників складає 61 одиницю (а.с. 75).

Таким чином, згідно вищезгаданих наказів змінилась гранична чисельність працівників митниці з 938 одиниць до 770 одиниць. На МП "Азов-порт" штатна чисельність зменшилась на 9 одиниць (з 70 до 61 одиниці).

Матеріалами справи підтверджено, що 14.06.2013 року позивач був попереджений про наступне вивільнення згідно п.1 ст. 40 КЗпП України та зміни умов праці згідно ст.103 КЗпП України - Головою комісії з проведення реорганізації Східної митниці Денісовим В.О. (а.с. 16). Одночасно з попередженням про наступне вивільнення, 14.06.2013 в.о. начальника Східної митниці Міндоходів Романчиковою Є.Г. позивачеві було запропоновано рівнозначну посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Азов-порт» Східної митниці Міндоходів, на що позивач не погодився, зазначивши у вказаному попередженні - «з запропонованою посадою не згоден» (а.с. 16).

Суд звертає увагу, що відповідачем була запропонована посада зі збереженням функцій з проведення митного контролю та митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України, в межах кваліфікації позивача та стажу роботи, а тому висновок суду першої інстанції , що в спірному випадку, Східна митниця Міндоходів як правонаступник Східної митниці виконала свій обов'язок - одночасно з попередженням про наступне звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці Східної митниці, запропонувала позивачеві рівнозначну посаду, є обґрунтованим.

Оскільки з боку відповідача ОСОБА_5 була запропонована рівнозначна посада з урахуванням її кваліфікації та продуктивності праці, в свою чергу, переважне право залишення на роботі застосовується у разі претендування на одну посаду двох і більше осіб.

Суд звертає увагу, що доказів надіслання позивачем письмової згоди щодо переведення на запропоновану посаду або доказів її отримання станом на 15.08.2013 року (закінчення строку попередження про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці), сторонами у судовому засідання надано не було.

На підставі вищевикладеного, враховуючи факт скорочення штатної чисельності працівників Східної митниці, з огляду на незгоду позивача з запропонованою посадою, наказом Східної митниці від 14.08.2013р. № 418-к (а.с. 17) ОСОБА_5 звільнено відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Правовідносини у сфері проходження державної служби регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну службу», КЗпП України та прийнятими на їх підставі нормативними актами.

За Конституцією України державна служба є єдиною за своїми основами (пункт 12 частини першої статті 92). Законодавство України стосовно державної служби, визначаючи загальні засади діяльності та статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, спрямоване на підвищення ефективності державної служби, добір компетентних і відданих справі кадрів, що досягається у тому числі і окремими заходами, а саме - встановленням додаткових, крім передбачених законами, процедур відбору громадян на державну службу та вимог, які висуваються до них, шляхів просування по службі, умов оплати праці державних службовців, підвищений рівень їх відповідальності у разі порушення дисципліни тощо.

Відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку відбуття змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 1 ст. 492 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці.

Відповідно до роз'яснень пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Статтею 49-2 Кодексу законів про працю України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 14.06.2013 року, тобто не пізніше, ніж за два місяці, був попереджений про наступне вивільнення згідно п.1 ст.40 КЗпП України, про що свідчить особистий підпис позивача на відповідному попереджені (а.с. 16), а тому відповідачем був дотриманий порядок звільнення позивача передбачений п.1 ст.40 та ч.1 ст. 492 КЗпП України в частині своєчасного попередження про наступне вивільнення у зв'язку з скороченням штату працівників .

За таких обставин колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції є вірним., стосовно того, що відповідачем цілком обґрунтовано не пропонувалися додаткові посади позивачу, оскільки 14.06.2013р. в.о. начальника Східної митниці Міндоходів Романчиковою Є.Г. позивачеві вже було запропоновано рівнозначну посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Азов-порт» Східної митниці Міндоходів, однак позивач не погодився з запропонованою посадою, про що засвідчив відповідним написом, при цьому керівництвом відповідача була надана оцінка продуктивності праці та кваліфікації позивача та інших осіб.

А тому, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно залишив позовні вимоги в частині поновлення позивача на посаді, без задоволення.

Задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є неможливим, оскільки вони є похідними від вимог позивача про скасування наказу про звільнення та поновлення на попередній посаді, а в судовому засіданні встановлено правомірність звільнення позивача.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 р. у справі № 805/13448/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана колегією суддів 23.01.2014 року.

Колегія суддів : В.В. Попов

О.П.Лях

О.А.Нікулін