Рішення № 36760837, 21.01.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2014 р. Справа № 918/1872/13

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Комунальне підприємство "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради

про стягнення в сумі 92 532,82 грн.

Представники:

Від позивача : Пац В.О.

Від відповідача : Педич Д.П.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду з позовом до відповідача Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради про стягнення в сумі 92 532,82 грн., з яких 11 948 грн. 20 коп. - інфляційні втрати, 54 964 грн. 36 коп. - 3% річних, 25 620 грн. 25 коп. - пеня. В обґрунтування вимог зазначає, що відповідачем порушено умови Договору №602-ЗТЕ-11 від 29.09.2011 року на постачання природного газу, укладеного між ПАТ "Рівнегаз" та відповідачем, в частині своєчасної оплати вартості поставленого природного газу. Також вказує, що між ПАТ "Рівнегаз" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" укладено Договір №14/6073/12 від 24.10.2012 р. про відступлення права вимоги, за яким позивач прийняв на себе право вимоги до боржника КП "Здолбунівкомуненергія" за Договором №602-ЗТЕ-11 від 29.09.2011 р. про стягнення основного боргу та усіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань. У зв'язку з чим позивач, покликаючись на ч.2 ст.625 ЦК України, п.7.2. Договору №602-ЗТЕ-11 від 29.09.2011 р., ст.ст. 231, 232 ГК України просить стягнути нараховані ним санкції з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю. Просить стягнути з КП "Здолбунівкомуненергія" 11 948 грн. 20 коп. - інфляційних втрат, 54964 грн. 36 коп. - 3% річних, 25 620 грн. 25 коп. - пені.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав. У судовому засіданні представник КП "Здолбунівкомуненергія" пояснив, що позовні вимоги не визнає повністю. Вважає, що відсутня вина підприємства у несвоєчасній сплаті боргу за поставлений природний газ.

Щодо стягнення 25 620 грн. 25 коп. пені просить застосувати строки спеціальної позовної давності та в цій частині відмовити у позові, про що подав письмову заяву №09-3834 від 23.12.2013 р. (арк.с. 59). Вказує, що останній термін, за який позивач міг нарахувати пеню, почав свій перебіг з 11.05.2012 р., тому вважає, що строк позовної давності по стягненню пені закінчився 11.05.2013 р. Звертає увагу суду на Постанову Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково. При цьому суд виходив з такого.

Судом встановлено, що 29 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Рівнегаз" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (Покупець) укладено Договір №602-ЗТЕ-11 на постачання природного газу (арк.с.17-23).

За умовами п.1.1 Договору Постачальник зобов'язався передати Покупцю імпортований природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору в обсязі вказаному в розділі 2 цього договору.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем поставки.

За несвоєчасну оплату спожитого газу у строки, зазначені у п.6.1 даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а також відшкодовує понесені Постачальником збитки (п.7.2 Договору).

На виконання умов Договору Постачальник передав Покупцю протягом жовтня 2011 року - квітня 2012 року природний газ на суму 4 577 924 грн. 15 коп. Вказане підтверджується наявними у справі актами прийому-передачі природного газу (арк.с.40-45). Останні підписані повноважними представниками та скріплені відбитками печаток сторін Договору №602-ЗТЕ-11.

КП "Здолбунівкомуненергія" свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу виконав частково. Несплаченими залишилися 2 255 337 грн. 87 коп.

У подальшому 24 жовтня 2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (Первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Новий кредитор) укладено Договір №14/6073/12 про відступлення права вимоги (арк.с.11-12).

Згідно предмету останнього Первійсний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника Первісного кредитора КП "Здолбунівкомуненергія" за договором на постачання природного газу №602-ЗТЕ-11 від 29.09.2011 р. у сумі 2 255 337 грн. 87 коп. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу до Нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Договору від 24.10.2012 р. Первісний кредитор зобов'язаний в термін до 22.10.2012 р. передати Новому кредитору оригінали документів, які підтверджують права вимоги до Боржника та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п.2.1 цього Договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

Первісний кредитор зобов'язаний протягом 5 днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити Боржника про відступлення права вимоги боргу (п.2.3. Договору).

