Ухвала суду № 36761253, 14.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 р.Справа № 816/6233/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Кононенко З.О. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Чутівському районі Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. по справі № 816/6233/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Чутівському районі Полтавської області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулась до Полтавського окружного адміністративного з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чутівському районі Полтавської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Чутівському районі Полтавської області №Ф 166 від 05.02.2013 р. про сплату боргу на суму 3403 грн. 02 коп.

Постановою постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. по справі № 816/6233/13-а зазначений адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ч.4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Виходячи з приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справ, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 12), є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_3 (а.с. 14).

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком (а.с. 11).

05.02.2013 року було сформовано вимогу про сплату боргу № Ф 166 про необхідність сплати ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску за 2012 р., яка отримана позивачем 24.10.2013 року (а.с. 7-8)

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з протиправності вимоги № Ф 166.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті (а саме - фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, з аналізу наведеної норми випливає, що від сплати єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач по справі перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку.

Відповідно до пенсійного посвідчення є пенсіонером за віком.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За цим Законом призначаються трудові пенсії, за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років.

Частиною першою статті 9 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Абзацем 3 пункту 3 Розділу XV Прикінцеві Положення Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що тимчасово, до прийняття відповідного закону жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому, до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Згідно із пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 виданим 15.03.2010 (а.с.11) ОСОБА_1 призначено пенсію за віком довічно.

Частина четверта статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на підставі абзацу 3 пункту З Розділу XV Прикінцеві Положення Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Матеріали справи не містять доказів того, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 укладала з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги Управління Пенсійного Фонду України в Чутівському районі Полтавської області від 05.02.2013 № Ф 166 є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Таким чином, оскільки позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування є пенсіонером за віком та отримує пенсію, він звільняється від обов'язку сплачувати єдиний внесок.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога відповідача про сплату боргу, що винесена у зв'язку з несплатою позивачем єдиного внеску є неправомірною.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Чутівському районі Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. по справі № 816/6233/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Кононенко З.О. Філатов Ю.М.