Рішення № 36763127, 21.01.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.01.14р. Справа № 904/9386/13За позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Межівський комунсервіс", смт. Межова Дніпропетровської області

про стягнення 92 723,66 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: Вознюк Є.В., довіреність №14-61 від 22.03.2013р., головний юрисконсульт відділу

Від відповідача: Семянніков В.М., рішення Дніпропетровської обласної ради від 30.08.2013р. №477-20/VІ, начальник

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом, яким просить стягнути з Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Межівський комунсервіс" основний борг у розмірі 87 900,19 грн., втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 369,54 грн., три відсотки річних у розмірі 4 453,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" та Дніпропетровським обласним комунальним підприємством "Межівський комунсервіс" було укладено договір на постачання природного газу №134215-11БО від 01.10.2011 року. Свої зобов'язання перед відповідачем ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" виконало у повному обсязі. Дніпропетровське обласне комунальне підприємство "Межівський комунсервіс" порушило умови договору в частині своєчасної та повної оплати поставленого природного газу. 16.10.2012 року між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" та публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було укладено договір про відступлення права вимоги №26/12, за яким ПАТ "Дніпропетровськгаз" передало право вимоги до боржника Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Межівський комунсервіс".

Відповідач позовні вимоги визнає та просить розстрочити суму боргу за спожитий природний газ за договором на 36 місяців рівними долями. Клопотання про розстрочку виконання судового рішення мотивовано тим, що основним видом діяльності ДОКП "Межівський комунсервіс" є надання послуг з централізованого теплопостачання, водопостачання, водовідведення бюджетних установ смт. Межова, господарська діяльність відповідача на протязі останніх років є збитковою. Основною причиною збитковості є встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення нижчими економічно обґрунтованих планових витрат. Різниця в тарифах на комунальні послуги в сумі 1 452,8тис. грн. узгоджена обласною комісією з питань погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу. На даний час різниця не відшкодована.

Також відповідач зазначає, що позивачем при зверненні з позовом до суду не дотримано умов пунктів 9.1, 9.2 договору щодо порядку вирішення спору. Наведеними пунктами передбачено досудове врегулювання спору. У зв'язку з виникненням спору позивач не вжив заходів щодо досудового врегулювання спору, а отже своїми діями обмежив можливість відповідача вжити заходів щодо вирішення спору в досудовому порядку, а саме: клопотати перед позивачем про укладення додаткової угоди про реструктуризацію та погашення заборгованості та погодження графіка погашення заборгованості.

Розгляд справи був відкладений з 24.12.2013р. на 21.01.2014р.

У судовому засіданні 21.01.2014р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01.10.2011р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (постачальник) та Дніпропетровським обласним комунальним підприємством "Межівський комунсервіс" (покупець) укладено договір №134215-11БО поставки природного газу за для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до п.1.1 цього договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві у період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. імпортований природний газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Постачальник передає покупцеві в період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 285,0 тис.куб.м., у тому числі: в жовтні 2011 року в обсязі 10 тис.куб.м., в листопаді 2011 року в обсязі 30 тис.куб.м., в грудні 2011 року в обсязі 40 тис.куб.м., в січні 2012р. в обсязі 40 тис.куб.м., в лютому 2012р. - 40 тис.куб.м., в березні 2012р. - 30 тис.куб.м., квітні 2012р. - 15 тис.куб.м., жовтні 2012р. - 10 тис.куб.м., листопаді 2012р. - 30 тис.куб.м., грудні 2012р. - 40 тис.куб.м. (п.1.2. договору). Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/- 10% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого Сторонами згідно п.1.2 цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п.1.5 договору).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п.10.1 договору).

Відповідно до п.1 додаткової угоди №6 від 01.09.2012р. до договору на постачання природного газу договір №134215-11БО від 01.10.2011р. поставки природного газу за для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання є таким, що припинив свою дію в частині постачання природного газу (а.с.52).

На виконання умов договору поставки природного газу постачальник поставив, а покупець прийняв природний газ згідно актів приймання-передачі природного газу:

від 31.10.2011р. на суму 34 969,27грн.,

від 30.11.2011р. на суму 103 788,23грн.,

від 31.12.2011р. на суму 101549,01грн.,

від 31.01.2012р. на суму 142 006,61грн.,

від 29.02.2012р. на суму 151 941,79грн.,

від 31.03.2012р. на суму 103 313,81грн.

від 30.04.2012р. на суму 14 586,38грн., а всього на суму - 652 155,10грн. (копії актів знаходяться в матеріалах справи - а.с. 53-59).

Відповідно до п.4.1 договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату за поставлений природний газ в сумі 564 254,91грн., заборгованість складає 87 900,19грн. (652 155,10грн. - 564 254,91грн.).

16.10.2012р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпропетровськгаз" (первісний кредитор) було укладено договір №26/12 про відступлення права вимоги, згідно з п.1.1 якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника первісного кредитора - Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Межівський комунсервіс" за договором на постачання природного газу №134215-11БО від 01.10.2011р. у сумі 87 900,19грн.

Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним у п.1.1. договору про відступлення, до позивача перейшло право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за зазначеним вище договором (п.1.2. договору про відступлення).

Відповідно до п.2.2 договору про відступлення, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п.2.1 договору про відступлення. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

22.10.2012р. було складено та підписано акт приймання - передачі документів, передбачених договором про відступлення права вимоги від первісного кредитора новому кредитору.

