Постанова № 3676394, 22.05.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"22" травня 2008 р. Справа № А18/602-07

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань № 1)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика, суддів: О.В. Попікової, В.М. Антонової при секретарі розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-транс"

до Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі

про скасування податкового повідомлення - рішення

За участю представників:

Позивач - Краснов І.В., Рибченко Н.М.

Відповідач - Пилипенко Л.В., Варшавець Я.Л.

Суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від від 25.10.2007 року №0001822300/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка позивача проведена податковою з порушенням вимог п.п. 7.7.5 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з перевищенням своїх повноважень, крім того, висновки перевіряючих не обґрунтовані, відповідальність застосована протиправно.

В спростування висновків перевіряючих, позивач зазначив, що згідно зі статтею 13 Указу Президента України «Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності»індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

- посилаючись на вимоги п. 1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідач жодним чином не спростував договірні ціни дозволеними законодавством методами.

- надання особливих привілеїв лише одному замовнику позивача в наданні особливих, кардинально відмінних від інших послуг –«таймчартер», зрозуміло відрізняють їх від інших перевезень, які здійснює позивач, оскільки дані перевезення та перевезення для інших замовників мають абсолютно різні основні ознаки і в жодному випадку не можуть бути «ідентичними».

- порівнюючи існуючі (договірні) ціни зі звичайними, податківці, в першу чергу, повинні з'ясувати ці звичайні ціни, проте повноважень на встановлення таких цін вони не мають та жодним органом державної влади вони не встановлені, тобто і відповідно відсутні підстави застосувати абз.2 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

- відповідно до пп.4.3.4 п.4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосування непрямого методу для визначення податкових зобов’язань платників податків у випадках, не передбачених Законом, не дозволяється.

- з приводу самостійного визначення умов застосування 0% ставки податку на додану вартість при здійсненні транспортних послуг позивач зазначив, що спірні послуги є супутніми.

Відповідач –ДПІ у Києво-Святошинському районі у своїх запереченнях на позовну заяву та додаткових поясненнях вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд залишити позов без задоволення з огляду на наступне:

- перевірка була проведена згідно відповідного плану, під час проведення якої працівниками податкової служби були дослідженні декларації позивача з ПДВ за період діяльності з 01.04.2005 року по 30.06.2007 року.

- в порушення п. 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування ... та п.п. 7.4.1. п. 7.4. статті 7. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оподаткування операцій з пов'язаними особами - дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірної ціни, але не менше за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу ТОВ «Васт-Транс»занижено базу оподаткування податком на додану вартість по наданих послугах перевезення на адресу Stегn-Тгаnsрогt Gmbh (що є засновником позивача і пов’язаною особою).

- встановлено, що на порушення п.п. 6.2.4. п. 6.2. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач неправомірно застосовувало ставку 0% по всьому маршруту слідування від пункту відправлення до пункту призначення для замовників нерезидентів. У випадках застосування ТОВ «Васт-Транс»ставки 20 % по перевезеннях територією України при здійсненні міжнародних автоперевезень - вартість перевезення та сума податку визначалась підприємством в незначних обсягах та без залежності від відстані (кілометражу).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

В період з 31.08.2007 року по 04.10.2007 року управлінням аудиту юридичних осіб ДПІ у Києво-Святошинському районі проводилась планова документальна перевірка ТОВ «Васт-Транс»(код ЄДРПОУ 30367782) за період діяльності з 01.04.2005 року по 30.06.2007 року, акт перевірки від 11.10.2007 року № 567/23-2/30367782.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що перевірка позивача проведена ДПІ в Києво-Святошинському районі в межах її повноважень, визначених Законом України «Про державну податкову службу».

Як вбачається з акту перевірки, в ході її проведення, встановлено порушення ТОВ «Васт-Транс»вимог пп.7.4.1 п.7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 4.1 статті 4, п.п. 6.2.4 п. 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме встановлено заниження суми податкового зобов’язання за грудень 2005 року та за квітень 2006 року, що призвело до завищення з боку позивача від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду відповідно січня 2006 року та травня 2006 року. В порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.1 статті 4 п.п. 6.2.4 п. 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ.

На підставі згаданого акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 25.10.2007 року №0001812300/0, яким позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 1604050 гривень (основний податок - 802025 грн. та фінансова санкція - 802025 грн.).

