Ухвала суду № 36760950, 22.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Рибкін О.А.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року справа №226/2068/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Гайдар А.В., Чебанов О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Димитровського міського суду Донецької області від 06 грудня 2013 року по адміністративній справі № 226/2068/13-а за позовом ОСОБА_2 до Димитровської міської ради про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Димитровської міської ради про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона працювала на посаді директора Димитровського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з 12.06.1996 року. 14 червня 2002 року її було звільнено із займаної посади. Вона оскаржила рішення про звільнення в суді і рішенням від 30.12.2005 року її поновлено на попередньому місці роботи. Згідно цього рішення з відповідача на її користь також було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.06.2002 року по 01.12.2005 року.

Розпорядженням Димитровського міського голови від 22.06.2006 року її поновлено на попередньому місці роботи з 15.06.2002 року, фактично допущена до роботи 22.06.2006 року. Розпорядженням Димитровського міського голови № 193 від 23.08.2006 року її звільнено з посади директора Димитровьского міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Відповідно до цього розпорядження їй повинно було бути виплачено при звільненні середньомісячний заробіток в сумі 1500 грн. Повний розрахунок при звільненні відповідачем не проведений. Ії стаж службовця місцевого самоврядування становить 11 років 2 місяця за станом на день звільнення, тому при розрахунку суми компенсації за невикористану відпустку слід брати 132 дні та надбавка за вислугу років у неї повинна бути 20%.

За період з серпня 2005 року по серпень 2006 року її заробітна плата складає по 1500 грн. щомісячно, серпень 2006 року - 1159 грн. Середньоденна заробітна плата за названий період складає: 13059 : 355 днів = 36,79 гри. Компенсація за невикористану відпустку складає 36, 79 грн. х 132 дні = 4855,74 грн. Ця сума, згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підлягає індексації.

Таким чином заборгованість становить: з 01.12.2005 року по 01.06.2006 року 10500 грн., з 01.07.2006 року по 01.08.2006 року - неоплачувана відпустка, з 01.08.2006 року по 23.08.2006 року = 1159 грн., компенсація за невикористану відпустку за період з 15.06.2002 року по 23.08.2006 року = 4855 грн. взагалі - 16514,74 грн.

З урахуванням індексу інфляції з 23.08.06р. по 01.05.07р. ця сума складає: 16514,74 + 1552,39 = 18067, 13 грн. З урахуванням компенсації сума, що має бути сплачена, дорівнює: 18067, 13 + 1232, 50 = 19299,63 грн.

Оскільки відповідачем перераховано їй 1890, 99 грн., то стягненню підтягають: 19299.63 грн. - 1890.99 грн. = 17408,64 грн.

Крім того, згідно розпорядження Димитровського міського голови від 23.08.2006 року № 193, їй повинно бути виплачена вихідна допомога у розмірі 1500 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача, складає: 17408,64 грн. + 1500 грн. = 18908,64 грн.

Крім того, згідно раніше наданого нею розрахунку сума, що підлягала стягненню на її користь з відповідача, становила 18908,64 грн. Але на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2008 року відповідачем, 29.04.2009 року на її рахунок було перераховано 3797 грн., це сума за вирахуванням податку з доходу та інших обов'язкових платежів, а загальний розмір стягнення за вказаним рішення апеляційного суду становив 4383,38 грн. Тому вона просить суд стягнути з відповідача на її користь 14525,26 грн., виходячи із розрахунку: 18908, 64 - 4383, 38 = 14525,26 грн. (т.1 а.с.3, 137, т.3 а.с.40-41).

Постановою Димитровського міського суду Донецької області від 06 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі (а.с. 83, 86-92).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі (а.с.95-100).

Сторони та представник прокуратури м.Димитрова в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Від органів прокуратури надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність. Колегія суддів зазначає, що явка сторін обов'язковою не визнавалась, а тому є можливим провести розгляд справи за їх відсутність та прийняти рішення за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Димитровського міського суду Донецької області від 30.12.2005 року ОСОБА_2 була поновлена на посаді директора Димитровського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, з відповідача на користь позивача стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.06.2002 року по 01.12.2005 року в сумі 15146,64 грн. та моральна шкода. Цим рішенням також визначений та стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у сумі 350 грн. (т.1 а.с.93-95). Постановою Апеляційного суду Донецької області від 31.03.2006 року постанова Димитровського міського суду від 30.12 2003 року в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі була залишена без змін, також апеляційний суд підтвердив розмір нарахованих позивачу відповідних сум (т.1 а.с.36-37).

