Рішення № 36760913, 22.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23760/13 22.01.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва простягнення 1 319 330,63 грн.Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:не з'явивсявід відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (далі-відповідач) про стягнення 1 319 330,63 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №8885020 від 01.03.2010 р. у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 222 357,90 грн. за спожиту теплову енергію у гарячій воді. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 79 591,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 17 381,10 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.12.2013 р.

В судовому засіданні 25.12.2013 р. представником відповідача надано письмовий розрахунок про нарахування та сплату опалення по Договору №8885020 за період споживання послуг з грудня 2010 р. по жовтень 2013 р., з якого вбачається, зо за розрахунками відповідача заборгованість на користь позивача за спірний період становить 1 221 612,88 грн.

У судовому засіданні 25.12.2013 р. оголошено перерву до 22.01.2014 р.

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010 р. між Позивачем (постачальник) та Відповідачем укладено договір №8885020 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб з опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в цьому договорі.

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб - опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Між позивачем та відповідачем укладено додатки до Договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до Звернення-доручення про укладення договору по приладам обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 р. за тарифами, встановленими та затвердженими Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики.

Зобов'язання за Договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками за грудень 2010 р. - жовтень 2013 р., що містяться в матеріалах справи. Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав не належним чином, внаслідок чого за період з 01.12.2010 р. по 01.11.2013 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.11.2013 р. складає 1 222 357,90 грн., що зумовило звернення позивача із позовом до суду.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 Цивільного кодексу України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Пунктом 10 Додатку №2 визначено, що споживач до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його рахунком.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи (облікові картки, довідка про надходження коштів від відповідача та детальний розрахунок заборгованості) підтверджується надання позивачем послуг із постачання теплової енергії у гарячій воді, часткова оплата відповідачем вартості спожитої енергії та виникнення заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1 222 357,90 грн.

При цьому, суд критично ставиться до наданого відповідачем розрахунку заборгованості за спірний період, з якого вбачається, що спірна заборгованість становить 1 221 612,88 грн., оскільки обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, зокрема, у даному випадку доказами, що свідчать про сплату відповідачем послуг у розмірі 5 281 899,41 грн., як визначено розрахунком відповідача, можуть бути платіжні доручення на підтвердження здійснення платежу у певному розмірі.

В свою чергу, на підтвердження наданого розрахунку, вищезазначених судом доказів, відповідачем не надано, а відтак, самостійно складений відповідачем розрахунок в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не є належним доказом, на підставі якого господарський суд у визначеному законом порядку може встановити наявність певних обставин, на яких грунтуються заперечення відповідача.

Відтак, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді у розмірі 1 222 357,90 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 79 591,63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 17 381,10 грн., що нараховані за кожен місяць окремо у загальний період з грудня 2010 р. по листопад 2013 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань на цей борг та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі №13/210/10.

Оскільки розрахунок 3% річних та інфляційних втрат наданий позивачем є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 79 591,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 17 381,10 грн. є правомірними та обґрунтованими.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва про стягнення заборгованості у розмірі 1 222 357,90 грн. за спожиту теплову енергію у гарячій воді, а також 3% річних у розмірі 79 591,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 17 381,10 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03179, м. Київ, вул. Прилужна, 6; код ЄДРПОУ 3366552) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість у розмірі 1 222 357 грн. (один мільйон двісті двадцять дві тисячі триста п'ятдесят сім) грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 79 591 (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто одна) грн. 63 коп., інфляційні втрати у розмірі 17 381 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 10 коп. та судовий збір у розмірі 26 386 (двадцять шість тисяч триста вісімдесят шість) грн. 60 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Куркотова Є.Б.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.01.2014 р.