Постанова № 36765, 13.07.2006, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2006 р. Справа № 13/247-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Друзяк К.Б, , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Комунального виробничого управління "Бериславський водоканал"

за участю представників:

позивача –Саплєва О.В. (представник за дорученням),

відповідача –Шевчишин Ю.Б. (виконуючий обв’язки начальника),

про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 4717,78 грн за не створення робочих місць для інвалідів,

в с т а н о в и в:

Відповідно до позовної заяви вимоги ґрунтуються на факті незабезпечення створення робочих місць для інвалідів в кількості 5 осіб протягом 2005 року, у зв’язку з чим на підставі положень статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” позивачем нараховані штрафні санкції в сумі 4717,78 грн.

Відповідачем зазначені вимоги визнаються в повному обсязі та він клопоче про надання йому розстрочки строком на 6 місяців, обґрунтовуючи її скрутним матеріальним становищем.

Згідно до положень статті 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. У зв’язку з тим, що за пунктом 1 вказаних Прикінцевих положень КАС України набрав чинності з 1 вересня 2005 року, судове рішення за даною справою винесено з дотриманням вимог КАС України, тобто винесення за результатами розгляду справи відповідної постанови суду.

Дослідивши матеріали справи суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Згідно з наданою відповідачем державною статистичною звітністю за 2005 рік ним не виконано встановлений законом норматив в кількості 2 осіб, оскільки інваліди у нього в такій кількості не працювали, зокрема працював лише 1 інвалід.

Пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314 визначено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таким чином обов’язок зазначених органів щодо працевлаштування інвалідів виникає лише після надання підприємствами відповідної інформації про наявні робочі місця для інвалідів.

За інформацією Бериславського районного центру зайнятості населення відповідач не надавав Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках.

Відповідач також не звертався і до Бериславського районного управління праці та соціального захисту населення протягом 2005 року з питання про направлення інвалідів для працевлаштування.

Оскільки результатом працевлаштування є укладення трудового договору з працівником, що встановлено статтею 21 Кодексу законів про працю України, то безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснює власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та господарювання.

У зв’язку з невиконання встановленого статтею 19 вказаного вище Закону нормативу в силу положень статті 20 цього ж Закону, а також пункту 3.4. Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою КМУ від 28 грудня 2001 року № 1776, відповідач зобов’язаний був не пізніше 15 квітня 2006 року самостійно сплатити штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньої заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, і складає 4717,78 грн.

Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не пов’язує застосування штрафних санкцій з будь-якими іншими обставинами, що перешкоджали працевлаштуванню інвалідів, оскільки вказана відповідальність є за своєю природою альтернативним зобов’язанням.

Не дивлячись на наявність обов’язку по сплаті штрафних санкцій відповідач зазначену суму не сплатив.

Поряд з цим приймаючи до уваги скрутне матеріальне становище відповідача його клопотання про надання розстрочки підлягає задоволенню шляхом розстрочення на 6 місяців рівними сумами.

На підставі зазначених правових норм і керуючись статтями 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

п о с т а н о в и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального виробничого управління „Бериславський водоканал” (розташованого за адресою: Херсонська область, м. Берислав, вул. Садова, 3; розрахунковий рахунок 2600410617 в ХОД АППБ „Аваль”, МФО 352598, код 32647208) на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (розташованого за адресою: м. Херсон, проспект 40 років Жовтня, 5-А; банківські реквізити: одержувач: ВДК по м. Херсону, код 24104230; банк: УДК по Херсонській області, МФО 852010, розрахунковий рахунок 31212230600002, платежі до Фонду соціального захисту інвалідів) 4717,78 грн штрафних санкцій з розстрочкою на 6 місяців рівнозначними щомісячними сумами в розмірі 786,29 грн.

3. Роз’яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата підпису постанови –14 липня 2006 року.

.

Суддя М.К. Закурін