Розпорядженням Димитровського міського голови від 22.06.2006 року № 136 позивач була поновлена на посаді директора Димитровського міського центру соціальних служб для сем"ї, дітей та молоді з 15.06.2002 року (т.1 а.с.7).

Згідно розпорядження Димитровського міського голови № 193 від 23.08.2006 року, позивач була звільнена у зв'язку з ліквідацією Димитровського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за п.1 ст.40 КЗпП України. Також відповідно до цього розпорядження позивачу повинно бути виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати за рахунок збільшення планових асигнувань по ЦСССДМ у сумі 1500 грн. за рахунок вільних коштів на початок року (т.1 а.с.8). На рахунок позивача у зв'язку з її звільненням було перераховано 1890,99 грн. (т.1 а.с.30). Розпорядженням від 26.06.2006 року № 143 позивачу була надана відпустка без збереження заробітної плати як інваліду III групи тривалістю 30 календарних днів з 26.06.2006 року по 26.07.2006 року (т.1 а.с.62). Розпорядженням від 30.10.2007 року № 280р внесені зміни у п.2 Розпорядження міського голови від 23.08.2006 року № 193, який викладений у наступній редакції: «Виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати за рахунок збільшення асигнувань по ЦССМ за рахунок вільних коштів на початок року». Також вказано, що це розпорядження вважати чинним з 23.08.2006 року (т.1 а.с.163). Колегія суддів звертає увагу, що зазначене розпорядження не було оскаржено та скасовано, як протиправне.

Згідно записів у трудовій книжці стаж позивача в органах місцевого самоврядування на 22.06.2006 року складає 10 років 11 місяців 28 днів (т.1 а.с.164).

Згідно розрахунково-платіжної відомості №1 Димитровського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за липень 2006 року ОСОБА_2 нараховано: оклад 129,30 грн., ранг 12, 87 грн., вислуга років 15% - 21,33 грн. Згідно розрахунково-платіжної відомості №2 за серпень ОСОБА_2 нараховано: оклад 699,38 грн., ранг 69,53 грн., вислуга років 15% - 115,36 грн., компенсація за невикористану відпустку 84,50 грн. Згідно розрахунково-платіжної відомості №3 за серпень ОСОБА_2 нараховано: оклад 905,00 грн., ранг 90,00 грн., вислуга років 15% 149,25 грн. (т.1 а.с.81-83, 160-162).

Відповідно до платіжного доручення від 28.08.2006 року за № 287 позивачу перерахована заробітна плата за липень-серпень 2006 року у розмірі 943,35 грн., відповідно до платіжного доручення від 28.08.2006 року за №297 позивачу перерахована вихідна допомога у розмірі 947,64 грн., що разом становить 1890,99 грн. (т.1 а.с.117, 127). Також відповідачем згідно платіжних доручень від 28.08.2006 року перераховані утримані податок з доходів фізичних осіб позивача та інші обов'язкові платежі, що підлягають вирахуванню із заробітної плати (т.1 а.с.114-127).

Розпорядженням Димитровського міського голови від 11.01.2006 року № 13 встановлені надбавки за високі досягнення у праці і за інтенсивність праці та особливий характер роботи конкретним особам, серед яких позивача немає (т.1 а.с.108-112). Розпорядженнями Димитровського міського голови м.Димитров від 23.06.2006 року № 140, від 26.07.2006 року № 177, від 23.08.2006 року № 198 премійовані працівники апарату міської ради відповідно за червень, липень, серпень 2006 року, серед яких позивача немає (т. 1 а.с.96-103. 104-107).

Відповідно до постанови Димитровського міського суду Донецької області від 30.12.2005 року, сума за вимушений прогул за період з 15.12.2002 року по 01.12.2005 року складала: 17,37 грн. х 872 = 15146,64 грн., де 17,37 грн. - визначений судом середньоденний заробіток позивача, 872 - кількість робочих днів за період з 15.12.2002 року по 01.12.2005 року (т.1 а.с.95).