Пунктом 2.3. договору про відступлення права вимоги передбачено обов'язок первісного кредитора протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити боржника (відповідача) про відступлення права вимоги.

На виконання умов цього пункту договору ПАТ "Дніпропетровськгаз" направило відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги, вих. №12/714 від 25.10.2012р., отримане відповідачем 25.10.2012р. (вх. №211).

Дніпропетровське обласне комунальне підприємство "Межівський комунсервіс" своєчасно не здійснило розрахунки за природний газ у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по договору №134215-11БО від 01.10.2011р. у сумі 87 900,19грн., що і є причиною спору.

У відповідності до вимог ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за фактично спожиті обсяги природного газу та послуги з його транспортування за період з жовтня-грудня 2011р. та січня - квітня 2012р. включно у сумі 87 900,19 грн.

З огляду на зазначені вище положення п.4.1 договору строк оплати поставки природного газу є таким, що настав.

Доказів оплати наданих послуг в сумі 87 900,19 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував, суму основного боргу визнав.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача в частині визнання суми основного боргу не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання позову відповідачем в частині суми основного боргу.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 87 900,19 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача три відсотки річних у сумі 4 453,93грн.

Оскільки при підрахунку 3% річних позивачем день часткової (повної) оплати боргу враховувався як день прострочки, позовні вимоги про стягнення 3% річних по кожному акту окремо підлягають задоволенню частково у сумі 4 416,00грн. виходячи з наступного розрахунку:

за зобов'язаннями жовтня 2011р.:

- за період з 11.11.2011р. по 24.11.2011р. на суму боргу 10 629,27грн. - у сумі 12,23грн.;

- за період з 26.11.2011р. по 27.11.2011р. на суму боргу 1 820,36грн. - у сумі 0,30 грн.;

за зобов'язаннями листопада 2011р.:

- за період з 11.12.2011р. по 13.12.2011р. на суму боргу 53 788,23грн. - у сумі 13,26грн.;

- за період з 15.12.2011р. по 21.12.2011р. на суму боргу 33 528,88грн. - у сумі 19,29грн.;

за зобов'язаннями грудня 2011р. - за період з 12.01.2012р. по 17.01.2012р. на суму боргу 11 549,01грн. - у сумі 5,68грн.;

за зобов'язаннями січня 2012р.:

- за період з 11.02.2012р. по 22.02.2012р. на суму боргу 41 555,62грн. - у сумі 40,87грн.,

- за період з 24.02.2012р. по 25.02.2012р. на суму боргу 14 939,76грн. - у сумі 2,45грн.,

за зобов'язаннями лютого 2012р. - за період з 11.03.2012р. по 28.03.2013р. на суму боргу 61 881,55грн. - у сумі 91,30грн.,

за зобов'язаннями березня 2012р.:

- за період з 11.04.2012р. по 02.05.2012р. на суму боргу 103 313,81грн. - у сумі 186,3грн.,

- за період з 04.05.2012р. по 27.05.2012р. на суму боргу 93 313,81грн. - у сумі 183,57грн.

- за період з 29.05.2012р. по 11.11.2013р. на суму боргу 73 313,81грн. - у сумі 3 202,14грн.;

за зобов'язаннями квітня 2012р. - за період з 11.05.2012р. по 11.11.2013р. на суму боргу 14 586,38грн. - у сумі 658,61грн.

Також позивач просить стягнути суму втрат від інфляційних процесів, яка складає 369,54грн.

Із змісту листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при цьому, якщо в індексованому періоді набирається не менше п'ятнадцяти днів.

Між тим, позивач нараховує втрати від інфляції за весь місяць на суму заборгованості, яка існувала менше 15 днів (наприклад, за зобов'язаннями жовтня 2011р. на суму боргу 1 820,36грн., яка існувала 3 дні).

З урахуванням приписів листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції підлягають задоволенню частково у сумі 196,27 грн., а саме:

- за прострочення зобов'язань за жовтень 2011 року підлягають стягненню втрати від інфляції з урахуванням індексу інфляції за листопад 2011р. на суму прострочення 10 629,27 грн. (заборгованість існувала 15 днів) у сумі 10,63 грн.

- за прострочення зобов'язань за лютий 2012 року підлягають стягненню втрати від інфляції з урахуванням індексу інфляції за березень 2012р. на суму прострочення 61 881,55 грн. (заборгованість існувала 19 днів) у сумі 185,64 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 92 512,46грн. (87 900,19грн. - основний борг + 196,27грн. - втрати від інфляції + 4 416,00грн. - 3% річних).

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Виходячи з наданих відповідачем доказів, враховуючи фінансовий стан обох сторін та їх інтереси, суд не вбачає підстав задовольнити клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду терміном на 36 місяців.

Суд відхиляє посилання відповідача на недотримання порядку досудового врегулювання спору як на підставу відмови у позові з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин суд доходить до висновку, що недотримання позивачем умов договору щодо досудового врегулювання спору, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про стягнення заборгованості за спірним договором.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 850,25 грн. покладаються на відповідача (пропорційно розміру задоволених вимог).

Керуючись статтями 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Межівський комунсервіс" (52900, Дніпропетровська область, смт. Межова, вул. Центральна,8, ЄДРПОУ 32057943) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг у сумі 87 900,19грн., втрати від інфляції у сумі 196,27грн., 3% річних у сумі 4 416,00 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 850,25 грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 22.01.2014р.