Підставою для висновку щодо заниження позивачем податкового зобов’язання з ПДВ за грудень 2005 року та квітень 2006 року, податкова служба визначила в акті перевірки наступні обставини:

Як зазначено в акті перевіркипозивачем занижено базу оподаткування ПДВ по наданих послугах перевезення на адресу Stегn-Тгаnsрогt Gmbh . Позивач –ТОВ „Васт-Транс” надає послуги з міжнародного перевезення вантажів, що експортуються за межі митного кордону України. При цьому, в ході перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ "Васт-Транс" з Stегn-Тгаnsрогt Gmbh (Німеччина), що є засновником ТОВ "Васт-Транс" тобто, пов'язаною особою (внесок у статутний фонд 27 163 750,00 грн. або 90,55%).

Відповідно до умов господарського зобов’язання між ТОВ "Васт-Транс" (Перевізник) доручає, а Stегn-Тгаnsрогt Gmbh (Гамбург, Німеччина) (Замовник) бере на себе зобов'язання здійснювати завантаження автомобілів Перевізника. Конкретні умови завантажень зазначаються в разових договорах-заявках на перевезення, які передаються по факсимільному зв'язку. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправників і вантажоодержувачів, графік подачі транспорту, строки виконання, суми оплат фрахтів зазначаються в разових договорах-заявках на перевезення, які є невід'ємною частиною даного договору.

Податкова служба при аналізі договорів-заявок, актів виконаних послуг з автоперевезень вантажів та порівнянні цін на міжнародні автоперевезення вантажу здійснені по замовленню Stегn-Тгаnsрогt Gmbh та по замовленню інших СГД у аналогічних напрямках слідування, встановила суттєву відмінність у вартості даних послуг. Зокрема, згідно усіх заявок, що надходили від Stегn-Тгаnsрогt Gmbh по всіх напрямках слідування (з Голандії, Польщі, Росії, Угорщини, Німеччини, Білорусії, Литви до України та з України до Німеччини, Угорщини, Білорусії, Литви, Росії) вартість послуги перевезення становила 100 Євро, або по курсу НБУ у середньому складає 660,00 грн., у той час як для інших СГД ТОВ "Васт-Транс" застосовувало іншу, значно вищу ціну (порівняльна таблиця наведена в акті первірки).

Відповідно до вимог п. 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).

Звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно вимог якого звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридичне та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог п.п. 1.20.8. п. 1.20. статті 1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

До матеріалів справи залучено запит ДПІ у Києво-Святошинському районі від 04.10.2007 року, в якому відповідач звертався до ТОВ „Васт-Транс” стосовно надання пояснень щодо обґрунтування рівня договірних цін на міжнародні автоперевезення та автоперевезення по території України, що застосовувались на підприємстві протягом грудня 2005 року та квітня 2006 року. При цьому, відповідей чи наданих з цього приводу пояснень від позивача надано не було.

Як було встановлено під час судового засідання, податкова служба для визначення звичайної ціни на послуги міжнародних автоперевезень, що діяли на підприємстві по різних напрямках слідування здійснила порівняння вартості та відстані перевезень по інших замовниках у відповідних напрямках слідування. Для встановлення відстані між пунктами відправлення та призначення використано авансові звіти водіїв, подорожні листи з відмітками пунктів слідування та показниками лічильника, дані контрольних пристроїв-тахографів. У результаті порівняння визначено середню відстань між пунктами завантаження (відправки) та розвантаження (призначення), середньозважену вартість перевезення (базу оподаткування) та вартість 1 км пробігу: По інших маршрутах слідування, де неможливо визначити звичайну ціну шляхом порівняння з ідентичними перевезеннями при розрахунку вартості перевезень ДПІ було використано собівартість 1 км перевезення, яка становить 3,50 грн. (згадана величина собівартості перевезення була вказана у довідці виїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість).

В порушення вимог п.п. 6.2.4 п. 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач неправомірно застосував ставку 0% по всьому маршруту слідування від пункту відправлення до пункту призначення для замовників нерезидентів. У випадках застосування ставки 20 % по перевезеннях територією України при здійсненні міжнародних автоперевезень - вартість перевезення та сума податку визначалась підприємством в незначних обсягах та без залежності від відстані (кілометражу).

Відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);

- ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

- вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

Приписами п.6.1. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Згідно п.6.2. статті 6 цього Закону при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування: Зокрема, за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України ( абз. 1 п.п. 6.2.4 п. 6.2. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Крім того, необхідно враховувати, що послуга з перевезення є супутньою відносно партії товару, що перевозиться, в той же час така послуга є основною для перевізника, яким і є підприємство позивача.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляд було встановлено наступне: у зв'язку з тим, що позивач не вів окремий облік вартості міжнародних перевезень вантажу по напрямках: на митній території України та за межами України, та з метою проведення перерахунку вартості перевезень по території України, що здійснювались ТОВ «Васт-Транс»протягом спірного періоду, при проведенні перевірки відповідачем було опрацьовано та зведено у єдину таблицю дані заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом, рахунків-фактур, СМR (міжнародні товарно-транспортні накладні), актів виконаних робіт, авансових звітів водіїв, подорожніх листів з відмітками пунктів слідування та показниками лічильника автомобіля, даних карток контрольних пристроїв-тахографів (встановлюються на автомобілі та фіксують відстань, яка пройдена транспортним засобом, час перебування водія за кермом, швидкості транспортного засобу та інші параметри). З вказаних документів було встановлено загальну відстань поїздки, пункт перетину митного кордону України, відстань до пункту перетину митного кордону України та відстань від пункту перетину митного кордону України до пункту на території України. На основі зібраних даних було виведено коефіцієнт відстані по території України та за межами території України. Шляхом множення коефіцієнта відстані на суму загальної вартість послуги перевезення за вирахуванням суми ПДВ (база оподаткування), було визначено суму вартості послуги перевезення по території України та суму вартості послуги перевезення за межами території України. До вартості перевезень по території України було застосовано ставку ПДВ 20%. Шляхом порівняння суми ПДВ за даними платника та суми ПДВ за даними перевірки було визначено суму заниження податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету.

З огляду на викладені обставини, господарський суд визнає правомірним визначення податковою службою звичайних цін для перевірки достовірності визначення позивачем бази оподаткування з надання послуг з огляду на вимоги п. 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому доводи позивача стосовно неправомірного застосування податковою службою непрямого методу при визначенні рівня звичайних цін на послуги міжнародного автоперевезення є непереконливими за умови встановлення під час судового розгляду необхідності проведення ДПІ перерахунку вартості перевезень по території України, що здійснювались позивачем, з огляду на те, що в порушення вимог п.п. 6.2.4 п. 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»застосовував 0 % ставку ПДВ по всьому маршруту слідування від пункту відправлення до пункту призначення для замовників нерезидентів.

Відповідачем залучено до матеріалів справи довідки (пояснення до декларацій з ПДВ), підписані директором та головним бухгалтером ТОВ «Васт-Транс» надані останнім як розшифровки рядка 2.1 податкової декларації «експортні операції», з яких зазначено з посиланням на вимоги п.п. 6.2.4 п. 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»саме щодо надання транспортних послуг від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України.

Доводи позивача стосовно правомірності застосування 0 % ставки ПДВ по всьому маршруту слідування від пункту відправлення до пункту призначення для замовників нерезидентів, з огляду на вимоги п.6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», якими передбачено застосування 0 % ставки ПДВ при експорті товарі і супутніх послуг, а перевезення вантажів транзитом згідно п. 5.15 згаданого Закону є помилковими, оскільки порядок застосування 0 ставки ПДВ при здійсненні операцій з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу чітко регламентується вимогами п.п. 6.2.4 п. 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», приписами якого передбачено здійснення цих операцій саме за межами державного кордону України.

З огляду на зміст наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість»та враховуючи наведені обставини справи, суд вважає правомірним та доведеним висновок ДПІ у Києво-Святошинському районі щодо заниження з боку позивача ТОВ „Васт-Транс” суми податкового зобов’язання, що призвело до завищення з боку позивача від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду.

Згідно вимог п.п. 7.7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Приписами п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, господарський суд вважає висновок відповідача про завищення з боку позивача суми бюджетного відшкодування ПДВ обґрунтованим, і відповідно відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від від 25.10.2007 року №0001822300/0, яким донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 1604050 гривень (основний податок - 802025 грн. та фінансова санкція - 802025 грн.).

