Постанова № 36763854, 14.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2014 р. Справа№ 910/19955/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Суліма В.В.

за участю представників:

від позивача: Твердохліб С.М. - представник;

Желінська Т.М. - представник

від відповідача: Андрусенко Ю.С. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Вугілля України» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2013 року за справою №910/19955/13 (Суддя Літвінов М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

до Державного підприємства «Вугілля України»

про відшкодування збитків, ціна позову 19994,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Центренерго» з позовною заявою до Державного підприємства «Вугілля України» про відшкодування збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2013 року по справі №910/19955/13 позов задоволено, на підставі рішення з Державного підприємства «Вугілля України» на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» підлягає стягненню 19994,28 грн. збитків, 1720,50 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Державне підприємство «Вугілля України» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству «Центренерго» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було проведено належної оцінки фактичних обставин справи, не досліджено норми матеріального права та не дотримано правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України під час прийняття рішення по суті.

Апелянт стверджує, що Публічне акціонерне товариство «Центренерго» не довело, що йому було заподіяно збитки саме в результаті дій чи бездіяльності відповідача, не доведено наявності причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю Державного підприємства «Вугілля України» та збитками позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.01.2014.

13.01.2014 від представника позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач зазначає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

30.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» та Державним підприємством «Вугілля України» було укладено Договір поставки вугілля № 111/6 (надалі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язувався поставити вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками наведеними в договорі, а позивач - прийняти та оплатити вугільну продукцію.

Відповідно до п. 2.1. Договору вугілля постачається рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 р. з урахуванням особливостей, передбачених Договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до Договору.

У відповідності до умов п. 3.1.2 Договору зобов'язання по завантаженню вугільної продукції покладено на постачальника.

На виконання укладеного між сторонами Договору відповідачем у травні 2012 року на адресу позивача було відправлено залізничні вагони №№ 63955587, 60168572, 65238214.

Як вбачається з аналізу залізничних накладних №№ 51691632, 51691087, 51278422, актів загальної форми №№ 583 від 4 травня 2012 р., 600 від 14 травня 2012 р., комерційних актів №№ АА 0425447/193/118 від 3 травня 2012 р., АА 042567/210/134, АА 042568/211/135 від 12 травня 2012 р., накопичувальними картками №№ 08050391 від 8 травня 2012 р., 19050426 від 19 травня 2012 р., переліків Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» №№ 0805 від 8 травня 2012 р., 1605 від 16 травня 2012 р., 1905 від 19 травня 2012 р., 2105 від 21 травня 2012 р. фактична маса вантажу у вагонах №№ 63955587, 60168572, 65238214 перевищувала зазначену в накладних.

Надлишок вантажу з вагонів №№ 60168572 та 63955587 було перевантажено у вагон № 65741381, а з вагону № 65238214 було перевантажено у вагон № 67702902, у зв'язку з чим залізницею було надані додаткові послуги по обслуговуванню вантажу та приведенню у відповідність супроводжувальним документам, за що було утримано з позивача 19994,28 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Враховуючи, що умовами Договору зобов'язання по завантаженню вугільної продукції покладено на постачальника, витрати за додаткові послуги надані залізницею в сумі 19994,28 грн. понесені позивачем у зв'язку з навантаженням вантажу у вагони №№ 63955587, 60168572, 65238214 понад вантажопідйомність вагонів, мають бути відшкодовані відповідачем, а відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19994,28 грн. збитків.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугілля України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2013 року по справі № 910/19955/13 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/19955/13 повернути до Господарського суду міста Києва

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Л.О. Рєпіна

В.В. Сулім