Того ж 24 жовтня 2012 року сторони Договору №14/6073/12 про відступлення права вимоги підписали Акт приймання-передачі документів, які підтверджують права вимоги до Боржника та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (копія міститься на арк.с.13).

29 жовтня 2012 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" направив КП "Здолбунівкомуненергія" повідомлення №10-3551 про відступлення права вимоги, у якому зазначив, що Первісний боржник відступив ПАТ "НАК "Нафтогаз України" право вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням по Договору на постачання природного газу №602-ЗТЕ-11 від 29.09.2011 р. на суму 2 255 337 грн. 87 коп. (копія на арк.с.14-16).

Після заміни кредитора у зобов'язанні відповідач погасив свої зобов'язання на суму 2255337 грн. 87 коп. Останній платіж по погашенню простроченої заборгованості за поставлений природний газ був здійснений 07.12.2012 р.

З огляду на несвоєчасну сплату заборгованості відповідачем за отриманий ним природний газ, позивач, керуючись пунктом 7.2 Договору на постачання природного газу №602-ЗТЕ-11 від 29.09.2011 р., пунктом 1.2 Договору №14/6073/12 про відступлення права вимоги, нарахував відповідачу пеню в розмірі 25 620 грн. 25 коп. (розрахунок пені на арк.с.9-10).

Покликаючись на ст.625 ЦК України позивач нарахував 54 964 грн. 36 коп. - 3% річних та 11 948 грн. 20 коп. - інфляційних втрат за загальний період з 11.12.2011 р. по 07.07.2012 р. (розрахунок на арк.с. 9-10).

Надані суду розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат перевірено та визнано правильними.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Пункт 1 частини 1 статті 512 ЦК України визначає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.ст. 513-517 цього Кодексу правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За своєю правовою природою укладений Договір №602-ЗТЕ-11 від 29.09.2011 р. є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 цього Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, згідно частини другої статті 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Це стосується і положень про позовну давність.

Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Згідно п.1 ч.2 ст.258 цього ж Кодексу до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Договором, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Рівнегаз" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (Покупець) №602-ЗТЕ-11, визначено момент настання строку оплати наданих послуг - до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем поставки газу. Тому суд приходить до висновку, що у Кредитора виникло право вимоги про оплату боргу за поставлений природний газ з 11 числа місяця, наступного за звітним місяцем поставки.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що останній день добровільної сплати відповідачем боргу за природний газ, який був поставлений у квітні 2012 року (останній місяць періоду (жовтень 2011 р.-квітень 2012 р.), за який Боржник повинен був сплатити вчасно борг перед Кредитором у даному випадку), припадає на 10 травня 2012 року. Таким чином, з 11 травня 2012 року у Кредитора виникло право вимоги про оплату боргу. Відповідно виникло право нарахування штрафних (фінансових) санкцій. З цього ж моменту почався перебіг строку спеціальної позовної давності в один рік та 11 травня 2013 року - закінчився.

Позовна заява ПАТ "НАК "Нафтогаз України" датована 04 грудня 2013 року. Отже, вбачається, що позивачем пропущено термін для пред'явлення позову в частині стягнення пені.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В силу статей 43, 47, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Належними та допустимими доказами у справі підтверджується, що відповідач за отриманий у жовтні 2011 року - квітні 2012 року природний газ розрахувався несвоєчасно. Вказане також визнано представником відповідача у судовому засіданні.

Відтак, позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до відповідача КП "Здолбунівкомуненергія" в частині стягнення 11 948 грн. 20 коп. - інфляційних втрат та 54964 грн. 36 коп. - 3% річних, всього - 66912 грн. 57 коп., є обґрунтованим, тому підлягає задоволенню. В частині стягнення 25 620 грн. 25 коп. пені в позові слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених складає 72,31 %.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (35701, Рівненська область, м.Здолбунів, вул.Шкільна, 40а, код ЄДРПОУ 30032555) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 11 948 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 54964 грн. 36 коп. - 3% річних, 1 338 грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В частині стягнення з відповідача 25 620 грн. 25 коп. пені в позові відмовити.

Суддя Бережнюк В.В.

Повне рішення складено "22" січня 2014 року.