Приписами статті 11 Закону України «Про державну податкову службу»передбачено, що податкові органи мають право проводити перевірку своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків і зборів під час планових та позапланових виїзних перевірок.

Також судом встановлено, що 11.10.2007 року при виїзді за місцезнаходженням ТОВ «Васт-Транс»(с.Петрушки, вулиця Лісна,1) встановлено відсутність посадових осіб: директора та головного бухгалтера, у зв'язку з чим неможливо було вручити акт перевірки про результати виїзної планової документальної перевірки та ознайомлення з його змістом. Складено акт про неможливість вручення акту планової перевірки від 11.10.2007 року №31/23-2/30367782.

Відповідно до наказу ДПА України від 10.08.2005 року № 327:

4.4. У разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів від дня отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

Органи державної податкової служби розглядають заперечення протягом трьох робочих днів від дня їх надходження та про результати розгляду письмово повідомляють суб'єкта господарювання.

4.5. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в день його підписання реєструється в єдиному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби.

4.6. Після реєстрації акта перевірки (у той же день) один його примірник (з відповідними додатками) передається керівнику або уповноваженій особі суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта.

4.7. У разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання, що перевірений, від підписання акта перевірки службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови.

Акт відмови підписується не менш як трьома службовими особами. При цьому в акті відмови від підпису необхідно зазначити про ознайомлення (чи відмову від ознайомлення) керівника і головного бухгалтера суб'єкта господарювання із змістом акта перевірки, обов'язками, правами і відповідальністю платника податків.

4.8. При відмові посадової особи суб'єкта господарювання від отримання одного примірника акта перевірки з відповідними додатками робиться відповідний запис на останній сторінці обох примірників, складається акт відмови від отримання та один примірник акта перевірки з відповідними додатками направляється платнику податків поштою з повідомленням про вручення.

При цьому, до примірника акта, який зберігається в органі державної податкової служби, додаються документи, що підтверджують факт поштового відправлення та вручення акта адресату.»

Акт перевірки було надіслано на юридичну адресу підприємства (с. Петрушки, вул. Лісна, 1) поштовим відправленням рекомендованим листом з повідомленням (квитанція додається). Підприємством отримано акт перевірки, який надісланий поштою про що свідчить корінець повідомлення та подане заперечення до акту перевірки від 16.10.2007 року № 6587. Посадові особи підприємства особисто брали участь на комісії по розгляду заперечення від 22.10.2007 року до акту перевірки від 11.10.2007 року № 567/23-2/30367782.

За результатами акту перевірки та розгляду заперечення до акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.10.2007 року № 0001812300/0 та направлено платнику податків поштовим відправленням рекомендованим листом з повідомленням. Податкове повідомлення-рішення отримане платником 06.11.2007 року.

В податковому повідомленні-рішенні посилання йдеться на акт перевірки від 11.10.2007 року № 567/23-2/30367782, а не на № 567/23-3/30367782 як стверджує платник.

Виходячи з вищевикладеного податкове повідомлення-рішення від 25.10.2007 року № 0001812300/0 винесене за результатами акту перевірки від 11.10.2007 року № 567/23-2/30367782 згідно чинного законодавства.

Також, як вбачається з адміністративного позову від 08.11.2007 року № 4258/2 про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2007 року № 0001822300/0 підприємство підтверджує факт ознайомлення та отримання акту перевірки від 11.10.2007 року № 567/23-2/30367782.

Таким чином, позивач, звернувшись до суду, скористався своїм правом на судовий захист і його право не може бути обмежене.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що Роз’ясненням Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»№ 02-5/35 від 26.01.2000 передбачено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обґрунтованість викладених в Акті перевірки висновків відповідачем доведена, що також підтверджуються встановленими у даній справі обставинами, тому дії відповідачів є правомірними, підстави для стягнення сум бюджетного відшкодування відсутні, що також виключає будь-яку відповідальність контролюючого органу.

Викладене не дає підстав вважати оспорюване у справі рішення таким, що не відповідає приписам чинного податкового законодавства і відповідно відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

постановив:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя

Судді Попікова О.В.

Антонова В.М.