Як встановлено судом першої інстанції, з урахуванням ст.77 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, на час виконання судового рішення) позивача фактично допущено до роботи 22 червня 2006 року. Оскільки постанова Димитровського міського суду Донецької області від 30.12.2005 року про поновлення працівника на роботі була виконана лише 22.06.2006 року, то відповідно до ст.236 КЗпП України позивач мала право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі по 21.06.2006 року з розрахунку: 17,37 грн. х 115 = 1997.55грн., де 17, 37 грн - середньоденний заробіток позивача, визначений постановою Димитровського міського суду Донецької області від 30.12.2005 року, 115 - кількість робочих днів по 21.06.2006 року.

Крім того, оскільки постановою Димитровського міського суду Донецької області від 30.12.2005 року - на користь позивача був стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.12.2002 року по 01.12.2005 року, тобто не за весь період вимушеного прогулу до ухвалення рішення суду 30.12.2005 року, тому відповідно до ст.235 КЗпП позивач також мала право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2005 року по 30.12.2005 року з розрахунку: 17,37 грн. х 21 = 364,77грн., де знов таки 17, 37 грн. - середньоденний заробіток позивача, визначений постановою Димитровського міського суду Донецької області від 30.12.2005 року, 21 - кількість робочих днів за період з 02.12.2005 року по 30.12.2005 року.

Згідно ст.98 КЗпП України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів. Так, Постановами КМУ від 13.12.1999 року№2288 та від 19.07.2006 року № 984 регулювалася оплата праці у період з 22.06.2006 року по 23.08.2006 року. Суд першої інстанції обґрунтовано визначився, що при розрахунку заробітної плати позивачу, треба керуватися саме цими нормативно-правовими актами.

Так, при розрахунку позивачу була нарахована надбавка за вислугу років у розмірі 15%, але на 22 червня 2006 року у позивача був стаж служби в органах місцевого самоврядування 10 років 11 місяців 28 днів та їй повинна була бути нарахована надбавка за вислугу років у розмірі 20%. У червні 2006 року позивач фактично не працювала, їй була надана відпустка без збереження заробітної плати на період з 26.06.2006 року по 26.07.2006 року. У липні 2006 року позивач працювала 3 дні, у серпні 2006 року - 17 днів. Таким чином, за період з 22.06.2006 року по 23.08.2006 року за фактично відпрацьований час позивачу повинна бути нарахована заробітна плата виходячи з окладу 905 грн.: за липень - оклад 129.30 грн., ранг - 12,87 грн., надбавка за вислугу років 20% - 28,43 грн., усього заробітна плата за липень 2006 року - 170,60 грн.; за серпень - оклад 699,33 грн.. ранг - 69.53 грн., вислуга років 20% - 153,77 грн., усього заробітна плата за серпень 2006 року - 922,63 грн.

Відповідно до ст.44 КЗпП України позивачу при звільненні за п.1 ст.40 КЗпП України повинна бути нарахована вихідна допомога у розмірі середньомісячного заробітку. Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється за останні два календарні місяці роботи, що передують події. Оскільки, як вбачається із матеріалів справи, позивач у червні 2006 року не працювала, то при обчисленні середньої заробітної плати виходячи за фактично відпрацьований час у липні 2006 року вихідна допомога складає: 170,60грн. : 3 х 21 = 1194,20 грн., де 170,60грн. - нараховані виплати за липень 2006 року, 3 - кількість фактично відпрацьованих позивачем робочих днів у липні, 21 - загальна кількість робочих днів у липні.

Згідно ст.24 Закону України «Про відпустки», позивач має право на компенсацію за невикористану відпустку за період з 15.06.2002 року по 23.08.2006 року. Кількість днів невикористаної відпустки за вказаний період складає 132 дні.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року, обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують виплаті компенсації за невикористані відпустки. Як правильно встановив суд першої інстанції, що період, за який проводиться розрахунок, буде складати з серпня 2005 року по липень 2006 року.

Для обчислення середньомісячної заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, позивач брала за період з серпня 2005 року по листопад 2005 року заробітну плату у розмірі 350 грн. на підставі постанови Димитровського міського суду Донецької області від 30.12.2005 року, з грудня 2005 року по червень 2006 року - заробітну плату у розмірі 1500 грн. щомісяця та за серпень 1159 грн.

Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що розмір заробітної плати за період з грудня 2005 року по серпень 2006 року, наведений в розрахунку позивача, не відповідає законодавству. Оскільки в період з січня 2006 року по 21 червня 2006 року позивач фактично не працювала, то за цей період виплати для обчислення компенсації за невикористану відпустку повинен бути розрахований з суми 17.37 грн. (середньоденна заробітна плата позивача, визначена постановою Димитровського міського суду Донецької області від 30.12.2005 року) на відповідну кількість робочих днів відповідного місяця, а за грудень 2005 року заробітна плата має бути врахована у розмірі 350 грн. (місячна заробітна плата, визначена постановою Димитровського міського суду Донецької області від 30.12.2005 року). Таким чином, виплати для обчислення середньої заробітної плати складають: з серпня по грудень 2005 року - 350 грн. щомісяця. З січня 2006 року по червень 2006 року виплати складають: січень - 347.40 грн., лютий - 347,40 грн., березень - 382,14 грн., квітень - 330.03 грн., травень - 347.40 грн., червень - 243,18 грн., які нараховані у відповідності до кількості робочих днів у відповідному місяці. За липень 2006 року сума складає 170.60 грн., яка нарахована відповідно до діючого законодавства та фактично відпрацьованого часу. Тобто, виплати для обчислення середньої заробітної плати складають: 350грн. +350 грн. + 350грн. + 350грн. + 350грн. + 347,40грн. + 347,40грн. + 382,14грн. + 330.03грн. + 347,40грн. + 243,18грн. + 170,60 грн. = 3918,15грн.; 3918,15грн. : 355 = 11.04 грн., де 355 - кількість календарних днів на рік за винятком святкових днів. Таким чином, компенсація за невикористану відпустку: 11.04грн. х 132 дні = 1457,28 грн.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та п.3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Як було встановлено, заробітна плата за липень та серпень 2006 року була виплачена позивачу у серпні 2006 року, тобто без порушення строків, у зв'язку з чим компенсації не підлягає. Також, оскільки компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога при звільненні, компенсаційна виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, компенсаційна виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу мають разовий характер, тому ці суми не підлягають компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (у зв'язку з ростом індексу інфляції).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів також приходить до висновку, що нарахована сума при звільненні позивача повинна складати: 364.77грн. - середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2005 року по 30.12.2005 року: 1997.55грн. - середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі за період з січня 2006 року по 21.12.2006 року; 170,60грн. - заробітна плата за липень 2006 року; 922,63грн. - заробітна плата за серпень 2006 року; 1194,20грн. - вихідна допомога при звільненні; 1457,28грн. - компенсація за невикористану відпустку, що разом становить: 364,77грн. + 1997,55грн. + 170,60грн. + 922,63грн. + 1194.20грн.'- 1457.28грн. = 6107,03 грн.

Відповідачем була виплачена позивачу 28.08.2006 року сума 1890,99 грн., яка у нарахованому вигляді, згідно відомостей про нарахування заробітної плати, складає 2276.52 грн. та крім того, в порядку виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2008 року (т.1 а.с.286-289) відповідачем також була виплачена позивачу 30.01.2009 року сума 4383,38 грн. (т.3 а.с.57-61), що разом в нарахованому вигляді (з урахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що підлягають вирахуванню із заробітної плати) становить 6659.90грн.

Тобто, на час розгляду справи відповідачем в повному обсязі здійснено виплату позивачу належних сум при звільненні, а саме фактично здійснені виплати у більшому розмірі (6659.90 грн.) ніж сума, що підлягала виплаті (6107,03 грн.).

Колегія суддів у повному обсязі погоджується з висновками та розрахунками проведеними судом першої інстанції, та вважає надані позивачем в обґрунтування розрахунки недоплати безпідставними.

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, щодо доведеності з боку відповідача факту правомірності своїх дій у спірних правовідносинах із позивачем, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Димитровського міського суду Донецької області від 06 грудня 2013 року по адміністративній справі № 226/2068/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді А.В. Гайдар

О.О.Чебанов